Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/12924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/12924/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТ ПРОМ СЕРВІС+"

про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТ ПРОМ СЕРВІС+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"

про стягнення 3 612 184,80 грн,

Представники сторін:

Від позивача: не з`явилися

Від відповідача: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахт ПРОМ СЕРВІС+" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" про стягнення 3 612 184,80 грн, з яких: 3 517 700,34 грн основної заборгованості, 84 710,20 грн пені та 9 774,26 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду на будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи № 26/01-23ШП від 26.01.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 64, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 32281519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТ ПРОМ СЕРВІС+" (вул. Орловська (Чечелівський, Новокодацький р-ни), буд. 21, м. Дніпро, 49011; ідентифікаційний код 44885952) заборгованість у розмірі 3 517 700,34 грн, пеню у розмірі 84 710,20 грн, 3% річних у розмірі 9774,26 грн та судовий збір у розмірі 43 346,22 грн.

16.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 судове засідання для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення призначено на 20.01.2025. Запропоновано відповідачу подати заперечення на вказану заяву позивача у строк до 08.01.2025.

В судове засідання 20.01.2025 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення повідомлені належним чином.

Від відповідача будь-яких заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок боржника відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати скаржника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивачем заявлено до стягнення відповідача у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу позивачем надано до суду копії наступних документів: Договору №02-10/1 від 02.10.2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАХТ ПРОМ СЕРВІС+" та Адвокатським бюро «Смірнов та партнери»; Акту №1 від 13.12.2024 приймання - передачі юридичних послуг (правничої допомоги) на загальну суму 30 000,00 грн.

Так, матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Смірнов Андрій Андрійович (ордер серії АЕ № 1323044 від 05.10.2024), яким було подано та підписано позовну заяву, забезпечено участь у підготовчому засіданні 25.11.2024 та у судовому засіданні із розгляду справи по суті 11.12.2024, в режимі відеоконференції.

Судом встановлено, що Акт №1 від 13.12.2024 приймання - передачі юридичних послуг (правничої допомоги) містить перелік наданих адвокатом Смірновим А.А. позивачу послуг із правничої допомоги на загальну суму 30 000,00 грн (із розрахунку 1 година роботи адвоката - 2000,00 грн).

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження заявленого до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що включення до заявленої суми витрат послуг із підготовки та подання до суду заяви про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/12924/24 є безпідставним, оскільки за своєю суттю така послуга не має правового характеру та не відноситься до правничої допомоги у розумінні ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як визначено у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Також суд вважає надмірними заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати за участь у судових засіданнях у загальному розмірі 8000,00 грн за витрачені 4 години, оскільки із протоколів судових засідань, які відбувались в межах даної справи, вбачається, що сумарна їх тривалість не перевищила 30 хвилин. При цьому, представник позивача брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, що виключало необхідність витрачення додаткового часу на дорогу до суду. Отже, визначена до стягнення з відповідача сума коштів за участь адвоката позивача в судових засіданнях не відповідає критеріям розумності та співмірності із обсягом витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях у цій справі.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Великої Палати Верховного Суду та постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднаної палати Верховного Суду.

Водночас, судом враховано визначену в п. 3.2. договору №02-10/1 від 02.10.2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги ціну цього договору, втім для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Зважаючи на викладене, оцінюючи обсяг наданої адвокатом Смірновим А.А. позивачу при розгляді даної справи у Господарському суді міста Києва професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також фактично витрачений адвокатом час, враховуючи, що позов у даній справі задоволено, суд приходить до висновку, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивачу при розгляді даної справи є 22 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню на суму 22 000,00 грн, а у решті вимог заяви суд відмовляє, що відповідатиме обставинам цієї справи, а також правовому висновку, викладеному у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахт Пром Сервіс+ " про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12924/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 64, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 32281519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТ ПРОМ СЕРВІС+" (вул. Орловська (Чечелівський, Новокодацький р-ни), буд. 21, м. Дніпро, 49011; ідентифікаційний код 44885952) 22 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.01.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко