Ухвала

від 22.01.2025 по справі 910/7655/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/7655/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником, по справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Запорізька обл., м. Запоріжжя

до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ,

про стягнення 6 531 858,82 грн,

За участю представників:

від позивача: Дамірова Н.Н.

від відповідача: Засядьвовк А.І.

від ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів»: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 6 531 858,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року (суддя Князьков В.В.) у справі № 910/7655/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" основний борг в сумі 749 462 грн 74 коп., пеню в розмірі 4 171 647 грн 88 коп., штраф в сумі 899 169 грн 10 коп., 3% річних в розмірі 463 862 грн 53 коп., інфляційні втрати в сумі 245 459 грн 15 коп. та судовий збір в розмірі 97 977 грн 88 коп.; відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення пені в сумі 2155,04 грн. та 3% річних в розмірі 102,38 грн.

06.11.2020 року на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.

16.12.2020 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла заява № 44/11-1282 від 10.12.2020 року "Про відстрочення виконання рішення суду", в якій заявник просить суд відстрочити на один рік виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/7655/20.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2020 року заяву № 44/11-1282 від 10.12.2020 року "Про відстрочення виконання рішення суду" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" передано на розгляд судді Князькова В.В.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/1815 від 16.12.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/7655/20, у зв`язку з лікарняним судді Князькова В.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 року заяву № 44/11-1282 від 10.12.2020 року "Про відстрочення виконання рішення суду" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 року прийнято до свого провадження справу № 910/7655/20 для розгляду заяви № 44/11-1282 від 10.12.2020 року "Про відстрочення виконання рішення суду" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", розгляд заяви призначено на 22.12.2020 року.

Ухвалою від 22.12.2020 заяву № 44/11-1282 від 10.12.2020 року "Про відстрочення виконання рішення суду" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у справі № 910/7655/20 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/7655/20 до 30.03.2021 року.

08.01.2025 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів».

Ухвалою від 09.01.2025 призначено розгляд заяви на 22.01.2025.

20.01.2025 представником відповідача було подано письмові заперечення проти заяви позивача, в яких боржник посилався на те, що стягувачем не надано доказів наявності заборгованості за судовим рішенням у справі станом на теперішній час, а також наголошено, що виконавче провадження з примусового виконання рішення про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не було відкрито.

Представником заявника у судовому засіданні 22.01.2025 вимоги заяви було підтримано.

Представником відповідача проти задоволення заяви було надано заперечення.

Представник Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» у судове засідання не з`явився, проте, був повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви засобами поштового зв`язку та телефонограмою.

Розглянувши у судовому засіданні 22.01.2025 заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/7655/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як вбачається з представлених суду документів, 26.11.2020 державним виконавцем подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенком В.А. було відкрито виконавче провадження №63747145 з примусового виконання наказу від 06.11.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/7655/20.

За твердженнями заявника, станом на теперішній час заборгованість за рішенням у справі №910/7655/20 складає 5 936 929,88 грн.

Наразі, суд критично ставить до заперечень відповідача в частині тверджень про ненадання стягувачем доказів наявності заборгованості за судовим рішенням у справі станом на теперішній час. Зокрема, суд зауважує, що жодних доказів погашення такої заборгованості Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як боржником у межах виконавчого провадження №63747145 з примусового виконання наказу від 06.11.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/7655/20 не надано. До того ж, докази закриття означеного виконавчого провадження у зв`язку із фактичною сплатою боргу також не надано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Таким чином, предметом дослідження суду, у даному випадку, є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).

Стосовно обставин беззаперечності заборгованості судом при розгляді заяв враховується, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Як вбачається з доданих до заяви документів та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 518.846,13 грн, з яких 227.466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163.187,95 грн - 15% річних та 128.191,78 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2024 у справі №917/199/24 в задоволені позову відмовлено.

Постановою від 05.11.2024 Східного апеляційного господарського суду по справі №917/199/24 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволено; рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 у справі №917/199/24 скасувано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 518 846,13 грн, з яких 227 466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95 грн - 15% річних та 128 191,78 грн - інфляційних втрат, 7 782,69 грн судового збору за подання позовної заяви та 11 674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

17.12.2025 на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 по справі №917/199/24 будо видано накази.

Наразі, доказів виконання Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 по справі №917/199/24 суду не надано.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідачем вказано, зо виконавче провадження за вказаними вище наказами не відкривалось. Проте, суд вважає юридично неспроможними такі твердження відповідача в контексті вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти у порядку ст.336 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даному випадку судом встановлюється саме наявність заборгованості, що у даному випадку підтверджується судовим рішенням. У даному випадку відсутність виконавчого провадження з примусового виконання наказів у справі №917/199/24 не нівелює права позивача у справі №910/7655/20 на звернення стягнення на означену заборгованість доти, доки відповідачем, або Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не було доказово спростовано факт її наявності.

Одночасно, посилання відповідача на ухвалу від 13.01.2025 Східного апеляційного господарського суду по справі №917/199/24 на висновки суду належного підтвердження наявності заборгованості не впливають, оскільки вказаною ухвалою фактично виправлено описки в тексті постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №917/199/24, а саме: у абзацах 3, 4 резолютивної частини, не зачіпаючи суті постанови, постановлено вважати вірними реквізити боржника - ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (місцезнаходження: 36022, місто Полтава, вулиця Небесної сотні, будинок 69; код ЄДРПОУ 00952166.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, керуючись приписами ст.336 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів».

Керуючись ст. ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву від 08.01.2025 Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» - задовольнити.

2. Звернути стягнення на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 69, ЄДРПОУ 00952166), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ЄДРПОУ 19480600) в сумі 518 846,13 грн, з яких 227 466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95 грн - 15% річних та 128 191,78 грн - інфляційних втрат, а також зі сплати судового збору в розмірі 7 782,69 за подання позовної заяви та 11 674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджена постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 по справі №917/199/24, на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926), в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі №910/7655/20 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 про стягнення 5 936 929,88 грн. (основний борг, штрафні та фінансові санкції).

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.01.2025.

Суддя В. В. Князьков