Рішення

від 22.01.2025 по справі 916/19/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/19/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний противопухлинний центр" Одеської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.С. ПРОЕКТ"

про розірвання договору та стягнення 146216,14 грн

за участю представників:

від позивача Домбровський В.

від відповідача Фірсов В.

слухач Циганок О.

встановив:

До суду надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний противопухлинний центр" Одеської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.С. ПРОЕКТ" про розірвання договору від 24.04.2023 № 08-0423 з виготовлення проектно-кошторисної документації та стягнення 146216,14 грн збитків.

Ухвалою суду від 05.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2024.

29.01.2024 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 2925 доларів США. Докази таких витрат будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

Рішенням від 17.04.2024 в задоволенні позову відмовлено.

19.04.2024, у встановлений строк, відповідач подав заяву про стягнення з позивача 89752,50 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 22.04.2024 призначено засідання для розгляду заяви відповідача на 29.05.2024.

26.04.2024 позивач подав клопотання, яким просить відмовити в задоволенні заяви відповідача, посилаючись на те, що відповідач не надав щомісячних звітів про надання правової допомоги та підтвердження оплати за дані звіти, як передбачено п. 3.2.3, 3.5 договору про надання правової допомоги № 108 від 13.06.2023; не надав відповідач і доказів оплати за актом прийому-передачі відповідно до п. 3.4.1 договору.

Також позивач звертає увагу на те, що в п. 6.1 договору зазначено, що строк дії договору з 01.06.2020, але станом на 01.06.2020 ще не існувало договору № 108 від 13.06.2023. Крім того, позивач посилається на те, що в звіті і детальному описі правової допомоги зазначено, що послуги надавались адвокатом з 01.01.2024, але ж провадження у цій справі було відкрито пізніше - 05.01.2024.

Також позивач вважає, що відповідачем завищено кількість годин, необхідних адвокату на підготовку відзиву, а також неправомірно включено до вартості правничої допомоги дорогу до суду та завищено тривалість участі адвоката в засіданнях, оскільки тривалість підготовчих засідань не перевищувала 10-15 хвилин. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до мап офіс адвоката знаходиться за приблизно 3 кілометри від суду, тобто 10 хвилин на машині.

За посиланням позивача, незрозумілим є зазначення в звіті і описі правової допомоги того, що 11.03.2023 адвокат склав заперечення, оскільки розгляд справи відбувався у 2024 році. Позивач зазначає, що вартість 1 години адвоката завищена, оскільки середня вартість послуг адвоката становить 30-50 доларів США.

Крім того, позивач посилається на те, що є неприбутковим та лікарняним закладом охорони здоров`я, і стягнення 89752,50 грн може негативно вплинути на нормальне функціонування закладу через відсутність коштів у кошторисі на подібні випадки.

Також позивач зазначає, що Фірсов В. є штатним юристом відповідача і не було потреби укладати договір з адвокатським об`єднанням.

Провадження щодо розгляду заяви відповідача було зупинено ухвалою суду від 14.05.2024, оскільки Південно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на рішення.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 залишено рішення без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.10.2024 залишено без змін і постанову, і рішення суду; матеріали справи повернуто до Господарського суду Одеської області.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 06.01.2025 поновив провадження щодо розгляду заяви відповідача про стягнення з позивача 89752,50 грн витрат на правничу допомогу та призначив її до розгляду в засіданні 22.01.2025.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву відповідача про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У відзиві відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 2925 долари США.

Станом на дату подання відзиву 29.01.2024 «середній курс продажу» долара США, визначеному на веб-сайті minfin.com.ua/currency/banks становив 38,30 гривні за 1 дол. США.

Таким чином, в гривневому еквіваленті 2925 дол. США становили 112027,50 грн.

В заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить стягнути 89752,50грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 7 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Суд дійшов висновку, що відповідач просить стягнути суму 89752,50грн, яка є нижчою ніж та, яка була зазначена у відзиві 112027,50грн, але це зниження не є значним.

Разом з заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач надав суду копію договору № 108 від 13.06.2023 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським об`єднанням АС Лігал та відповідачем, за умовами якого відповідач доручив, а адвокатське об`єднання АС Лігал прийняло на себе зобов`язання надати за гонорар правову допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В п. 6.1 договору № 108 від 13.06.2023 зазначено, що строк дії договору починається з 01.06.2020, закінчення виконання предмету договору.

Згідно з ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання позивача на те, що договір № 108 від 13.06.2023 не міг початись 01.06.2020.

Згідно з п. 1.3, 5.1 договору, форма та об`єм надання правової допомоги, а також порядок формування гонорару передбачено додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору адвокатське об`єднання протягом 3 робочих днів з моменту закінчення кожного місяця має право направляти відповідачу звіт про надання правничої допомоги, а відповідач згідно з п. 3.2.3 має протягом 3 робочих днів з моменту отримання звіту сплатити вартість правової допомоги.

Позивач в своїх заперечення зазначає, що відповідач не надав суду доказів подання звітів і оплати їх відповідно до вимог договору.

Суд відхиляє ці заперечення позивача, оскільки як зазначено в п. 3.2 договору подання звітів кожного місяця є правом адвокатського об`єднання.

До того ж, відповідно до ГПК України не вимагається фактичної сплати стороною послуг адвоката (п. 1) ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Сторонами 07.01.2024 підписано додаткову угоду № 1 до договору № 108 від 13.06.2023, в якому узгоджено, що надання правової допомоги щодо представництва інтересів відповідача в господарському спорі у справі № 916/19/24 становить 150 доларів США на годину. Оплата здійснюється в національній валюті гривні, виходячи із показників «середнього курсу продажу» долара США, визначеному на веб-сайті minfin.com.ua/currency/banks на момент складання звіту про надану правову допомогу. Строк оплати 90 днів з моменту підписання Акту прийому-передачі правової допомоги.

18.04.2024 керуючим партнером адвокатського об`єднання складено звіт про правову допомогу тривалістю 15 годин:

- 09.01.2024-24.01.2024 ознайомлення адвоката Фірсова В. з позовною заявою, підготовка та направлення відзиву у справі № 916/19/24 10год,

- 14.02.2024 відвідування засідання суду з урахуванням дороги до суду 1 год,

- 11.03.2023 складання та направлення заперечень 1,5 год.,

- 20.03.2024 - відвідування засідання суду з урахуванням дороги до суду 1 год,

- 17.04.2024 - відвідування засідання суду з урахуванням дороги до суду 1,5 год.

Позивач посилається на те, що 11.03.2023 адвокат не міг складати заперечень, оскільки справа розглядалась в 2024 році; провадження у справі відкрито 05.01.2024, а відповідач у звітах зазначає, що правова допомога надавалась у цій справі з 01.01.2024.

Але матеріалами справи підтверджується, що в звітах і детальному описі зазначено, що правова допомога надавалась з 07.01.2024. Раніше правова допомога у цій справі не надавалась, оскільки додаткова угода № 1 була укладена 07.01.2024.

Суд відхиляє посилання позивача, оскільки так справа розглядалась в 2024 році і матеріалами справи підтверджується, що адвокат подавав заперечення саме 11.03.2024.

Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 10.08.2022 у справі № 369/3817/19, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20 неодноразово виснував про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (такий же висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21).

Зокрема в пунктах 3.45- 3.47 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".

Суд враховує, що місцезнаходження Адвокатського об`єднання зазначено в ордері і в договорі про правову допомогу: м.Одеса, вул. Середньофонтанська 19, офіс 204.

Господарський суд Одеської області знаходиться за адресою: м. Одеса пр. Шевченка 29, тобто адвокату необхідний час, щоб доїхати до суду і неважливо чи на машині, чи на громадському траспорті. Таким чином, витрати на участь адвоката в засіданнях з урахуванням дороги є обгрунтованим.

«Середній курс продажу» долара США, визначеному на веб-сайті minfin.com.ua/currency/banks станом на 18.04.2024 становив 39,890 гривні за 1 дол. США.

Крім того, 18.04.2024 відповідачем та адвокатським об`єднанням «АС Лігал» підписано акт прийому-передачі правової допомоги за договором № 108 від 13.06.2024 тривалістю 15 годин вартістю 89752,50грн (150*2250*39,890).

Адвокатське об`єднання виставило відповідачу рахунок № 12 від 18.04.2024 на суму 89752,50грн.

Матеріалами справи підтверджується, що представником відповідача був адвокат Фірсов В.Д. на підставі ордеру серії ВН № 1280650 від 01.12.2023, виданий Адвокатським об`єднанням «АС Лігал» на підставі договору № 108 від 13.06.2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Фірсов В.Д. є адвокатом.

Матеріали справи містять відзив та заперечення відповідача, які були прийняті судом до розгляду.

Крім того, адвокат Фірсов В. брав участь в засіданнях 14.02.2024, 20.03.2024 та 17.04.2024.

Суд враховує, що засідання були розпочаті судом у призначений час, тобто без затримки з боку суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 89752,50грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ГПК України не вимагається фактичної сплати стороною послуг адвоката (п. 1) ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Також суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п. 135) не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також враховуючи принципи обгрунтованості, пропорційності та співмірності, реальності та розумності, дійшов висновку, що відповідачем завищено вартість праці адвоката за 1 годину, що станом на 18.04.2024 становила майже 6000грн за 1 годину, а також завищено кількість годин, необхідних адвокату, який кваліфікованим спеціалістом в сфері права, для підготовки відзиву (10 годин).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в Господарському суді Одеської області, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 та частиною 5, 7-9 статті 129 ГПК, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи обсяг виконаних робіт, а також клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в Господарському суді Одеської області до 20000 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 89752,50грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради (м. Одеса, вул. Нежданової, 32, код 02008342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В.С. ПРОЕКТ (м. Одеса, провулок Світлий, 3, код 35931274) 20000грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 916/19/24 в Господарському суді Одеської області.

3. В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 22.01.2025

Суддя В.В. Литвинова