Рішення

від 22.01.2025 по справі 920/1413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.2025м. СумиСправа № 920/1413/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1413/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ»

(вул. Краснодарська, б. 11, м. Харків, 61110,

код ЄДРПОУ 39722312)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМАМАРКЕТ»

(вул. Герасима Кондратьєва, б. 6, м. Суми, 40000,

код ЄДРПОУ 40973485)

про стягнення 43 490 грн 20 коп.,

Суть спору. 25.11.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 43490 грн 20 коп., з яких: 32000 грн 00 коп. сума заборгованості, 8478 грн 02 коп. пеня, 913 грн 00 коп. 3% річних, 2 099 грн 18 коп. інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за Договором- заявкою № 282 від 11.12.2023; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024, справу № 920/1413/24 розподілено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 28.11.2024 відкрито провадження у справі № 920/1413/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

28.11.2024 копія ухвали Господарського суду Сумської області від 28.11.2024 про відкриття провадження у справі №920/1413/24 була отримана позивачем та відповідачем, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі «Електронний суд».

Таким чином, сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 23.01.2025; запропоновано позивачу надати суду у строк до 16.01.2025 письмові пояснення та докази в підтвердження направлення позивачем та отримання відповідачем оригіналів документів, а саме: Акту наданих послуг №122314019 від 14.12.2023; Рахунку на оплату №1130229 від 14.12.2023; Податкової накладної №35 від 14.12.2023.

16.01.2025 позивачем на виконання ухвали суду від 06.01.2025 надано до суду додаткові пояснення (вх.№142) у справі №920/1413/24.

Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості суду не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

11.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРАМАМАРКЕТ» (далі ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ», Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ» (далі ТОВ «КТ-СТАЛЬ», Перевізник, Позивач) було укладено Договір - заявку № 282, предметом якого є зобов`язання Перевізника (Позивача) перед Замовником (Відповідачем) на підставі вказаного Договору надати послуги з транспортно - експедиційних послуг (доставки) вантажу, а зобов`язанням Замовника (Відповідача) є своєчасна оплата таких послуг з перевезень.

Відповідно до умов Договору заявки перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом м. Хмельницький - м. Кривий Ріг, м. Дніпро, м. Новомосковськ, в якому визначали, зокрема: адресу завантаження - м. Хмельницький, дату завантаження - 11.12.2023 р, адресу розвантаження - м. Кривий Ріг, м. Дніпро, м. Новомосковськ Одеса згідно ТТН, дату розвантаження 13.12.2023 р, найменування вантажу продукти на піддонах, загальну вагу - 21 000,00 кг.

Вартість послуг з перевезення вантажу за погодженим маршрутом становить 35 000,00 грн з ПДВ. Оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 35 000,00 грн з ПДВ після отримання оригіналів документів протягом 5-ти банківських днів.

Крім цього, у Договорі - заявці зазначені додаткові умови, а саме: замовник зобов`язується здійснити своєчасне завантаження та розвантаження автомобіля, правильно оформити супровідні документи, указати фактичну адресу завантаження та розвантаження автомобіля; перевізник зобов`язується вчасно надати автомобіль і доставити вантаж до місця розвантаження в обумовлений строк та з дотриманням температурного режиму для відповідного виду товару відповідно до маркування виробника.

Після надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом ТОВ «КТ-СТАЛЬ» був складений акт наданих послуг за №122314019 від 14.12.2023 на загальну суму 35 000,00 грн, рахунок на оплату №1130229 від 14.12.2023 та податкова накладна №35 від 14.12.2023.

В установлений Договором заявкою строк Відповідач свої зобов`язання не виконав.

Як вказує Позивач, на початку червня 2024 року на електронну пошту Позивача від ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ» був отриманий гарантійний лист, відповідно до якого останній підтвердив отримання послуг згідно акту наданих послуг №1130229 від 14.12.2023 року та зобов`язувався сплатити за виконані послуги згідно рахунку №1130229 від 14.12.2023 року відповідно до графіка погашення заборгованості, а саме: до 10 червня 2024 року - 4 000,00 грн, до 17 червня 2024 року - 5 000,00 грн, до 24 червня 2024 року - 5 000,00 грн, до 01 липня 2024 року - 5 000,00 грн, до 08 липня 2024 року - 5 000,00 грн, до 15 липня 2024 року - 5 166,67 грн, а сума ПДВ у розмірі 5 833,33 грн буде сплачена після реєстрації податкової накладної.

11.06.2024 ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ» перерахувало ТОВ «КТ-СТАЛЬ» грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн, з призначенням платежу «оплата згідно гарантійного листа від 03.06.2024 року», що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №11 від 11.06.2024 р.

Таким чином, Відповідачем була частково погашена заборгованість в розмірі 3 000,00 гривень.

14.10.2024 ТОВ «КТ-СТАЛЬ» звернулось до Відповідача з Листом-претензією від 17.09.2024 щодо сплати заборгованості, в якій Відповідачу запропоновано протягом трьох календарних днів з дня отримання даного листа перерахувати ТОВ «КТ-СТАЛЬ» заборгованість за надані послуги у розмірі 32 000,00 грн.

Доказів на підтвердження сплати Відповідачем коштів у сумі 32 000 грн суду не надано.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між Сторонами Договору - заявки № 282 від 11.12.2023 не здійснив повної оплати за надані Позивачем послуги , у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 32 000 грн 00 коп. Окрім цього, Позивачем нараховано Відповідачу 8 478 грн 02 коп. пені, 913 грн 00 коп. 3% річних, 2 099 грн 18 коп. інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за Договором - заявкою № 282 від 11.12.2023.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується Сторонами, Позивач умови Договору-заявки № 282 від 11.12.2023 виконав у повному обсязі, надавши послугу з транспортно-експедиційних послуг (доставки) вантажу на суму 35 000 грн 00 коп., у той час як Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо сплати усієї суми за Договором-заявкою №282 від 11.12.2023, як наслідок борг за надані послуги якого перед Позивачем складає 32 000 грн 00 коп.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 32 000 грн 00 коп. за Договором-заявкою №282 від 11.12.2023.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно положень Договору-заявки № 282 від 11.12.2023 оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 35 000,00 грн з ПДВ після отримання оригіналів документів протягом 5-ти банківських днів.

Як вказує Позивач, ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ» отримало всі необхідні оригінали документів, як передбачено умовами Договору-заявки, для здійснення оплати за надані послуги з перевезення. Таким чином, строк оплати наступив 21.12.2023 року.

Суд критично ставиться до тверджень Позивача та не може покласти їх в основу даного рішення з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів в підтвердження направлення Позивачем та отримання Відповідачем оригіналів документів на виконання вищевказаної умови спірного Договору-заявки № 282 від 11.12.2023.

Водночас, Позивачем долучено до позовної заяви Лист-претензію від 17.09.2024 щодо сплати заборгованості, відповідно до положень якого Позивачем фактично встановлено Відповідачу строк для сплати заборгованості за надані ТОВ «КТ-СТАЛЬ» послуги протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання даного листа. Крім цього, Позивач у вказаному Листі-претензії зазначає про направлення ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ» акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2023 по 17.09.2024 (у кількості 2 примірники) та акту наданих послуг №122314019 від 14.12.2023 (у кількості 2 примірники) з проханням підписати та повернути по одному примірнику підписаних актів з боку ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ» на адресу ТОВ «КТ-СТАЛЬ» протягом двох днів з моменту отримання цього листа. При цьому, зазначаючи, що у разі не повернення підписаних актів, вони будуть вважатись такими, що погоджені зі сторони Відповідача без зауважень, а заборгованість є підтвердженою.

14.10.2024 Позивачем було направлено Лист-претензію від 17.09.2024 разом з актом наданих послуг №122314019 від 14.12.2023 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2023 по 17.09.2024 на юридичну адресу ТОВ «КЕРАМАМАРКЕТ» - вул. Герасима Кондратьєва, б. 6, м. Суми, 40000, що підтверджується матеріалами справи (а.с.27).

04.11.2024 відповідно до трекінгу Укрпошти №6111000007267, відправлення було повернено відправнику - ТОВ «КТ-СТАЛЬ» з поміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

Разом з тим, Відповідач обґрунтованої відмови від підписання актів не надав, про недоліки чи інші порушення не заявив, такі докази в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не подані, у зв`язку з чим нездійснення Відповідачем оплати послуг у встановлений Листом-претензію від 17.09.2024 строк є порушенням умов Договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

Суд враховує, що сам по собі факт неотримання Відповідачем кореспонденції, яку Позивач надіслав на адресу Відповідача, не може вважатися причиною ненастання строку виконання зобов`язання, оскільки Відповідачем не доведено, що неотримання вимоги викликане об`єктивними причинами, а не суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

За цих обставин, суд вважає зобов`язання з оплати простроченим з 08.11.2024, враховуючи факт надсилання Позивачем Відповідачу оригіналу акту наданих послуг №122314019 від 14.12.2023.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком (а.с.5-6), за несвоєчасну оплату наданих послуг Позивач нарахував Відповідачу:

- 3% річних у розмірі 913 грн 00 коп., починаючи нарахування з 21.12.2023, остаточна дата нарахування 20.11.2024;

- інфляційні втрати у розмірі 2 099 грн 18 коп., починаючи нарахування з січня 2024, остаточна дата нарахування - листопад 2024.

Докази надсилання Відповідачу оригіналів документів на виконання умови спірного Договору-заявки № 282 від 11.12.2023 в матеріалах справи відсутні, позивачем такі докази не подані. Акт наданих послуг №122314019 від 14.12.2023 (у кількості 2 примірники) надіслані Відповідачу разом з Листом-претензію від 17.09.2024 тільки 14.10.2024.

За цих обставин, суд вважає зобов`язання з оплати простроченим з 08.11.2024, враховуючи факт надсилання Позивачем Відповідачу Акту наданих послуг №122314019 від 14.12.2023.

Оскільки суд не встановив факт прострочення виконання зобов`язання з оплати за надані послуги через неподання Позивачем доказів на підтвердження виконання обов`язку, визначеного Договором-заявкою № 282 від 11.12.2023, суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 08.11.2024, за їх необґрунтованістю.

Водночас, беручи до уваги обмеження періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, встановленого позовними вимоги Позивача, остаточною датою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 20.11.2024. Сума заборгованості становить 32 000 грн 00 коп., у зв`язку з частковою оплатою Відповідачем заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №11 від 11.06.2024 р.

Судом проведено перерахунок здійснених Позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до здійсненого судом перерахунку сума 3% річних становить 34 грн 10 коп., сума інфляційних втрат становить 608 грн 00 коп. за період з 08.11.2024 по 20.11.2024, виходячи з суми боргу 32 000 грн 00 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Відповідач контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Враховуючи, вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 34 грн 10 коп. та інфляційних втрат в розмірі 608 грн 00 коп. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно вимоги про стягнення пені:

Відповідно до розрахунку Позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачу нарахована також пеня у розмірі 8 478 грн 02 коп.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Суд встановив, що у Договорі - заявці № 282 від 11.12.2023 Сторони не передбачили відповідальності Відповідача за порушення строків оплати послуг у вигляді пені і не встановили її розмір.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №908/1501/18).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не встановлюють розмір пені, а лише обмежують її розмір, встановлений за згодою сторін.

За викладених обставин, підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені в сумі 8 478 грн 02 коп.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 32 000 грн 00 коп. суми основного боргу, 34 грн 10 коп. 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 608 грн 00 коп.

В частині стягнення 8 478 грн 02 коп. пені, 878 грн 90 коп. 3% річних та 1 491 грн 18 коп. інфляційних втрат суд відмовляє за необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати Позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 271 грн. 00 коп. покладаються на Відповідача, в інший частині на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМАМАРКЕТ» про стягнення 43 490 грн 20 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМАМАРКЕТ» (вул. Герасима Кондратьєва, б. 6, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40973485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ» (вул. Краснодарська, б. 11, м. Харків, 61110, код ЄДРПОУ 39722312) 32 000 грн 00 коп. основного боргу, 34 грн 10 коп. 3% річних, 608 грн 00 коп. інфляційних втрат, а також 2 271 грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.01.2025.

СуддяС.В. Заєць