Постанова

від 16.01.2025 по справі 18/2694/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 18/2694/11(917/1207/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Білоуса В. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

ліквідатор ДП "СГП "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Д. В. - особисто

представник Фонду державного майна України - Скороход Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024

у складі колегії суддів: Плахова О.В. - головуючого, Терещенко О.І., Тихого П.В.

та на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024

у складі судді Паламарчук В.В.

у справі № 18/2694/11 (917/1207/23)

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

до Фонду державного майна України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Пирятинської міської ради Полтавської області

про визнання права господарського відання

у межах справи №18/2694/11

за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до боржника Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання визнання права господарського відання за боржником на нерухоме майно, відомості про яке у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 30.11.2005 було створене Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (далі - ДП "СГП "Березівське") на підставі наказу Міністерства аграрної політики України №661 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське".

2. Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 вказаного наказу Міністерства визначено провести розподіл майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та ДП "СГП "Березівське" в установленому порядку. Розподільчий баланс та акти приймання-передачі у місячний термін подати на затвердження Мінагрополітики України та в установленому порядку здати на зберігання в архів міністерства.

3. Відповідно до положення пункту 6.1. наказу встановлено, що після завершення розподілу виробничого підрозділу подати Мінагрополітики на затвердження Статут підприємства, забезпечити його державну реєстрацію та у місячний термін з дня державної реєстрації подати Департамент правової та законопроектної роботи копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і зразок відбитка печатки юридичної особи.

4. З посиланням на акт №2 розподілу майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та ДП "СГП "Березівське", затверджений 11.01.2006 заступником міністра аграрної політики України, на баланс ДП "СГП "Березівське" передано вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (далі - вівчарник), вартістю 40 301 грн. (т. 1 а.с. 81).

5. Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 Статуту ДП "СГП "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 під номером запису №15761020000000203 (т. 1 а.с. 62-75), визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. На розвиток виробництва проводяться відрахування від чистого прибутку в порядку, передбаченому законодавством. Кошти використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства. Напрямки витрат коштів визначаються кошторисом. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

6. 27.09.2011 ухвалою Господарського суду Полтавської області порушено провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

7. 13.07.2017 постановою Господарського суду Полтавської області ДП "СГП "Березівське" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

8. 24.04.2018 постановою Харківського апеляційного господарського суду ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.

9. Під час проведення інвентаризації активів ДП "СГП "Березівське" виявлено наступні об`єкти нерухомості: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

10. 25.01.2019, на запит ліквідатора щодо проведення реєстраційних дій відносно спірного об`єкту нерухомого майна, а саме - вівчарнику 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, Фонд державного майна України листом від №10-52-1523 (т. 1 а.с.25-26) повідомив, що підставою для включення та знесення змін до Єдиного реєстру об`єктів державної власності є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності.

Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління.

Станом на момент направлення вказаного листа Міністерством аграрної політики та продовольства України до Фонду з метою внесення до Реєстру надані відомості про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське" (суб`єкт управління Міністерство аграрної політики та продовольства України) відомості стосовно майна суб`єктом управління надані не в повному обсязі форми № 26, затвердженої наказом Фонду від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за № 380/12254, зокрема з 2009 не оновлювалась інформація щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників (гр. 7, 8 та 11 форми № 26).

Фонд державного майна України також звертав увагу ліквідатора на те, що згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142, інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів може проводитись один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об`єктів державної власності).

11. До вказаного листа Фондом державного майна України також було додано Інформацію з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності інформацію про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське", до якого зокрема включено вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (т. 1 а.с. 27-29).

12. 18.02.2019 на підставі наказу ліквідатора ДП "СГП "Березівське" №5-Л "Про формування ліквідаційної маси" сформовано ліквідаційну масу боржника, до якої серед іншого включено: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021.

13. 02.08.2019 Міністерство аграрної політики України (на той час орган, уповноважений управляти підприємством) листом №37-21-15/16605, керуючись положеннями ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погодило перелік ліквідаційної маси у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське", який надійшов додатком до листа арбітражного керуючого Приходька Д.В. від 06.03.2019 №01-21/38 (т.1 а.с.19-24).

14. 14.09.2020, на запит ліквідатора щодо отримання витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, Фонд державного майна України листом №10-15-18233 (т.1 а.с.30-31) повідомив, що Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органом, уповноваженим управляти ДП "СГП "Березівське", не було подало до Фонду державного майна України в повному обсязі інформацію за формою №26, затвердженої Наказом від 03.02.2006 № 197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", зокрема:

- відомості щодо місцезнаходження та розміру/площі майна (гр. 6 та форми №26), які зазначені у запиті, не збігаються з даними, що надані суб`єктом управління до Реєстру;

- не надавались дані щодо площі забудови, розміру/площі майна (гр. 12, 13 форми №26);

- з 2009 року не оновлювалась інформація щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) та залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників (гр. 7,8, 11 форми №26).

Фонд державного майна України звертав увагу ліквідатора на те, що згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142: інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів може проводитися один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об`єктів державної власності), а також дані щодо розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників (гр. 7, 8 форми №26), які подаються у тис. гру. надані не у відповідності до вимог зазначеної форми № 26.

За наведених обставин, відповідно до підпункту 2 пункту 10 Порядку та умов користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.03.2005 №662 (в редакції наказу Фонду державного майна України від 06.08.2013 за №1535, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2013 за №1470/24002), Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України разом із ДП "СГП "Березівське" необхідно вжити заходів щодо усунення розбіжностей та надання до Фонду вищезазначених відомостей про майно в установленому порядку відповідно до вимог вищевказаних нормативно-правових актів та інструктивного листа Фонду від 11.05.2006 N10-15-6871, та після отримання змін за окремим запитом буде надано витяг з Реєстру.

15. 03.09.2020 листом №01-21/208 (т.1 а.с.32), ліквідатор ДП "СГП "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович направив до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України оновлену інформацію щодо адрес фактичного місцезнаходження нерухомого майна, уточнення площі об`єктів нерухомого майна, уточнені інвентарні номери та інформацію щодо земельних ділянок, на яких розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна. До вказаного листа ліквідатором було додано звіти за формами №26, № 2р(д) (т. 1 а.с. 33-39).

16. 13.01.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2151-10/1490-07 поінформувало щодо порядку проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної власності; необхідності отримання витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта; підстав для включення та внесення органом державної влади до Єдиного реєстру об`єктів державної власності даних щодо об`єкту нерухомості; необхідності подання оновленої інформації щодо підприємства з урахуванням відсутності невиявлених об`єктів нерухомого майна (списання невиявлених активів та відображення такого списання у звітності за формою звітів № 26, № 2р(д) для подання ФДМУ) (т.1 а.с.41-42).

17. Крім того, 16.04.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2152-11/23014-07 (т.1 а.с.43-45) повідомило, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 N954 цілісний майновий комплекс ДП "СГП "Березівське" передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з актом приймання-передавання від 18.10.2019.

Також, у вказаному листі було повідомлено про необхідність списання не виявлених під час інвентаризації об`єктів нерухомості, які перебувають на балансі підприємства, та особливості роботи комісії зі списання активів відповідно до порядку визначеного положеннями Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N1314. Проте, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є галузевим органом виконавчої влади, а тому пропозиції стосовно кандидатур для включення до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське" у відповідності до Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314, відсутні.

18. 12.08.2022 ліквідатор ДП "СГП "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович звернувся до Міністерства економіки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з відповідним запитом № 01-28/150 про надання кандидатур представника для включення до складу комісії зі списання об`єктів державної власності (т.1 а.с.46-47).

19. Проте відповіді від Міністерства економіки України на зазначений запит отримано не було.

20. 14.09.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у відповідь на вищевказаний запит було надано лист - відповідь №11-122-03098 (т.1 а.с.52), в якому Фонд просив ліквідатора надати чіткий перелік нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи) державного підприємства, що підлягають списанню відповідно до порядку та підтверджену інформацію щодо виду суб`єкта господарювання ДП "СГП "Березівське".

21. 22.09.2022, у відповідь на вказаний лист, ліквідатором ДП "СГП "Березівське" арбітражним керуючим Приходько Д. В. було направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях відповідь №01-28/180 (т. 1 а.с. 53), в якій було зазначено про те, що під час проведення інвентаризації активів боржника було встановлено відсутність наступних об`єктів нерухомого майна: осушувально-зрошувальна система 1980 року випуску, інвентарний номер 10310040; хімсклад інвентарний номер, теплиця № 2 1976 року випуску, інвентарний номер 10310005).

У разі надання дозволу на списання вказаних об`єктів, зазначені основні засоби будуть виключені із складу активів підприємства.

Списання згаданих основних засобів дозволить в установленому порядку подати до Мінекономіки, як суб`єкта управління та органу, уповноваженого управляти майном ДП "СГП "Березівське" форму звітності за №2б для внесення інформації до Єдиного реєстру об`єктів державної власності, відповідно до положень наказу Фонду державного майна України від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності".

Після подання зазначених форм звітності з усунутими розбіжностями щодо наявного переліку нерухомого майна ДП "СГП "Березівське" ліквідатор матиме можливість отримати Витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності на об`єкти нерухомості, а в подальшому внести відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: контора підприємства, гараж легкових автомобілів, архів контори, склад запчастин, вівчарник. Зазначені об`єкти включені до складу ліквідаційної маси ДП "СГП "Березівське", які відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства будуть реалізовані, а кошти отримані від реалізації майна будуть направлені на проведення розрахунків з кредиторами.

22. 03.10.2022 ліквідатором ДП "СГП "Березівське" арбітражним керуючим Приходько Дмитром Володимировичем було направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях повторний запит за вих.№01-28/191 про надання кандидатури представника для включення до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське" (т. 1 а.с. 54-55).

23. 26.10.2022 ліквідатором боржника разом із відповіддю №01-28/201 на запит Міністерства економіки України про надання інформації, в черговий раз порушено питання про надання кандидатури для включення до складу комісії зі списання активів ДП "СГП "Березівське" (т. 1 а.с. 58).

24. Листом від 07.11.2022 Міністерством економіки України надано відповідь №2802-11/73620-07 (т. 1 а.с. 60-61) на запити ліквідатора про надання кандидатури для включення до складу комісії зі списання активів ДП "СГП "Березівське", в якій Мінекономіки посилаючись на воєнний стан введений в дію на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 повідомило про те, що вважає недоцільним залучення співробітників Міністерства до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське". Крім того, однією з підстав недоцільності надання кандидатури було визначено ту обставину, що наразі триває процедура передачі ДП "СГП "Березівське" зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України.

25. 14.02.2023 господарським судом Полтавської області за результатами розгляду клопотання Міністерства економіки України про процесуальне правонаступництво було постановлено ухвалу про заміну у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське" учасника справи Міністерство економіки України на його правонаступника Фонд державного майна України.

Короткий зміст позовних вимог

26. ДП "СГП "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Д. В. звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

27. Ліквідатор стверджує, що спірний вівчарник, відповідно до акту №2 розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між ДП "СГП "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, затвердженого 11.01.2006 заступником міністра аграрної політики України, та Статуту ДП "СГП "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006, номер запису №15761020000000203, переданий на баланс ДП "СГП "Березівське" та закріплений за підприємством на праві господарського відання. Разом з тим, будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на згадані об`єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації зазначених активів боржника в межах справи про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

28. В позовній заяві ліквідатор ДП "СГП "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович наголошував на тому, що Міністерство економіки України, тобто орган, уповноважений управляти майном боржника, своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на вівчарник і відповідно створює перешкоди в реалізації цього майна, включеного до складу ліквідаційної маси банкрута, та проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

29. 23.05.2024 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №18/2694/11 (917/1207/23) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

30. Рішенням господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом управління ДП "СГП "Березівське" рішення про передачу зазначеній юридичній особі спірного майна саме на праві господарського відання, або, що з передачею його на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за ДП "СГП "Березівське".

Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду

31. 27.08.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 27.08.2024) рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/1207/23) залишено без змін.

32. Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що наявні у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що у відповідності до умов Статуту ДП "СГП "Березівське" у позивача наявне право господарського відання на об`єкт нерухомого майна, а саме: вівчарник. Проте при зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем було невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, який не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому позовні вимоги останнього не призведуть до відновлення його порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Належним способом захисту порушеного права позивача, за висновком суду апеляційної інстанції, є звернення до суду в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське" з відповідною скаргою на дії відповідного державного органу, в тому числі з приводу його бездіяльності або дій, що спричиняють безпідставне затягування строків ліквідаційної процедури, або з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язати провести державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. 12.09.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ліквідатором ДП "СГП "Березівське" арбітражним керуючим Приходько Д. В. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11(917/1207/23); справу № 18/2694/11(917/1207/23) передати на новий розгляд.

34. Підставами касаційного оскарження ліквідатор зазначає п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

35. Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 27.08.2024 у справі №916/186/23 щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України стосовно обрання позивачем способу захисту порушеного права та стверджує, що визнання в судовому порядку права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на спірний вівчарник є єдиним ефективним способом захисту прав підприємства та кредиторів, які звернулися з грошовими вимогами до боржника.

36. Скаржник також посилається на недослідження судом апеляційної інстанції доданих до позовної заяви доказів та не надання їм в сукупності оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

37. 25.11.2024 до Верховного Суду від скаржника надійшли письмові пояснення, які по суті є доповненням до касаційної скарги, однак оскільки такі подані поза межами строку на касаційне оскарження, Суд залишає їх без розгляду.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

38. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

40. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання за державним підприємством права господарського відання на майно.

41. Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

42. Статтями 324-327 Цивільного кодексу України визначено об`єкти та суб`єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.

43. Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).

44. Відповідно до частини 2 статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

45. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина 5 статті 22 ГК України).

46. Вказане дозволяє зробити висновок, що право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб`єктів господарювання державного сектора економіки.

47. Згідно зі статтею 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

48. Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено коло суб`єктів управління об`єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

49. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що ДП "СГП "Березівське" було створене на підставі наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2005 №661 шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське".

50. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що на момент формування ліквідаційної маси органом, уповноваженим управляти боржником, було Міністерство аграрної політики України. В подальшому Міністерство аграрної політики України як орган управління підприємством боржника було змінено на Міністерство аграрної політики та продовольства України, який в свою чергу замінений на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. На момент розгляду цієї справи у межах справи про банкрутство ДП "СГП "Березівське" органом управління Боржника є Фонд державного майна України, визначений позивачем, який одночасно є суб`єктом управління об`єктами державної власності відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

51. Як встановили суди, з посиланням на акт №2 розподілу майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та ДП "СГП "Березівське" заступником міністра аграрної політики України, на баланс ДП "СГП "Березівське" передано спірний вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, вартістю 40301 грн.

52. Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 Статуту боржника майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

53. Стаття 136 Господарського кодексу України розкриває одну з форм правового режиму майна, закріпленого за суб`єктом підприємництва, а саме - права господарського відання.

54. Термін "право господарського відання" прийшов на заміну терміну "право повного господарського відання", що ним у Законах України "Про власність" (частина 1 статті 37), "Про підприємства в Україні" (частина 3 статті 10) позначалося право, на якому майно закріплювалося за державними підприємствами.

55. Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

56. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

57. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

58. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

59. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

60. Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.02.2023 в справі №753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа №582/18/21).

61. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

62. Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 Господарського кодексу України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

63. Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

64. Позовні вимоги ліквідатора обґрунтовані тим, що орган, уповноважений управляти майном боржника, своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на вівчарник і відповідно створює перешкоди в реалізації цього майна, включеного до складу ліквідаційної маси банкрута, та проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

65. Як вказали суди, наявність права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на об`єкти нерухомості підтверджує наступними доказами:

- Статутом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 11.01.2006, державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 номер запису 15761020000000203, відповідно до пункту 5.2 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (т.1 а.с.62-75),

- Актом розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, складеним на підставі наказу Міністерства аграрної політики України №661 від 30.11.2005 (т.1 а.с.81),

- Листом Фонду державного майна України від 25.01.2019 №10-52-1523, яким надано інформацію щодо об`єктів нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське" (т.1 а.с.25-29),

- Планом санації ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" затвердженим ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.02.2013 у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/29245881),

- Інвентарним описом необоротних активів від 01.12.2022, складеного ліквідатором ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" за результатами інвентаризації майна банкрута (т.1 а.с.91-94).

66. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 вказав на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено саме відповідачем.

67. У цій справі відповідачем у справі було визначено Фонд державного майна України, як орган, уповноважений управляти майном боржника.

68. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21).

69. Суд апеляційної інстанції встановив, що фактично, спір з приводу якого позивач звернувся до суду в межах заявленого позову у даній справі виник з огляду на те, що ліквідатором вчинялись відповідні дії направлені на отримання Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності на об`єкт нерухомості, а в подальшому внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 з метою подальшого продажу вказаного майна в процедурі ліквідації боржника задля задоволення вимог кредиторів у справі. Проте, орган, уповноважений управляти майном боржника своїми діями фактично створює перешкоди в державній реєстрації вказаного об`єкту нерухомого майна, раніше переданого ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" на праві повного господарського відання та, під час здійснення провадження у справі про банкрутство включеного до складу ліквідаційної маси банкрута. Наслідком таких дій є унеможливлення реалізації цього майна для проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

70. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

71. Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

72. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

73. Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3).

74. Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

75. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном (п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

76. Ліквідатор боржника стверджував, що будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на спірний об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації зазначених активів боржника в межах справи про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

77. Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції на час виникнення спірних відносин), для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності).

78. Фонд як суб`єкт управління об`єктами державної власності та як орган управління Боржника зазначав, що його дії стосовно внесення даних до Єдиного реєстру об`єктів державної власності залежать виключно від дій суб`єктів управління та ґрунтуються на поданій суб`єктом управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності.

79. Так, відповідно до пункту 2 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467, Реєстр формується Фондом за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем.

80. Органи, уповноважені управляти об`єктами державної власності: ведуть облік об`єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передають щокварталу Фондові державного майна інформацію для внесення змін до Реєстру (пункт 4 зазначеного Положення).

81. До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів (пункт 6 зазначеного Положення).

82. Інформаційна частина формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету (пункт 7 зазначеного Положення).

83. Накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна. Дані про об`єкти державної власності, внесені до Реєстру, поновлюються щокварталу Фондом державного майна за участю органів, зазначених у пункті 2 цього Положення (пункт 8 зазначеного Положення).

84. Отже, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління.

85. З встановлених судами обставин вбачається, що Фонд як суб`єкт управління об`єктами державної власності, а також як орган управління боржником (під час розгляду справи) жодним чином не ставив під сумнів та не заперечував права господарського відання боржника на нерухоме майно - вівчарник, однак неодноразово вказував на необхідність дотримання порядку формування Реєстру та ненадання відповідної інформації на спірний об`єкт попереднім органом управління боржника - Міністерством економіки України.

86. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що досягнення ліквідатором мети позову у спосіб, заявлений позивачем (визнання права господарського відання) нівелює порядок, визначений законодавцем щодо реалізації Державою права державної власності, управління державним майном, зокрема, обліку та реєстрації нерухомого майна державних підприємств.

87. Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач під час розгляду цієї справи не довів порушення його прав саме відповідачем - Фондом державного майна України, ні як суб`єктом управління об`єктами державної власності, ні як органом управління боржника.

88. Втім, слід зауважити, що факт неправомірності дій / бездіяльності державних органів, у разі доведення, може бути предметом оскарження в порядку, визначеному законодавством.

89. Проте неврахування наведеного судом апеляційної інстанції та встановлення обставин щодо невірного обрання позивачем способу захисту не призвело до прийняття по суті невірного рішення.

90. Колегія суддів також звертає увагу, що наведені вище висновки узгоджуються із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 28.11.2024 у справі № 18/2694/11(917/1205/23), від 28.11.2024 у справі № 18/2694/11(917/1206/23), прийнятих після подання касаційної скарги у цій справі за подібних обставин.

91. Відносно тверджень скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 27.08.2024 у справі №916/186/23, Суд зазначає, що фактично заявник у касаційній скарзі лише цитує загальні висновки Верховного Суду і не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Відповідні посилання скаржника носять суто декларативний характер і також не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у справі, в якій подано касаційну скаргу.

92. Доводи касаційної скарги про недослідження судом апеляційної інстанції доданих до позовної заяви доказів Верховний Суд відхиляє, оскільки скаржником не обґрунтовано який саме доказ не було досліджено чи досліджено з порушенням норм процесуального закону, натомість такі аргументи фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу положень ст. 300 ГПК України.

93. Доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

94. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

95. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

97. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

98. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі № 18/2694/11 (917/1207/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

К. Огороднік