Постанова

від 22.01.2025 по справі 918/907/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/907/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут»

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (головуючий - суддя Мельник О. В., судді: Олексюк Г. Є., Петухов М. Г.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут»

до:

1) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Рівненської області згідно з ухвалою від 19.12.2023 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» (далі - ТОВ «Рівнегаз Збут», позивач), поданого ним 11.12.2023, про зупинення провадження у справі № 918/907/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/13757/23. Клопотання ТОВ «Рівнегаз Збут» від 13.09.2023 про зупинення провадження у справі - задовольнив. Зупинив провадження у справі № 918/907/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13984/23.

Обґрунтовуючи постановлену ухвалу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 918/907/22 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13984/23, оскільки під час її розгляду встановлюються факти, що впливають на оцінку доказів у справі № 918/907/22 та мають преюдиційне значення для неї.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 19.12.2023 у справі, що розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «ОГС України», відповідач-2) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», відповідач-3) оскаржили її в апеляційному порядку.

Північно-західний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 02.10.2024 апеляційні скарги ТОВ «ОГС України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» задовольнив. Скасував ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 у справі № 918/907/22 в частині задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13984/23, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.12.2023 залишив без змін.

01.11.2024 від ТОВ «Рівнегаз Збут» до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем за результатами розгляду апеляційних скарг відповідача-2 та відповідача-3 на ухвалу суду першої інстанції від 19.12.2023.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач вказує на порушення апеляційним судом частини першої статті 123, пункту 5 частини першої статті 237, пункту 2 частини п`ятої статті 238 та пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, оскільки резолютивна частина постанови не містить висновку щодо розподілу судових витрат.

Північно-західний апеляційний господарський суд згідно з ухвалою від 04.11.2024 ухвалив розглядати вказану заяву без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з ухвалою від 13.11.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд у задоволенні заяви ТОВ «Рівнегаз Збут» відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Рівнегаз Збут» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний господарський суд виходив з такого. Суд першої інстанції по суті спір не розглядав. Переглядаючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 19.12.2023, суд апеляційної інстанції по суті спір не вирішував, рішення відповідно до вимог статті 129 ГПК України не змінював та не ухвалював нового рішення по суті позовних вимог.

18.11.2024 до Касаційного господарського суду від ТОВ «Рівнегаз Збут» надійшла касаційна скарга на ухвалу апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 918/907/22.

Скаржник, посилаючись постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10 (провадження № 12-127гс18) у якій зазначено, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист (пункт 6.10) та абзац 2 пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», у якому вказано, що у разі, коли приймається нове судове рішення судом апеляційної інстанції після скасування рішення суду першої інстанції, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, розподіл судового збору здійснюється у постанові, судом, який прийняв нове рішення, просить Суд скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 13.11.2024 про відмову в ухваленні додаткового рішення, справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для ухвалення додаткового рішення.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за абзацом 2 частиною другою статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення норм статей 244, 282 ГПК України не здійснив розподіл судових витрат, помилково посилаючись на те, що такий розподіл повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами ухвалення у справі рішення по суті спору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 918/907/22 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. (головуючої), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.

Верховний Суд згідно з ухвалою від 17.12.2024 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстави, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України та встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 01.01.2025. Витребував справу № 918/907/22 з Господарського суду Рівненської області.

19.12.2024 від Північно-західного апеляційного господарського суду до Верховного Суду надійшов лист, у якому апеляційний суд повідомив про те, що матеріали справи № 918/907/22 повернуто до Господарського суду Рівненської області відповідно до супровідного листа від 15.11.2024, вихідний № 01-27/918/907/22/7511/24.

31.12.2024 від ТОВ «ОГС України» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-2 заперечує доводи касаційної скарги. Просить касаційну скаргу ТОВ «Рівнегаз Збут» залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у цій справі без змін.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням того, що матеріали цієї справи надійшли до Верховного Суду - 13.01.2025.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, та заперечення сторони у справі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно зі статтею 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Рівнегаз Збут» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 918/907/22.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції керувався приписами статті 129 ГПК України, відповідно до яких суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду (зміни рішення чи ухвалення нового рішення), суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, керуючись загальними принципами такого розподілу відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Рівнегаз Збут» звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» (далі - АТ «ОГС «Рівнегаз», відповідач-1), ТОВ «ОГС України», ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про зобов`язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів природного газу ТОВ «Рівнегаз Збут», зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 до квітня 2022, посилаючись на порушення відповідачами умов рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-РГЗ від 30.09.2021, індивідуального договору № БГр-21/22-РГЗ від 30.09.2021, Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газорозподільної системи, які передали йому природній газ з недотриманням параметрів його якості, фізико-хімічні показники якого, повинні відповідати вимогам, що визначені у пункті 2.3. рамкового договору, розділі III Кодексу газотранспортної системи та пункті 5.2. договору транспортування природного газу № 1910000195 від 16.12.2019.

14.09.2023 позивач направив до місцевого господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 918/907/22 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13984/23, у якій ТОВ «Рівнегаз Збут» подав до Господарського суду міста Києва позов до Оператора ГТС про визнання недійсним пункту 2 частини другої пункту 10.1. договору транспортування природного газу № 1910000195 від 16.12.2019, укладеного між позивачем та відповідачем-2, посилаючись на те, що вказаний пункт договору суперечить статтям 308, 314 Господарського кодексу (далі - ГК) України та статті 673 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

11.12.2023 ТОВ «Рівнегаз Збут» направив до суду першої інстанції ще одне клопотання про зупинення розгляду справи № 918/907/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/13757/23 про визнання нечинним нормативно-правового акта.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача від 11.12.2023 про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/13757/23, Господарський суд Рівненської області посилався на те, що позивач не надав доказів того, що прийняття рішення у цій справі є неможливим до ухвалення судового рішення у справі № 560/13757/23, як і не навів достатніх підстав, які б підтверджували факт необхідності зупинення провадження у цій справі. Водночас, задовольняючи клопотання позивача від 13.09.2023 про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13984/23 щодо визнання недійсним підпункту 2 частини другої пункту 10.1 спірного договору, за умовами якого визначено особу, яка несе відповідальність за якість газу у точках виходу з газотранспортної системи, місцевий господарський суд виходив з того, що справи № 918/907/22 та № 910/13984/23 пов`язані між собою. Оскільки зібрані у справі № 918/907/22 докази не дозволяють об`єктивно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд виходив з об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №910/13984/23.

Північно-західний апеляційний господарський суд, приймаючи постанову про скасування вказаної ухвали суду першої інстанції від 19.12.2023 в частині задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13984/23, погодився з доводами апелянтів. Посилаючись на відсутність аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, на підставі пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін. Вказав, що у зв`язку з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду позовних вимог по суті згідно з вимогами статті 129 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, керуючись положеннями статті 129 ГПК України, згідно з ухвалою від 13.11.2024 відмовив ТОВ «Рівнегаз Збут» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених за результатами розгляду апеляційних скарг ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «ОГС України», з огляду на те, що вказана справа апеляційним судом по суті не вирішувалася, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Касаційна скарга ТОВ «Рівнегаз Збут» на вказану ухвалу суду апеляційної інстанції від 13.11.2024 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у постанові від 02.10.2024 про часткове скасування ухвали суду першої інстанції від 19.12.2024 фактично прийняв нове рішення, а тому відповідно до вимог підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України повинен був вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У частині першій статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України).

Згідно з частиною третьою статті 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал, зокрема про зупинення провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

У справі, що розглядається, апеляційний господарський суд, скасувавши в частині ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, доводи скаржника щодо безпідставної відмови апеляційним судом в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат колегія суддів вважає необґрунтованими та звертає увагу на неправильне розуміння скаржником поняття «остаточне рішення», оскільки на момент направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції остаточне рішення у цій справі було відсутнє.

Разом з тим у цій справі апеляційний суд вказав, що у зв`язку з направленням справи для продовження розгляду суду першої інстанції, розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду позовних вимог по суті згідно зі статтею 129 ГПК України.

Відтак, колегія суддів не вбачає жодних порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги під час прийняття оскаржуваної ухвали від 13.11.2024, а відтак доходить висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Рівнегаз Збут» слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Рівнегаз Збут» без задоволення витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 918/907/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Суддя І. Б. Колос

Суддя Т. М. Малашенкова