Постанова

від 21.01.2025 по справі 138/3344/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/3344/24

Провадження № 22-ц/801/351/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуСправа № 138/3344/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Стадника І.М., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену суддею Холодовою Т.Ю., повний текст ухвали складено 11 грудня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» про усунення перешкод в користуванні майном,

встановив:

15 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» (далі ТОВ «КД «Вацак»), в якому просив усунути йому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження частиною приміщень підвалу літери «А1», що складає 218,1 кв.м., та приміщень ІІ поверху нежитлової будівлі магазину, загальною площею 376,46 кв.м., розташовані в будівлі по АДРЕСА_1 та:

1) зобов`язати ТОВ «КД «Вацак» не чинити перешкоди ОСОБА_1 , забезпечивши вільний доступ та прохід до частини приміщень підвалу літери «А1», що складає 218,1 кв.м., та приміщень ІІ поверху нежитлової будівлі магазину, загальною площею 376,46 кв.м., розташовані в будівлі по АДРЕСА_1 ;

2) знести за рахунок ТОВ «КД «Вацак» самочинно побудовані металевий навіс вздовж стіни нежитлової будівлі та приміщення котельні, яке прибудовано до зовнішньої стіни приміщення літ. «Г» першого поверху нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати ТОВ «КД «Вацак» відновити нежитлову будівлю магазину, що розташована по АДРЕСА_1 у попередній технічний стан, відповідно до інвентаризаційної відомості на нежитлову будівлю магазину станом на 24 січня 2008 року та демонтувати кондиціонери, які встановлено у віконних отворах приміщень ІІ поверху нежитлової будівлі магазину.

06 грудня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити ТОВ «КД «Вацак» та будь-яким пов`язаним із ним третім особам здійснювати будь-які будівельні роботи (реконструкцію) будівлі магазину, яка розташована по АДРЕСА_1 , за виключенням дій по знесенню (демонтажу) проведеного самочинного будівництва вказаної будівлі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що відповідач перешкоджає йому у доступі до належних на праві власності приміщень частини підвалу і ІІ поверху нежитлової будівлі, та здійснює будівництво без документів, що дають на це право, а саме: без належно затвердженого проекту; без повідомлення про початок виконання будівельних робіт; без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою. Позов поданий з метою усунення створених відповідачем перешкод та ефективного захисту правомочностей позивача, як власника, частини підвалу та ІІ поверху нежитлової будівлі і відвернення негативних наслідків від самочинного будівництва, яке здійснює відповідач. Оскільки відповідач здійснює самочинне будівництво (реконструкцію) об`єкту права спільної власності, таке будівництво безпосередньо зачіпає права та інтереси позивача.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Морозова О.В. про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача, адвоката Морозова О.В., про забезпечення позову від 06 грудня 2024 року.

У скарзі зазначає, що суд формально послався на те, що позивачем не доведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Як зазначено заявником, самочинне будівництво ведеться відповідачем та не припиняється, а розгляд справи у суді займе значний проміжок часу, внаслідок чого відповідач має реальну можливість та фактично продовжує самочинне будівництво у необмеженому масштабі, що може змінити предмет спірних правовідносин до стану, коли можливе рішення суду, за наявними позовними вимогами, буде ускладнено або неможливо виконати, та не призведе до ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивачем, проведеним самочинним будівництвом. Мотиви суду про те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам проводити будь-які будівельні роботи щодо нежитлової будівлі, яка належить позивачу на праві власності, на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили може мати негативні правові наслідки, є помилковими. Висновок суду про можливість настання передчасних економічних ризиків для відповідача, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, є проявом правового цинізму та абсолютної несправедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам проводити будь-які будівельні роботи щодо нежитлової будівлі, яка належить відповідачу на праві власності, на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі (в разі задоволення та накладення заборони) буде констатовано неправомірність володіння спірним майном відповідачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення такого спору по суті. Вжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може призвести до непередбачених фінансових витрат (збитків) відповідача у відносинах з замовниками та контрагентами з будівництва, необхідності консервації об`єктів будівництва (з метою недопущення руйнації та забезпечення заходів безпеки). Тому суд вважав, що вжиття заходів забезпечення позову за обраним позивачем способом до встановлення судом незаконності будівництва за результатами розгляду такої справи по суті, може призвести до передчасних економічних ризиків для відповідача.

При цьому, суд взяв до уваги, що спір у даній справі не пов`язаний із визнанням незаконним будівництва, яке здійснюється відповідачем, тому вважав, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку не є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно поза розумним сумнівом не спрямоване виключно на забезпечення цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії .

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 не обґрунтував, яким чином незастосування судом у даній справі заходу забезпечення позову у виді заборони відповідачу та будь-яким пов`язаним із ним третім особам здійснювати будь-які будівельні роботи (реконструкцію) магазину, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як і не навів мотивів співмірності обраного ним заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Доказів того, що ТОВ «КД «Вацак» продовжує здійснювати будівництво після звернення позивача до суду із даним позовом, ОСОБА_1 до заяви не надано.

Крім того апеляційний суд зазначає, що в разі задоволення позову ризики щодо знесення самочинного будівництва несе відповідач, який за наявності спору, обізнаності про нього, продовжує здійснювати будівельні роботи (реконструкцію) в приміщенні, а тому бере вказані ризики на себе.

Неспівмірними є вимоги позову до виду забезпечення позову, зокрема, щодо вимоги позову про зобов`язання ТОВ «КД «Вацак» не чинити позивачу перешкоди в користуванні приміщеннями, адже беззаперечних доказів того, яке будівництво продовжує вчиняти відповідач, як це будівництво перешкоджає користуватися нежитловим приміщенням заявником не надано.

Також, вимога позову про знесення за рахунок відповідача вже існуючого навісу та приміщення котельні не пов`язане з будівництвом, про яке вказує заявник, а вимога позову про зобов`язання відновити нежитлову будівлю магазину до попереднього стану не може бути забезпечена тим шляхом, яким просить заявник, адже на момент звернення до суду з позовом ОСОБА_1 вже стверджував про певну зміну нежитлової будівлі та наявність вже встановлених кондиціонерів. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову за обраним позивачем способом може призвести до передчасних економічних ризиків для відповідача.

А вимог про знесення конкретних об`єктів самочинного будівництва позивач не заявляв.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді І.М. Стадник

Т.М. Шемета