Ухвала

від 22.01.2025 по справі 752/15032/16-к

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15032/16-к

Провадження № 1-в/752/17/25

УХВАЛА

22 січня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання фахівця Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 від 25 вересня 2024 року про приведення у відповідність до вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року судового рішення відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Бердянськ Запорізької області, неодруженого, без офіційного місця роботи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

встановив:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшло для розгляду вищевказане подання, мотивоване тим, що відповідно до Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон), який набрав чинності 09 серпня 2024 року, вчинене засудженим діяння перестало бути кримінально караним, а тому на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

Засуджений та представник органу пробації в судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення не направили, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повернення подання особі, яка його подала, виходячи з наступного.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_4 15 липня 2016 року вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна загальною вартістю 402,68 грн.

Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Відповідно до вказаного Закону діяння, пов`язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 74 КК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вирок суду виконується Дніпровським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, що не належить до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду м. Києва.

За таких обставин, Голосіївський районний суд м. Києва не уповноважений на розгляд клопотання про звільнення від призначеного судом покарання, а тому клопотання підлягає поверненню засудженій для звернення до суду в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Керуючись статтями 537, 539 КПК України, суд

постановив:

Подання фахівця Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 від 25 вересня 2024 року повернути особі, яка його подала, для звернення до належного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1