Постанова

від 22.01.2025 по справі 593/1504/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1504/24Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/817/165/25 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №593/1504/24 за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» Сивулі Тетяни Анатоліївни на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року, постановлену суддею Крамарем В.М., у справі за заявою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про видачу судового наказу,-

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2024 року приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (далі за текстом ПрАТ Тернопільгаз) звернулося до суду із завою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначило, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, об?єкт споживання житлова квартира АДРЕСА_1 .

Шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу між ПрАТ Тернопільгаз, як оператором ГРМ та ОСОБА_2 , як побутовим споживачем, 08 липня 2016 року укладено договір розподілу природного газу.

За період з січня 2022 року по січень 2024 року, включно, ПрАТ Тернопільгаз надано споживачу ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу в загальних обсягах 671,16 м3 природного газу на суму 1409,27 грн.

Однак, споживачем не проводилась оплата заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та станом на 17.10.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка з урахуванням переплати в розмірі 48,97 грн становить 1360,31 грн. .

З підстав вищенаведеного виникла необхідність у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1360,31 грн. Також заявник просив стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 242, 24 грн.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до боржниці ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ПрАТ «Тернопільгаз» - Сивуля Т.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про відмову у видачі судового наказу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважають ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначають, що висновок суду про те, що заявником при зверненні до суду, у заяві про видачу судового наказу, всупереч п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у боржника не відповідає фактичним обставинам справи.

Представником заявника 14.11.2024 було подано через електронний кабінет підсистеми Електронний суд системи ЄСІТС заяву про видачу наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу, у якій в графі, разом із відомостями щодо анкетних даних боржника вказано, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Крім того, у тексті заяви про видачу наказу також вказана інформація про відсутність у боржника зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Також, при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу, ПрАТ «Тернопільгаз» на підтвердження заявлених вимог надало до суду, зокрема, копію заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 08.07.2016; типовий договір розподілу природного газу роздруківку з Ліга Закон; довідку про фінансовий стан споживача, в якій відображені дані про фактичне споживання природного газу за відповідний період, метод розрахунку, тарифи на послуги, та відповідно сума заборгованості. Таким чином, додані до заяви документи підтверджують факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов типового договору розподілу природного газу та фактичне користування послугами згідно даного договору і наявності заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу.

Отже, подана ПрАТ «Тернопільгаз» заява про видачу судового наказу свідчить про виникнення (порушення) права грошової вимоги, за якою заявником подану заяву про видачу судового наказу.

Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу було додано всі наявні у заявника документи, якими він обґрунтовував свої вимоги щодо стягнення з боржника заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу в розмірі 1 360,31 грн, у суді першої інстанції не було підстав для відмови заявнику у видачі судового наказу про стягнення вищевказаної суми.

Зауважують, що заявнику слід лише довести, що він дійсно надає житлово-комунальні послуги та перед ним існує заборгованість зі сплати за надані житлово-комунальні послуги. Стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги, презюмується самою подачею заяви, в цьому і є сутність наказного провадження, надати вразливій стороні максимально легкий спосіб захисту порушеного права. В той же час, і друга сторона не позбавлена можливості захисту його права, шляхом подачі, в установленому процесуальним законом порядку, заяви до суду про скасування судового наказу.

Звертають увагу суду, що згідно з п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу, суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі.

Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 165 ЦПК України, є помилковими.

Відзив у визначений судом термін на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1 360,31грн.

До заяви про видачу судового наказу заявником додано: копію заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), копію типового договору розподілу природного газу, копію довідки про фінансовий стан споживача (а.с.6 зворіт 17).

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою за заявою приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до боржниці ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. (а.с. 23-25).

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї доказів не вбачається виникнення права грошової вимоги у приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до ОСОБА_1 , за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Крім того всупереч п.2 ч.2 ст. 163 ЦПК України в заяві не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у боржниці.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатом розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.

Відповідно до частини 3 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно частин другої, третьої статті 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу наведено у статті 165 ЦПК України.

Так, згідно з частиною 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що заява ПрАТ «Тернопільгаз» про видачу судового наказу підписана та подана до суду через систему «Електронний суд» представником товариства Сивулею Т.А., повноваження якої підтверджені довіреністю від 12.07.2024. Така заява містить найменування, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи, та особисті дані ЗінчукС.О. (дата народження, ідентифікаційний номер, адреса реєстрації та місця проживання, номер мобільного телефону боржника), а також вказано, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Крім цього, до заяви про видачу судового наказу, заявником надано типовий договір розподілу природного газу, який є договором приєднання згідно зі статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк (п.1.3. типового договору).

На підтвердження факту приєднання споживача до умов такого договору (акцептування договору) надано суду підписану 08.07.2016 споживачем ОСОБА_1 заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), в якій вказано персоніфіковані дані споживача за договором: ЕІС-код 56ХМ31А49100577N, адресу об`єкта: АДРЕСА_2 (а.с.6 зворіт).

Також заявником надано суду довідку про фінансовий стан споживача, в якій міститься інформація про абонента ОСОБА_1 , рахунок - НОМЕР_1 , ЕІС-код 56ХМ31А49100577N, адреса об`єкта АДРЕСА_2 , і зазначено обсяги спожитого природного газу, розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу та сума заборгованості (а.с.16-17).

Таким чином, долучені заявником до заяви про видачу судового наказу докази підтверджують факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов типового договору розподілу природного газу та фактичне користування послугами згідно даного договору та наявності заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу та дозволяють суду при розгляді справи наказного провадження встановити, зокрема, факт наявності у заявника права грошової вимоги до боржника або порушення боржником права такої грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з пунктом 7 частини 1 статті 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, на підставі п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України та п.8 ч.1 ст. 165 ЦПК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» Сивулі Тетяни Анатоліївни слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» Сивулі Тетяни Анатоліївни - задовольнити.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів