Ухвала

від 22.01.2025 по справі 140/5844/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про продовження розгляду справи та

про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог

22 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5844/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши питання про продовження розгляду справи та заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, які полягають у застосуванні з 01.03.2022 та з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.15).

В подальшому, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог від 02.07.2024, у якій додатково просить визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (зі змінами; далі Порядок №460), та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком №460 (а.с.25-26).

30.10.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.30-31).

13.11.2024, на виконання ухвали суду від 30.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.33-37).

За змістом частини чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу.

Відтак, оскільки недоліки позовної заяви у строк, установлений ухвалою суду від 30.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, позивачем були усунуті, тому розгляд справи необхідно продовжити.

Заяву про поновлення строку звернення до суду необхідно задовольнити, з огляду на таке.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України №1236(термін якого неодноразово продовжувався).

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24, від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.

У цій справі до вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 380/9502/24).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2023 №312 (а.с.10), тобто у період дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.

Відтак, з цим позовом в частині вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 мав звернутися до суду в строк до 24.01.2024.

Проте, адміністративний позов подано до суду 03.06.2024, тобто із пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України; заяву про збільшення позовних вимог від 02.07.2024 також подано з пропуском зазначеного строку (суд звертає увагу, що строк звернення до суду пропущений в частині вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, а стосовно вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 строк звернення застосуванню не підлягає).

При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку звернення суд враховує таке.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що про порушення своїх прав в частині виплати грошового забезпечення протягом 2022-2023 рр. дізнався з відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 27.05.2024 №50/41/12-601 на адвокатський запит (а. с.11), а у листі від 02.07.2024 №50/41/13-863 відповідач повідомив, що грошова допомога при звільненні буде виплачена в липні 2024 року при надходженні коштів (а.с.38), проте вказану допомогу не отримав.

Суд бере до уваги, що в наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2023 №312 (а.с.10) відсутні відомості про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні; натомість у цьому наказі є покликання на довідку фінансової служби №133, проте матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з цим наказом та зазначеною довідкою.

Крім того, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду, та заперечень щодо заяви про поновлення строку звернення до суду не подав.

Суд також звертає увагу, що у наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2023 №312 (а.с.10) відсутні відомості про виплату позивачу грошової допомоги при звільненні. Водночас, у листі від 02.07.2024 №50/41/13-863 відповідач фактично визнав право позивача на отримання грошової допомоги при звільненні (а.с.38), проте доказів виплати зазначеної допомоги не подав.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог, що з урахуванням незначної тривалості пропущеного строку та необхідністю забезпечення права позивача на доступ до суду, є підставами для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

Керуючись статтями 171, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та із заявою про збільшення позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.М. Валюх