Рішення

від 22.01.2025 по справі 140/5844/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5844/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, які полягають у застосуванні з 01.03.2022 та з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 24.10.2023 проходив військову службу по мобілізації в ВЧ НОМЕР_1 , де перебував на грошовому забезпеченні.

Під час проходження військової служби позивачу неправильно нараховувалося грошове забезпечення, а саме застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018.

Вважаючи дії відповідачів щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.15).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 18-21) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

В подальшому, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог від 02.07.2024, у якій додатково просить визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (зі змінами; далі Порядок №460), та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком №460 (а.с.25-26).

30.10.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.30-31).

13.11.2024, на виконання ухвали суду від 30.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.33-37).

Ухвалою суду від 22.01.2025 продовжено розгляд справи, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та із заявою про збільшення позовних вимог (а.с.42-43).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 24.10.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , де перебував на грошовому забезпеченні, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 (а. с. 6-8), витягами з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2022 № 48 (а.с.9), від 24.10.2023 №312 (а. с. 10), особовими картками на грошове забезпечення за 2022-2023 рр. (а. с. 12-13).

З матеріалів справи (зокрема, з позовної заяви та відзиву на позовну заяву) вбачається, що НОМЕР_3 при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовував таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

При вирішенні спору (в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати в період з 01.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно) суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 вказав, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 02.12.2021 № 928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2022 та 2023 рр. відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

При вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, які полягають у такому.

З 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач ВЧ НОМЕР_1 протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 19.05.2023 у меншому, ніж належить розмірі.

З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі у період з 01.03.2022 по 19.05.2023, тому позовні вимоги належить задовольнити повністю у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 19.05.2023 основних та додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.

При вирішенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 460, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 460 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 58 від 26.01.2022) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктами 3-4 Порядку № 460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 460 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 24.10.2023 проходив військову службу під час загальної мобілізації. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2023 № 312 сержанта ОСОБА_1 , який проходив військову службу під час мобілізації, звільненого відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.10.2023 № 90о/с у запас ЗСУ (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю), 24.10.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а. с. 10).

Отже, на думку суду, позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що у наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2023 №312 (а.с.10) відсутні відомості про виплату позивачу грошової допомоги при звільненні. Водночас, у листі від 02.07.2024 №50/41/13-863 відповідач фактично визнав право позивача на отримання грошової допомоги при звільненні (а.с.38), проте доказів виплати зазначеної допомоги не подав.

З урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що взаємопов`язані позовні вимоги щодо нарахування та виплати при звільненні одноразової грошової допомоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, передбаченої Порядком № 460, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року основних та додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) основних та додаткових видів грошового забезпечення з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх