Ухвала

від 21.01.2025 по справі 756/8429/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 січня 2025 року м. Київ № 756/8429/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із адміністративним позовом та просить суд прийняти його позов до розгляду, звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, зобов`язати державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виключити відомості про нього, як боржника, з Єдиного реєстру боржників України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Оболнського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 справу передано для розгляду судді Панченко Н.Д.

Відповідно до п. 3-4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як встановлено судом, підставою для передачі справи №756/8429/24 на розгляд Київського окружного адміністративного суду стало те, що заявлені позивачем вимоги не зазначені у переліку ч. 1 ст. 20 КАС України, а тому дана справа предметно підсудна Київському окружному адміністративному суду, а не Оболонському районного суду міста Києва.

Так, стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої цієї статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок оскарження встановлено спеціальним в цьому випадку законом - Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року N 1404-VIII.

Статтею 74 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року N 1404-VIII регламентований порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, законом встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі N 817/425/17.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач оскаржує дії та бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження в якому здійснювалося стягнення аліментів.

Як зазначає позивач в заяві про усунення недоліків позовної заяви, виконавче провадження №43619233 було відкрите у 2014 році на підставі заяви ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.04.2012 року (справа № 2-2593/12).

Отже, предметом позовних вимог є оскарження рішень, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №43619233 з примусового виконання судового рішення у цивільній справі №2-2593/12, прийнятого Оболонським районним судом міста Києва.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що виконавче провадження в межах якого оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, вчинених в рамках примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів, на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року у справі №2-2593/12, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, відповідно до частини першої ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За таких обставин, відповідно до ст. 287 КАС України та ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, прийняті, вчинені в межах виконавчого провадження №43619233, можуть бути оскаржені позивачем до суду, який видав виконавчий документ, у даному випадку Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі N 814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Відтак, за загальним правилом сторона виконавчого провадження може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця або посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі N 808/8368/15.

За таких обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що наслідком порушення правил предметної підсудності є скасування рішення суду з направленням справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю

Так, відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки законом встановлено спеціальну процедуру оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень, а саме шляхом звернення до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Тому, підсумовуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 правильно визначив суд, до якого необхідно звернутися за захистом своїх прав та інтересів у даних правовідносинах, а саме Оболонський районний суд міста Києва.

Проте, помилково визначив порядок оскарження, оскільки згідно з положеннями Цивільного процесуального кодексу України захист відповідних прав та інтересів здійснюється не в порядку позовного провадження шляхом подачі позовної заяви, а в порядку, передбаченому Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України шляхом подання скарги на рішенням, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.

При цьому, Оболонський районний суд міста Києва підійшов формально до вирішення зазначеного питання та прийшов до передчасного висновку про підсудність відповідної справи Київському окружному адміністративному суду.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 170, 171, 248, 256, 287, 293 КАС України, ст. 74 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року N 1404-VIII,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення державного виконавця в порядку Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України.

Копію цієї ухвали, разом з поданням та усіма доданими до нього матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка його подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.