Рішення

від 22.01.2025 по справі 400/11004/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 р. № 400/11004/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДругого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Героїв Врадіївщини, 89, с-ще Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301, третя особаЮжноукраїнське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Енергобудівельників, 5, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо не зняття арешту з рахунку який належить ОСОБА_1 , відкритий у Акціонерному товаристві комерційному банку Приват Банк UA553052990000025608799257816, на який отримуються пенсійні виплати;

- зобов`язати Другий відділ Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції зняти арешт, накладений на рахунок, який належить ОСОБА_1 , відкритий у Акціонерному товаристві комерційному банку Приват Банк UA553052990000025608799257816, на який отримуються пенсійні виплати.

Ухвалою від 31.12.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з адвокатського позивач дізналась, що у грудні 2019 року до Врадіївського ВДВС надійшла вимога № Ф-5289-54 У, видана 13.08.2019 року ГУ ДПС у Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Миколаївської області боргу (недоїмки) у розмірі 23785,08 гривень. 21.12.2019 року відповідно до ст.ст. 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Та 21.12.2019 року виконавцем відділу ДВС накладено арешт на грошові кошти, щомістяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Постанову направлено на виконання до банку АТ КБ «Приват Банк». 16.10.2024 на адресу Другого відділу ДВС у первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції представником ОСОБА_1 адвокатом Князь І.І. направлено заяву ро зняття арешту з рахунку , який належить позивачці. 13.11.2024 року на адресу адвоката надійшла відповідь, що не можливо зняти арешт по закритому ВП № 60923794, арешт з коштів (майна) знімається за рішенням суду. Будь-які відкриті виконавчі провадження щодо неї відсутні, як і відсутній борг. Оскільки виконавче провадження щодо неї завершено, а арешт не знятий, відмова державної виконавчої служби в знятті арешту з майна позивачки суперечить законодавству та порушує її права вчиняти дії щодо належного їй майна.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про розгляд справи повідомлений через електронний кабінет.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснень по суті спору не надала.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Згідно відомостей з Єдиного реєстру автоматизованої системи виконавчого провадження, постановою старшого виконавця Врадіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області Діцуленко Н.І. від 21.12.2019 року у ВП № 60923794 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Арешт накладений на підставі постанови Врадіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області, реєстраційний номер обтяження 60923794.

Зазначений підрозділу реорганізований у Врадіївським відділ ДВС Південного МРУ МЮ, який на тепер є Другим відділом Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

З метою отримання інформації, щодо підстав накладення обтяження до Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції надіслано адвокатський запит.

Листом від 13.03.2024 року № 6961 надано відповідь, з якої з`ясовано, що станом на 13.03.2024 року на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 60923794, відкрите на підставі постанови від 21.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Миколаївської області боргу (недоїмки) в сумі 23785,08 гривень не перебуває Від виконавчої служби, надано роз`яснення, з яких встановлено, що 21.12.2019 року на виконання до Врадіївського ВДВС надійшла вимога № Ф-5289-54 У, видана 13.08.2019 року ГУ ДПС у Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Миколаївської області боргу (недоїмки) у розмірі 23785,08 грн.

21.12.2019 року відповідно до ст.ст. 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Та 21.12.2019 року виконавцем відділу ДВС накладено арешт на грошові кошти, щомістяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Постанову направлено на виконання до банку АТ КБ «Приват Банк».

10.01.20202 року в зв`язку з реорганізацією відділу, виконавче провадження № 60923794 було передано до новоствореного Врадіївського ВДВС Південного МРУ МЮ та 20.01.2020 року дане виконавче провадження було прийняте Врадіївським ВДВС Південного МРУ МЮ.

12.11.2020 року начальником відділу ДВС для забезпечення реального виконання рішення, керуючись ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем відділу ДВС накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Постанову направлено на виконання до банку АТ КБ «Приват Банк».

За період перебування виконавчого документу на виконанні виконавцем направлялися запити до реєструючи органів щодо встановлення майнового стану боржника, згідно отриманих відповідей встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

На момент винесення постанови про арешт рахунків боржника державному виконавцю не було відомо про цільове призначення рахунку.

20.11.2020 року виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачеві згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність у боржника майна. Арешт з майна боржника не знімався.

Станом на 05.10.2024 року стягувачам не пред`явлено виконавчий документ до виконання повторно.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На момент відкриття та закінчення виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно позивачки порядок примусового виконання рішень регулювався Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі Закон № 606). Даний закон втратив чинність 05.01.2017 року.

В свою чергу ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІ (далі Закон № 1404), що набрав чинності 05.10.2016 року, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Підставою позову є неправомірні, на думку позивачки, дії органу Державної виконавчої служби при поверненні виконавчого документа у вигляді не зняття арешту з рахунку, тому такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606 було встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606 за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав згідно із статтю 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 55 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями ст. 57 Закону № 606 передбачалось, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи положення ст. 50 Закону № 606, державний виконавець завершуючи виконавче провадження (в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно позивачки) повинний був зняти арешт з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте державним виконавцем у виконавчому провадженні № 4974609 цього зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивачки, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на її майно арешту.

Таким чином, відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність невиконаних зобов`язань позивачки та які б підтверджували обґрунтованість існування арешту.

Згідно ч. 3 ст. 59 Закону № 1404, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу Державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (в тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку зі значним ступенем його зношення, пошкодження; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного в частині шостій статті 61 цього закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.

Виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, воно закінчено та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, враховуючи це, у державного виконавця відсутня можливість винести в межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування на сьогодні накладеного на рахунок позивача арешту, тому суд задовольняє вимогу про його зняття, оскільки не зняття арешту з рахунку позивачки є протиправною бездіяльністю органу ДВС, порушені права підлягають захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна позивачки.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 243 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв Врадіївщини, 89, с-ще Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 45109199), за участю третьої особи Южноукраїнське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Енергобудівельників, 5, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 43189141) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з рахунку, який належить ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , на який отримуються пенсійні виплати.

3. Зобов`язати Другий відділ Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на рахунок, який належить ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , на який отримуються пенсійні виплати.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Героїв Врадіївщини, 89, с-ще Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 45109199) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.01.2025 року.

Суддя О.В. Малих