Ухвала

від 22.01.2025 по справі 420/38126/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/38126/24

У Х В А Л А

22 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» (вул. Перекопська, 10, м. Херсон, 73005) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», в якому позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй - ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн за кожен місяць служби;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй - ОСОБА_1 , додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн за кожен місяць служби.

Ухвалою суду від 16.12.2024 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 27.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

08.01.2025 року за вхід. №ЕС/2491/25 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки позивачем пропущене строк звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування вказаної позиції представник відповідача посилається на те, що позивачем заявлені позовні вимоги, щодо стягнення додаткової виплати за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 року, звільнена позивач зі служби 24.01.2023 року, розрахунок при звільненні отримала у січні 2023 року, з вимогою щодо виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 до установи не зверталась, а до суду звернулась з цим позовом лише у грудні 2024 року (майже через рік після звільнення), поза межами визначених законодавством строків.

Позивачка подала до суду заперечення, у яких просила відмовити у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, оскільки її позовні вимоги стосуються періоду з 24.02.2022 по 13.05.2022, впродовж якого ч.2 ст.233 КЗпП України не обмежувала жодним строком право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Розглядаючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правової позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23 - зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, суд вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.09.2023 року у справі №140/2168/23, у якій Верховний Суд зазначив, що Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпПУ викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпПУ не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 КЗпПУ в редакції Закону від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.

Вимоги позивачки щодо нарахування та виплати додаткової винагороди заявлено за період роботи з 24.02.2022 по 13.05.2022, тобто за редакції ч.2 ст.233 КЗпПУ чинній до 19.07.2022, якою строк звернення працівника до суду з позовом до суду про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувався будь-яким строком.

Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Враховуючи, що строк звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, суд вважає, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.

З метою забезпечення легітимної мети, передбаченої ч.1 ст.2 КАС України, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відсутні.

Керуючись ст.ст.120, 122, 168, 240, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» (вул. Перекопська, 10, м. Херсон, 73005) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 256 КАС України.

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Е.В. Катаєва