Рішення

від 22.01.2025 по справі 420/34053/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34053/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приморського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (Польський узвіз,6, м.Одеса, 65026) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Приморського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 06.06.2024 р. ВП № 69425907 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок);

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 09.07.2024 р. ВП № 69425907 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок);

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 25.07.2024 р. ВП № 69425907 про закінчення виконавчого провадження № 69425907;

стягнути з головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтований розрахунок яких складає 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки позивачем в добровільному порядку виконано постанову Одеського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі № 522/5675/18 та рішення Приморського районного суду від 06.12.2021 р. по справі № 522/5675/18, на виконання яких було відкрито виконавче провадження № 69425907 від 23.04.2024 р.

06.11.2024 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

11.11.2024 року позивачем були усунені недоліки по справі.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відповідач стверджує, що оскаржувані постанови є правомірними та прийнятими відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/5675/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про приведення об`єкту нерухомого майна у попередній стан.

06.12.2021 р., за результатами розгляду даної справи, Приморським районним судом м. Одеси було прийнято рішення, яким, задоволено позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про приведення об`єкту нерухомого майна у попередній стан.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.03.2020 року № 51763787, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Денисом Володимировичем, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 120,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 власними силами та за власний рахунок привести об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю, загальною площею 120,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , до попереднього стану відповідно до технічного паспорту за № 9171 6725 1101 від 17.02.2017 року».

22.06.2023 р. Одеським апеляційним судом по справі № 522/5675/18 було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:

«Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.03.2020 року № 51763787, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Денисом Володимировичем.

В іншій частині рішення залишити без змін.».

Постанова Одеського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі № 522/5675/18 набрала чинності з часу її прийняття.

27.06.2022 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №522/5675/18 про зобов`язання ОСОБА_1 власними силами та за власний рахунок привести об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю, загальною площею 120,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту, виготовленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за № 9171 6725 1101 від 17.02.2017 року. Боржник: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 Стягувач: ОДЕСЬКА МІСЬКА РАДА.

20.07.2022 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог частини 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову №69425907 про відкриття виконавчого провадження, з виконання виконавчого листа №522/5675/18 виданого Приморським районним судом м. Одеси 27.06.2022 року про зобов`язання ОСОБА_1 власними силами та за власний рахунок привести об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю, загальною площею 120,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту, виготовленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за № 9171 6725 1101 від 17.02.2017 року. Боржник: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 Стягувач: ОДЕСЬКА МІСЬКА РАДА.

20.07.2022 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесено постанову №69425907 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

20.07.2022 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №69425907 про стягнення виконавчого збору, які направлено боржнику за адресою АДРЕСА_3 .

14.09.2022 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №69425907 про накладення штрафу якою за невиконання умов виконавчого документа накласти на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 420/13571/22 визнано протиправною та скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.09.2022 року ВП №69425907 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн.

16.02.2024 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог абзац 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №69425907 про скасування процесуального документу, якою скасовано документ "Постанова про накладення штрафу" від 14.09.2022, що видав ОСОБА_4 .

23.04.2024 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №69425907 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

30.04.2024 року, державним виконавцем, на адресу боржника яка зазначена у виконавчому документі, направлено вимогу щодо виконання рішення суду, зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження за вихідним номером 75280 та надіслана ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, що свідчить про факт наміру державного виконавця вживати примусові заходи та здійснювати перевірку виконання рішення суду.

03.05.2024 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідності до вимог 59 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №69425907 про зняття арешту з коштів.

06.06.2024 року державним виконавцем здійснено перевірку виконання боржником рішення суду та встановлено, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні рішення суду не виконано, також встановлено, що на адресу відділу від боржника пояснень щодо виконання умов виконавчого документу не надходило, про що складено відповідний акт.

06.06.2024 року державним виконавцем у відповідності до вимог частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн., яка направлено боржнику за вихідним номером 96257.

09.07.2024 року державним виконавцем здійснено перевірку виконання боржником рішення суду та встановлено, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні рішення суду не виконано, також встановлено, що на адресу відділу від боржника пояснень щодо виконання умов виконавчого документу не надходило, про що складено відповідний акт.

09.07.2024 року державним виконавцем у відповідності до вимог частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 3 400 грн., яка направлено боржнику за вихідним номером 120788.

18.07.2024 року відповідно до положень частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Жорновим Павлом Вікторовичем сформовано та направлено до правоохоронного органу повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

25.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження 69425907 на підставі частини першої пункту 11 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає протиправною постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 06.06.2024 р. ВП № 69425907 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок); постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 09.07.2024 р. ВП № 69425907 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок); постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 25.07.2024 р. ВП № 69425907 про закінчення виконавчого провадження № 69425907 та за захистом своїх прав звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України №1404-VIII).

Верховним Судом у постанові від 29.05.2019 року по справі №758/8095/15-ц було сформовано правовий висновок, згідно якого зазначено, що імперативною нормою -частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

Враховуючи вищезазначене суд акцентує увагу на тому, що даний правовий спір, що виник у справі №420/34053/24 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1. ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ч.1 ст.28 Закону України №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Судом встановлено, що позивачу надсилались виконавчі документи за адресою: Україна, 65037, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЛІЗИ ЧАЙКІНОЇ, будинок 18, більш того встановлено, що позивач був обізнаний про хід виконавчого провадження оскільки вона та її представник вели активну перепису з органом примусового виконання рішень.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17, від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Так, судом встановлено, що 06.06.2024 року державним виконавцем здійснено перевірку виконання боржником рішення суду та встановлено, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні рішення суду не виконано, також встановлено, що на адресу відділу від боржника пояснень щодо виконання умов виконавчого документу не надходило, про що складено відповідний акт.

06.06.2024 року державним виконавцем у відповідності до вимог частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн..

09.07.2024 року державним виконавцем здійснено перевірку виконання боржником рішення суду та встановлено, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні рішення суду не виконано, також встановлено, що на адресу відділу від боржника пояснень щодо виконання умов виконавчого документу не надходило, про що складено відповідний акт.

09.07.2024 року державним виконавцем у відповідності до вимог частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 3 400 грн..

З огляду на те, що позивачу вчасно та на вірну адресу направлялись виконавчі документи, а позивачем вчасно не виконано постанову Одеського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі № 522/5675/18 та рішення Приморського районного суду від 06.12.2021 р. по справі № 522/5675/18 відповідачем правомірно винесено постанови про накладення штрафу.

При цьому, п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною 1 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

18.07.2024 року відповідно до положень частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Жорновим Павлом Вікторовичем сформовано та направлено до правоохоронного органу повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

25.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження 69425907 на підставі частини першої пункту 11 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, що у зв`язку з виконанням судового рішення державний виконавець послідовно виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

З огляду на викладене постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження 69425907 на підставі частини першої пункту 11 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірною та скасуванню не підлягає.

Судом встановлено, що постанову Одеського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі № 522/5675/18 та рішення Приморського районного суду від 06.12.2021 р. по справі № 522/5675/18 ОСОБА_1 виконано лише 04.08.2024 року, оскільки саме цією датою виготовлено технічний паспорт споруди за адресою Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), вулиця Гагаріна, 23, тобто після винесення відповідачем оскаржуваних постанов.

Щодо доводів позивача про порушення процедури складання актів державного виконавця суд зазначає наступне.

Саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Відповідно до частини 1; 2 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

З огляду на вищевикладене акти державного виконавця сформовані у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Отже примусові дії державного виконавця спрямовані на виконання рішення суду прийнятого іменем України були здійснені з відповідною перевіркою невиконання рішення суду та встановленням наявного факту невиконання рішення суду.

Отже за встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем здійснено належні заходи, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірні постанови за умов всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, та з дотримання вимог спеціального законодавства, у зв`язку із чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приморського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (Польський узвіз,6, м.Одеса, 65026) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.