Рішення

від 22.01.2025 по справі 600/2458/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2458/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Путильської селищної ради, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Путильської селищної ради, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Путильської селищної ради Чернівецької області щодо здійснення демонтажу відеокамери встановленої у кабінеті, де знаходиться робоче місце ОСОБА_1 , що порушує її права на невтручання у її приватне (особисте) життя;

- зобов`язати відповідача демонтувати відеокамеру зовнішньої системи відеонагляду, яка встановлена у приміщенні Путильської селищної ради Чернівецької області у кабінеті №1, де знаходиться робоче місце ОСОБА_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Путильської селищної ради на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що працює на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради. З початку роботи в Путильській селищній раді під час проведення візуального огляду свого робочого місця в кабінеті № 1 Путильської селищної ради останнім виявлено відеокамеру, яка працює в режимі відео та аудіо спостереження.

Наголошував на тому, що останнього не було повідомлено про встановлення системи відео та аудіо спостереження, також не надавалась згода на обробку персональних даних шляхом здійснення відео та аудіо спостереження. З огляду на наведене, позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо здійснення демонтажу камери відеонагляду, однак отримав від відповідача письмову відмову від демонтажу відеокамери, у зв`язку з тим, що нібито відеофіксація допомагає селищному голові здійснювати контроль за роботою позивача.

Позивач вважає, що відмова відповідача у демонтажі відеокамери, порушує права останнього на невтручання в приватне життя, з огляду на те, що факт постійного, безперервного спостереження (аудіо і відео) відповідальної особи керівника селищної ради, як під час роботи, обідньої перерви, так і у інший час, з урахуванням обставин виникнення такої ситуації, впливає на звичайний спосіб життя позивач при виконанні своїх функціональних обов`язків, викликає почуття знервованості та емоційної напруженості під час перебування останньої на робочому місці, що негативно впливає на її роботу в цілому, а також, зважаючи на значний час, що останній проводить на робочому місці, має певний вплив на повсякденне життя, не пов`язане із професійними обов`язками.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що Кодекс законів про працю України зобов`язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці передбачені ст. 29 КЗпП, до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті, а також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Звертав увагу суду на те, що Путильським селищним головою 16.01.2023р. за № 06 видано розпорядження «Про затвердження посадових інструкцій», згідно якого затверджено посадову інструкцію позивача, однак останній відмовився від ознайомлення, що належно зафіксовано, і підтверджується протоколом проведення наради 15.03.2023р.,одним з питань порядку денного якого було ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, де позивач був присутній.

Що стосується порушення права позивача на невтручання в особисте життя зазначив, що Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012, де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, то суд дійшов до висновку що особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Також зазначив, що Велика Палата Європейського суду дійшла висновків, що встановлення камери відео/спостереження у загальнодоступних приміщеннях не є порушенням статті 8 Конвенції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. З 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради.

2. 24 травня 2024 року позивач звернувся до посадових осіб відповідача із вимогою щодо здійснення демонтажу камери відеонагляду, яка (на її думку) незаконно встановлена в приміщенні Путильської селищної ради - у кабінеті №1, де знаходиться робоче.

3. Листом від 03.06.2024 року № 02-31/290 виконавчого комітету Путильської селищної ради повідомлено позивача про те, що камери встановлені в адміністративному приміщенні селищної ради та в кабінеті №1 і в кабінеті №4 з 2017 року. З 2017р. нікому вони не заважали, з метою спостереження за документацією, так як зберігаються особові справи, рішення виконкому та за дотриманням працівниками правил внутрішньо - трудового розпорядку, посадових інструкцій.

Також зазначено, що неодноразово доводилось Всім і позивачеві про те, що розроблено та затверджено посадову інструкцію керуючої справами виконавчого комітету від 16 січня 2023 року та прийнято розпорядження № 31 від 17 лютого 2023р. «Про затвердження «Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників структурних підрозділів виконавчого апарату селищної ради щодо дотримання виконання трудової виконавчої дисципліни».

В пункті 5.9 цих правил чітко написано що контроль робочого часу ведеться з камер відеофіксації, що є підставою обліку робочого часу, а також відсутності працівника на робочому місці.

Пунктом 6.3 зазначено, що відеоспостереження є підставою відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Згідно посадової інструкції керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 пункту 4.2. зазначено відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни підставою притягнення до відповідальності є фіксація відеоспостереження, яка ведеться в кабінеті, адміністративному приміщенні.

4. Крім того з матеріалів справи судом встановлено, що здійснення відеоспостереження передбачено п.6.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників структурних підрозділів виконавчого апарату селищної ради щодо дотримання виконання трудової виконавчої дисципліни, де зазначено, що відсутність на робочому місці без відома селищного голови в період робочого дня фіксується в табель обліку робочого часу. Підстава виявлення відсутності на робочому місці керівником структурних підрозділів, селищним головою, а також відеоспостереження, яке ведеться в адміністративному приміщенні вул. Українська, 184, біля приміщення та приміщенні Українська, 180.

5. Згідно протоколу проведення наради 15.03.2023р., одним з питань порядку денного якого було ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового - присутня ОСОБА_1 відмовилась ставити свій підпис після ознайомлення з Правилами.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Предметом розгляду даного спору є правомірність чи протиправність дій відповідача щодо встановлення відеокамер у службових приміщеннях, де знаходяться робочі місця працівників, а саме позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

2. Оскільки відносини, які склалися між сторонами по справі за своєю правовою природою є по суті відносинами, що склались між роботодавцем (органом місцевого самоврядування ) та працівником, тобто проходження публічної служби, то до даної справи притаманне субсидіарне законодавче регулювання положеннями Закону України "Про захист персональних даних" та Кодексу законів про працю України.

Так, за ст. 141 КЗпП України обов`язки власника або уповноваженого ним органу власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України).

З огляду на суть заявлених вимог, встановлення відеокамер на робочому місці повинно мати законну підставу та обґрунтовану мету.

Зі змісту рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012 випливає, що інформація про особисте життя особи - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

3. В контексті відеозйомки на робочому місті застосовуватиметься Закон України «Про захист персональних даних» (далі Закон № 2297-VI) з подальшими змінами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, який регулює відносини, пов`язані із захистом та обробкою персональних даних та спрямований на захист права особи на особисте життя, зокрема в частині, що регулює обробку певних персональних даних працівника - відомостей чи сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.ст. 1, 2 Закону).

Обробкою згідно із Законом № 2297-VI вважається будь-яка дія або сукупність дій, а саме: збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення - в даному випадку це факт відеозйомки працівника на робочому місці, тобто відомостей чи сукупності відомостей про працівника, який ідентифікований або може бути конкретно ідентифікований.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-VI: у разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону № 2297-VI: склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та не надмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

За положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 6 Закону № 2297-VI: обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із ч. 8 ст. 6 Закону № 2297-VI персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.

За змістом термінології у ст. 2 Закону № 2297 згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

4. Кодекс законів про працю України зобов`язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці передбачені ст. 29 КЗпП, до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті, а також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Судом встановлено, що Путильським селищним головою 16.01.2023р. видано розпорядження № 6 «Про затвердження посадових інструкцій», яким затверджено Посадову інструкцію керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради Басюк Людмили Михайлівни, однак остання відмовилась від ознайомлення, що належно зафіксовано.

Пунктом 4.2 Посадової інструкції керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради Басюк Людмили Михайлівни передбачено, що порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни, відсутність на робочому місці більше 10 хвилин ставиться в табель той час, в який прибула на роботу. В разі відсутності на робочому місці 3-х годин ставиться прогул та звільняється з роботи. Відсутність на робочому місці без відома селищного голови в період робочого дня фіксується в табелі обліку робочого часу. Підставою притягнення до відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни для селищного голови є фіксація відео - спостереження, яка ведеться в кабінеті адміністративному приміщенні та подвір`ї селищної ради. Розпивання спиртних напоїв забороняється на робочому місці (їсти, пити чай, каву в невизначений час).

Пунктом 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Путильської селищної ради затверджених розпорядженням селищного голови від 17.02.2023р. № 31 встановлено, що контроль робочого часу ведеться з камер відео фіксації, що є підставою обліку робочого часу, а також відсутності працівника на робочому місці, що фіксується.

Також, здійснення відеоспостереження передбачено п.6.3 Правил, де зазначено, що відсутність на робочому місці без відома селищного голови в період робочого дня фіксується в табель обліку робочого часу. Підстава виявлення відсутності на робочому місці керівником структурних підрозділів, селищним головою, а також відеоспостереження, яке ведеться в адмінпримішенні вул. Українська, 184, біля приміщення та приміщенні Українська, 180.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, а власне і не заперечувалось позивачем те, що останній відмовився засвідчити підписом про те, що ознайомлений з такими правилами, що підтверджується протоколом проведення наради 15.03.2023р.,одним з питань порядку денного якого було ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, де позивач був присутнім.

Відтак, відмова позивача засвідчити підписом ознайомлення з правилами, не свідчить про необізнаність останнього про наявність відео/спостереження, однак свідчить про те, що відповідачем вжито заходів для забезпечення останнього інформацією, про наявність відео/спостереження на робочому місці.

5. Також слід зазначити, що в розумінні частини 2 статті 5 Закону № 2297-VI персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. При цьому, не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Підсумовуючи викладене вище в контексті встановлених обставин в справі, а також з урахуванням того, що позивач займає посаду в органі місцевого самоврядування та уповноважений на виконання функції органу місцевого самоврядування - суд дійшов висновку про те, що збір і обробка персональних даних шляхом здійснення відео/спостереження, яке пов`язане з виконанням функціональних обов`язків позивача на робочому місці, не свідчить про втручання в приватне життя позивача та не порушує гарантій визначених Конституцією України. Відтак, суд відхиляє доводи і аргументи позивача наведені в позовній заяві з даного приводу, як не обґрунтовані та не доведені в ході розгляду справи.

Суд також враховує, що згідно вимог статті 7 Закону № 2297 забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Разом з тим, положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: (окрім іншого) необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту.

Суд погоджується з аргументами відповідача про те, що встановлені в адміністративному приміщенні селищної ради відеокамери слугують для безпеки та правопорядку, упереджують зловживання своїм службовим становищем працівниками селищної ради та незаконним діям з боку працівників, недопущення порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.

З огляду на викладене, суд констатує, що відео/спостереження, і як наслідок відеозаписи такої технічної дії є персональними даними, і їх обробка повинна здійснюватися відповідно до закону. Працівники мають право знати, які дані збираються, як вони використовуються та кому передаються, що в даному випадку дотримано відповідачем.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача на гідність і приватність.

За загальним тлумаченням норм Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» - діяльність органів місцевого самоврядування повинна відповідати принципам прозорості, але це не означає необмежене втручання в права працівників. З огляду на встановлені обставини справи, спірні правовідносини аж ніяк не вказують на необмежене втручання в права позивача, шляхом встановлення аудіо-відео/спостереження на робочому місці, де очевидно такі заходи вчиняються тільки в робочий час.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не допущено порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» щодо прав і інтересів позивача стосовно фіксації робочого часу, а також не встановлено незаконного втручання роботодавця в приватне життя позивача в контексті ст. 12 Загальної декларації прав людини.

При цьому суд зауважує, що зміст позовних вимог щодо протиправності дій відповідача зі встановлення відеокамер на робочому місці, припинення дій з відеоспостереження робочого процесу і демонтаж відеокамер спрямовані на нівелювання вищевказаної мети відеоспостереження, зокрема обов`язку роботодавця контролювати додержання працівником правил трудового розпорядку на виконання своїх функціональних обов`язків на займаній посаді.

6. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також враховує і те, що право на приватність особи захищається ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод де вказано, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейським судом з прав людини напрацьовано значний масив практики, що стосується як випадків втручання у приватне життя, так і захисту персональних даних працівників. Так, у справі Кьопке (Kopke) проти Німеччини Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення Німеччиною ст. 8 Конвенції, попри приховане відеоспостереження за працівницею (помічник та касир) супермаркету, викритою за допомогою залученого до фіксації і збору інформації детективного агентства у крадіжці грошових коштів. В спорі про поновлення її трудових прав Європейський суд з прав людини визнав неприйнятною, як явно необґрунтовану, скаргу заявниці за статтею 8 Конвенції, виходячи з того, що в національних органах влади вдалося досягти справедливого балансу між правом працівника на повагу до її приватного життя, інтересам роботодавця в захисті своїх майнових прав та суспільного інтересу. Суд вказав, що оскаржуваний захід прихованого відеоспостереження був обмежений у часі (два тижні) і охоплював лише територію навколо каси та доступну для громадськості. Зібрані візуальні дані були опрацьовані обмеженою кількістю осіб, що працюють в детективному агентстві, та співробітниками роботодавця. Суд зробив висновок, що втручання у приватне життя заявника було обмежено тим, що було необхідним для досягнення цілей відеоспостереження.

Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012, де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, то суд дійшов до висновку що особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

7. Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про не доведення позивачем твердження про втручання відповідача в особисте життя останнього при обробці його персональних даних: відеоспостереження за трудовим процесом є адекватними та не є надмірними визначеній меті обробки інформації; дії відповідача вчинялись у відповідності із законом та було досягнуто законної цілі відеоспостереження, відеофіксація робочого місця є пропорційною переслідуваним цілям.

8. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Путильської селищної ради, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Путильська селищна рада (вул. Українська, 196, смт. Путила, Вижницький район, Чернівецька область, 59101, код ЄДРПОУ: 04417046).

Суддя О.В. Боднарюк