Постанова від 23.06.2025 по справі 600/2458/24-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2458/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

23 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Путильської селищної ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Путильської селищної ради, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Путильської селищної ради Чернівецької області щодо здійснення демонтажу відеокамери встановленої у кабінеті, де знаходиться робоче місце ОСОБА_1 , що порушує її права на невтручання у її приватне (особисте) життя;

- зобов`язати відповідача демонтувати відеокамеру зовнішньої системи відеонагляду, яка встановлена у приміщенні Путильської селищної ради Чернівецької області у кабінеті №1, де знаходиться робоче місце ОСОБА_1 ;

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працює на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради. З початку роботи в Путильській селищній раді під час проведення візуального огляду свого робочого місця в кабінеті № 1 Путильської селищної ради останнім виявлено відеокамеру, яка працює в режимі відео та аудіо спостереження.

Наголошувала на тому, що її не було повідомлено про встановлення системи відео та аудіо спостереження, також не надавалась згода на обробку персональних даних шляхом здійснення відео та аудіо спостереження. З огляду на наведене, позивач звернулася до відповідача із вимогою щодо здійснення демонтажу камери відеонагляду, однак отримала письмову відмову від демонтажу відеокамери, у зв`язку з тим, що нібито відеофіксація допомагає селищному голові здійснювати контроль за роботою позивача.

Позивач вважає, що відмова відповідача у демонтажі відеокамери, порушує права останнього на невтручання в приватне життя, з огляду на те, що факт постійного, безперервного спостереження (аудіо і відео) відповідальної особи керівника селищної ради, як під час роботи, обідньої перерви, так і у інший час, з урахуванням обставин виникнення такої ситуації, впливає на звичайний спосіб життя позивач при виконанні своїх функціональних обов`язків, викликає почуття знервованості та емоційної напруженості під час перебування останньої на робочому місці, що негативно впливає на її роботу в цілому, а також, зважаючи на значний час, що останній проводить на робочому місці, має певний вплив на повсякденне життя, не пов`язане із професійними обов`язками.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що з 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради.

24 травня 2024 року позивач звернулася до посадових осіб відповідача із вимогою щодо здійснення демонтажу камери відеонагляду, яка (на її думку) незаконно встановлена в приміщенні Путильської селищної ради - у кабінеті №1, де знаходиться робоче місце.

Листом від 03.06.2024 року № 02-31/290 виконавчого комітету Путильської селищної ради повідомлено позивача про те, що камери встановлені в адміністративному приміщенні селищної ради та в кабінеті №1 і в кабінеті №4 з 2017 року. З 2017р. нікому вони не заважали, з метою спостереження за документацією, так як зберігаються особові справи, рішення виконкому та за дотриманням працівниками правил внутрішньо - трудового розпорядку, посадових інструкцій.

Також зазначено, що неодноразово доводилось всім і позивачеві про те, що розроблено та затверджено посадову інструкцію керуючої справами виконавчого комітету від 16 січня 2023 року та прийнято розпорядження № 31 від 17 лютого 2023р. "Про затвердження "Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників структурних підрозділів виконавчого апарату селищної ради щодо дотримання виконання трудової виконавчої дисципліни".

В пункті 5.9 цих правил чітко написано що контроль робочого часу ведеться з камер відеофіксації, що є підставою обліку робочого часу, а також відсутності працівника на робочому місці.

Пунктом 6.3 зазначено, що відеоспостереження є підставою відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Згідно посадової інструкції керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 пункту 4.2. зазначено відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни підставою притягнення до відповідальності є фіксація відеоспостереження, яка ведеться в кабінеті, адміністративному приміщенні.

Крім того з матеріалів справи судом встановлено, що здійснення відеоспостереження передбачено п.6.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників структурних підрозділів виконавчого апарату селищної ради щодо дотримання виконання трудової виконавчої дисципліни, де зазначено, що відсутність на робочому місці без відома селищного голови в період робочого дня фіксується в табель обліку робочого часу. Підстава виявлення відсутності на робочому місці керівником структурних підрозділів, селищним головою, а також відеоспостереження, яке ведеться в адміністративному приміщенні вул. Українська, 184, біля приміщення та приміщенні Українська, 180.

Згідно протоколу проведення наради 15.03.2023р., одним з питань порядку денного якого було ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового - присутня ОСОБА_1 відмовилась ставити свій підпис після ознайомлення з Правилами.

Не погоджуючись із відмовою, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміст позовних вимог щодо протиправності дій відповідача зі встановлення відеокамер на робочому місці, припинення дій з відеоспостереження робочого процесу і демонтаж відеокамер спрямовані на нівелювання мети відеоспостереження, зокрема обов`язку роботодавця контролювати додержання працівником правил трудового розпорядку на виконання своїх функціональних обов`язків на займаній посаді

При цьому суд зауважує, що відповідачем не допущено порушень вимог Закону України "Про захист персональних даних" щодо прав і інтересів позивача стосовно фіксації робочого часу, а також не встановлено незаконного втручання роботодавця в приватне життя позивача в контексті ст. 12 Загальної декларації прав людини.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на систему відеоспостереження відсутні відповідні документи, які б підтверджували її правомірне встановлення.

Зазначає, що ніколи не надавала письмової згоди на обробку персональних даних шляхом відеоспостереження. Вказує на факти оприлюднення відеозаписів з відеокамер у соціальних мережах, та на вплив постійного відеоконтролю на емоційний стан позивача.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому просила визнати відзив відповідача таким, що не спростовує доводи апеляційної скарги, врахувати наведені факти під час розгляду справи, та задовільнити вимоги апеляційної скарги.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних врегульовані Законом України "Про захист персональних даних".

У статті 2 вказаного Закону визначено значення вжитих термінів, а саме:

- згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди;

- обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;

- персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

За положеннями частин 1, 3, 5 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та не надмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних", суб`єкт персональних даних має право знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чиє недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи.

Підстави для обробки персональних даних визначені у статті 11 Закону України "Про захист персональних даних". Такими підставами є згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних; необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом; необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних, у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

У рішенні від 20.01.2012 року №2-рп/2012 Конституційний суд України ухвалив, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У пункті 3.1 вказаного рішення зазначено, що особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

В контексті відеозйомки на робочому місті застосовуватиметься Закон України "Про захист персональних даних" (далі Закон № 2297-VI) з подальшими змінами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, який регулює відносини, пов`язані із захистом та обробкою персональних даних та спрямований на захист права особи на особисте життя, зокрема в частині, що регулює обробку певних персональних даних працівника - відомостей чи сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.ст. 1, 2 Закону).

Обробкою згідно із Законом № 2297-VI вважається будь-яка дія або сукупність дій, а саме: збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення - в даному випадку це факт відеозйомки працівника на робочому місці, тобто відомостей чи сукупності відомостей про працівника, який ідентифікований або може бути конкретно ідентифікований.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-VI: у разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону № 2297-VI: склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та не надмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

За положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 6 Закону № 2297-VI: обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із ч. 8 ст. 6 Закону № 2297-VI персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.

За змістом термінології у ст. 2 Закону № 2297 згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Кодекс законів про працю України зобов`язує роботодавця проінформувати працівника "під розписку" про умови праці передбачені ст. 29 КЗпП, до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті, а також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, виходячи з наведеного, для вирішення цього спору суду необхідно з`ясувати законну підставу та обґрунтовану мету спостереження, чи були працівники поінформовані про систему відеоспостереження; визначити ступінь контролю та втручання; чи були надані законні причини для застосування такого спостереження; можливість застосування менш жорстких (інтрузивних) заходів; проаналізувати наслідки спостереження для працівників.

Судом встановлено, що Путильським селищним головою 16.01.2023р. видано розпорядження № 6 "Про затвердження посадових інструкцій", яким затверджено Посадову інструкцію керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради Басюк Людмили Михайлівни, однак остання відмовилась від ознайомлення, що належно зафіксовано.

Пунктом 4.2 Посадової інструкції керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради Басюк Людмили Михайлівни передбачено, що порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни, відсутність на робочому місці більше 10 хвилин ставиться в табель той час, в який прибула на роботу. В разі відсутності на робочому місці 3-х годин ставиться прогул та звільняється з роботи. Відсутність на робочому місці без відома селищного голови в період робочого дня фіксується в табелі обліку робочого часу. Підставою притягнення до відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни для селищного голови є фіксація відео - спостереження, яка ведеться в кабінеті адміністративному приміщенні та подвір`ї селищної ради. Розпивання спиртних напоїв забороняється на робочому місці (їсти, пити чай, каву в невизначений час).

Пунктом 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Путильської селищної ради затверджених розпорядженням селищного голови від 17.02.2023р. № 31 встановлено, що контроль робочого часу ведеться з камер відео фіксації, що є підставою обліку робочого часу, а також відсутності працівника на робочому місці, що фіксується.

Також, здійснення відеоспостереження передбачено п.6.3 Правил, де зазначено, що відсутність на робочому місці без відома селищного голови в період робочого дня фіксується в табель обліку робочого часу. Підстава виявлення відсутності на робочому місці керівником структурних підрозділів, селищним головою, а також відеоспостереження, яке ведеться в адміністративному приміщенні вул. Українська, 184, біля приміщення та приміщенні Українська, 180.

Згідно з наявного у матеріалах справи протоколу проведення наради від 15.03.2023р, судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася засвідчити підписом про те, що ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Путильської селищної ради затверджених розпорядженням селищного голови від 17.02.2023р. № 31.

Однак, відмова позивача засвідчити підписом ознайомлення з правилами, не свідчить про необізнаність останнього про наявність відео/спостереження, однак свідчить про те, що відповідачем вжито заходів для забезпечення останнього інформацією, про наявність відео/спостереження на робочому місці.

Також слід зазначити, що в розумінні частини 2 статті 5 Закону № 2297-VI персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. При цьому, не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Робоче місце не є сферою приватного життя, що регулює заборони у несанкціонованих відеозйомках фізичних осіб, не є приміщенням особистого користування позивача (на кшталт, туалетів, роздягалень, ванних кімнат), не є громадським місцем, яке є приватною власністю, а має ознаки приміщення, які підпадають під поняття публічності, де можуть бути присутні ті, хто не є членами сім`ї чи близьким знайомими, де можна зустріти сторонніх осіб.

Знімання виробничого процесу це межі суспільної (трудової) діяльності.

Підсумовуючи викладене вище в контексті встановлених обставин в справі, а також з урахуванням того, що позивач займає посаду в органі місцевого самоврядування та уповноважений на виконання функції органу місцевого самоврядування - суд дійшов висновку про те, що збір і обробка персональних даних шляхом здійснення відео/спостереження, яке пов`язане з виконанням функціональних обов`язків позивача на робочому місці, не свідчить про втручання в приватне життя позивача та не порушує гарантій визначених Конституцією України. Відтак, суд відхиляє доводи і аргументи позивача наведені в позовній заяві з даного приводу, як не обґрунтовані та не доведені в ході розгляду справи.

Суд також враховує, що згідно вимог статті 7 Закону № 2297 забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Разом з тим, положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: (окрім іншого) необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту.

Суд погоджується з аргументами відповідача про те, що встановлені в адміністративному приміщенні селищної ради відеокамери слугують для безпеки та правопорядку, упереджують зловживання своїм службовим становищем працівниками селищної ради та незаконним діям з боку працівників, недопущення порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.

З огляду на викладене, суд констатує, що відео/спостереження, і як наслідок відеозаписи такої технічної дії є персональними даними, і їх обробка повинна здійснюватися відповідно до закону. Працівники мають право знати, які дані збираються, як вони використовуються та кому передаються, що в даному випадку дотримано відповідачем.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача на гідність і приватність.

З огляду на викладене, перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено твердження про втручання відповідача в особисте життя останнього при обробці його персональних даних: відеоспостереження за трудовим процесом є адекватними та не є надмірними визначеній меті обробки інформації; дії відповідача вчинялись у відповідності із законом та було досягнуто законної цілі відеоспостереження, відеофіксація робочого місця є пропорційною переслідуваним цілям.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.