Постанова

від 14.01.2025 по справі 440/1885/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р.Справа № 440/1885/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. (ухвалене суддею Довгопол М.В., повний текст якого складено 08.11.2024 р.)

по справі № 440/1885/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНК»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНК» (в подальшому ТОВ «ЛАНК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило: визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 р.№ 00013650701, в частині суми за податковими зобов`язаннями в розмірі 126667 грн., штрафів 31666,75 грн., всього 158333,75 грн.; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 р. № 00013660701, сума за податковими зобов`язаннями 119300 грн., штрафи 29825 грн., всього 149125 грн.; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 р.№ 00013670701, сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду становить 12239 грн.

Рішенням Полтавськогоокружногоадміністративногосудувід 29.10.2024 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняПолтавськогоокружногоадміністративногосудувід 29.10.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенніпозову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ЛАНК» зареєстроване як юридична особа таперебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.11.2023 р. № 3022-п визначено провести з 14.12.2023 р. документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 р. по 30.09.2023 р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2023 р., терміном 10 робочих днів.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.12.2023 р. № 3290-п продовжено з 28.12.2023 р. термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 р. по 30.09.2023 р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2023 р., строком на 5 робочих днів.

На підставі вищевказаних наказів, направлень на перевірку від 08.12.2023 р. № 5681, № 5682 фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛАНК», за результатами якої складено Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 274/16-31-07-01-02/36503843 від 10.01.2024 р., висновками якого встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1.п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 № 161/4382, п. 6, п. 7, п.10, п.19 Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. № 27/4248, п. 4, п. 9 Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246,зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 р. за № 751/4044, в результаті чого заниженоподаток на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170147 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі6930 грн., 2018 рік в сумі 55730 грн., за 2022 рік в сумі 107487грн; п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201Податкового кодексу України,ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість на загальну суму 119 300 грн., в т.ч. березень 2022 в сумі 13964грн., квітень 2022 року в сумі 105336грн.; завищеносумувід`ємного значення по ПДВ на загальну суму 12239 грн., в т.ч. за вересень 2023 в сумі12239 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00013650701 від 31.01.2024 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212683,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями170147 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)42536,75 грн.; № 00013660701 від 31.01.2024 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 149125 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями119300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)29825 грн.; № 00013670701 від 31.01.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податкудодану вартість на 12239 грн. за вересень 2023 року.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням № 00013650701 від 31.01.2024 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання податкуна прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 126667грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 31666,75грн., а також податковими повідомленнями-рішеннями № 00013660701 від 31.01.2024 р., № 00013670701 від 31.01.2024 р. повністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування єприбуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначенихпідпунктом 140.4.8пункту 140.4 тапідпунктом 140.5.16пункту140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею134цьогоКодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п. 135.1. статті 135 Податкового кодексу України).

Пунктом 136.1. статті 136 Податкового кодексу України встановлено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Національногоположення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого НаказомМіністерствафінансів Українивід07.02.2013 р. № 732, для мікропідприємств, малих підприємств, які визнані такими відповідно доЗаконуУкраїни«Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаютьсяНаціональним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами). Зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у цьому Національному положенні (стандарті).

Пунктом 5 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39(далі - НП(С)БО 25), регламентовано зміст статей звіту про фінансові результати малого підприємства.

Відповідно до пп. 5.4. п. 5 розділу ІІ НП(С)БО 25устатті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно доНаціональногоположення (стандарту)бухгалтерськогообліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (із змінами).

Згідно із пп. 5.5., 5.6. п. 5 розділу ІІ НП(С)БО 25 у статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та витрати від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.

У статті "Інші витрати" відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно із пп. 5.7. п. 5 розділу ІІ НП(С)БО 25 у статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між доходами та витратами підприємства.

Методологічнізасадиформування в бухгалтерському обліку інформації про витратипідприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. № 27/4248 (в подальшому НП(С)БО 16 «Витрати»).

Відповідно до НП(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно із п. п. 10, 11 НП(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п. 17 НП(С)БО 16 «Витрати», витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно із п. 19 НП(С)БО 16 «Витрати», витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт,

послуг. До складу витрат на збут у торговельних організаціях

включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах

18, 20 і 27 цього Національного положення (стандарту).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого НаказомМіністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 за № 751/4044 (в подальшому НП(С)БО 9 «Запаси»), запаси активи, які: утримуютьсядляподальшого продажу (розподілу, передачі) за умовзвичайноїгосподарської діяльності; перебувають упроцесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються дляспоживанняпідчасвиробництвапродукції,виконанняробіттанаданняпослуг,атакожуправлінняпідприємством.

Згідно із п. 9 НП(С)БО 9 «Запаси»), первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем); суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Національного положення (стандарту) 9; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Згідно із п. 185.1. статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарногокредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 19.09.2024 р. у справі № 1.380.2019.002186.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00013650701 від 31.01.2024 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розрахунку суми грошового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 00013650701 від 31.01.2024 р., Акту перевірки слідує, що збільшення грошового зобов`язання ТОВ «ЛАНК» з податку на прибуток приватних підприємств на спірну суму126667грн. здійснено у зв`язку з такими встановленими порушеннями:завищення витрат по нарахованим відсоткам за кредит за 2018 рік у сумі 190756 грн. та 2022 рік в сумі 137023 грн., у зв`язку з чим донараховано податок у сумі 34840 грн. за 2018 рік та 24664 грн. за 2022 рік;завищення витрат у зв`язку з віднесенням до складу витрат на збут транспортних послуг, наданих по ТОВ «ЕНЕРГО-РЕСУРС ЛТД» на загальну суму 274750 грн., в т.ч. ПДВ 45792 грн., та ТОВ «РІА ТРАНС ГРУП» на загальну суму 173000 грн., в т.ч. ПДВ 28833 грн., у зв`язку з чим донараховано податок по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРГО-РЕСУРС ЛТД» у розмірі 41213 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «РІА ТРАНС ГРУП» у розмірі 25950 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про завищення витрат по нарахованим відсоткам за кредит за 2018 рік у сумі 190756 грн. та 2022 рік в сумі 137023 грн. контролюючим органом зроблено, у зв`язку з тим, що товариством до перевірки не надано первинні документи щодо сплачених відсотків за 2018 рік у сумі 193556 грн. та за 2022 рік у сумі 137023 грн. Вказані послуги віднесено до складу бухгалтерського обліку по рахунку 95 «відсотки за кредит» та відповідно віднесено до рядка 2270 «Інші витрати» в сумі 330579 грн., в т.ч. за 2018 рік в сумі 193556 грн., за 2022 рік в сумі 137023 грн.

Згідно із додатком 4 до Акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «ЛАНК», податковий номер 36503843» первинні документи (податкові, видаткові, прибуткові накладні, банківські виписки, акти виконаних робіт, наданих послуг, товаросупроводжувальні документи та інші первинні документи), що стосувалися доходу та фінансового результату до оподаткування, за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2023 р. надані та охоплені перевіркоювибірковимпорядком.

В матеріалах справи наявнікопії банківської виписки за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., сформована 04.01.2023 /а.с. 181 215, т. 2/ та копії банківських виписок з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., сформовані 13.12.2023 р.

Відповідно до пояснень бухгалтера ТОВ «ЛАНК» від 09.07.2024 р., надані до матеріалів справи банківські виписки з відкритого рахунку підприємства в АТ «ТАСКОМБАНК» мають реквізит дату формування та бухгалтером надано особі, що проводила перевірку, такі банківські виписки, сформовані для перевірки, документи під час перевірки надавалися ним особисто перевіряючій Олені Курганській.

Згідно із записки Управління податкового аудиту, факт не надання позивачем первинних документів (банківських виписок) щодо сплачених відсотків банку за 2018 рік у сумі 193556 грн., за 2022 рік у сумі 137023 грн. встановлено, у зв`язку з тим, що такі документи не надані на запит податкового органу від 08.01.2024 р.

Проте, наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.12.2023 р. № 3290-п перевірку позивача продовженоз 28.12.2023 р. термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛАНК» строком на5 робочихднів, тобто, останнім днем перевіркиє 03.01.2024 р.

Таким чином запит ревізора від 08.01.2024 р. зроблено поза межами проведення перевірки, відтак ненадання товариством документів на його виконання не свідчить про ненадання до перевірки первинних документів щодо сплачених відсотків за 2018 рік у сумі 193556 грн. та за 2022 рік у сумі 137023 грн.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання генерального договору про надання банківських послуг № Т09.12.2014 К1738 від 22.12.2017 р., договору № 792732 банківського рахунку та комплексного надання послуг від 08.12.2017 р., тарифних пакетів на розрахункове-касове обслуговування ТОВ «ЛАНК» понесено витрати щодо сплати відсотків та комісії за кредитами за 2018 рік в сумі 486742,74 грн., за 2022 рік 137022,74 грн. на користь АТ «Таскомбанк», що підтверджено банківськими виписками, платіжними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючим органом протиправно зроблено висновок про завищення ТОВ «ЛАНК» витрат по нарахованим відсоткам за кредит за 2018 рік у сумі 190756 грн. та 2022 рік в сумі 137023 грн, у зв`язку з чим донараховано податок у сумі 34840 грн. за 2018 рік та 24664 грн. за 2022 рік.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом зроблено висновок, що понесені підприємством заготівельні витрати оприбутковані на балансовому рахунку 93 «Витрати на збут», а не балансовому рахунку 28 «Товари», в результаті чого не збільшено первісну вартість придбаних товарів.

ТОВ «ЛАНК» отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі терміном дії з 01.07.2019 р. до 01.07.2024 р.

20.05.2022 р. між ТОВ «ЕНЕРГО-РЕСУРС ЛТД» (перевізник) та ТОВ «ЛАНК» (замовник) укладено договір № 2505-ТР про надання транспортних послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів, а також визначення обсягу, термінів та умов надання таких послуг. Перевізник зобов`язується доставити (перевезти) ввірений йому Замовником паливно-мастильні матеріали (далі за текстом Вантаж), в погоджений сторонами строк, з пункту завантаження Вантажу до пункту вивантаження Вантажу , а Замовник зобов`язується сплатити послуги перевезення Вантажу.

Відповідно до пункту 4.5. Договору виконання послуг по перевезенню паливно-мастильних матеріалів підтверджується актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами. Рахунок -фактура для Замовника є підставою для оплати послуг Перевізнику.

На виконання вищевказаного Договору Сторонами підписано Акти здачі -приймання робіт (надання послуг): № 77 від 26.05.2022 р. щодо транспортних послуг: м. Рені (Одеська область) с. Миронівка (Кіровоградська область) на суму 96000 грн., в тому числі ПДВ 16000 грн., без ПДВ 80000 грн.; № 83 від 09.06.2022 р. щодо транспортних послуг: м. Ковель (Волинська область) с. Жуки (Полтавська область) на суму 71500 грн., в тому числі ПДВ 11916,67 грн., без ПДВ 59583,33 грн.; № 90 від 22.06.2022 р. щодо транспортних послуг: м. Рені (Одеська область) м. Черкаси (Кіровоградська область) на суму 107250 грн., в тому числі ПДВ 17875 грн., без ПДВ 89375 грн.

Оплата наданих послуг здійснена позивачем у повному обсязі, що не заперечується учасниками справи.

Надання транспортних послуг підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, зауважень до яких контролюючим органом не наведено та з яких слідує, що вантаж перевозився від постачальників позивача ТОВ «Ексон ЮК» та ТОВ «ЛексКорп» до покупців позивача (вантажоодержувачів) - ТОВ «Лайма Оіл», ТОВ «Черкаси Оіл».

Судовим розглядом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «ЕКСОН-ЮК» згідно з видатковою накладною № 1188 від 24.05.2022 р., передано ТОВ «Лайма Оіл», згідно із видатковою накладною № 28 від 26.05.2022 р. Товар, придбаний позивачем у ТОВ «ЕКСОН-ЮК», згідно із видатковою накладною № 1977 від 21.06.2022 р., передано ТОВ «Черкаси Оіл», згідно із видатковою накладною № 40 від 22.06.2022 р. Товар, придбаний позивачем у ТОВ «Лекс Корп», згідно із видатковою накладною № 1552 від 08.06.2022 р. передано ТОВ «Лайма Оіл», згідно із видатковою накладною № 35 від 09.06.2022 р.

28.06.2022 р. між ТОВ «РІА Транс Груп» (перевізник) та ТОВ «ЛАНК» (замовник) укладено договір № 1-2806/22 про надання послуг з перевезення вантажів, згідно умов якого Перевізник бере на себе зобов`язання доставляти та отримувати ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з транспортною накладною) транспортними засобами до пункту призначення і видати його уповноваженій особі, а Замовник зобов`язується своєчасно сплачувати Перевізнику.

На виконання вказаного Договору Сторонами підписано Акти здачі -прийняття виконаних робіт (надання послуг): № 250 від 01.07.2022 р. щодо надання транспортних послуг на суму 99000 грн., в тому числі ПДВ 16500 грн., без ПДВ 82500 грн.; № 255 від 08.07.2022 р. щодо надання транспортних послуг на суму 74000 грн., в тому числі ПДВ 12333,33 грн., без ПДВ 61666,67 грн.; оплата наданих послуг здійснена позивачем, згідно із платіжних інструкцій.

Надання транспортних послуг підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, зауважень до яких контролюючим органом не наведено та з яких слідує, що вантаж перевозився від постачальників позивача ТОВ «Ексон ЮК» та ТОВ «Оптимагал» до покупця позивача (вантажоодержувача) - ТОВ «Черкаси Оіл».

Придбаний позивачем у ТОВ «ЕКСОН-ЮК», згідно із видатковою накладною № 2580 від 01.07.2022 р. передано ТОВ «Черкаси Оіл», згідно із видатковою накладною № 41 від 01.07.2022 р. Товар, придбаний позивачем у ТОВ «Оптимагал», згідно із видатковою накладною № 2499 від 08.07.2022 р., передано ТОВ «Черкаси Оіл», згідно із видатковою накладною № 44 від 09.07.2022 р.

Згідно із умовами договору поставки нафтопродуктів № 19/05/22-6 від 19.05.2022 р., укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «ЕКСОН ЮК» (Постачальник), поставка Товару здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2000» на умовах EXW -склад постачальника. Завантаження товару, доставка до складу покупця та його розвантаження здійснюється власними силами Покупця та за його рахунок (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Згідно із договором постачання нафтопродуктів № ЛК-17/09/21-ДТ/1 від 20.09.2021 р., укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «ЛЕКСКОРП» (Постачальник), покупець має право отримувати Товар за місцем його зберігання. У разі доставки товару на адресу, визначену покупцем, транспортні витрати по доставці товару покладаються на постачальника (пункти 3.3., 3.4. Договору).

Згідно із договором постачання нафтопродуктів № ОГ-01/07/22-СН від 01.07.2022 р., укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «Оптимагал» (Постачальник) покупець має право отримувати Товар за місцем його зберігання. У разі доставки товару на адресу, визначену покупцем, транспортні витрати по доставці товару покладаються на постачальника (пункти 3.3., 3.4. Договору).

У заявках, складених в ході виконання договору поставки нафтопродуктів б/н від 04.01.2021 р., укладеного позивачем (Постачальник) та ТОВ «Черкаси-Оіл» (Покупець) та договору поставки б/н від 25.05.2022 р., укладеного позивачем (Постачальник) та ТОВ «Лайма-Оіл» (Покупець) умови постачання визначено: з доставкою та за рахунок постачальника.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що придбаний ТОВ «ЛАНК» товар (нафтопродукти), отриманий за місцем його зберігання у постачальників ТОВ «Ексон ЮК», ТОВ «ЛексКорп», ТОВ «Оптимагал», транспортувався перевізниками ТОВ «ЕНЕРГО-РЕСУРС ЛТД», ТОВ «РІА Транс Груп» одразу до покупців ТОВ «ЛАНК» - ТОВ «Лайма Оіл», ТОВ «Черкаси Оіл», без переміщення на склади ТОВ «ЛАНК».

Тобто, ТОВ «ЛАНК» понесені витрати на транспортування продукції від постачальника не на власні склади, не здійснювало утримання продукції на власних складах, а організувало перевезення продукції покупцям від місця отримання її у постачальника до місця, визначеного покупцем, такі витрати є витратами на збут та правомірно відображені ТОВ «ЛАНК» на рахунку 93.

Таким чином висновок відповідача про завищення витрат у зв`язку з віднесенням до складу витрат на збут транспортних послуг, наданих по ТОВ «ЕНЕРГО-РЕСУРС ЛТД» на загальну суму 274750 грн., в т.ч. ПДВ 45792 грн., та ТОВ «РІА ТРАНС ГРУП» на загальну суму 173000 грн., в т.ч. ПДВ 28833 грн., у зв`язку з чим донараховано податок по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРГО-РЕСУРС ЛТД» у розмірі 41213 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «РІА ТРАНС ГРУП» у розмірі 25950 грн. є необґрунтованим.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00013650701 від 31.01.2024 р. в оскаржуваній частині, а саме, збільшення грошового зобов`язання ТОВ «ЛАНК» з податку на прибуток приватних підприємств на спірну суму126 667,00грн. та застосування за штрафних (фінансових) санкцій у сумі31666,75 грн.(25 %) прийнято не на підставі вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00013660701 від 31.01.2024 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із актом перевірки, підставою для прийняття таких податкових повідомлень-рішень послугував висновок про завищення ТОВ «ЛАНК» податкового кредиту на загальну суму 131539 грн, у тому числі, за березень 2022 року 31087 грн, за квітень 2022 року в сумі 100452 грн внаслідок формування податкового кредиту за вказані періоди по незареєстрованим та несвоєчасно зареєстрованим податковим накладним, отриманим від ПАТ «УКРТАТНАФТА».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та триває станом на теперішній час.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 р. № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (в подальшому Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ встановлено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, […] платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022 р., підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 32-2, згідно з яким тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в ЄРПН накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН.

Законом України від 12.05.2022 р. № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі- Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесені зміни до розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема, пункт 32-2 підрозділу 2 викладено в редакції, згідно із якою тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку: включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; отримувачі послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі нарахування таким отримувачем послуг податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань, визначених у податковій декларації за відповідний звітний (податковий) період, такі платники податку мають право на віднесення таких сум податку до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання послуг, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також Законом № 2260-ІХ викладені в новій редакції абз. 1 підпункту 69 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10, згідно із якою тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті» (абз. 1 пункту 69).

Підпунктом 69.1 пункту 69 ПК України визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, […] платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абз. 1).

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, […] такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України (абз. 2).

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року (абз. 3).

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків (абз. 4).

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки (абз. 5).

У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені (абз. 6).

Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (абз. 7).

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 8).

Також пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.1-1 наступного змісту: «Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Тобто, покупці (отримувачі) товарів (робіт, послуг) мають обов`язок уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, сформований на підставі первинних документів відповідно до пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, у разі відсутності факту реєстрації їх контрагентами податкової накладної у зазначені строки. Норми пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України не містять жодних додаткових умов чи обмежень щодо можливості формування платником податків податкового кредиту на підставі первинних документів по факту настання першої події.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що податковим законодавством регламентовано право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі зареєстрованих податкових накладних.

Крім того, на період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2022 року, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

Судовим розглядом встановлено, що податковий кредит за березень, квітень 2022 року відображено позивачем з урахуванням сум податку на додану вартість за операціями з постачальником ПАТ «Укртатнафта» на підставі первинних документів: акту приймання-передачі нафтопродуктів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів.

Податкова накладна ПАТ «Укртатнафта» від 24.03.2022 р. № 6193 зареєстрована 31.01.2024 р., податкова накладна ПАТ «Укртатнафта» від 25.03.2022 р. № 5781 зареєстрована 31.01.2024 р., податкова накладна ПАТ «Укртатнафта» від 30.04.2022 р. № 288 зареєстрована 31.05.2023 р.

Тобто, спірний податковий кредит з податку на додану вартість був сформований позивачем за березень - квітень 2022 року на підставі наявних у нього первинних документів за відсутності реєстрації контрагентом відповідних податкових накладних в ЄРПН та зареєстрованих в цьому реєстрі податкових накладних після 15.07.2022 р.

Позивач виконував зобов`язання з декларування сум податку на додану вартість згідно первинних документів та не може впливати на свого контрагента або нести відповідальність за реєстрацію своїми контрагентами податкових накладних з незалежних від нього обставин.

Із врахуванням вищевикладених обставин, позивач набув право на застосування наведеного спеціального податкового режиму, регламентованого пунктом 32-2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 р. у справі № 280/6669/22.

Крім того, рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.10.2022 №788/Ж10/31-00-04-01-01 визнано неможливість своєчасного виконання платником податків ПАТ «Укртатнафта» податкового обов`язку, зокрема, реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Заперечень щодо відповідної первинної документації позивача та відомостей стосовно проведення щодо господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит, документальної перевірки позивача та/або його контрагентів, контролюючим органом не надано ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Також, контролюючим органом не надано ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували протиправність поведінки контрагента позивача за спірними операціями, яка б безумовно свідчила про наявність правових підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит за такими операціями.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «ЛАНК» податкового кредиту на загальну суму 131539 грн., у тому числі, за березень 2022 року 31087 грн., за квітень 2022 року в сумі 100452 грн внаслідок формування податкового кредиту за вказані періоди по незареєстрованим та несвоєчасно зареєстрованим податковим накладним, отриманим від ПАТ «УКРТАТНАФТА».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 р. у справі № 200/466/23.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00013660701 від 31.01.2024 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 149125 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 119300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29825 грн., № 00013670701 від 31.01.2024 р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податкудодану вартість на 12239грн.за вересень 2023 року, необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 р. по справі № 440/1885/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 22.01.2025 року