Ухвала

від 16.01.2025 по справі 359/12921/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 січня 2025 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2024 року,

за участі:

в режимі відеоконференцзв`язку прокурора ОСОБА_5

представника ТОВ «Діамант-8» адвоката ОСОБА_6

власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 16 травня 2024 року за № 12024111100001043, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що на даний час перебуває у приватній власності ТОВ «ДІАМАНТ-8», код ЄДРПОУ: 45592620, а саме на будівлю шиномонтажу з мийкою, загальною площею 308,9 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 821471532105, за адресою: АДРЕСА_1 із позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном.

Встановити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно об`єкта нерухомого майна, що на праві приватної власності належить ТОВ «ДІАМАНТ-8», код ЄДРПОУ: 45592620, а саме на будівлю шиномонтажу з мийкою, загальною площею 308, 9 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 821471532105, за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов`язати посадових осіб, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів щодо Державної реєстрації обтяження, а саме заборону відчуження та арешту нерухомого майна, а саме об`єкта нерухомого майна, що на праві приватної власності належить ТОВ «ДІАМАНТ-8», код ЄДРПОУ: 45592620, а саме на будівлю шиномонтажу з мийкою, загальною площею 308, 9 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 821471532105, за адресою: АДРЕСА_1.

Прокурор зазначає, що 10 липня 2024 року слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні будівлю шиномонтажу з мийкою, площею 308,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 821471532105, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки зазначене майно є знаряддям злочину та використовувалося ОСОБА_10 для вчинення злочинних дій.

Вважає, що слідчим суддею зроблено помилкові висновки, щодо права власності на нерухоме майно. Зокрема, вказане спростовується даними з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в якому зазначено, що вказана будівля шино монтажу на праві приватної власності належала ОСОБА_11 .

Разом із тим, підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_10 є договір дарування від 2016 року, стороною якого (дарувальником) був його батько ОСОБА_10 , якому достовірно відомо, що на момент укладення правочину із ОСОБА_12 він не був власником майна, яке нібито передав в іпотеку ОСОБА_12 .

Окрім цього, після ініціювання прокурором у провадженні у червні 2024 року накладення арешту на нерухоме майно, ОСОБА_10 за участі громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які на той час орендували будівлю шиномонтажу з мийкою, почалися вчинятися дії спрямовані на приховування об`єкту нерухомого майна, а саме зміна його власників та подальше його відчуження, з метою унеможливлення накладення на нього арешту.

Так, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №405743155 - будівля шиномонтажу з мийкою перейшла у власність ТОВ «ДІАМАНТ-8» на підставі акту приймання- передачі серія та номер 3402-3403, виданого 16.08.2024 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_13 .

Тобто, ОСОБА_11 внесено до статутного капіталу заснованого 14.08.2024 ТОВ «ДІАМАНТ-8» нерухомого майна: будівлі шиномонтажу з мийкою, площею 308,9 кв.м. та здійснено реєстрацію права власності за вказаним товариством.

У подальшому громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 увійшли до засновників ТОВ «ДІАМАНТ-8», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім цього, 19.09.2024 проведеним оглядом публікації на платформі онлайн- оголошень OLX, встановлено, що будівлю шиномонтажу з мийкою виставлено на продаж, що не заперечувалося співвласниками майна під час розгляду клопотання.

Зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги докази та безпідставно зроблено висновки про те, що « ОСОБА_10 укладаючи з ОСОБА_12 договори позики та іпотеки від 08 квітня 2020 року, передав в іпотеку інше майно, а саме : станцію технічного обслуговування, загальною площею 331,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке у ОСОБА_10 виникло 27 березня 2020 року (номер запису про право власності 36148065). Укладанню даних правочинів, згідно договору іпотеки, передував огляд вказаного майна та у сторін договору не виникло питань щодо його існування, дефектів чи неможливості використання за призначенням. Об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності з 2016 року належали ОСОБА_11 , а згодом у 2024 році були відчужені ТОВ «Діамант - 8», не мають жодного відношення до договору іпотеки від 08 квітня 2020 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 ».

Вказане спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_15 , який вважав, будучи введеним в оману ОСОБА_10 , що в іпотеку передається існуюча на земельній ділянці кадастровим номером 3210500000:13:039:0029 будівля шиномонтажу з мийкою.

Посилається на висновок експертів №514/1/24, за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи, складеного 20.11.2024, відповідно до якого будівля шиномонтажу з мийкою, загальною площею 308,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , є однією і тією самою будівлею СТО-шиномонтаж з мийкою літера «А», загальною площею 331,4 м2, за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час проведення вказаної експертизи слідчим проведено огляд із залученням експерта, у ході якого встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:13:039:0029, яка перебуває в оренді саме ФОП ОСОБА_10 розташований лише один об`єкт нерухомого майна.

При цьому, слідчий суддя всупереч вимогам ст. 173 КПК України вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та надав оцінку доказам з точки зору їх належності, зокрема щодо висновку експертів №514/1/24 від 20.11.2024 та з`ясування обставин державної реєстрації об`єкту нерухомого майна.

Слідчий суддя надавши вказівки органу досудового розслідування, щодо предмету дослідження у вказаному кримінальному провадженні, по суті втрутився у процесуальну діяльність іншого органу.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна та власників майна, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Бориспільського РУП ГУ НП у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 16 травня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024111100001043, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що до Бориспільського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява ОСОБА_12 , про те, що 08 квітня 2020 року ОСОБА_10 , шляхом обману заволодів грошовими коштами заявника у великих розмірах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку березня 2020 року, точного дня не встановлено, до ОСОБА_12 звернувся ОСОБА_10 , який при особистій зустрічі попросив позичити йому кошти в сумі 138 000 доларів США під реалізацію бізнес проекту. При цьому ОСОБА_10 запевнив ОСОБА_12 , що заставою буде його нерухомість, а саме станція технічного обслуговування, загальною площею 331,4 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з цим, ОСОБА_12 на той час було відомо, що ОСОБА_10 на праві приватної власності належало CTO-шиномонтаж з мийкою по АДРЕСА_2 .

Надалі, ОСОБА_12 погодився позичити ОСОБА_10 , кошти в сумі 138 000 доларів США при умовах, укладення договору іпотеки та що він буде щомісячно на протязі двох років виплачувати позичену суму коштів та щомісячний відсоток.

Згодом, ОСОБА_10 допустив прострочення виконання зобов`язань за договором позики від 08 квітня 2020 року в розмірі 3 549 295 грн. 40 коп. З приводу не повернення боргу ОСОБА_10 , ОСОБА_12 звернувся із позовною заявою до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

28 листопада 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/7055/23, задоволено позовну заяву на користь ОСОБА_12 , яким зобов`язано стягнути борг із ОСОБА_10 за договором позики від 08 квітня 2020 року в розмірі 3 549 295 грн. 40 коп. та три відсотки річних від простроченої суми за період часу з 08 квітня 2020 року до 19 липня 2023 року в розмірі 30047 грн. 46 коп.

Крім того, ОСОБА_12 звернути стягнення на предмет іпотеки не може, оскільки фактично інформація про майно була сформована в Державному реєстрі речових прав на підставі підроблених документів.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_11 , зареєстровано об`єкт нерухомого майна - будівлю шиномонтажу з мийкою, загальною площею 308,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності у ОСОБА_11 виникло на підставі договору дарування від 27 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_16 .

Отже, фактично один і той самий об`єкт нерухомості належить двом особам, з різницею в адресі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . В свою чергу, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є родичами, а саме батько і син.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 395610512, земельна ділянка із кадастровим номером 3210500000:13:039:0029, перебуває у власності Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, код ЄДРПОУ: 33003375.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 379200490 будівля шиномонтажу з мийкою, на праві приватної власності належала ОСОБА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Крым того, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №405743155 - будівля шиномонтажу з мийкою перейшла у власність ТОВ «ДІАМАНТ-8» код ЄДРПОУ: 45592620, 16 серпня 2024 року на підставі акту приймання-передачі серія та номер 3402-3403, виданого 16 серпня 2024 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_13 .

Крім того, проведеним аналізом відкритого порталу Опендатабот, встановлено, що 14 серпня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , засновано ТОВ «ДІАМАНТ-8», код ЄДРПОУ: 45592620, юридична адреса: АДРЕСА_1, кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_11 .. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_7 , будучи орендарем 2/3 частини об`єкту та ОСОБА_8 , будучи орендарем 1/3 частини об`єкту, вступили в змову із ОСОБА_17 , щодо відчуження іпотечного майна на користь ТОВ «ДІАМАНТ-8», код ЄДРПОУ: 45592620, в якому вони є засновниками.

19 вересня 2024 року проведеним оглядом публікації на платформі онлайн - оголошень OLX, встановлено, що будівлю шиномонтажу з мийкою, за адресою: АДРЕСА_1 , виставлено на продаж.

05 липня 2024 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи, складеного 20 листопада 2024 року, будівля шино-монтажу з мийкою, загальною площею 308,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1, є однією і тією самою будівлею СТО-шиномонтаж з мийкою літера «А», загальною площею 331,4 м2, за адресою: АДРЕСА_2.

За версією орган досудового розслідування, ОСОБА_10 шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_12 у великих розмірах, а також з метою виникнення кримінальної відповідальності вчинив дії пов`язані із відчуженням майна, яке було предметом іпотеки.

Постановою слідчого слідчого відділу Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_18 від 10 липня 2024 року будівлю шиномонтажу з мийкою, загальною площею 308,9 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна : 821471532105, за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадження № 12024111100001043 від 16 травня 2024 року.

29 листопада 2024 року прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на вказаний шиномонтаж із мийкою, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на об`єкт нерухомого майна..

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Крім того, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане майно набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, а відтак існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів відсутня.

Слідчий суддя розглядаючи клопотання встановив, що будівля шиномонтажу з мийкою, площею 308,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 821471532105, за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці із кадастровим номером 3210500000: 13:039:0029, ще з 2016 року не перебувала у власності ОСОБА_10 та на момент розгляду даного клопотання, перейшла у власність ТОВ «ДІАМАНТ-8» у виді часток у статутному капіталі, які належать ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Враховуючи вказане, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для втручання у права нових власників, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Крім того, договір дарування від 2016 року, укладений за згоди дружини ОСОБА_10 , яким на користь ОСОБА_11 відчужено шиномонтаж з мийкою, площею 308,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 821471532105, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000: 13:039:0029 є чинним та в судовому порядку не скасований. Докази протилежного в матеріалах клопотання відсутні.

Відтак, саме ОСОБА_11 , а не його батько ОСОБА_10 , є дійсним власником вказаного майна та правомочний вчиняти будь - які дії щодо нього (відчужувати, надавати в оренду чи користування, вносити в статутний капітал).

Також, між ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_12 відсутні будь-які договірні зобов`язання, які пов`язані з шиномонтажем з мийкою на які просить прокурор накласти арешт. Докази протилежного відсутні.

В свою чергу, діючи як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_10 міг вчиняти дії та правочини від імені ОСОБА_11 , але виключно щодо вказаного об`єкту шиномонтажу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, ОСОБА_10 , укладаючи з ОСОБА_12 договори позики та іпотеки від 08 квітня 2020 року, передав в іпотеку майно, а саме: станцію технічного обслуговування, загальною площею 331,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке у ОСОБА_10 виникло 27 березня 2020 року (номер запису про право власності 36148065). Укладанню даних правочинів, згідно договору іпотеки, передував огляд вказаного майна та у сторін договору не виникло питань щодо його існування, дефектів чи неможливості використання за призначенням.

Відтак, будь-яких правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у клопотанні прокурора не зазначено та доказів на обґрунтування наведеного не подано.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказане майно, що є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

За таких обставин, посилання у клопотанні прокурора про арешт майна, як на форму забезпечення доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21

Єдиний унікальний № 359/12921/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_22

Провадження № 11сс/824/1052/2025 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України