Постанова

від 21.01.2025 по справі 320/39008/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39008/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнандра", про визнання дій протиправними, скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнандра" про визнання дій протиправними, скасування наказу від 27.06.2019 №204.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено.

Клопотання представника Державної служби геології та надр України та заяву ТОВ "Карпатнадра" про залишення позовної заяви без розгляду задоволено.

Позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі Заступник Генерального прокурора в інтересах держави, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

29 травня 2024 року та 13 червня 2024 року третьою особою та відповідачем подано відзиви на апеляційну скаргу в яких вони просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У позовній заяві прокурор, зокрема, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби геології та надр України від 27.06.2019 № 204 в частині надання ТОВ "Карпатнадра" спеціального дозволу на користування надрами;

-визнати недійсним спеціальний дозвіл користування надрами від 14.08.2019 №6354, виданий ТОВ "Карпатнадра".

Як вбачається з поштового відстеження на конверті, до Київського окружного адміністративного суду прокурор із позовом звернувся 16.08.2023 року.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На обґрунтування заяви зазначено, що підставами для звернення з позовом до суду виникли після отримання Офісом Генерального прокурора інформації та матеріалів від Держгеонадр, наданих листом від 16.05.2023 № 2515/07/2-23 (вх. № 103976-23 від 16.05.2023).

Вказаним листом Держгеонадра повідомили Офіс Генерального прокурора про дійсні на цей час спеціальні дозволи на користування надрами з видом користування - створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо), у частині їх геологічного вивчення та збереження і видом корисної копалини - вуглеводні, зокрема про спеціальний дозвіл від 14.08.2019 № 6354, а також надали інші документи, у тому числі пояснювальну записку ТОВ "Карпатнадра" від 26.01.2023 № 02/01-23, з якої вбачається, що товариством проводяться певні роботи з геологічного вивчення надр, у тому числі вчиняються дії щодо будівництва пошукової свердловини.

При цьому органами прокуратури відповідні матеріали опрацьовано та вчинено дії для зібрання додаткових доказів на підтвердження порушення інтересів держави унаслідок протиправного надання спірного дозволу. А саме направлено листи до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Саранчуківської сільської ради та Бережанської міської ради Тернопільської області.

Після надходження інформації від зазначених органів Офісом Генерального прокурора прийнято рішення про звернення до суду з цим позором.

До отримання листа Держгеонадр від 16.05.2023 № 2515/07/2-23 Офіс Генерального прокурора не володів інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спірного спеціального дозволу.

Лише опрацювавши надані цим листом Держгеонадр матеріали та отримавши додаткову інформацію від інших зазначених суб`єктів, Офісом Генерального прокурора установлено факти порушення інтересів держави унаслідок надання ТОВ "Карпатнадра" спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами усупереч норм законодавства та з порушенням порядку надання спеціальних дозволів, проведення на Бережанській площі робіт, які не відповідають виду користування надрами, що вказаний у спірному спеціальному дозволі.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, оскаржуваний наказ Держгеонадр №204 від 27.06.2019 опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр протягом 5 днів з моменту прийняття на виконання п. 25 Порядку 615 (https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/).

Отже, перебіг процесуального строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача в частині визнання протиправними та скасування наказу №204 починається з 04.07.2019 року та спеціального дозволу №6354 - 21.08.2019 року відповідно.

Як слідує з запитів Бережанської окружної прокуратури від 2022 року та Офісу Генерального прокурора від 01.06.2021 позивачу ще у 2021 -2022 роках було відомо про наявність оскаржуваного наказу від 27.06.2019 № 204 та спеціального дозволу користування надрами від 14.08.2019 №6354, виданого ТОВ "Карпатнадра".

Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 122 КАС).

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, прокурором не надано.

Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, встановленого приписами КАС України, при цьому не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, обґрунтовано зазначивши про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора в інтересах держави - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.