Постанова

від 21.01.2025 по справі 240/23439/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23439/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

21 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Романюка М.М.,

представника відповідача: Наумової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл", Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2024 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" на підставі рішення від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01.

В обґрунтування поданої заяви податковий орган зазначив про те, що на виконання плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Селінг-Оіл" та на підставі направлень від 25 листопада 2024 року №5052, №5053, №5054 інспекторами податкового органу здійснено вихід за фактичною адресою ТОВ "Селінг-Оіл": м. Житомир, вул. Басейна, буд. 2-а, кв. (офіс) 5 для проведення документальної планової виїзної перевірки. Однак, 28 листопада 2024 року після пред`явлення службових посвідчень керівниця ТОВ "Селінг-Оіл" відмовилась від ознайомлення під підпис з направленням на перевірку та у допуску до проведення документальної перевірки, про що складено акт про недопуск до перевірки. Відмову у допуску до проведення перевірки платником мотивовано неврученням контролюючим органом у встановленому порядку повідомлення із зазначенням дати початку проведення документальної планової виїзної перевірки, а також оскарження наказу про проведення перевірки у судовому порядку. Такі підстави заявник вважає необґрунтованими, позаяк наказ та повідомлення про перевірку направлені платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручені керівниці ТОВ "Селінг-Оіл" 21 листопада 2024 року (за даними сайту Укрпошти).

Оскільки платником безпідставно відмовлено податковому органу у допуску до перевірки, на підставі статті 94 Податкового кодексу України (далі ПК України), податковим органом прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника, щодо підтвердження у судовому порядку обґрунтованості якого звернувся заявник у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року заяву задоволено. Підтверджено обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" на підставі рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01. Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції - скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2024 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 21 січня 2025 року о 14 год. 00 хв.

20 січня 2021 року від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник заявника зазначає, що ГУ ДПС у Житомирській області при організації та проведення перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» діяло у межах та у спосіб передбаченим чинним законодавством. Просить апеляційну скаргу ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її повністю.

Представник заявника у судовому засіданні заперечив проти доводів ТОВ "Селінг-Оіл". Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, відмовив у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України, враховуючи вимоги пунктів 69.2-2, 69.35-2 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та на виконання плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено наказ від 12 листопада 2024 року №2687-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Селінг-Оіл" за адресою м. Житомир, вул. Басейна, буд. 2-а, кв. (офіс) 5 з 28 листопада 2024 року тривалістю 10 робочих днів. Визначено перевірку провести з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 25 липня 2018 року по 30 вересня 2024 року.

У повідомленні Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №256/06-30-07-09, скерованого ТОВ "Селінг-Оіл", зазначено про те, що згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі статті 77 ПК України та наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п про проведення документальної планової виїзної перевірки з 28 листопада 2024 року буде проводитись за адресою м. Житомир, вул. Басейна, буд. 2-а, кв. (офіс) 5 документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Селінг-Оіл" з питань дотриманням вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

25 листопада 2024 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області оформлено направлення на перевірку №5052, №5053, №5054 щодо проведення з 28 листопада 2024 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Селінг-Оіл" тривалістю 10 робочих днів.

28 листопада 2024 року об 11 год. 10 хв. при виході посадових осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області за вказаною адресою ТОВ "Селінг-Оіл" для проведення означеної податкової перевірки керівниця ТОВ "Селінг-Оіл" ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення під розписку з направленнями на проведення перевірки та не допустила перевіряючих до проведення документальної планової виїзної перевірки, що зафіксовано податковими інспекторами у Акті про недопуск посадових осіб Головного управління ДПС у Житомирській області до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Селінг-Оіл" від 28 листопада 2024 року №937/06-30-07-01/42329169.

Згідно з поясненнями директорки ТОВ "Селінг-Оіл", які додано до цього Акта, контролюючий орган недопущено до перевірки за відсутності, як вказує платник, правових підстав для призначення та проведення перевірки.

В обґрунтування допущених контролюючим органом порушень платник податків зазначає про те, що 12 листопада 2024 року до електронного кабінету платника надійшов наказ від 12 листопада 2024 року №2687-п про проведення документальної планової виїзної перевірки, форма якого не відповідає абз.2 п.42.4 ст.42 ПК України, а також стверджує про ненаправлення відповідного повідомлення із зазначенням дати початку перевірки за 10 календарних днів до дня проведення перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України. Оскільки копію наказу від 12 листопада 2024 року №2687-п та повідомлення від 12 листопада 2024 року №256/06-30-07-09 платник податків отримав 19 листопада 2024 року, відповідно до абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України ТОВ "Селінг-Оіл" за встановлених у ПК України підстав правомірно недопущено контролюючий орган до проведення документальної виїзної перевірки.

Окрім того повідомляє про оскарження у суді у справі №240/22937/24 наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п.

28 листопада 2024 року о 15:00 год. в.о. начальника Головного управління ДПС у Житомирській області М`ясковським О.С. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №1/06-30-07-01, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ "Селінг-Оіл" (код ЄДРПОУ 42329169), реєстраційна (юридична) та фактична адреса м. Житомир, вул. Басейна, буд. 2-а, кв. (офіс) 5.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, за змістом пункту 94.1 якої адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.3 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Як визначено у п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Законність вимоги щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Заслухавши учасників справи та дослідивши подані докази суд встановив, що підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Селінг-Оіл" згідно з рішенням Головного управління ДПС у Житомирській області від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01 слугував недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки 28 листопада 2024 року.

Так, платник податку наполягає на виникненні "спору про право" у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України.

Визначаючись щодо даних доводів, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок у цій категорії спорів, який зводиться до того, що у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як "спір про право".

Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

У таких висновках судова палата Верховного Суду виходила з того, що у справах за зверненнями податкових органів з питання підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків поняття "спір про право" не може розглядатися як оспорювання права податкового органу на проведення перевірки платника податків, яке до того ж унормовано ПК України і є способом реалізації ним своєї компетенції.

У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо ПК України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна.

Так, огляду на ч.1 ст.4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що "публічно-правовий спір" є тотожним до терміну "спір про право".

Таким чином, оскарження у судовому порядку ТОВ "Селінг-Оіл" наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п про проведення документальної планової виїзної перевірки не зумовлює виникнення "спору про право" та не перешкоджає розгляду судом поданої заяви податкового органу у порядку статті 283 КАС України.

Враховуючи зазначене колегія суддів не бере до уваги посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 року у справі №826/4053/17, оскільки у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 судова палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3469/17, від 14 листопада 2018 року у справі №818/907/16, від 19 грудня 2018 року у справі №816/284/17, від 31 серпня 2020 року у справі №826/6013/16, від 26 лютого 2019 року у справі №640/20138/18, відповідно до яких у спорах за зверненнями органів державної податкової служби оскарження платником наказу про проведення перевірки свідчить про наявність "спору про право", і, як наслідок, є підставою для відмови у відкритті провадження або його закриття.

Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перелічені всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у вказаній справі.

При цьому не підлягають урахуванню судом й покликання представниці платника на окрему думку суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій же палатній справі (640/17091/21), оскільки відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно у постановах Верховного Суду. Так само й обставини у справі №240/35905/23 не утворюють преюдиції для суду у цій справі.

Таким чином, у згаданій постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 судовою палатою Верховного Суду резюмовано, що оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених ч.1 ст.283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, обґрунтованість рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01 про застосування адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття цього рішення, як і правильність юридичної кваліфікації дій ТОВ "Селінг-Оіл", які стали підставою для прийняття цього рішення, входить у предмет доказування у цій справі.

Так, з матеріалів справи встановлено та підтверджується платником, що недопуск контролюючого органу до проведення податкової перевірки мало місце з підстав порушення, як вважає платник, порядку призначення документальної планової виїзної перевірки, а саме не надання повідомлення про початок перевірки за 10 календарних днів до її початку згідно з вимогами п.77.4 ст.77 ПК України.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів платника та надаючи правову оцінку діям щодо недопуску контролюючого органу до перевірки колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом п.77.6 ст.77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, документальної виїзної перевірки, за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Стверджуючи про порушення податковим органом встановленого порядку призначення документальної перевірки ТОВ "Селінг-Оіл" зазначає про те, що відповідне повідомлення про проведення перевірки з 28 листопада 2024 року отримано платником 19 листопада 2024 року, тобто пізніше визначеного у п.77.4 ст.77 ПК України 10-денного строку, що й зумовило недопуск контролюючого органу до проведення заходу податкового контролю.

Надаючи оцінку діям платника суд звертається до норми п.77.4 ст.77 ПК України, яка у визначенні порядку надіслання, зокрема, відповідного повідомлення щодо перевірки, відсилає до положень статті 42 ПК України.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд сформував усталений підхід щодо питання додержання контролюючим органом встановленого порядку надіслання (вручення) платнику податків документів контролюючим органом відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України й неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що положення ст.42 ПК України не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як "вручення" та "надіслання" наказу/повідомлення в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.

Так, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17, що також підтримано судом касаційної інстанції й у постанові від 11 травня 2023 року у справі № 640/18756/21, Верховний Суд вказав, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення стаття 42 ПК України не містить.

Доказами в матеріалах справи підтверджено направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення ТОВ "Селінг-Оіл" копії наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року № 2687-п та повідомлення від 12 листопада 2024 року №256/06-30-07-09 саме 13 листопада 2024 року, тобто не пізніше ніж за 10 календарних днів до проведення перевірки.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що надіслання (скерування) повідомлення про проведення перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки (з повідомленням про вручення та описом вкладення, яким підтверджено надіслання як наказу, так і повідомлення) підтверджує дотримання контролюючим органом встановленого нормою пункту 77.4 статті 77 ПК України повідомлення платника щодо перевірки, а фактичне вручення ТОВ "Селінг-Оіл" 19 листопада 2024 року повідомлення про проведення податкової перевірки з 28 листопада 2024 року не дає підстав вважати, що відповідне повідомлення платника не є завчасним до початку контрольного заходу.

Визначаючись щодо доводів ТОВ "Селінг-Оіл" про порушення з боку контролюючого органу порядку електронного повідомлення платника про проведення перевірки, оскільки скан-скріном електронного кабінета платника підтверджено надіслання 13 листопада 2024 року лише наказу про проведення перевірки від 12 листопада 2024 року №2687-п (без відповідного повідомлення), то колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 42.2 статті 42 ПК України викладає перелік способів доведення до відома платника наказу та повідомлення через розділовий знак "кому", що доводить визначення законодавцем альтернативи повідомлення. А відтак, направлення електронними засобами відповідно до пункту 42.4 цієї статті не виключає направлення наказу та повідомлення засобами поштового зв`язку та, у разі дотримання порядку поштового направлення у межах встановленого строку, підтверджує повідомлення платника про проведення перевірки належним чином. Безпідставними є й доводи ТОВ "Селінг-Оіл" щодо недотримання форми наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п про проведення документальної планової виїзної перевірки вимогам абзацу 2 пункту 42.4 статті 42 ПК України, позаяк, насамперед, вказаною нормою не встановлено форми наказу про проведення перевірки. У той же час, дослідивши зміст наказу від 12 листопада 2024 року №2687-п суд констатує дотримання формальних вимог щодо його реквізитів, зокрема, у цьому наказі вказано: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, який перевірятиметься, мета, вид (документальна планова перевірка), підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а також наказ підписано уповноваженою особою контролюючого органу та скріплено печаткою.

Отже, відсутні підстави вважати порушеними контролюючим органом вимоги оформлення наказу на проведення перевірки щодо його форми та змісту. Твердження щодо порушення контролюючим органом порядку включення ТОВ "Селінг-Оіл" до плану-графіка документальних перевірок на 2024 рік платник не обґрунтував жодними доводами.

Визначаючись щодо помилки в оскаржуваному рішенні від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01 у назві платника, а саме: ТОВ "Селінг-Ойл", замість правильного ТОВ "Селінг-Оіл", яку платник вважає суттєвою, суд враховує загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення суб`єкта владних повноважень, сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 17 березня 2020 року у справі №808/4140/15, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 25 квітня 2023 року у справі №520/3328/2020, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми рішення.

Як встановлено судом та не заперечувалось представницею платника, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01 винесено щодо ТОВ "Селінг-Оіл", а дослідження та аналіз вказаних у ньому реквізитів, як-то: код ЄДРПОУ 42329169, реєстраційна (юридична) та фактична адреса м. Житомир, вул. Басейна, буд. 2-а, кв. (офіс) 5 дозволять ідентифікувати та безсумнівно пересвідчитись в особі платника. Допущена технічна помилка у одній літері: "й" замість "і" не дає підстав вважати, що спірне рішення містить настільки суттєві недоліки, які не дозволяють встановити його зміст й конкретизувати платника, щодо якого його винесено контролюючим органом. Тож такий формальний дефект спірного у цій справі рішення не може бути достатньою підставою для визнання протиправним з цих підстав оскаржуваного індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що платник податків безпідставно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а тому відповідно до пункту 94.6 статті 96 ПК України у контролюючого органу виникли обґрунтовані підстави для прийняття рішення про застосування умовнеого арешту майна платника податків.

Колегія суддів також зауважує, що положення ст.283 КАС України взаємоузгоджені з нормами п.94.10 ст.94 ПК України щодо максимального строку розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, по завершенню якого у разі відсутності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків арешт вважається припиненим в силу закону. Тому враховує, що відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Водночас, обчислення процесуальних строків, зокрема, у цій категорії адміністративних справ, встановлених статтею 270 КАС України, відповідно до частини першої якої на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283, 283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. Тобто, на обчислення строку у адміністративних справах, які розглядаються, зокрема, за зверненням податкових та митних органів у порядку статті 283 КАС України, поширюється норма частини 1 статті 120 КАС України, за якою перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З зазначеного слідує, що на час ухвалення цього судового рішення застосований за оскаржуваним у цій справі рішенням контролюючого органу адміністративний арешт майна ТОВ "Селінг-Оіл", щодо підтвердження обґрунтованості якого подано заяву, зберігає чинність.

Отже, з огляду на доведеність контролюючим органом доведено наявність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження обґрунтованості застосованого на підставі рішення від 28 листопада 2024 року №1/06-30-07-01 адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Селінг-Оіл".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл", Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 січня 2025 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.