Постанова

від 14.01.2025 по справі 500/4418/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4418/24 пров. № А/857/25932/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Осташем А.В., час проголошення рішення 16 год 43 хв у м. Тернополі, повний текст судового рішення складено 25 вересня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колумбус.Нет до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Колумбус.Нет (далі - ТзОВ Колумбус.Нет, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №11212/6/19-00-04-05-06 від 28.06.2024 про анулювання реєстрації Товариства платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2024 та зобов`язати поновити реєстрацію Товариства платником єдиного податку з 01.07.2024 шляхом включення до реєстру платників єдиного податку з 01.07.2024.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Колумбус.Нет у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у контролюючого органу не було обов`язку проводити саме документальну перевірку, а проведення камеральної перевірки позивача не спростовує здійснення платником видів діяльності, які не дають права застосувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, визначених ПК України, а тому оспорюване рішення є правомірним. Зазначає, що у разі здійснення юридичною особою діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльності з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, такий суб`єкт господарювання не може бути платником єдиного податку третьої групи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Зінько О.М. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача Шутову А.А. та Галєєву В.Р., які підтримали апеляційну скаргу, представника позивача Зінька О.М., який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ Колумбус.Нет зареєстроване органами державної реєстрації 07.04.2005 та 15.04.2005 взято на податковий облік ГУ ДПС.

01.07.2014 Товариство обрало спрощену систему оподаткування та з 01.08.2023 застосовує 3 групу за ставкою 5%.

12.07.2024 Товариство отримало лист ГУ ДПС №11412/6/19-00-04-05-06 від 02.07.2024 Про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яким контролюючий орган повідомив про прийняте рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку ТзОВ Колумбус.Нет шляхом виключення його з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2024.

Підставою для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку слугували висновки акту №8128/19-00-04-05/33455902 від 28.06.2024 щодо дотримання ТзОВ Колумбус.Нет, як платником єдиного податку, вимог п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.

За змістом акту перевірки, ТзОВ Колумбус.Нет, здійснюючи іншу діяльність у сфері електрозв`язку не має права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС прийняло рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №11212/6/19-00-04-05-06 від 28.06.2024.

Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ТзОВ Колумбус.Нет звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Під час проведення такої перевірки не можуть визначатися правомірність перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування. Суд дійшов висновку, що податковий орган під час проведення камеральної перевірки з`ясував питання, які не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду контрольного заходу. При цьому, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовував у своїй діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж, у зв`язку з чим доводи відповідача про необхідність позивачу перейти на загальну систему оподаткування є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до п.299.6 ст.299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно : 1) невідповідність такого суб`єкта вимогами, встановленим ст.291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених п.п.298.1.4 п.298.1 ст.298 цього Кодексу.

Пунктом 299.10 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі : 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених п.п.298.2.3 п.298.2 та п.п.98.8.6 п.298.8 ст.298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75%; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п.4 п.291.4 та п.291.51 ст.291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Відповідно до п.п.291.5.5 п.291.5 ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої групи суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.

Аналізуючи наведені правові норми колегія суддів зазначає, що ст.299 ПК України визначає перелік підстав для відмови у реєстрації платником єдиного податку (п.299.6 ст.299 ПК України) та перелік підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку (п.299.10 ст.299 ПК України, абз.1 п.299.11 ст.299 ПК України - порушення платником єдиного податку першої-третьої групи вимог, встановлених главою 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу ХІV. Спеціальні податкові режими ПК України).

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п.76.1 ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України і за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).

Таким чином, перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки.

Як видно з матеріалів справи, податковим органом під час проведення камеральної перевірки Товариства надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевірку проведено з підстав не передбачених ст.75 ПК України, оскільки податковий орган під час проведення камеральної перевірки, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Колегія суддів зазначає, що лише на підставі проведення документальної перевірки можливо встановити, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку).

Відтак, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виключення ТзОВ Колумбус.Нет з реєстру платників єдиного податку з порушенням процедури його прийняття є самостійною підставою для скасування оспорюваного рішення.

Щодо відсутності даних, які свідчать про те, що позивач належить до категорії платників податків, які не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом, ТзОВ Колумбус.Нет включене до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №1041, як постачальник електронних комунікаційних послуг та не включене як постачальник електронних комунікаційних мереж (а.с.6 на звороті).

У Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, надане таке визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

Відповідно до Орієнтовного переліку видів електронних комунікаційних послуг постачальник електронних комунікаційних послуг може надавати послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1), що, за визначенням, означає послугу з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.

Відповідно до п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та ФОП), які здійснюють діяльність з : надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності); надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку; надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ТзОВ Колумбус.нет не здійснює діяльності за вказаними вище видами та враховує, що листом №24/21/03 від 20.03.2024 на запит про надання інформації від 08.03.2024 за №3904/6/19-00-04-05-06 Товариство повідомило відповідача, що включене до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №1041 як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання: послуги доступу до мережі Інтернет (Код IA.S1) послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, з використанням мережі фіксованого зв`язку; послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет (Код IA.S2) - послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів, з використанням мережі фіксованого зв`язку.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовував у своїй діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року по справі №500/4418/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 22.01.25