Постанова

від 22.01.2025 по справі 2240/2536/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №2240/2536/18

касаційне провадження № К/9901/4197/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Тесмо-М" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 №0006601404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за порушення термінів надходження валютної виручки, оскільки імпортна операція позивача по договору №463 завершена в межах 180 денного строку з дня перерахування авансу за цим договором, а листом від 14.06.2018 №070-06/785 Хмельницька філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомила Товариство, що з 08.06.2018 на підставі пункту 3.6 постанови Національного Банку України від 24.03.1999 №136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» (далі - Інструкція № 136) імпортна операція по контракту №463 знята з валютного контролю.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 04.09.2018 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 16.07.2018 №0006601404.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не порушив встановлений Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) 180-денний строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності до договору №463, оскільки на час здійснення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення імпортна операція відповідно до контракту №463 знята з контролю банком як завершена, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.01.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності нарахування контролюючим органом пені за порушення вимог статті 1 Закону №185/94-ВР щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 117386,05 грн з підстав того, що саме 07.06.2018 мало місце завершення імпортної операції по контракту № 463 без ввезення на територію України при зарахуванні виручки на рахунок позивача у банку, одержаної від продажу нерезиденту - ТОВ «Шуртанський газохімічний комплекс», що підпадає під підставу, яка визначена абзаці 2 пункту 3.6. Постанови №136 «зарахування виручки...».

Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що оскаржуване судове рішення прийняте без всебічного з`ясування обставин справи, які необхідно було встановити у даній справі. Скаржник зазначає про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою, що позивач не порушував 180-денний строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності до договору №463, на час здійснення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення імпортна операція відповідно до контракту №463 знята з контролю банком як завершена, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені спірним податковим повідомленням-рішенням.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 21.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 22.01.2025.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив його залишити без змін та відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлення Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому про порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту №463 за період з 19.10.2017 по 07.06.2018, за наслідками якої складено акт від 19.06.2018 №1127/22-01-14-04/14/52653 (далі - акт перевірки), яким зафіксовані порушення позивачем частини першої статті 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР щодо дотримання 180 - денного строку розрахунків по імпортному договору №463 від 19.10.2017 в сумі 2138890,00 російських рублів на 43 дні.

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 №0006601404, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 117386,05 грн.

У справі, що розглядається, суди установили, що між позивачем (продавцем) та ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" (Узбекистан) (покупцем) був укладений експортний контракт від 05.04.2016 №01 (далі - експортний контракт № 01), предметом якого є поставка позивачем нового обладнання для молочного цеху.

19.10.2017 позивач (покупець) та ЗАТ "Таурас-Фенікс" (росія) (продавець) уклали договір купівлі-продажу обладнання №463 (далі - договір №463), за умовами якого продавець зобов`язаний виготовити та поставити обладнання - фасовочно-пакувальну машину "Машина ТФ 1 - Пастпак Р-11" без ввозу цього обладнання на територію України (пункт 1.3 договору), з поставкою цього обладнання ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" смт. Шуртан (Узбекистан), з яким укладений експортний контракт №01 від 05.04.2016.

На виконання умов підпункту 8.2.1 пункту 8 договору №463 позивач платіжним дорученням від 23.10.2017 №6 перерахував ЗАТ "Таурас-Фенікс" аванс у розмірі 50% вартості обладнання в сумі 2138890,00 російських рублів. 09.02.2018 позивач згідно платіжного доручення № 12 перерахував ЗАТ "Таурас-Фенікс" 2138890,00 грн.

29.03.2018 ЗАТ "ТАУРАС- ФЕНІКС" здійснив поставку ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" обладнання вартістю 4277780,00 російських рублів, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною № 0329.

24.04.2018 ЗАТ "ТАУРАС- ФЕНІКС" та позивач підписали акт приймання-передачі №1, відповідно до якого обладнання "Машина ТФ 1 Пастпак Р-11" на суму 4277780,00 російських рублів передане позивачу, комплектація і поставка обладнання відповідає умовам договору №463.

24.04.2018 позивач та ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" підписали акт приймання-передачі №3 про передачу обладнання по контракту №01 від 05.05.2017.

07.06.2018 в рахунок оплати обладнання, поставленого відповідно до експортному контракту №01 на валютний рахунок позивача від ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" надійшли кошти в розмірі 77000,00 дол. США (що еквівалентно 4773928,10 російських рублів).

02.05.2018 Філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому надіслала Управлінню повідомлення № 070-06/591-БТ про порушення Товариством строків розрахунків в іноземній валюті по імпортному контракту №463.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом №185/94-ВР), статтею 1 якого передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (стаття 2 Закону №185/94-ВР).

Відповідно до положень статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов`язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строки, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 (далі - Порядок № 1392).

Згідно з пунктом 3 Порядку №1392 імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Зовнішньоекономічні договори, на підставі яких резиденти України здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та проводять розрахунки з нерезидентами за експорт або імпорт товарів, мають відповідати вимогам законодавства України, зокрема, Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-XII.

Згідно з пунктом 1.8 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201, однією з обов`язкових умов договору є умова приймання-здавання товару (робіт, послуг), де визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Відповідно до підпункту 1.2 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 №136 (далі - Інструкція №136), банк контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за імпортною операцією резидента якщо на дату оплати резидентом товару (на дату виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, а в разі застосування розрахунків у форм документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)) імпортна операція без ввезення товару на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України.

Відповідно до підпункту 5.5 розділу 5 Постанови №136 якщо поставка продукції з імпортним договором резидента відбувається без її ввезення на митну територію України резидент не подав документи згідно з вимогами пункту 3.6 розділу 3 цієї Інструкції, то банк одноразово в довільній формі повідомляє про це податковий орган.

Як зазначалося вище, філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому (далі - Банк м. Хмельницькому) надіслано повідомлення від 02.05.2018 №070-06/591-БТ щодо порушення позивачем законодавчо встановлених строків здійснення імпортних операцій по контракту від 19.10.2017 №463.

Також, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов підпункту 8.2.1 пункту 8.2 договору №463 позивач перерахував для ЗАТ «ТАУРАС-ФЕНІКС» платіжним дорученням від 23.10.2017 №6 аванс у розмірі 50% вартості обладнання в сумі 2138890,00 російських рублів, що складає 993343,19 грн, (проведено банком згідно виписки банку - 27.10.2017, граничний строк зняття імпортної операції з контролю без застосування пені (180 днів) - 25.04.2018).

Відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Постанови №136 банк знімає з контролю операцій резидента в разі імпорту товару без його ввезення на територію України виключно за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Як установлено судом апеляційної інстанції, в акті перевірки зазначено, що у відповідності до рахунку-фактури від 03.04.2018 №17 по контракту від 05.04.2016 №01, 07.06.2018 на валютний рахунок позивача, а також згідно повідомлення банку від 07.06.2018 №124874 поступила виручка від нерезидента - ТОВ «Шуртанський газохімічний комплекс» за нове обладнання для молочного цеху в сумі 77000,00 дол. США, що складає 2014502,18 грн, що еквівалентно 4773928,10 рос. рублів по курсу Національного банку України на дату здійснення операції (повідомлення від 07.06.2018 №124784).

Наведене свідчить, що саме 07.06.2018 відбулось завершення імпортної операції по договору № 463 без ввезення на територію України при зарахуванні виручки на рахунок позивача у банку, одержаної від продажу нерезиденту - ТОВ «Шуртанський газохімічний комплекс» (по експортному договору № 01), що підпадає під підставу яка визначена абзацом 2 підпункту 3.6. Постанови №136.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці.

Відповідно до пункту 2 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 строк завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в даному випадку завершення імпортної операції по договору № 463 без ввезення товару на територію України (що обумовлено положеннями пункту 1.3 статті 1 договору № 463), здійснено поза межами 180 денного строку з дня перерахування авансового платежу в сумі 2138890,00 російських рублів на 43 дні (з 25.04.2018 по 07.06.2018), колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність нарахування контролюючим органом пені.

З таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність податкового повідомлення рішення від 16.07.2018 №0006601404.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Позивач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова