Постанова

від 09.01.2019 по справі 2240/2536/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2240/2536/18

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Сербин І.І.

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року (суддя Ковальчук О.К.) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Тесмо-М" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2018 №0006601404.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року позов задоволено в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0006601404 від 16.07.2018 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову від 04.09.2018 року та прийняти нову про відмову в задоволенні позову, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Апелянт зазначає, що спірне рішення податкового органу прийнято правомірно, на підставі встановлених перевіркою порушень податкового законодавства.

Позивач направив на адресу суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вмоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.04.2016 року ПрАТ "Тесмо-М" та ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" уклали експортний контракт №01 предметом якого є поставка позивачем нового обладнання для молочного цеху.

19.10.2017 року ПрАТ "Тесмо-М" далі "Покупець" (Україна) та ЗАО "Таурас-Фенікс" далі "Продавець" (Росія) уклали договір купівлі-продажу обладнання №463 (далі - договір №463). Згідно з умов вказаного договору продавець зобов'язаний виготовити та поставити обладнання - фасовочно-пакувальну машину "Машина ТФ 1 - Пастпак Р-11" без ввозу цього обладнання на територію України (п.1.3. договору), з поставкою цього обладнання ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" смт. Шуртан (Узбекистан) з яким укладений Експортний контрак №01 від 05.04.2016р.

На виконання умов пп.8.2.1 п.8 договору №463 позивач, платіжним дорученням №6 від 23.10.2017 року, перерахував ЗАТ "ТАУРАС- ФЕНІКС" аванс у розмірі 50% вартості обладнання в сумі 2 138 890,00 російських рублів.

29.03.2018 року ЗАТ "ТАУРАС- ФЕНІКС" здійснив поставку ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" обладнання вартістю 4277780,00 російських рублів, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною № 0329.

24.04.2018 року ЗАТ "ТАУРАС- ФЕНІКС" та ПрАТ "Тесмо-М" підписали акт приймання-передачі №1, відповідно до якого обладнання "Машина ТФ 1 Пастпак Р-11" на суму 4 277 780,00 російських рублів передане ПрАТ "Тесмо-М", комплектація і поставка обладнання відповідає умовам Договору № 463.

24.04.2018 року ПрАТ "Тесмо-М" та ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" підписали акт приймання-передачі №3 про передачу обладнання по контракту №01 від 05.05.2017 року.

07.06.2018 року в рахунок оплати обладнання, поставленого відповідно до контракту №01 від 05.04.2016 року на валютний рахунок позивача від ТОВ "Шуртанський газохімічний комплекс" надійшли кошти в розмірі 4773928,10 російських рублів.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №123 від 08.06.2018 року відповідач здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Тесмо-М" з питаннь своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлення Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Хмельницькому про порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту №463 за період з 19.10.2017 по 07.06.2018 року.

За наслідками перевірки складений акт від 19.06.2018 року №1127/22-01-14-04/14/52653, яким зафіксовані порушення частини першої статті 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо дотримання 180 - денного строку розрахунків по імпортному договору №463 від19.10.2017 року в сумі 2 138 890,00 російських рублів на 43 дні.

На підставі акту перевірки, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0006601404 від 16.07.2018, яким нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 117386,05 грн.

Позивач, не погоджуючись із діями податкового органу щодо винесення податкового повідомленням-рішенням №0006601404 від 16.07.2018 року, звернувся до суду з позовом.

Обгрунтовуючи прийняте рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено протиправність винесеного Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області податкового повідомлення-рішення №0006601404 від 16.07.2018 року.

Апеляційний суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, дослідивши матеріали справи, доводи оскаржуваного рішення та апеляційної скарги, прийшов до висновку, що адміністративний позов позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Строки розрахунків в іноземній валюті, а також відповідальність за порушення граничних строків зарахування виручки в іноземній валюті на рахунки резидентів регулює закон України "Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (далі - Закон № 185/94-ВР).

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 1 Закону № 185/94-ВР встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1392 (далі - Порядок № 1392 ).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1392 імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:

- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зовнішньоекономічні договори, на підставі яких резиденти України здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та проводять розрахунки з нерезидентами за експорт або імпорт товарів, мають відповідати вимогам законодавства України, зокрема, Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність". Згідно з п. 1.8 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, однією з обов'язкових умов договору є умова приймання-здавання товару (робіт, послуг), де визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Відповідно до статті 9 закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" (далі - Закон № 996) основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні містити визначені цим Законом обов'язкові реквізити, зокрема, дату і місце складання первинного документа.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до положень пп.1.2. Розділу 1 Постанови Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 Про затвердження Інструкці про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями (далі - Постанова №136), банк згідно з цією Інструкцією контролює дотримання резидентов установлених законодавством строків розрахунків за імпортною операцією резидента якщо на дату оплати резидентом товару (на дату виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, а в разі застосування розрахунків у форм документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)) імпортна операція без ввезення товару на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України.

Відповідно до пп.5.5. Розділу 5 Постанови №136 якщо поставка продукції з імпортним договором резидента відбувається без її ввезення на митну територію України резидент не подав документи згідно з вимогами пункту 3.6 розділу 3 цієї Інструкції, то банк одноразово в довільній формі повідомляє про це податковий орган.

Встановлено, що філією ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в м.Хмельницькому (далі - Банк м.Хмельницькому) надіслано повідомлення від 02.05.2018 року №070-06/591-БТ щодо порушення ПрАТ ТЕСМО-М законодавчо встановлених строків здійснення імпортних операцій по контракту №463 від 19.10.2017 року.

В подальшому, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 та п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України та наказу від 08.06.2018 року №123 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Тесмо-М з питанні своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомленні Філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Хмельницькому про порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту №463 від 19.10.2017 за період з 19.10.2017 по 07.06.2018 року та складено акт від 19.06.2018 року №1127/22-01-14 04/14/52653.

Проведеною перевіркою встановлено, що 19.10.2017 року ПрАТ Тесмо-М далі Покупець (Україна) та ЗАО Таурас-Фенікс далі Продавець (Росія) уклали Договір купівлі-продажу обладнання №463 (далі - Договір №463) згідно умов якого Продавець зобов'язаний виготовити та поставити обладнання - фасовочного-пакувальну машину Машина ТФ 1 - Пастпак Р-11 без ввозу цього обладнання на територію Україні (п.1.3. Договору), з поставкою цього обладнання ТОВ Шуртанський газохімічниі комплекс смт. Шуртан (Узбекистан) (далі - Отримувач) з яким у скаржника укладено Експортний контракт №01 від 05.04.2016р. - предметом якого є поставка позивачем новоге обладнання для молочного цеху.

На виконання умов пп.8.2.1 п.8 Договору №463 Позивач перераховує для ЗАТ ТАУРАС-ФЕНІКС платіжним дорученням №6 від 23.10.2017 року аванс у розмірі 50% вартості обладнання в сумі 2 138 890,00 російських рублів/993 343,19 грн., (проведено банком згідно виписки банку - 27.10.2017, граничний строк зняття імпортної операції з контролю без застосування пені - 25.04.2018р. (180 днів)).

Відповідно до пп.3.6. Розділу 3 Постанови №136 банк знімає з контролю операцій резидента в разі імпорту товару без його ввезення на територію України виключно за наявності однієї з таких умов:

- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

З акту перевірки встановлено, що у відповідності до рахунку - фактури №17 від 03.04.2018р. по контракту №01 від 05.04.2016 року 07.06.2018р. на валютний рахунок ПрАТ Тесмо-М , а також згідно повідомлення банку №124874 від 07.06.2018р. поступила виручка від нерезидента - ТОВ Шуртанський газохімічний комплекс за нове обладнання для молочного цеху в сумі 77 000,00 дол. США / 2 014 502,18 грн., що еквівалентно 4 773 928,10 рос. рублів по курсу НБУ на дату здійснення операції, (повідомлення №124784 від 07.06.2018 року міститься в матеріалах справи).

Таким чином, 07.06.2018 року мало місце завершення імпортної операції без ввезення на територію України при зарахуванні виручки на рахунок позивача у банку, одержаної від продажу нерезиденту - ТОВ Шуртанський газохімічний комплекс , що підпадає під підставу яка визначена абз.2 пп.3.6. Постанови №136 зарахування виручки... .

В свою чергу позивачем не надано належних доказів в підтвердження подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором. При цьому, акти прийому-передачі, на які позилається позивач, не можуть вважатись такими доказами.

Відповідно до п.2 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України від 5 грудня 2007 р. № 1392, строк завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Враховуючи зазначене апеляційний суд погоджується з висновками податкового орнану, що в даному випадку завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України, здійснено поза межами 180 денного строку з дня перерахування авансового платежу в сумі 2 138 890,00 російських рублів на 43 дні (з 25.04.2018р. по 07.06.2018р.).

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вказав, що позивач не порушив встановлений Законом №185/94-ВР 180-денний строк розрахунку у сфері ЗЕД до договору №463 . При цьому, судом враховано обставини, що викладені в акті перевірки позивача, а також те, що листом від 14.06.2018р. № 070-06/785 Хмельницька філія ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повідомила ПрАТ "Тесмо-М", що з 08.06.2018 року на підставі п.3.6. Постанови НБУ № 136 від 24.03.1999р. "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" знято з валютного контролю імпортну операцію по контракту № 463.

Проте, в судовому рішенні не вказано, якою датою суд вважає завершено імпортну операцію по контракту № 463, та відповідно не обгрунтовано, чому позивач не порушив вищевказаний строк розрахунків у сфері ЗЕД, адже, спірним податковим повідомлення-рішенням пеня нарахована за період з 25.04.2018р. по 07.06.2018 р.

Апеляційний суд враховує, що на час здійснення перевірки та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення від 17.07.2018р. імпортна операція відповідно до контракту №463 знята з контролю банком як завершена, а тому підстави для нарахування спірним податковим повідомлення-рішенням пені відсутні .

За результатами перевірки встановлено порушення Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті щодо дотримання 180 - денного строку розрахунків по імпортованому договору №463 від 19.10.2017 року в сумі 2 138 890,00 російських рублів/993 343,19 гривень.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території ведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір рахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, обов'язок нарахування контролюючим органом пені виникає з моменту порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків у сфері ЗЕД. Таке нарахування може відбуватися як на час зняття з обліку банком зовнішньо- економіних операцій, так і без такого.

Апеляційний суд вважає, що факт зняття з обліку банком імпортної операції відповідно до контракту №463 має значення лише для періоду нарахування пені (що в даному випадку так і відбулося - пеня нарахована по день зняття банком з обліку операції), при цьому, обставина зняття з обліку операцій на час здійснення перевірки та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення від 17.07.2018р., що враховано судом першої інстанції, не може слугувати підставою для його скасування.

Крім того, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов"язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.08.2018 у справі №809/1178/17.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 17.07.2018р. такі строки відповідачем не порушено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія судді апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума грошового зобов'язання за платежем Пеня за порушенням термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на суму 117386,05 грн., правомірно обчислена податковим органом та відображена у податковому повідомлені-рішенні від 16.07.2018р. №0006601404.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність порушень з боку податкового органу, при прийнятті податкового повідомлення рішення від 16.07.2018р. №0006601404.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, приписи норм чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та в спосіб передбачений Конституцією України, законами та іншими нормативно - правовими актами України.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 16.01.2019.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5