Ухвала

від 15.01.2025 по справі 202/12497/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/157/25 Справа № 202/12497/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Дніпропетровську, Дніпропетровської області, одруженому, який має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 лютого 2025 року.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами клопотання, а саме: рапортом співробітників УКР ГУНП в Дніпропетровській області; протоколами проведених НС(Р)Д, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних систем, аудіо-, відеоконтроль особи, візуальне спостереження за особою; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 ; протоколами проведення обшуків; протоколами затримання осіб в порядку ст. 208 КПК України; речовими доказами у кримінальному провадженні, протоколами допитів свідків, протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками, тощо.

Зазначає, що станом на 19.12.2024 ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України. Тобто з моменту оголошення йому про підозру у скоєнні зазначених злочинів і по цей час існує незмінність підстав для підозри ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, що є необхідною умовою для того, щоб застосування до нього запобіжного заходу вважалося законним. Проте, на цей час ця умова є недостатньою і враховується, що у судовому засіданні прокурором доведене, що ризики встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу не зменшились та не відпали.

Вказує, що факти, наведені у клопотанні на підтвердження існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, переконливо підтверджують, що існує реальна небезпека неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 і запобігти цим ризикам більш м`яким запобіжним заходом неможливо.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що не надано доказів наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначає, що ОСОБА_7 має міцні соціальні звязки, потребує достатньої та квалііфікованої медичної допомоги, переймається станом здоровя своїх батьків людей похилого віку.

Вказує, що в матеріалах справи немає жодних підстав для того, аби не визначати заставу.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, задовольняючи клопотання слідчого та продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає дані висновки слідчого судді цілком обґрунтованим, однак, слідчим суддею не враховано, відповідно до ч. 4 ст. 183, можливості визначення розміру застави.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України.

Не визначивши підозрюваному передбачену процесуальним законом заставу у разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не послався на жодну означену пунктами 1-4 обставину.

На переконання апеляційного суду такі обставини у справі відсутні.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Крім того, ЕСПЛ, 13 січня 2022 року виніс рішення у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), де зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

З огляду на це, апеляційний суд, зважаючи на обставини у їх сукупності, дані про особу пдіозрюваного, вважає, що для запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, є можливим визначити підозрюваному заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 182 КПК України та перебуває у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ СУ ГУНП в Дніпропетровській області про продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 лютого 2025 року.

Визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі звільнення ОСОБА_7 року з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки до 17 лютого 2025 року: - прибувати до суду у визначений час; - утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4