Постанова

від 24.11.2010 по справі 17/117-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р.                                                           Справа № 17/117-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3658С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 04.10.10 у справі № 17/117-10

за позовом Білопільського районного центру зайнятості населення, м. Білопілля

до  ФОП ОСОБА_1, с. Іскрисківщина

про стягнення 14506,47 грн. -

встановила:

В вересні 2010 р. позивач - Білопільський районний центр зайнятості населення, м. Білопілля звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1, с. Іскрисківщина кошти в сумі 14506,47 грн., з посиланням на те, що остання шляхом обману отримувала в районному центрі зайнятості статус безробітного та отримала грошову допомогу, чим завдала збитків позивачу на вищезазначену суму. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Коваленко О.В.) від 04.10.2010 р. по справі № 17/117-10 позов  задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 14506,47 грн. заборгованості.

З відповідача в доход державного бюджету м. Суми стягнуто 145,06 грн. державного мита, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував той факт, що ще 24.05.2006 р. ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність шляхом подання до державного реєстратора відповідної заяви, однак державний реєстратор, з невідомих причин, не виключив ОСОБА_1  з державного реєстру як суб’єкта підприємницької діяльності. В зв’язку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_1, як фізична особа, подала до Білопільського районного центру зайнятості населення відповідну заяву про отримання статусу безробітного та отримання відповідної допомоги та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Також позивач зазначає, що після подання ОСОБА_1 відповідної заяви про припинення підприємницької діяльності 31.05.2006 р. до ЄДРПОУ було внесено запис про зазначене рішення суб’єкта підприємницької діяльності, проте в подальшому до подання відповідних довідок 18-25 серпня 2010 р. будь-яких необхідних дій спрямованих на виключення з реєстру ОСОБА_1 не вживала. При цьому, будучи зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 отримувала від позивача допомогу по безробіттю та ін.

Відповідач надав до суду заяву (вх. № 9774 від 16.11.2010 р.) в якій просив суд розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності відповідача, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 26.06.2006 року до Білопільського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулась і в той же день була зареєстрована як шукаюча роботу ОСОБА_1 03 липня 2006 року за поданою письмовою заявою їй був наданий статус безробітного з одночасним призначенням виплати допомоги по безробіттю на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  на випадок безробіття”.

Вдруге з цього ж приводу до позивача ОСОБА_1 звернулась 24.03.2009 року і була зареєстрована як шукаюча роботу, статус безробітного їй надавався 31.03.2009 року.    

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Білопільською районною державною адміністрацією  Сумської області 01.12.2005 р. як фізична особа - підприємець, номер запису –НОМЕР_1, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі зазначав, що ОСОБА_1 у поданих письмових  заявах до районного центру зайнятості про те, що вона є підприємцем не повідомила, проте вказала, що як суб‘єкт підприємницької діяльності не зареєстрована.

Як зазначає позивач, внаслідок введення ОСОБА_1 в оману Районного центру зайнятості їй безпідставно було присвоєно статус безробітного та за період з 03.07.06 р. по 30.07.2007 р., а також за період з 31.03.2009 р. по 25.07.2010 р. безпідставно сплачено 11506,47 грн. допомоги по безробіттю, та сплачено 2411,56 грн. за виконані громадські роботи, які фінансувалися з Фонду ЗДСС на випадок безробіття.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 на момент отримання статусу безробітного була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, то правових підстав на отримання вказаного статусу, та, як наслідок, відповідної допомоги, вона не мала.

Однак, викладені вище висновки господарського суду про покладення відповідальності на ОСОБА_1, як суб’єкта підприємницької діяльності, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно поклав на відповідача, як суб’єкта підприємницької діяльності, відповідальність за отримання, без належних правових підстав, ОСОБА_1, як фізичною особою, статус безробітного та відповідної допомоги по безробіттю.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12) ОСОБА_1 станом на 11.08.2010 р. зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності за реєстраційним номером 20022859510.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, Підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право звертатися  до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських cправ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і  охоронюваних  законом інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.     

Ст. 21 ГПК України передбачено, що сторонами  в  судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть  бути  підприємства  та  організації,  зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено

позовну вимогу.

Ст. 12 цього ж кодексу передбачено виключний перелік справ, розгляд яких підвідомчий господарським судам України.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що господарським судам зокрема підвідомчі спори що виникають в процесі здійснення суб’єктами, зазначеними в ст. 1 ГПК України, господарської діяльності.

Ст. 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому  Кодексі  розуміється діяльність  суб'єктів  господарювання у сфері суспільного виробництва,  спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,  що мають цінову визначеність.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув уваги на той факт, що позов позивачем було подано до ОСОБА_1, як до суб’єкта підприємницької діяльності, тоді як грошову допомогу ОСОБА_1 отримувала як фізична особа. Доказів того, що отримані грошові кошти остання використовувала в процесі здійснення господарської діяльності матеріали справи не містять та позивачем не надані.

За таких обставин, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1, як суб’єкта підприємницької діяльності, грошових коштів підлягає скасуванню, а позов про їх стягнення задоволенню не підлягає.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і вказане рішення підлягає скасуванню з інших підстав та мотивів, ніж ті, що зазначені відповідачем в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.10.10 р. по справі № 17/117-10 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повний текст постанови підписано 25.11.2010 р.

        Головуючий суддя                                                             Могилєвкін Ю.О.

                                 судді                                                             Пушай В.І.

                                                                                                        Плужник О.В.