Рішення

від 17.01.2025 по справі 487/6034/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6034/23

Провадження № 2-о/487/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Бобрової І.В., присяжних Фоміна О.М., Сіряченко Г.Г., за участю секретаря судового засідання Мосензової О.В., в присутності заявника ОСОБА_1 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/6034/23зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент праці та соціального захисту населення, сектор опіки та піклування Миколаївської міської ради про визнання особи недієздатною та встановлення опіки

ВСТАНОВИВ:

07.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною; встановити над ОСОБА_2 опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 .

Вимоги заяви обґрунтовував тим, що він є сином ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 1А групи безстроково та потребує постійного стороннього нагляду та догляду, спостереження та лікування у психіатра, у зв`язку з чим перебуває на обліку в КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради з діагнозом деменція з психотичними розладами органічного ґенезу. Разом з тим зазначив, що мати проживає разом з ним, увесь час він доглядає за нею. У зв`язку з чим, враховуючи, що мати не здатна до самообслуговування, обмежена в здатності контролювати свою поведінку, обмежена в здатності до спілкування, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, обмежена в розумінні обставин, що відбуваються навколо неї, для забезпечення реалізації законних особистих немайнових і майнових прав та інтересів, заявнику необхідно набути опіки над матір`ю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 головуючим суддею у цивільній справі визначено Боброву І.В.

Суд ухвалою від 18.09.2023 відкрив провадження та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Суд своєю ухвалою від 24.11.2023 призначив судово-психіатричну експертизу та зупинив провадження у справі.

15.05.2024 до суду надійшло клопотання від судового експерта та повернуті матеріали цивільної справи № 487/6034/23.

Суд своєю ухвалою від 28.05.2024 поновив провадження у справі.

Суд своєю ухвалою від 18.06.2024 задовольнив клопотання експерта та витребував з Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертизи докази.

20.08.2024 суд повторно направив копію ухвали суду від 24.11.2023 разом з матеріалами цивільної справи № 487/6034/23 до Миколаївської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для проведення судово-психіатричної експертизи.

03.01.2025 до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 308 та повернуті матеріали цивільної справи № 487/6034/23.

Суд своєю ухвалою від 08.01.2025 поновив провадження у справі та призначив судове засідання.

Заявник у судовому засіданні підтримав заяву, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Департаменту праці та соціального захисту населення, сектору опіки та піклування Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що заявник, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.12.1972.

Згідно з копією довідки МСЕК № 656285 від 29.05.2023 ОСОБА_2 є інвалідом першої А групи, потребує постійного стороннього нагляду та догляду, спостереження та лікування у психіатра, інвалідність встановлена їй безстроково.

Відповідно до копії подання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради № 921/09.01-3 від 02.08.2023 суду запропоновано розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для призначення опікуном ОСОБА_2 , у разі визнання її недієздатною.

Частиною 1 статті 295 Цивільного процесуального Кодексу України встановлено, що заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, за місцезнаходження цього закладу.

Статтею 30 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Так відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 308 від 04.12.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає психічним розладом набутим слабоумством судинною деменцією. Психічний розлад ОСОБА_2 є хронічним та стійким. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відтак, враховуючи викладене, є достатні підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатною.

Згідно з ст. 41 ЦК України правовими наслідками визнання особи недієздатною є, зокрема, відсутність у неї права вчинення самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Аналізуючи при цьому норми ЦК України та ЦПК України у даному питанні, слід дійти до висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу, покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. Крім того із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Таким чином призначення опікуна недієздатній особі на думку суду переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначені гл. 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно із ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Статтею 58 ЦК України визначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

За вимогами ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Заявляючи вимоги про визнання фізичної особи недієздатною, заявник просить призначити його опікуном матері.

Частиною 4 ст. 63 ЦК України визначено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

При вирішенні питання щодо призначення опікуна суд враховує, що заявник є сином недієздатної та не має медичних протипоказань для здійснення повноважень опікуна, що в сукупності дає підстави вважати можливим виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна над недієздатною матір`ю ОСОБА_2 .

Положеннями ст. 41 ЦК України передбачені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі відносяться за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Враховуючи вид психічного захворювання, яким страждає ОСОБА_2 , тривалість захворювання, суд вважає необхідним встановити строк дії цього рішення - два роки.

Керуючись ст. 4, 12, 82, 258-259, 263-265, 299-300 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент праці та соціального захисту населення, сектор опіки та піклування Миколаївської міської ради про визнання особи недієздатною та встановлення опіки задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, та органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Встановити строк дії рішення - 2 (два) роки з моменту набрання ним законної сили.

Роз`яснити положення ч. 7, 8 ст. 300 ЦПК України, згідно з якими клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Департамент праці та соціального захисту населення, сектор опіки та піклування Миколаївської міської ради, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 19, ЄДРПОУ 03194499.

Повне судове рішення складено 22.01.2025.

Суддя І. В. Боброва

Присяжні: О. М. Фомін

Г. Г. Сіряченко