Рішення

від 26.12.2024 по справі 188/556/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/556/24

Провадження № 2/188/764/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні у смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі відповідач), у якому просить визнати за ним, як спадкоємцем, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що власником вказаного житлового будинку є спадкодавець - батько позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент відкриття спадщини ( на час смерті) ОСОБА_1 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкодавець склав заповіт, відповідно до якого він на випадок своєї смерті все своє майно, в тому числі і житловий будинок, заповів у власність своєму онукові та синові позивача ОСОБА_2 .

На початку червня 2023 року позивач дізнався про те, що його син ОСОБА_2 не прийняв спадщину за заповітом після смерті свого діда ОСОБА_1 і не збирається цього робити, та 14 липня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу з метою оформлення права на спадщину.

14 липня 2023 року приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Смолова А.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 у зв`язку з пропущенням строку прийняття спадщини та у зв`язку з тим, що не надані документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно.

Посилаючись на ст. ст. 328, 392, 398, 1216, 1225, 1268 ЦК України, позивач просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано від нотаріуса завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 .

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідач 15.03.2024р. направив до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги визнав у повному обсязі за умови залишення судових витрат за позивачем.

У підготовче засідання позивач не з`явився, 01.04.2024р. подав до суду заяву, у якій прохав розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Третя особа у підготовче засідання не з`явився, 01.04.2024р. подав до суду заяву, у якій прохав розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав і просив задовольнити

Статтею ст. 200 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3).

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу (ч. 4).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд відповідно до цих норм процесуального права у підготовчому засіданні ухвалив рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем і витребувані за його клопотанням докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 11.08.2014р. серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 11 серпня 2014 року, актовий запис № 56. Родинні відносини позивача з померлим підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Миколаївською сільською радою Пеіропавлівського району Дніпропетровської області 13 травня 1972 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).

На момент відкриття спадщини ( на день смерті) ОСОБА_1 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 11257 від 28.06.2023 КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. На підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської ради № 27 від 24.04.1996 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , але власник не звернувся для оформлення свідоцтва про право власності.

Належність спірного житлового будинку спадкодавцеві підтверджується довідкою № 290 Дмитрівського старостинського округу від 16.06.2023, відповідно до якої померлий ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 згідно із записом в погосподарській книзі № 6.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

09 жовтня 2003 року спадкодавець склав заповіт, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 242. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_1 на випадок своєї смерті все своє майно, в тому числі і житловий будинок заповів у власність ОСОБА_2 - своєму онукові та синові позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач стверджує і третя особа цього не заперечує, що на початку червня 2023 року позивач дізнався про те, що його син ОСОБА_2 , третя особа у справі, не прийняв спадщину за заповітом після смерті свого діда ОСОБА_1 і не збирається цього робити. Відмова третьої особи від спадщини підтверджена його заявою нотаріусу від 20.06.2023.

Спадкоємцем першої черги за законом є позивач, який стверджує, що його батьки у шлюбі не перебували, тому інших спадкоємців першої черги після смерті батька немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З початку 2014 року до смерті батька і надалі до часу звернення до суду позивач проживав разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , тобто проживав зі спадкодавцем на день його смерті, хоча й був зареєстрований за іншою адресою, що підтверджено актом проведення перевірки факту проживання від 28.02.2024р., складеним депутатом Миколаївської сільської ради Жилою А.М. в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та довідкою № 123 Дмитрівського старостинського округу Миколаївської сільської ради від 28.02.2024р.

14 липня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу з метою оформлення права на спадщину.

Постановою приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Смолової А.О. від 14 липня 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 у зв`язку з пропущенням строку прийняття спадщини та у зв`язку з тим, що не надані документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно.

Також нотаріус у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснила позивачу про право на звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Ці обставини підтверджені копією спадкової справи № 44/2023, відкритої після смерті ОСОБА_1 .

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У абзаці 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» міститься роз`яснення, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивач спадщину після смерті спадкодавця фактично прийняв, але не може розпоряджатися цим майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, позивачем правомірно залучено у якості відповідача у цій справі Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області, на території якої розташоване спірне нерухоме майно.

Спірне спадкове майно складається з розташованого за адресою: АДРЕСА_1 житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, зазначеними у технічному паспорті на будинок садибного типу, виготовленому 29.06.2023р. ТОВ «Земля і право».

Земельна ділянка за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га не приватизована, що підтверджується довідкою Дмитрівського старостинського округу Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 16.06.2023р. за № 289 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2023 за № 339125110.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004, набрав чинності 03.08.2004, в редакції від 04.07.2012, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. за № 24-753/0/4-13 є таке роз`яснення: «Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Таким чином, спірний житловий будинок - це окремий об`єкт нерухомого майна з адресою, у вигляді садиби: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці, наданій у користування, що підтверджується технічним паспортом від 29.06.2023р.

Отже, на час виникнення у ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , які, як вбачається з технічного паспорту, були збудовані до 1992 року, реєстрація цього права не була проведена власником відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

На виконання Закону України № 317-VIII від 09.04.2015 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» розпорядженням голови Миколаївської сільської ради вулицю Щорса в с. Дмитрівка перейменовано у вулицю Шахтарська.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано Петропавлівський район і утворено Синельниківський район, до складу якого увійшла, крім інших, Миколаївська сільська територіальна громада.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і приймається судом, та встановлення судом факту, що спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який було набуте спадкодавцем відповідно до діючого на час набуття цього права законодавства, прийнята позивачем, який не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно внаслідок відсутності правовстановлюючого документу, позов підлягає задоволенню.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 04.03.2024, зробленим ТОВ «Капітал Експерт Україна», оціночна (ринкова) вартість спірного житлового будинку складає 178 015,00 грн.

Виходячи із цієї ціни позову та вимог пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3 294,15 грн, про що до позову додані квитанції банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.

Однак, у прохальній частині позовної заяви позивач не просить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за доцільне залишити судові витрати на позивачу.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1268, 1269 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 200, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339066, місцезнаходження: 52744, вул. Першотравнева, буд. 182, с. Миколаївка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке раніше належало ОСОБА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку «А» загальною площею приміщень 70,9 кв. м, житлова площа 35,5 кв. м, сараїв «Б», «В», «Д», «Е», літньої кухні «Г», колодязя «К», хвіртки №1, воріт № 2, паркану № 3.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда