Ухвала

від 23.01.2025 по справі 345/1383/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1383/24

Провадження № 1-в/345/11/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2025 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

державного виконавця ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні головного державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надання дозволу на реалізацію описаного та арештованого майна,-

в с т а н о в и в:

13.01.2025 року до суду надійшло подання Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області про надання дозволу на реалізацію описаного та арештованого майна, а саме 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке підлягає конфіскації згідно виконавчого листа №345/1383/24 від 05.04.2024 року, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

Подання мотивує тим, що на примусовому виконанні у Калуському відділі ДВС перебуває виконавче провадження №74707053 щодо виконання виконавчого листа №345/1383/24, виданого 05.04.2024 року Калуським міськрайонним судом, про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. 11.04.2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74707053, надіслано запити в реєстраційні установи. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11.04.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на 1/3 частину вищевказаної квартири. 29.05.2024 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. 15.10.2024 року державним виконавцем надіслано запит до ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради про кількість зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 . Згідно отриманої відповіді за вказаною адресою зареєстрована малолітня особа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п.3 розділу ІІ Наказу Мінюсту №1301/29431 від 30.09.2016 року «Про порядок реалізації арештованого майна» 24.10.2024 року державним виконавцем направлено на адресу Служби у справах дітей Калуської міської ради вимогу про надання дозволу на реалізацію описаного та арештованого майна, а саме 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 18.11.2024 року Службою у справах дітей Калуської міської ради відмовлено у наданні такого дозволу. Тому державний виконавець змушений звернутися до суду з вищевказаним поданням.

Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримав з вищенаведених підстав, з метою виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_4 просить надати дозволу на реалізацію описаного та арештованого майна, а саме 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової приватної власності йому, його дружині ОСОБА_6 і брату ОСОБА_7 . Він розуміє, що його частка в цій квартирі підлягає конфіскації на підставі обвинувального вироку. Водночас просить врахувати, що в цій квартирі також проживає його малолітня дочка і він має намір сам викупити цю частку квартири.

Інші учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися з невідомих для суду причин, водночас їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку державного виконавця, засудженого, вивчивши матеріали подання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 14 ч. 1ст.537КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 року (а.с. 50-55) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.

05.04.2024 року Калуським міськрайонним судом було надіслано на адресу Калуського відділу ДВС для виконання виконавчий лист №345/1383/24 від 29.02.2024 року відносно засудженого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України щодо конфіскації майна в дохід держави (а.с.64).

Ч. 3ст.535КПК України передбачено, що у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Калуського відділу ДВС від 11.04.2024 року відкрио виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа №345/1383/24 від 29.02.2024 року відносно засудженого ОСОБА_4 (а.с.75).

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_4 на праві приватної власност належить 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.76-77). Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.05.2024 року державним виконавцем було описано та накладено арешт на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_4 (а.с.79).

Водночас відповідно до відповіді на запит Управлінння «ЦНАП» виконавчого комітету Калуської міської ради від 16.10.2024 року (а.с.81) у вищевказаній квартирі за адресою АДРЕСА_1 проживає неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вимогу державного виконавця від 24.10.2024 року №103724 щодо надання дозвол на реалізацію 1/3 частини даної квартири, Комісією з питань захисту прав дитини 11.11.2024 року прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу (а.с.83).

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.

Відповідно достатті 129-1 КонституціїУкраїнисуд ухвалюєрішенняіменемУкраїни. Судоверішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечуєвиконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішенняздійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюУкраїни, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2ЗУ «Про виконавче провадження»виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 18ЗУ «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчоїслужби, рахунок приватного виконавця). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему відбудинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Згідно ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яки мналежить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов`язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про охоронудитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональнувідповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належитьдітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.11. 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10.10.2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження№ 61-12151св19).

У постанові від 26.10.2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти. У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, окрім ОСОБА_4 , співвласникам квартири за адресою АДРЕСА_1 , є також ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (кожному належить по 1/3 частині вказаної квартири).

З урахуванням вищевказаного, сам по собі факт реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі, 1/3 частина якої підлягає конфіскації, не призведе до звуження обсягу існуючих прав дитини. Оскільки дитина проживає за вказаною адресою разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 , якій на праві власності належить інша 1/3 частина вказаної квартири. Тобто звернення стягнення на 1/3 частину даної квартири не порушить права малолітньої дитини на користування іншими частинами даної квартири та в цілому права на проживання у цій квартирі.

Узагальнюючи викладене, з метою забезпечення виконання вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 року в частині конфіскації майна засудженого, дотримуючись принципів пропорційності, розумності та справедливості, подання державного виконавця слід задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537,539 КПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,

п о с т а н о в и в :

Подання задоволити.

Надати дозвіл на реалізацію описаного та арештованого майна, а саме 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка підлягає конфіскації згідно виконавчого листа №345/1383/24 від 05.04.2024 року, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Суддя ОСОБА_8