Рішення

від 22.01.2025 по справі 723/3233/24

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/3233/24

Провадження № 2/723/190/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.,

при секретарі Чікал І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним посилаючись на те, що 02 березня 2022 року між мною та ОСОБА_3 (надалі відповідач) від імені якого діяв ОСОБА_5 згідно довіреності, був укладений попередній договір. За умовами даного договору до 01 липня 2021 року сторони зобов`язувались укласти Основний договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 загальною площею, 287.80 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0438 га (кадастровий номер 7324582000:03:001:3746), що розташовані у АДРЕСА_1 .

До підписання цього договору, а саме 28.02.2020 мною був переданий ОСОБА_5 для ОСОБА_3 аванс в розмірі 10000 доларів США в рахунок купівлі будинковолодіння.

Вже після укладення попереднього договору, мною було передано також 09.03.2020 року ОСОБА_5 для ОСОБА_3 15000 доларів США, і 20.07.2021 року безпосередньо ОСОБА_3 - 15000 доларів США.

Загалом сума переданих мною коштів ОСОБА_3 склала 40000 доларів США.

Станом на момент подання позову основний договір не укладений з багатьох причин, які суттєвого значення до суті спору не мають і на численні прохання позивача повернути сплачений аванс відповідач відмовляється.

Саме через не бажання відповідачем мирним шляхом на вигідних для обох сторін умовах, які неодноразово пропонувались позивачем, досягнути згоди, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою про відкриття провадження 17 серпня 2022 року Заставнівський районний суд Чернівецької області прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , надавши номер провадженню 716/1032/22.

З цього періоду часу ОСОБА_3 стало відомо про можливе настання негативних наслідків за результатом розгляду цієї справи.

14 вересня 2022 року представником позивача була подана заява про забезпечення позову, однак ухвалою Заставнівського районного суду остання була повернута через недостатність обґрунтувань в утруднені виконання майбутнього рішення суду. Не зважаючи на це, станом на момент подання заяви про забезпечення позову все майно, яке було зареєстровано за ОСОБА_3 вже було ним відчужено.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23.02.2023 року, яке залишено в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 червня 2023 року позов задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_1 40000 доларів США та судовий збір.

В касаційному порядку рішення не оскаржувалось.

З 2023 року ОСОБА_3 є боржником у виконавчих провадженнях, однак за ним будь-якого майна не зареєстровано.

12 вересня 2022 року, тобто після того, як ОСОБА_3 дізнався про те, що відносно нього є судове провадження із можливим настанням негативних наслідків матеріального характеру, останній вчинив договір дарування належної йому земельної ділянки площею 063 га кадастровий номер 7324582000:03:001:3745 за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р., с. Годилів. Набувачем даної земельної ділянки за безоплатним договором дарування став його брат - ОСОБА_4 , який визначається співвідповідачем у даному позові.

Позивач вважає вказані дії відповідачів такими, що направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0.063 га кадастровий номер 7324582000:03:001:3745 за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький район (колишній Сторожинецький район), с. Годилів від 12 вересня 2022 року укладений ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з ОСОБА_4 (РНКОПП НОМЕР_2 ), посвідчений 12.09.2022 приватним нотаріусом Балан Р.Б., за реєстровим номером 1531. Стягнути з ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) судові витрати.

27.09.2024 року представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Морозова О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наприкінці 2022 року ОСОБА_4 розпочав будівництво житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер 7324582000:03:001:3745, який на дату подання даного відзиву, фактично завершений. Отож, станом на день розгляду даної цивільної справи у суді, на спірній земельній діяльні з приводу якої було вчинено оскаржуваний позивачем договір дарування між відповідачами, наявний житловий будинок, який був збудований ОСОБА_4 за власні кошти, однак на який право власності ще не зареєстровано.

Наявність житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер 7324582000:03:001:3745 підтверджується наявними у ОСОБА_4 фотографіями, які останній долучає до відзиву на позовну заяву.

Крім того, у ОСОБА_4 збереглись деякі квитанції, які підтверджують купівлю ним будівельних матеріалів, які використовувались останнім під час будівництва житлового будинку (копії квитанцій додаються).

З підстав вказаних вище, повідомляє суду, що ОСОБА_4 є фактичним власником житлового будинку, що був збудований ним на належній йому землі, право власності на яку було тимчасово зареєстровано за ОСОБА_3 .

Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

04.10.2024 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що на момент продажу земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:03:001:3745 у ОСОБА_4 не було в наявності необхідної суми коштів для її придбання, а тому останній звернувся до ОСОБА_3 із проханням позичити йому у борг необхідну грошову суму, у розмірі орієнтовно до 20000 доларів США.

Враховуючи прохання свого рідного брата, ОСОБА_3 , будучи на той час фізичною особою підприємцем та маючи стабільний дохід, позичив ОСОБА_4 необхідну для нього суму коштів, яка була призначена для придбання земельної ділянки.

Разом з цим, враховуючи те, що укладення боргової розписки не є належним способом забезпечення обов`язку по поверненню позичених коштів, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 , в замін написання ним боргової розписки, зареєструвати за собою право приватної власності на щойно придбану земельну ділянку, що було гарантією повернення боргу. Право власності на земельну ділянку зберігалося за ОСОБА_3 до моменту повного повернення йому позичених коштів.

Після купівлі земельної ділянки, повернення ОСОБА_4 позичених коштів відбувалось досить повільно, із значними затримками і у не фіксованому розмірі.

З моменту повного погашення боргу ОСОБА_4 , останній не ставив вимогу щодо необхідності укладення будь-якого правочину між нами, з метою передання йому у власність земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:03:001:3745. Крім того, так як у ОСОБА_3 були особисті справи та клопоти, він не цікавився долею земельної ділянки (її статусом) та не був ініціатором вчинення будь-яких правочинів.

З моменту надходження до суду позовної заяви ОСОБА_1 , про стягнення коштів, згідно якої останній позивався до ОСОБА_3 щодо постановлення судом рішення по стягненню на його користь грошових коштів, тому ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 та повідомив останньому про наявний судовий спір.

Відтак, усвідомлюючи те, що ОСОБА_4 повністю виконав наявне у нього грошове зобов`язання, у зв`язку із чим став фактичним власником земельної ділянки, згідно домовленості, ОСОБА_3 , враховуючи невжиття ОСОБА_6 заходів забезпечення позову по цивільній справі № 716/1032/22, разом із ОСОБА_4 уклали договір дарування за яким право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7324582000:03:001:3745 офіційно перейшло до ОСОБА_4 , що забезпечило збереження земельної ділянки за його фактичним власником - ОСОБА_4 .

Отже, вчинення згаданого вище договору дарування було покликано виключно на захист законних прав та інтересів ОСОБА_4 , а саме з метою збереження земельної ділянки та повернення її законному власнику.

Після укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору дарування, останній орієнтовно восени 2022 року розпочав будівництво житлового будинку на згаданій вище земельній ділянці. Житловий будинок станом на день розгляду даної цивільної справи, фактично збудовано ОСОБА_4 , однак право власності на нього не зареєстровано. Відтак, ОСОБА_4 є фактичним власником житлового будинку, що був збудований ним на належній йому землі, право власності на яку було тимчасово зареєстровано за ОСОБА_3 .. Згаданим будинком та землею наразі користується виключно ОСОБА_4 .

Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14.08.2024 року відкрито провадження по справі та справу призначено до судового засідання на 09.10.2024 року.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача Павчук І.С. направив заяву про розгляд справи за наявними документами у справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, представник ОСОБА_7 надала заяву про розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представника, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

02 березня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_5 згідно довіреності, був укладений попередній договір, за умовами даного договору до 01 липня 2021 року сторони зобов`язувались укласти основний договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 загальною площею, 287.80 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0438 га (кадастровий номер 7324582000:03:001:3746), що розташовані у АДРЕСА_1 .

Сума переданих ОСОБА_1 коштів ОСОБА_3 склала 40000 доларів США.

Згідно договору дарування земельної ділнки ОСОБА_3 подарував своєму братові ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0438 га (кадастровий номер 7324582000:03:001:3746) зареєстровану 29.10.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна серії СТА №894794 (а.с.10-13).

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23.02.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч ) доларів США та понесені судові витрати в розмірі 12405 грн сплаченого судового збору (а.с.16).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 червня 2023 року рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області залишено без змін (а.с.17-23).

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його діти (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч іне порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

На час звернення з позовом частиною другою статті 11 ЦПК України передбачався принцип диспозитивності, згідно з яким особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У контексті статті 31 ЦПК України у зазначеній редакції саме позивач наділений правом визначення та зміни предмета та підстави позову. Обмеження щодо реалізації 'цих прав визначаються на певній стадії розгляду справи.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження №6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203,215,234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Згідно ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на засади диспозитивності регулювання цивільно-правових відносин та завдання цивільного судочинства, надаючи оцінку правомірності позовних вимог суд має перевірити на відповідність закону обраний позивачем спосіб захисту прав.

В контексті положень ст. 16 ЦК обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений договором або законом. Втім свобода регулювання цивільних правовідносин обумовлює і можливість застосування судом іншого обраного позивачем способу захисту прав, але за умови що такий спосіб відповідає критерію ефективності та не суперечить закону (ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), який позивачем обирається як правильний та ефективний для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах, що відповідно викладено в прохальній частині позовної заяви.

На підставі ст.ст. 3,13,16,203,215,228,234 ЦК України ст.ст. Керуючись ст.ст. 3,4,5,12,13,16,19,23,76,81, 223, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні ОСОБА_1 ,представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провизнання договорударування земельноїділянки недійсним- задоволити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0.063 га кадастровий номер 7324582000:03:001:3745 за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Годилів від 12 вересня 2022 року укладений ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з ОСОБА_4 (РНКОПП НОМЕР_2 ), посвідчений 12.09.2022 приватним нотаріусом Балан Р.Б., за реєстровим номером 1531.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) судові витрати, а саме витрати на сплату судового збору у сумі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, до Чернівецького апеляційного суду.

СУДДЯ: