УКРАЇНА
Житомирський апеляційнийсуд
Справа №295/6087/20 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №295/6087/20 за скаргою ОСОБА_1 надії табездіяльність державноговиконавця Богунськоговідділу державноївиконавчої службиу містіЖитомирі Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)та зобов`язаннявчинити виконавчідії заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалуБогунського районногосудум.Житомира від12листопада 2024року, постановлену під головуванням судді Зосименко О.М. в м. Житомирі,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала скаргу на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у якій просила: визнати незаконним рішення (відмову) державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 63109477 у вчиненні виконавчих дій, клопотання про вчинення яких подано 07 жовтня 2024 року, яке (рішення) викладено в листі Богунського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 25.10.2024 №163151; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 6310947, щодо не витребування документів від стягувача та навчального закладу Чешського агротехнічного університету у Празі в Чеській Республіці; зобов`язати державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 63109477 вчинити виконавчі дії, є саме: витребувати від сторони виконавчого провадження - від стягувача ОСОБА_3 необхідні для проведення виконавчих дій документі із достовірною інформацією про продовження чи не продовження станом після 30.09.2024 навчання ОСОБА_3 на стаціонарній формі навчання, витребувати необхідну інформацію від начального закладу Чешського агротехнічного університету у Празі в Чеській Республіці, в якому навчалась стягувач по 30 вересня 2024 року, актуальної інформації про продовження станом на цей час навчання стягувача на денному відділенні в навчальному закладі, а також інформації щодо отримання нею навчальної стипендії за весь період навчання, й на час перевірки підстав для стягнення аліментів та отримання належних документів, зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 63109477 по стягненню аліментів на користь ОСОБА_3 із його заробітної плати.
Ухвалою Богунського районногосуду м. Житомира від 12 листопада 2024 року скаргу повернуто без розгляду на підставі частини 4 статті 183 ЦПК України.
У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Левчук Т.В. просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що при вирішені питання прийняття до розгляду скарги, суд першої інстанції застосував норми ч. 4 ст. 183 ЦПК України та повернув скаргу заявнику без розгляду, що є порушенням процесуального закону. Частиною другою статті 183 § 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Разом із тим, вказана процесуальна норма не стосуються та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ. Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 569/12949/2 (провадження № 61-15532св20), від 28 липня 2021 року у справі № 509/4648/14-ц, від 18 січня 2023 рок у справі № 2-246/10.
20 січня 2025 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 залишити без змін. Вказує, що стягувач заперечує проти вимог апеляційної скарги у повному обсязі, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Боржник в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для прийняття скарги до розгляду. При цьому, виключні підстави для скасування ухвали передбачені положеннями ст. 379 ЦПК України, відповідно до якої: підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З аналізу змісту апеляційної скарги вбачається, що в якості підстави для скасування ухвали боржник посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Боржник в апеляційній скарзі послалися на норми абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України, якими передбачено, що: "2. [...] до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження)." Водночас, Законом України від 21 листопада 2024 року N 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі Закон № 4094-IX) було, зокрема, внесено зміни до ст. 448 ЦПК України. Так, положення ч. ч. 4, 5 ст. 448 ЦПК України викладено в наступній редакції: 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду." А отже наразі додавання доказів направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам є імперативною вимогою ст. 448 ЦПК України. Як наслідок, невиконання вказаної вимоги має наслідком повернення скарги скаржнику, що є імперативним обов`язком суду відповідно до наведеної вище ч. 5 ст. 448 ЦПК України. При цьому, згідно з п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4094-IX: справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. А значить, оскільки Закон № 4094-IX набрав чинності 19.12.2024, значить норми Закону № 4094-IX підлягають обов`язковому застосуванню апеляційним судом. З огляду на викладене, вважає, що оскільки при розгляді апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зобов`язаний керуватися нормами Закону № 4094-IX, якими, в свою чергу, встановлені імперативні вимоги до скарги та дій суду у разі, якщо скарга не відповідає таким вимогам.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Повертаючи без розгляду скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вона в порушення вимог частини 2 статті183 ЦПК України не надала доказів та копій документів, на які посилається скаржник у скарзі, а також до скарги не додано належних доказів про надсилання скарги іншим учасникам справи.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками мотивуючи таким.
Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставістатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які єконституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Україною 17 липня 1997року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод, необхідно розглядати як право на доступ доправосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Крім того, у пункті 13 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, а у разі їх не відповідності таким вимогам застосовуються положення про залишення заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зчастиною четвертоюстатті 74Закону України«Про виконавчепровадження» скаргау виконавчомупровадженні подаєтьсявиключно уписьмовій форміта маємістити: найменування органудержавної виконавчоїслужби,до якоговона подається; повненайменування (прізвище,ім`я тапо батькові)стягувача таборжника,їхні місцяпроживання чиперебування (дляфізичних осіб)або місцезнаходження(дляюридичних осіб),а такожнайменування (прізвище,ім`я тапо батькові)представника сторонивиконавчого провадження,якщо скаргаподається представником; реквізити виконавчогодокумента (виддокумента,найменування органу,що йоговидав,день видачіта номердокумента,його резолютивначастина); змістоскаржуваних рішень,дій чибездіяльності тапосилання напорушену нормузакону; викладенняобставин,якими скаржникобґрунтовує своївимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Враховуючи вказане, вимоги частини другої статті 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
При цьому розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
А тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення без розгляду відповідно до згаданої статті ЦПК України, що застосовується до інших заяв з процесуальних питань.
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20); від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц (провадження № 61-1124св21).
Таким чином, суд першої інстанції повертаючи скаргу без розгляду, помилково застосувавположення частини 2 статті 183 ЦПК України.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням вимог процесуального закону, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття скарги до розгляду.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Богунського районногосуду м. Житомира від 12 листопада 2024 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 23 січня 2025 року.
Головуючий
Судді
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2025 |
Оприлюднено | 24.01.2025 |
Номер документу | 124623180 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Павицька Т. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні