Ухвала

від 22.01.2025 по справі 344/1152/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1152/25

Провадження № 1-кс/344/671/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження № 12025091010000136, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідча, за погодженням з прокурором, звернулася з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликалася на те, що слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження внесеного 20.01.2025 до ЄРДР № 12025091010000136, за підозрою ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості да вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не став, та повторно вчинив новий умисний корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, 20.01.2025 о 09 год 35 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько» ТОВ «Мережа Сервіс Львів», що за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 177, у м. Івано-Франківську, побачив біля касової зони на виставкових стелажах товарно-матеріальні цінності. В цей час, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна. В подальшому, перебуваючи у торговому залі біля касової зони вказаного магазину, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період дії на території України воєнного стану, який введено згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 740/2024 від 27.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-ІХ від 28.10.2024), таємно викрав із полиці виставкового стелажа три пачки сигарет марки «Честерфілд Ориджинал», вартістю 93,35 грн (без ПДВ) за одиницю, загальною вартістю 280,02 грн без ПДВ, які заховав до своєї сумки. Після чого ОСОБА_4 , із викраденим майном, попрямував до виходу із приміщення магазину, не оплативши вартість викраденого товару, однак був помічений за касовою зоною біля виставкового стелажу, де розміщені сигарети працівником магазину ОСОБА_6 , яка зрозуміла, що ОСОБА_4 намагається вчинити крадіжку.

Зазначено, що у свою чергу ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що викрадення ним майна перестає бути таємним та його протиправні дії викриті, з метою доведення свого протиправного умислу до кінця, не маючи на меті повертати викрадене майно, продовжив свої протиправні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, а саме, вибіг із приміщення магазину.

В подальшому, ОСОБА_4 з відкрито викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Мережа Сервіс Львів» майнову шкоду на вказану суму.

Матеріалами клопотання зазначається, що 20 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано, в порядку ст. 208 КПК України, та 21.01.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, покликаючись на викладені у ньому обставини, просила клопотання задовольнити.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні покликаючись на те, що ОСОБА_4 вчинив дрібну крадіжку. Просили врахувати, що підозрюваний має постійне місце проживання, у нього є малолітня дитина та дружина. Просили застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, із середньою освітою, не працює, одружений, який має на утриманні одну малолітню дитину, не перебуває на обліку військовозобов`язаних, депутатом не обирався, раніше неодноразово судимий, 02.06.2020 вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України з призначенням на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, зміненим ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.09.2020 року в частині призначеного покарання, яким призначено покарання за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі, 06.02.2023 року звільнений по відбуттю покарання. 13.07.2023 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 186 КК України. 20.08.2024 Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ст. 395 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у протоколах: огляду місця події, огляду предметів (речей), пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, показаннями свідків та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Прокурором в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема:

ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, так як санкція ч. 4 ст. 186 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, може намагатись уникнути покарання. Також на теперішній час на розгляді Івано-Франківського міського суду перебуває справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Можливість підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відома місце роботи свідків та шляхом вмовляння, залякування, може схиляти їх до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.

Можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово в минулому вчиняв корисливі злочини, офіційно не працює, немає постійного джерела прибутку, немає стійких соціальних зв`язків. Будучи раніше неодноразово судимим за умисні кримінальні правопорушення майнового характеру, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, незважаючи на те, що на теперішній час, щодо нього, на розгляді Івано-Франківського міського суду перебуває обвинувальний акт за ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_4 на шлях виправлення та перевиховання не став, не зробив правильних висновків, а повторно вчинив новий умисний корисливий злочин.

Враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.

У той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених у судовому засіданні ризиків.

Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність у підозрюваного офіційного працевлаштування, міцних соціальних зв`язків та джерел доходу, ризиків продовження протиправної поведінки та те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виключатиме ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не ініціюється, оскільки до органу досудового розслідування не надходило заяв від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».

Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, а тому необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 52 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 157 456 (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень. На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_4 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування - до 20 березня 2025 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу у розмірі 52 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 157 456 (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою;

2) без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись із населеного пункту в якому він зареєстрований та проживає;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до органів державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 22.01.2025 року.