Постанова

від 22.01.2025 по справі 916/4573/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4573/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Волковінській В.М.,

за участю представників:

від прокуратури Кривельова Т.М.,

від Міністерства енергетики України участі не брали,

від Фонду державного майна України участі не брали,

від Південного офісу Держаудитслужби участі не брали,

від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" участі не брали,

від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Нікітенком С.В., м. Одеса,

у справі №916/4573/24

за позовом: заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України, Фонду державного майна України та Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

-Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі";

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними договору та додаткової угоди, стягнення 3 209 610,68 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 р. заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України, Фонду державного майна України і Південного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп", в якому просив визнати недійсними укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп") та Публічним акціонерним товариством "Одесаобленерго" (на теперішній час Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі") договір №04/20/04/2017 від 20.04.2017 та додаткову угоду №12/29/12/2017 від 29.12.2017 до договору №04/20/04/2017 від 20.04.2017, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" грошові кошти у сумі 3209610,68 грн, одержані за договором №04/20/04/2017 від 20.04.2017, на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", а одержане Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договір та додаткова угода до нього, які укладені за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства за наявності умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп"), внаслідок чого кошти, перераховані на користь вказаного товариства в якості оплати за вищенаведеним договором, підлягають стягненню з останнього на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", а в подальшому з даного товариства в дохід держави.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 28.10.2024 відкрито провадження у справі №916/4573/24 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

25.10.2024 до суду першої інстанції від заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024), в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" у розмірі 3209610,68 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування даної заяви прокурор зазначив про те, що станом на момент подання позову у даній справі у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" недостатньо грошових коштів для виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливо погасити утворену заборгованість перед Державним бюджетом України, натомість статутний капітал вказаного товариства повністю сформований за рахунок грошових коштів, у зв`язку з чим запропоновані заходи забезпечення позову можуть забезпечити виконання рішення про задоволення позову у разі його ухвалення і, навпаки, їх невжиття ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 у справі №916/4573/24 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024) відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована недоведеністю прокурором вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також наявності будь-яких інших обставин, які у разі задоволення позову можуть істотно ускладнити/унеможливити виконання судового рішення, при цьому саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Не погодившись з постановленою ухвалою, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 у справі №916/4573/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" необхідну суму грошових коштів, відтак обраний прокурором захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з предметом позову та цілком співмірний з ним, у зв`язку з чим, беручи до уваги доведеність прокурором достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні відповідної заяви про забезпечення позову є необґрунтованим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 09.12.2024 у справі №916/4573/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.12.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/4573/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 22.01.2025 о 12:30.

У судовому засіданні 22.01.2025 прокурор апеляційну скаргу підтримав; представники Міністерства енергетики України, Фонду державного майна України, Південного офісу Держаудитслужби, Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" та Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали.

Міністерство енергетики України, Фонд державного майна України, Південний офіс Держаудитслужби, Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" та Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є, зокрема, вимога майнового характеру, а саме: прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" грошові кошти у сумі 3209610,68 грн, одержані за договором №04/20/04/2017 від 20.04.2017, на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", а одержане Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" стягнути в дохід держави.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред`явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 у справі №916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі №914/2353/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування заяви №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024) заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси послався на те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог у даній справі.

Між тим, апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду від 28.10.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/4573/24 відсутні та заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" перебуває у незадовільному фінансовому стані, має невиконані безспірні зобов`язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності, або здійснює підготовку до вчинення таких дій.

Сама по собі обставина наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про те, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" складає 555846 грн, тобто є меншим за суму, заявлену до стягнення в межах даної справи, жодним чином не свідчить про наявність підстав для вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову, а також не підтверджує відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" грошових коштів та, як наслідок, можливості виконати рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Правова позиція суду касаційної інстанції про те, що посилання заявника на відсутність у відповідача нерухомого майна та незначний розмір його статутного капіталу не є належними підставами для накладення арешту на грошові кошти останнього, викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18.

Відтак всі доводи заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024) щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.

Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.

Твердження апелянта про незаконність оспорюваних договору та додаткової угоди Південно-західним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки наведені твердження стосуються обґрунтування підстав позову, тобто суті позовних вимог, та жодним чином не свідчать про необхідність забезпечення позову, оскільки сам по собі факт наявності між сторонами судового спору не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи, що заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси при зверненні з заявою про забезпечення позову №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024) не доведено наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелеха Груп" у розмірі 3209610,68 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Таким чином, оцінивши доводи прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси №51-8571вих-24 від 24.10.2024 (вх.№2-1662/24 від 25.10.2024) про забезпечення позову у справі №916/4573/24.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 28.10.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/4573/24 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/4573/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук