Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/9267/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа №910/9267/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Владимиренко С.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024

у справі №910/9267/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феко"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 167 618,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феко" (далі - ТОВ "Феко") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд") заборгованості у розмірі 167 618,05 грн, з яких: 117 135,31 грн - основний борг, 41 841,90 грн - інфляційні втрати, 8 640,84 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 03.02.2021 №798/з, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 117 135,31 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 41 841,90 грн інфляційних втрат та 8 640,84 грн трьох процентів річних, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на користь ТОВ "Феко" 117 135,31 грн основного боргу, 41 841,90 грн інфляційних втрат, 8 611,96 грн трьох процентів річних та судовий збір у розмірі 3 027,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення заборгованості у розмірі 117 135,31 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, за перерахунком місцевого господарського суду, який здійснений з урахуванням періоду з 15.01.2022 до 27.06.2024, за прострочення виконання зобов`язання на суму 117 135,31 грн підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 8 611,96 грн. Інфляційні збитки підлягають стягненню у заявленому розмірі, а саме 41 841,90 грн. Крім того, судом першої інстанції не встановлено підстав для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "ХК "Київміськбуд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з неповним дослідженням обставин справи, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку суду першої інстанції.

Скаржник, зокрема зазначає, що надані до матеріалів справи копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та підтверджують заборгованість (необхідний пакет документів, згідно з пунктом 5.4 договору, не доданий до матеріалів справи). Також до матеріалів справи не надано доказів несплати ПрАТ "ХК "Київміськбуд" коштів позивачу за поставлений товар.

Також, апелянт вказує на відсутність підстав для нарахування, згідно зі статтею 625 ЦК України, індексу інфляції та трьох процентів річних, посилаючись на форс-мажорні обставини спричинені військовою агресією російської федерації проти України.

Крім того, ПрАТ "ХК "Київміськбуд" звертає увагу на те, що місцевим господарським судом задоволено стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних, що є надмірним тягарем для відповідача, складним фінансовим навантаженням для діяльності останнього, та в той же час, не є прямими збитками позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "ХК "Київміськбуд" у справі №910/9267/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

21.11.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9267/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 26.12.2024.

02.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9267/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПрАТ "ХК "Київміськбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24 - без змін.

Так у відзиві позивач звертає увагу на те, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не надає будь-яких доводів та доказів, які б спростовували висновки суду, не зазначає які норми матеріального права порушив суд при ухваленні рішення, а лише, зловживаючи наданими процесуальним законом правами, заявляє про необґрунтованість таких висновків суду.

Також позивач зазначає, що ПрАТ "ХК "Київміськбуд" не доведено, яким саме чином обставина введення указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану вплинула на його можливість виконати свій обов`язок щодо оплати поставленого товару за договором. Крім того, поставка та настання для відповідача строку на виконання зобов`язань за договором відбулась до введення указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Крім того, позивач зауважує, що навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Феко" боргу за поставлений товар, з урахуванням інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, відповідач не надає жодних доказів оплати поставленого товару та не виконує свого грошового зобов`язання перед позивачем, а лише нівелює обставини, перекладаючи обов`язок доказування, надаючи доводи, які жодним чином не спростовують висновків суду, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.02.2021 між ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (замовник) та ТОВ "Феко" (постачальник) укладено договір поставки №798/з, за умовами якого постачальник зобов`язується протягом 2021 року поставити та передати у власність замовнику труби полімерні, фітинги, балансувальну та регулюючу арматуру і сантехнічні вироби для об`єктів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість.

Кількість товару та його характеристика обумовлюються у заявках замовника (пункт 1.2 договору).

Загальна ціна договору становить 15 000 000,00 грн з ПДВ (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна за одиницю товару обумовлена у специфікації на поставку товару (додаток №1 до договору) та відображається у видаткових накладних постачальника.

Згідно з пунктом 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в пункті 5.4 даного договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника/одержувача на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.

Договір набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань (пункт 11.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 152 313,26 грн, що підтверджується видатковою накладною від 14.12.2021 №Ф-1214-0065, товарно-транспортною накладною від 14.12.2021 №Р1214-0065 та податковою накладною від 14.12.2021 №642.

В свою чергу відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 35 177,95 грн.

29.02.2024 позивач звертався до відповідача з претензією від 28.02.2024 №240228/1 щодо невиконання умов договору поставки від 03.02.2021 №798/з та договору поставки від 27.10.2021 №932/з.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що відповідач виконав свої зобов`язання по оплаті поставленого товару не в повному обсязі, у зв`язку з чим за ним утворились заборгованість у розмірі 117 135,31 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов`язань, позивач просив стягнути з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" 41 841,90 грн інфляційних втрат та 8 640,84 грн трьох процентів річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар на суму 152 313,26 грн, що підтверджується видатковою накладною від 14.12.2021 №Ф-1214-0065 та від 14.12.2021 №Р1214-0065.

Вказані документи підписані представниками сторін без заперечень та зауважень, скріплені печатками підприємств.

Колегія суддів зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У свою чергу, відповідачем частково сплачено суму основного боргу, у зв`язку з чим заборгованість останнього склала 117 135,31 грн.

Дослідивши зміст умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що загальна сума основної заборгованості відповідача за спірною накладною становить 117 135,31 грн, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Посилання відповідача на невиконання позивачем пункту 5.4 договору, на переконання судової колегії, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідачем прийнято товар без застережень щодо його якості та кількості, а також без зазначення відсутності сертифікату (паспорту) якості виробника, гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність товару. Також відповідачем не здійснено жодних претензійних дій до позивача щодо неналежного виконання умов договору після отримання товару. Отже, відповідач, приймаючи товар, погодився з належним виконанням позивачем умов договору.

Скаржник також посилається на наявність форс-мажорних обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 9.3 договору, якщо виконання зобов`язання за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Натомість, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії, відповідно до пункту 9.3 договору.

Згідно з пунктом 9.4 договору початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно з яким на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Існування листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача щодо оплати поставленого товару, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Станом на дату розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано відповідного сертифікату ТПП України, який би підтверджував настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.

Відповідачем не доведено, яким саме чином обставина ведення указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану вплинула на його можливість виконати свій обов`язок щодо оплати поставленого товару за договором поставки.

Крім того, суд першої інстанції слушно зазначив, що поставка товару та настання для відповідача строку на виконання зобов`язань за договором відбулось до виникнення, зазначеної відповідачем, форс-мажорної обставини.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку з настанням форс-мажорної обставини.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення по оплаті поставленого позивачем товару, останнім на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 41 841,90 грн інфляційних втрат та 8 640,84 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 12.01.2012 до 27.06.2024.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за прострочення виконання зобов`язання на суму 117 135,31 грн підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 8 611,96 грн та інфляційні втрати в сумі 41 841,90 грн.

Стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтею 551 ЦК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях зокрема, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "ХК "Київміськбуд" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ПрАТ "ХК "Київміськбуд".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/9267/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд".

4. Матеріали справи №910/9267/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.В. Владимиренко

Є.Ю. Пономаренко