Рішення

від 23.01.2025 по справі 904/5190/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5190/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (селище Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 15/02-2 від 15.02.2022 у загальному розмірі 217 141 грн. 23 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 15/02-2 від 15.02.2022 у загальному розмірі 217 141 грн. 23 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" 154 503 грн. 12 коп. - основного боргу, 19 918 грн. 13 коп. - пені, 30 900 грн. 62 коп. - штрафу, 9 530 грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 2 288 грн. 91 коп. - 3% річних та 2 605 грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 942/25 від 09.01.2025), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 857 грн. 06 коп.

Ухвалою суду від 13.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд заяви без виклику сторін за наявними матеріалами; роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 20.01.2025 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.

Позивач та відповідач повідомлені про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" про ухвалення додаткового рішення до розгляду належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 13.01.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.01.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 13.01.2025 (а.с. 76-77).

Судом враховані заперечення відповідача щодо заявленого позивачем попереднього розміру витрат на професійну правничу допомогу, однак, також відзначено, що відзиву на подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення відповідачем подано не було.

Також, суд відзначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 13.01.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124383040) надіслано судом 13.01.2025, зареєстровано в реєстрі 15.01.2025 та оприлюднено 15.01.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху розгляду заяви, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 15/02-2 від 15.02.2022 у загальному розмірі 217 141 грн. 23 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" 154 503 грн. 12 коп. - основного боргу, 19 918 грн. 13 коп. - пені, 30 900 грн. 62 коп. - штрафу, 9 530 грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 2 288 грн. 91 коп. - 3% річних та 2 605 грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 857 грн. 06 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2024 між Адвокатським об`єднанням "Аделекс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги (далі - договір, а.с. 67-70), за умовами пункту 1.1. якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором та чинним законодавством, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар (винагороду) за надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 1.2. договору правова допомога включає в себе:

- надання правової (професійної, правничої) допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави у всіх національних судових органах, правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності (підпункт 1.2.1. пункту 1.2. договору);

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (підпункт 1.2.2. пункту 1.2. договору);

- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (підпункт 1.2.3. пункту 1.2. договору);

- представництво інтересів потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, представництво юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надання правової допомоги свідку, власнику арештованого майна або іншому законному володільцю такого майна у кримінальному провадженні (третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт) або іншій особі, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; адвокат має право отримувати від імені клієнта тимчасове вилучене або арештоване майно при його поверненні клієнту (підпункт 1.2.4. пункту 1.2. договору);

- представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (підпункт 1.2.5. пункту 1.2. договору);

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб під час розгляду справ у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в третейських судах, міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій палаті України (МКАС при ТПП України), міжнародних комерційних арбітражних судах та в інших національних та міжнародних органах вирішення конфліктів (підпункт 1.2.6. пункту 1.2. договору);

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, установ, організацій усіх форм власності, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в органах державної влади і правоохоронних органах іноземних держав, міжнародних судових органах, недержавних органах поземних держав, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами відповідних органів, судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (підпункт 1.2.7. пункту 1.2. договору);

- надання правової (професійної правничої) допомоги під час виконавчого провадження, виконання та відбування кримінальних покарань (підпункт 1.2.8. пункту 1.2. договору);

- представництво фізичних і юридичних осіб під час досудового розслідування (підпункт 1.2.9. пункту 1.2. договору);

- здійснення інших видів адвокатської діяльності, не заборонених законом (підпункт 1.2.10. пункту 1.2. договору).

У пункті 1.3. договору визначено, що для надання правової (правничої) допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає, зокрема, адвоката, старшого партнера об`єднання Авраменка Артема Вікторовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 2014, яке видане 30.07.2021 Радою адвокатів Рівненської області.

У розділі 3 сторонами був визначений гонорар та інші витрати, серед яких, зокрема такі:

- сторони досягли згоди, що за надання правової допомоги, яка є предметом договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в розмірі та на умовах, визначених договором (пункт 3.1. договору)

- сторони домовились, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за договором визначається за домовленістю сторін (пункт 3.2. договору);

- гонорар може залежати від досягнення адвокатським об`єднанням позитивного результату, якого бажає клієнт (пункт 3.3. договору);

- за домовленістю сторін, оплата правової допомоги здійснюється у вигляді попередньої оплати на підставі виставленого рахунку-фактури або на підставі будь-якого документу (квитанції, акту, розписки, акту приймання-передачі наданих послух, тощо) (пункт 3.4. договору);

- сторонами погоджено збільшення розміру гонорару, яке здійснюється у випадку збільшення обсягу правової допомоги або істотного зростання обсягу часу, який необхідно витратити адвокатському об`єднанню на надання правової допомоги клієнту за договором, та оформляється сторонами письмово. Адвокатське об`єднання робить клієнту усну або надсилає письмову пропозицію про необхідність збільшення розміру гонорару. У випадку недосягнення згоди з вказаного питання, адвокатське об`єднання вправі достроково розірвати договір в односторонньому порядку на умовах, передбачених пунктом 2.3. договору (пункт 3.5. договору);

- сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатським об`єднанням правової допомоги клієнту у неробочий час (з 18 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв.), вихідні та святкові дні (пункт 3.6. договору);

- клієнт зобов`язаний також здійснювати оплату фактичних судових та інших витрат, здійснених для виконання договору, які не включаються до гонорару, зокрема: витрати на відрядження за межі населеного пункту, де розташоване адвокатське об`єднання; добові в розмірі, визначеному відповідно до чинного законодавства України, проживання під час відрядження; транспортні витрати; оплату послуг перекладача, нотаріальних послуг, експертиз, оплата роботи фахівців та інших осіб, які залучаються адвокатським об`єднанням для виконання договору; оплата копіювальних, друкарських та інших технічних робіт, міжміських та міжнародних телефонних розмов, витрати на мобільний зв`язок, витрати на поштовий зв`язок, сплата судового збору; оплата інших сум, які були та/або мають бути сплачені Адвокатським об`єднанням від імені і в інтересах клієнта, а також всі інші фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору, підлягають оплаті адвокатському об`єднанню (пункт 3.7. договору);

- оплата фактичних витрат здійснюється після подання адвокатським об`єднанням будь-яких документів, що підтверджують розмір цих витрат (пункт 3.8. договору);

- факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Акт у 2-х примірниках надається клієнту особисто для підписання. У разі неможливості клієнта отримати акт нарочно, акт у 2-х примірниках направляється клієнту для підписання засобами поштового зв`язку. Один примірник такого акту, клієнт, після підписання, направляє адвокатському об`єднанню протягом 5-ти робочих днів після одержання акту. Акт вважається погодженим клієнтом, якщо заперечення клієнта не одержані адвокатським об`єднанням протягом 10-ти робочих днів від дати одержання акту клієнтом (пункт 3.9. договору);

- підставою для сплати гонорару, фактичних, судових та інших витрат є рахунок-фактура або інший документ (квитанція, акт, розписка, акт приймання-передачі наданих послуг, тощо) (пункт 3.10. договору)

- сторони домовились, що виплата гонорару (винагороди) та оплата фактичних витрат для виконання договору здійснюється в готівковому або безготівковому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури або іншого документу (квитанції, акту, розписки, акту приймання-передачі наданих послуг, тощо) (пункт 3.11. договору).

У подальшому, 08.01.2025 між адвокатським об`єднанням "Аделекс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (далі - клієнт) був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 05.11.2024 (далі - акт наданих послуг, а.с. 71), в якому викладений детальний опис робіт (наданих послуг), а саме:

1) написання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 15/02-2 від 15.02.2022 у загальному розмірі 217 141 грн. 23 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К", тривалістю витраченого часу - 4 год. 00 хв., вартістю - 8 000 грн. 00 коп.;

2) написання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив у справі № 904/5190/24, тривалістю витраченого часу - 1 год. 00 хв., вартістю - 2 000 грн. 00 хв.;

3) гонорар успіху у випадку прийняття рішення на користь клієнта у справі №904/5190/24 відповідно до умов договору - 5% від суми задоволених вимог у розмірі 10 857 грн. 06 коп.

Також, в акті наданих послуг сторонами зазначено, що клієнт підписанням даного акту підтверджує, що послуги, зазначені під №№ 1-3 були надані адвокатським об`єднанням у повному обсязі. Даний акт складений у 2-х оригінальних примірниках для адвокатського об`єднання та клієнта і є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 05.11.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" та Адвокатським об`єднанням "Аделекс".

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Крім того, щодо порядку обчислення гонорару, суд зазначає таке.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 20 857 грн. 06 коп., в той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- згідно з актом наданих послуг адвокатом надано 2 послуги: написання та подання до суду позовної заяви, а також написання та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву у справі, на загальну суму 10 000 грн. 00 коп., решта витрат на правничу допомогу складає гонорар успіху у розмірі 10 857 грн. 06 коп., разом з тим, предметом спору була заборгованість, яка утворилась за чотирма видатковими накладними, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, а розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат не викликає особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката;

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 08.01.2025, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 15 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 857 грн. 06 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (вулиця Центральна, будинок 17-А, селище Покровське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 53600; ідентифікаційний код 30699186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (вулиця Кримська, будинок 22, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005; ідентифікаційний код 39708062) 15 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 23.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко