Рішення

від 16.01.2025 по справі 906/717/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/717/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчук К.О., представник, посадова інструкція від 17.04.2023

від відповідача: Кравченко А.О., представник, посадова інструкція від 06.10.2022

взяла участь: Ревелюк Т.О., прокурор, посв. №071187 від 01.03.2023

вільний слухач Якименко М.М., адвокат, ордер серії АІ №1666495 від 26.07.2024 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України"

до Олевської міської ради

про скасування рішення органу місцевого самоврядування, про скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельні ділянки лісогосподарського призначення

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.07.2024відкрив провадження у справі за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної (військової) державної адміністрації до відповідача Олевської міської радиЖитомирської областіпро скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельні ділянки лісогосподарського призначення, перше підготовче засідання призначив на 29.07.2024 о 12:00 (далі за текстом - Прокурор, Позивач, Відповідач, Третя особа, Суд).

Суд ухвалою від 29.07.2024 постановив розглядати з 29.07.2024 позовні вимоги Прокурорав редакції заяви Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області від 25.07.2024 за №52/3-7449вих(вх. г/с №10193/24 від 29.07.2024) про уточнення предмету позову.

Суд ухвалами від 29.07.2024; 03.09.2024; 30.09.2024 відклав підготовче засідання на 28.10.2024 о 14:30.

Суд ухвалою від 30.09.2024 постановив учасникам провадження у строк до 20.10.2024 подати суду письмово викладені пропозиції щодовведення до складу учасниківсправи третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача/відповідача покупцяЄМК ДП "Житомирторф" (код ЄДРПОУ 02968154) - ТОВ "Меткон Плюс" (код ЄДРПОУ 37536864).

Суд ухвалою від 04.11.2024, 19.11.2024 призначив підготовче засідання на 10.12.2024 о 14:10.

Суд ухвалою від 10.12.2024 відмовив Олевській міській раді у задоволенні клопотання від 18.10.2024 (вх. г/с № 13183/24 від 18.10.2024) про залучення до складу учасників спору ТОВ "Меткон плюс" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та у задоволенні заяви від 04.12.2024 ( вх. № г/с 15277/24) про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/906/23.

Цією ухвалою Суд закрив підготовче провадження та призначити справу №906/717/24 до судового розгляду по суті на 16.01.2025 р. о 11:00. В засіданні суду оголошено перерву до 12:00 20.01.2025.

Заслухавши вступне слово прокурора, представників сторін, здійснивши безпосереднє дослідження доказів , заслухавши виступи прокурора та представників сторін, третьої особи, після виходу суду з нарадчої кімнати, Суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації до Олевської міської ради.

З 29.07.2024 позовні вимоги Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної (військової) державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" до відповідача Олевської міської ради Житомирської області є такими:

- визнати незаконним та скасувати рішення Олевської міської ради №666 від 11.11.2021 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність (за межами населених пунктів) в частині прийняття у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га;

- усунути перешкоди державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом:

а) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га;

б) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності в особі Олевської міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га;

- зобов`язати Олевську міську раду Коростенського району Житомирської області (вул. Володимирська 2, м. Олевськ, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 04343470) повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (майдан С.П. Корольова, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 00022489) земельні ділянки площею 136,7620 га, площею 162,5361 га, площею 66,2851га, площею 4,0482 га в межах та конфігурації, що відображені на схемі накладення земельних ділянок Олевської міської ради на ділянку ДП "Білокоровицьке лісове господарство" виготовлені Житомирською філією ДП "Науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою".

В обґрунтування фактичних підстав позову, Прокурор посилається на прийняття Олевською міською радою рішення № 666 від 11.11.2021 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність ( за межами населених пунктів) на підставі п.24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України , згідно додатку до якого у комунальну власність прийнято земельні ділянки загальною площею 1523,7699 га, у числі яких земельні ділянки з кадастровим номером 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, з кадастровим номером 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, з кадастровим номером 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983га та з кадастровим номером 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами ( далі - спірні Земельні ділянки). Спірні земельні ділянки сформовано на підставі документації із землеустрою 2017, яку не затверджено у встановленому законом порядку, зареєстровано в Державному земельному кадастрі , а також зареєстровано право комунальної власності за Олевською міською радою. Однак з наявних доказів, доданих до позовної заяви, встановлено, що спірні Земельні ділянки частково накладаються на земельні ділянки лісового фонду Озерянського лісництва філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДП "Ліси України", на які 22.11.20111 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168.

В обґрунтування правових підстав Прокурор посилається, серед іншого, на ст.ст. 4,5 Лісового кодексу України згідно з якими до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Спірні Земельні ділянки в частині накладення як станом на 01.01.2013 (набрання чинності положеннями законодавства щодо розмежування земель державної та комунальної власності), так і станом на 20.10.2017 (реєстрація у Державному земельному кадастрі) та станом на 27.05.2021 ( набрання чинності п.24 розділу Х Перехідних положень ЗК України) перебували у державній власності та постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Прокурор доводить, що обраний спосіб захисту порушеного права держави на спірні Земельні ділянки в частині накладення є належним та ефективним за правилами ст.152 ЗК України та ст. 391 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" тощо.

Підстави процесуального представництва обґрунтовано, серед іншого, тим, що наявність у Житомирської ОДА (військова) повноважень на самостійне звернення з цим позовом до суду не виключає застосування приписів Закону України "Про прокуратуру" в аспекті забезпечення Прокурором представництва інтересів держави в Суді. Так, на звернення Прокурора в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Житомирська О(В)ДА листами від 10.06.2024 № 3665/2-24/31 та від 17,06,2024 № 3786/2-24/31 повідомила про те, що згідно з даними Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДП "Ліси України", відсутні в Державному земельному кадастрі, що унеможливлює їх ідентифікацію, а також встановлення місця розташування, як наслідок, неможливо виявити перетинання меж земельних ділянок. Тому в обласної адміністрації відсутні документи, які підтверджують чи спростовують факти протиправного розпорядження землями державної власності, однак у разі наявності таких у Прокурора, позивач не заперечує щодо подання позову в інтересах держави в його особі для усунення порушення земельного законодавства.

У відзиві на позов Олевська міська рада позов не визнала. Спірні Земельні ділянки набуто у комунальну власність на підставі п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України рішенням від 11.11.2021 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність (за межами населених пунктів), яке відповідає повноваженням органу місцевого самоврядування згідно з ст.ст. 26,33 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні". Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, якщо відомості про власників таких земельних ділянок відсутні в Державному реєстрі речових прав . Спірні земельні ділянки сформовані на підставі документації із землеустрою 2017 року, яку було розроблено на підставі договору на право тимчасового користування землею від 28.02.1997року, який було укладено Новоозерянською селищною Радою народних депутатів та Озерянським торфозаводом з метою видобування торфу. Цей договір укладено на виконання розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 21.09.1962 № 1589-р. Доводи Прокурора про те, що опрацюванням даних Публічної кадастрової карти України та матеріалів філії "Білокоровицьке ЛГ" встановлено часткове накладання спірних Земельних ділянок на земельні ділянки лісового фонду не заслуговують на увагу, оскільки як визнає Позивач, у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельні ділянки лісогосподарського призначення , що унеможливлює їх ідентифікацію , встановлення місця розташування та перетинання їх меж зі спірними Земельними ділянками. Не заслуговують на увагу також доводи позову про незаконність державної реєстрації спірних Земельних ділянок як земель промисловості допоки такі відомості у Державному земельному кадастрі є офіційними та достовірними, допоки інше не буде встановлено судом. Відповідач вважає, що Прокурор не підтверджує належними та допустимими доказами на підтвердження факту переведення спірних Земельних ділянок до категорії земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) в порядку, визначеному ч.2 ст. 20 ЗК України. Міська рада також вважає, що Прокурор у позові не обґрунтував у належному обсязі підстави представництва інтересів держави в особі Позивача, тоді як останній не обмежений у праві самостійно звернутися до суду з відповідним позовом.

Житомирська обласна військова державна адміністрація позов Прокурора підтримує. Одночасно Позивач зазначає, що постійний землекористувач ДП "Ліси України" як суб`єкт господарювання не позбавлений права самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Позов Прокурора не містить викладу обставин, які б перешкоджали треті особі самостійно звернутися до суду з відповідним позовом.

Третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" правом подати письмові пояснення щодо предмету спору не скористалось , однак представник учасника справи в усній формі заявляв про підтримання позову прокурора, просив його задовольнити.

У відповіді на відзив на позов Прокурор підтримує доводи позову та додатково наголошує на фактах протиправного формування та державної реєстрації спірних Земельних ділянок у Державному земельному кадастрі як земель промисловості тощо, що призводить до незаконної вирубки лісових масивів, чим створюється загроза державним інтересам. Просить позов задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив на позов Олевська міська рада підтримує викладене у відзиві на позов, наголошуючи на тому, що спірні Земельні ділянки були сформовані та зареєстровані на підставі документації із землеустрою 2017 року із земель промисловості тощо. Наявність відомостей про такі земельні ділянки у Державному земельному кадастрі доводить їх офіційність та достовірність, допоки інше не буде встановлено судом. Просить у позові відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Проектом організації та ведення лісового господарства, розробленим Харківською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного комітету лісового господарства України 2008 року підтверджується факт виготовлення матеріалів лісовпорядкування Озерянського лісництва Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" на загальну плащу 7897 га. Згідно з матеріалами лісовпорядкування у складі угідь є: підлісок, торфорозробка, меліоративна канава, просіка квартальна, рекультивовані землі, біополяна, ставок, болото верхове початкової стадії розвитку, болото низинне ( а. с.80-86, т.1)

Державним підприємством "Поліськгеодезкартографія" у 2011 році розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками (державного акта на право постійного користування) ДП "Білокоровицьке лісове господарство" для ведення лісового господарства на території, зокрема, Новоозерянської селищної ради ( а. с.112, а.с. 214т.2) (далі - Технічна документація із землеустрою 2011 року).

Технічна документація із землеустрою 2011 року містить відомості щодо меж земельних ділянок, відомості про їх кадастровий номер (наприклад: 1824456000:01:000:0005), а також склад угідь : ліс, вода, сіножать, болото, рілля, кар`єр, дорога, протипожежний розрив, прибережна захисна смуга, охоронна зона під ЛЕП 10кВт тощо ( а.с. 210-250, т.2, а.с. 1-135, т.3).

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168 від 22.11.2011 підтверджується факт надання Державному підприємству "Білокоровицьке лісове господарство" на підставі розпорядження голови Олевської РДА від 23.09.2011 № 247 земельної ділянки загальною площею 769,9500 га у межах згідно з планом на території Новоозерянської селищної ради для ведення лісового господарства ( а с. 42-43, т.1).

Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-7400692662023 від 25.09.2023 підтверджується факт державної реєстрації 25 вересня 2023 на праві державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1824456000:01:000:0046 площею 405,1172 га із земель лісогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, розташованої на території Новоозерянського Старостинського округу, сформованої на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.02.2022, яку розроблено на підставі розпорядження голови Олевської РДА від 23.09.2011 № 247 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168 від 22.11.2011( а с. 43-48, т.1).

В свою чергу, як встановлено Судом, у 2017 році на замовлення Державного підприємства " Житомирторф" товариством з обмеженою відповідальністю "Земфонд" виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за межами населеного пункту смт. Новоозерянка ( далі - Технічна документація із землеустрою 2017 року) ( а с. 182, т.1)

Технічну документацію із землеустрою 2017 року розроблено, серед іншого, на підставі договору від 28.02.1997 року на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди) Озерянському торфозаводу- філії ДП "Житомирторф", яким було передано в довгострокове користування земельну ділянку площею 2048,5 га, що знаходиться на території Новозенянської селищної ради Олевського району Житомирської області, для видобутку торфу. Документацією із землеустрою мали бути встановлені (відновлені) меж земельної ділянки площею 1505,86 га в натурі ( на місцевості) ( а. с. 188, 195 -197т.1).

Технічну документацію із землеустрою 2017 року сформовано спірні Земельні ділянки з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га (а.с. 238, т.1, а.с. 71,83, 93 т.2).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9940926832024 від 05.06.2024 підтверджується, що спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га зареєстровано 11.12.2017 на підставі Технічної документації із землеустрою 2017 року у складі угідь: рілля, пасовища, землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом та болота ( а. с. 136-146, т.3).

Наступним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9938439612024 від 03.05.2024 підтверджується, що спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0002 площею 211,6949га зареєстровано 12.12.2017 на підставі Технічної документації із землеустрою 2017 року у складі угідь: землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом ( а. с. 147-157, т.3).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9938446062024 від 03.05.2024 підтверджується, що спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га зареєстровано 12.12.2017 на підставі Технічної документації із землеустрою 2017 року у складі угідь: землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом та болота ( а. с. 159-168, т.3).

Наступним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9940927412024 від 05.06.2024 підтверджується, що спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635га зареєстровано 12.12.2017 на підставі Технічної документації із землеустрою 2017 року у складі угідь: землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом ( а. с. 169-179, т.3).

Інформаційною довідкою № 373476259 від 09.04.2024 з Державного реєстру речових прав підтверджується, що 11 січня 2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га зареєстровано право комунальної власності в особі Олевської міської ради на підставі рішення "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність" ХІV сесії VІІІ скликання № 666 від 11.11.2021 ( а.с. 34, т.1).

Інформаційною довідкою № 373477338 від 09.04.2024 з Державного реєстру речових прав підтверджується, що 26 січня 2022 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га зареєстровано право комунальної власності в особі Олевської міської ради на підставі рішення "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність" ХІV сесії VІІІ скликання № 666 від 11.11.2021 ( а.с. 36, т.1).

Інформаційною довідкою № 373477576 від 09.04.2024 з Державного реєстру речових прав підтверджується, що 11 січня 2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га зареєстровано право комунальної власності в особі Олевської міської ради на підставі рішення "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність" ХІV сесії VІІІ скликання № 666 від 11.11.2021 ( а.с. 38, т.1).

Інформаційною довідкою № 381839000 від 06.06.2024 з Державного реєстру речових прав підтверджується, що 11 січня 2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га зареєстровано право комунальної власності в особі Олевської міської ради на підставі рішення "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність" ХІV сесії VІІІ скликання № 666 від 11.11.2021 ( а.с. 40, т.1).

Суд встановив, що 11 листопада 2021 Олевською міською радою ХІV сесії VІІІ скликання на підставі п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України прийнято рішення "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність" № 666 , згідно з яким прийнято у комунальну власність земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів загальною площею 1523,7699 га, в тому числі і спірні Земельні ділянки ( а. с. 90, т.1).

На звернення Прокурора від 06.05.2024 № 52/3-4686 вих24 Житомирською філією "Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою" підготовлено схему накладання (перетину) земельних ділянок з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га на землі лісового фонду, які згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168 від 22.11.2011 перебували на праві постійного користування у ДП "Білокоровицьке лісове господарство" ( а. с. 176-178).

Схемою накладання (перетину) земельних ділянок підтверджується, що спірні Земельні ділянки площею 141,8419га, 164,9244га, 637050га та 4,0482га накладаються на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії "Білокоровицьке лісове господарство".

В межах вирішення цього спору Суд також встановив, що розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації №58 від 08.02.2023 "Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення" надано дозвіл Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності загальною площею 17889,9745га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Коростенського району. Погоджено ДСГП "Ліси України" до вчинення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками здійснювати господарську діяльність, відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування на території Коростенського району, в межах діяльності Філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДП "Ліси України" (а.с. 52, 4).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Житомирської обласної військової державної адміністрації.

Повноваження прокурора з представництва інтересів держави в суді визначені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру»).

Позов у цій справі подано в інтересах держави в особі місцевого органу виконавчої влади як суб`єкта, що здійснює повноваження власника спірних земельних ділянок, які, за доводами позову, належать до земель державної власності та за основним цільовим призначенням - до земель лісогосподарського призначення.

Органи державної влади мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду (ч.2 ст. 4 ГПК України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає суспільні інтереси у спосіб, визначений , зокрема, законом (ч.1 ст. 5 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах органу державної влади, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення таких інтересів, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а також зазначає орган, уповноважений територіальною громадою як первинним суб`єктом місцевого самоврядування здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Зазначений орган місцевого самоврядування за позовом прокурора набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах місцевого самоврядування позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті (ч. 5 ст. 55 ГПК України).

Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави/органу місцевого самоврядування в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави/органу місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (постанови ВПВС від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

Окрім того, у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави/органу місцевого самоврядування прокурор має встановити, насамперед: а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права/інтересу; б) ефективний спосіб захисту такого права/інтересу; в) залежно від установленого - коло відповідачів ( постанова ВПВС від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

В свою чергу, прокурор при зверненні до суду має також враховувати , що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів ( постанова ВПВС від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Відповідно до усталеної судової практики ВП ВС бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держав/органу місцевого самоврядування, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави/місцевого самоврядування, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова ВПВС від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Оскільки зверненню Прокурора з даним позовом передувало листування з Житомирською обласною військовою державною адміністрацією в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Суд оцінює процедуру звернення Прокурором до суду за формальними ознаками такою, що дотримана (п.п.7, 38, 39 та 43 постанови ВПВС від 26.05.20р. у справі № 912/2385/18).

Вимоги абзацу 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" покладають на Суд обов`язок підтвердити підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі Житомирської обласної військової державної адміністрації у цій справі.

Саме так статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" витлумачила Велика Палата Верховного Суду у наступний спосіб: якщо з відповіді зазначеного органу ( в даному випадку - обласної державної адміністрації ) на звернення прокурора неможливо з`ясувати причини не звернення з позовом до суду самостійно, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п. 81)).

Оскільки повноваження органів державної влади є законодавчо визначеними, перевірку доводів учасників справи щодо наявності чи відсутності у них повноважень здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів органу державної влади у спірних правовідносинах суд вправі здійснити під час розгляду справи, тобто після відкриття провадження у справі (п. 50 постанови ВПВС від 26.06.19р. у справі № 587/430/16-ц).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Суд встановив, що про наявність підстав для захисту державних інтересів у сфері використання земель лісогосподарського призначення Прокурору стало відомо із звернення ДСГП "Ліси України" в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" від 25.03.2024 за № 72/20.2-2024 (а.с. 32-33, т.1).

На повідомлення Прокурора від 27.05.2024 № 52/3-5399 вих-24 та від 12.06.2024 № 52/3-5929вих-24 Житомирська О(В)ДА листами від 10.06.2024 № 3665/2-24/31 та від 17.06.2024 № 3786/2-24/31 відповіла, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДП "Ліси України" , що унеможливлює їх ідентифікацію, встановлення місця розташування, та, як наслідок, виявлення перетинання меж земельних ділянок із комунальними землями . Відсутність відповідних документів, що підтверджують факт протиправного розпорядження землями державної власності унеможливлює звернення з позовом до суду, та у разі наявності таких у Прокурора, державна адміністрація не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави в її особі ( а.с. 94-97).

Оскільки Житомирська О(В)ДА не скористалась правом отримати у Прокурора всі необхідні документи для самостійного звернення з позовом до суду, Суд вважає, що Прокурор обґрунтовано звернувся з цим позовом до суду в особі Позивача, який також підтримував позов у повному обсязі.

Щодо аргументів Позивача про те, що постійний землекористувач ДП "Ліси України" як суб`єкт господарювання не позбавлений права самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

На дату вирішення спору по суті Суд враховує правову позицію Об`єднаної палати КГС у складі ВС, висловлену у постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 про те, що існують випадки, коли особа, чиє право чи безпосередній інтерес не порушені, має, однак, похідний інтерес, тобто інтерес, який є похідним від інтересу іншої особи, інтерес другого порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16). Такий похідний інтерес може полягати, зокрема, у відновленні правового становища, яке існувало до порушення права іншої особи, або у захисті прав такої особи в інший належний спосіб. Об`єднана палата виснувала, що два різних суб`єкти права не можуть мати права на один і той же позов (в матеріальному значенні), оскільки це призвело би до можливості дублювання судових процесів з тим же предметом позову за тих самих обставин з можливістю ухвалення протилежних судових рішень у судових процесах за позовами нібито різних позивачів. Об`єднана палата також виклала такий висновок: якщо суб`єкт права постійного користування земельною ділянкою вважає, що право власності має бути зареєстроване за державою, але воно неправомірно зареєстроване за територіальною громадою, то належною є позовна вимога про витребування земельної ділянки від територіальної громади на користь держави. Ця позовна вимога спрямована на захист прав держави, а не суб`єкта права постійного користування, чиє право незаконною реєстрацією права власності за територіальною громадою не порушується, оскільки не впливає на зміст права постійного користування.

На підставі викладеного, Суд вважає підстави звернення Прокурора до суду в інтересах держави в особі Позивача обґрунтованими.

Судом також встановлено, що 15.04.2024 за вих. № 52/3-396вих.24 Прокурор звернувся до Олевської міської ради із запитом повідомити підстави прийняття у комунальну власність спірних Земельних ділянок та надати документацію із землеустрою, на підставі якої такі сформовані (а.с. 87-88, т.1)

Олевська міська рада у відповідь листом від 18.04.2024 за № 1165 повідомила Прокурору, що прийняття спірних Земельних ділянок у комунальну власність з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами , що пов`язані з користуванням надрами на підставі п.24 розділу Х Перехідних положень ЗК України рішенням ХІV сесії 8 скликання № 666 від 11.11.2021. Одночасно повідомлено, що документація із землеустрою 2017 року, на підставі якої такі земельні ділянки сформовано та зареєстровано міською радою не погоджувалась. Держгеокадастр також підтвердив відсутність рішення про затвердження цієї документації ( а. с. 89, т.1, а.с. 194, т.3).

За змістом ч.10 ст. 123 ЗК України в редакції, чинній протягом 2017 року документація із землеустрою підлягала затвердженню рішенням державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Відсутність такого рішення додатково переконує Суд у тому, що Прокурор у даній ситуації мав законні підстави для звернення до суду з цим позовом.

2. Щодо позовної вимоги визнати незаконним та скасувати рішення Олевської міської ради №666 від 11.11.2021 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність (за межами населених пунктів) в частині прийняття у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га.

Згідно п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської ради: вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній з 27.05.2021 (Закон № 1423-IX від 28.04.2021) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, тощо).

Таким чином, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, у комунальну власність на підставі цього пункту Перехідних положень ЗК України не переходять.

У ч.2 п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній з 27.05.2021 законодавець передбачив, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З врахуванням викладеного вище, ця норма не застосовується до зміни власника спірних Земельних ділянок.

У ч.3 п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній з 27.05.2021 законодавець також передбачив, що інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З врахуванням викладеного вище, ця норма також не застосовується до зміни власника спірних Земельних ділянок.

Підсумовуючи викладене, протилежні доводи Олевської міської ради Суд не поділяє.

Спірні Земельні ділянки у накладеній частині є об`єктом земельних правовідносин, тому суб`єктний склад і зміст таких правовідносин визначається згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до частини 2 статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України, тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно з статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина 1).

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (частина 2).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства ( ч.1 ст. 55 ЗК України).

Дійсно, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч.1 ст. 56 ЗК України). Однак законодавець у п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній з 27.05.2021 (Закон № 1423-IX від 28.04.2021) передбачив, що земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств не можуть перейти у комунальну власність, а залишаються саме у державній власності. У ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц сформулювала висновки про те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак лісових земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою.

Тому Суд висновує, що Олевська міська рада , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірні Земельні ділянки є лісовими земельними ділянками згідно визначення, наданого у ч.1 ст. 55 ЗК України.

Доводи Олевської міської ради про те, що спірні Земельні ділянки сформовані за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення та зареєстровані з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами , що пов`язані з користуванням надрами, а тому такі земельні ділянки не є землями лісогосподарського призначення (лісового фонду) Суд не поділяє.

Так, згідно із частиною першою статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 57 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ "Землі України" ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так, використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов`язаних із веденням лісового господарства, здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України ( ст. 62 ЛК України).

Судом встановлено, що спірні Земельні ділянки сформовані у складі угідь: ліс, вода, сіножать, болото, рілля, кар`єр, дорога, протипожежний розрив, прибережна захисна смуга, охоронна зона під ЛЕП 10кВт тощо ( а.с. 210-250, т.2, а.с. 1-135, т.3). Встановлено також Судом, що в їх межах є поклади корисної копалини торфу. Тому для використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин необхідним є відповідне рішення державної влади про зміну їх цільового використання на час такого видобування, і такі землі тимчасово будуть вважатися землями промисловості, які після видобутку підлягатимуть рекультивації.

Олевській міській раді не могло не бути відомо, що спірні Земельні ділянки сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації 2017, яку не затверджено у встановленому законом порядку, зокрема розпорядженням голови Житомирської ОДА. Тому доводи Відповідача про офіційність та достовірність відомостей Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації сформованих спірних Земельних ділянок на підставі неналежної документації із землеустрою Суд оцінює критично та не поділяє. Більше того, Суд зважає на правовий статус Відповідача, як органу місцевого самоврядування, який сам здійснює повноваження розпорядника земель комунальної власності, в тому числі, шляхом встановлення чи зміни їх категорії та видів цільового призначення , тому вимоги ст.ст. 20 та123 ЗК України йому відомі.

В свою чергу, факт надання Державному підприємству "Білокоровицьке лісове господарство" на підставі розпорядження голови Олевської РДА від 23.09.2011 № 247 земельної ділянки загальною площею 769,9500 га на території Новоозерянської селищної ради для ведення лісового господарства підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168 від 22.11.2011 підтверджується ( а. с. 42-43, т.1).

Як встановив Суд, третій особі вдалося лише пройти державну реєстрацію 25.09. вересня 2023 земельної ділянки з кадастровим номером 1824456000:01:000:0046 площею 405,1172 га із земель лісогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, розташованої на території Новоозерянського Старостинського округу, сформованої на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.02.2022, яку розроблено на підставі розпорядження голови Олевської РДА від 23.09.2011 № 247 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168 від 22.11.2011, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-7400692662023 від 25.09.2023. Факт внесення до Державного земельного кадастру спірних Земельних ділянок унеможливило проведення державної реєстрації земельних ділянок лісогосподарського призначення на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.02.2022 у відповідній площі та конфігурації на місцевості. Ця обставина є додатковим фактом реального існування спірних відносин за участі Позивача та Відповідача у цій справі (а. с. 43-48, т.1).

Судом встановлено, що спірні Земельні ділянки у накладених частинах належать до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувають у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та належать до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин є Житомирська обласна державна адміністрація.

Тоді як, встановив Суд, Житомирською обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались будь-які рішення як щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, так і щодо передачі спірних Земельних ділянок в цілому у комунальну власність Олевської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст.155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Подібна норма визначена у ст. ст. 21 та 393 ЦК України згідно з якою за позовом власника майна акт визнається судом незаконним та скасовується.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 y справі № 910/5201/19 наголошено, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Рішення органу державної влади/місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанова ВП ВС від 01.02.2020 у справі № 922/614/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно набута у комунальну власність територіальної громади, та не відбулося її подальше відчуження.

Тому Суд констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування рішення Олевської міської ради №666 від 11.11.2021 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність (за межами населених пунктів) в частині прийняття у комунальну власність спірних Земельних ділянок за встановлених обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного Прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення спірних Земельних ділянок та особи її власника. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

3. Щодо позовної вимоги усунути перешкоди державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом:

а) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га;

б) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності в особі Олевської міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га;

Такі позовні вимоги підлягають задоволенню. Мотиви суду.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц).

Разом із тим у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22).

Отже, державна реєстрація права комунальної власності на спірні Земельні ділянки за Олевською міською радою, як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття нею права власності на таке майно.

Відповідні записи в Державному реєстрі створюють для Житомирської О(В)ДА перешкоди у реалізації нею прав власника спірних Земельних ділянок, а також для Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" в особі філії як постійного користувача таких земельних ділянок.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом № 1952-IV. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки ВПВС, викладені у п. 127 постанови від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18).

Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, Суд дійшов висновку, що право державної власності в особі Житомирської О(В)ДА на спірні Земельні ділянки було порушено незаконною реєстрацією права комунальної власності на нерухоме майно за Олевською міською радою, з якою Позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права комунальної власності Відповідача, тим самим усуває для Позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись спірними земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові ВПВС від 10.04. 2024 року у справі № 496/1059/18).

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності Відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності Відповідача на нерухоме майно на підставі судового рішення (схожі висновки ВП ВС, викладені в п.п. 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, та у п.66 постанови від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова ВПВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

У частині першій статті 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що право комунальної власності Олевської міської ради на спірні Земельні ділянки, як на нерухоме майно підлягає припиненню, також підлягає скасуванню державна реєстрація цих земельних ділянок як об`єктів цивільних прав у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13 статті 79 -1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

Оскільки Технічна документація 2017 не була затверджена рішенням державної влади чи місцевого самоврядування, відсутні підстави для визнання їх нечинними.

З огляду на викладене, підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації спірних Земельних ділянок буде судове рішення про скасування такої державної реєстрації (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від у справі від 20.12. 2023 у cправі № 916/1517/22).

Враховуючи, що державна реєстрація речових прав Овруцької міської ради (право комунальної власності) на спірні Земельні ділянки скасовується Судом у межах цієї справи, а також скасовується їх державна реєстрація як об`єктів цивільних прав, їх законний розпорядник - Житомирська О(В)ДА зможе на підставі належної документації із землеустрою сформувати та зареєструвати лісові земельні ділянки у відповідній конфігурації та площі на місцевості, а Олевська міська рада - сформувати та зареєструвати земельні ділянки у відповідній конфігурації та площі на місцевості на праві комунальної власності відповідної категорії та з відповідним цільовим призначенням.

4. Щодо позовної вимоги зобов`язати Олевську міську раду Коростенського району Житомирської області (м. Олевськ) повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир) земельні ділянки площею 136,7620 га, площею 162,5361 га, площею 66,2851га та площею 4,0482 га в межах та конфігурації, що відображені на схемі накладення земельних ділянок Олевської міської ради на ділянку ДП "Білокоровицьке лісове господарство" виготовлені Житомирською філією ДП "Науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою".

Така не підлягає задоволенню. Мотиви суду.

Насамперед Суд виходить з того, що рішення суду має бути виконуваним. Саме тому ефективним є такий спосіб захисту, з яким корелюється предмет позову, який при застосуванні механізму примусового виконання рішення суду дозволить його виконати, в тому числі, без участі боржника. Йдеться про рішення суду в немайнових спорах ( зобов`язання вчинити певні дії як за речово-правовими відносинами ( звільнити земельну ділянку шляхом збору врожаю чи знесення самовільно побудованого об`єкта), так і за зобов`язально-правовими ( повернути земельну ділянку з оренди після закінчення строку дії договору) тощо. Суд враховує, що у числі учасників виконавчого провадження згідно статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" є експерт і що виконавець вправі його залучати до вчинення виконавчих дій, зокрема, для проведення судової експертизи ( п.15 ч.3 ст.18, 20 цього Закону). Однак чи досягається тоді мета господарського судочинства вирішити спір своєчасно та справедливо , якщо на стадії виконання рішення суду виникне необхідність здійснення судового контролю шляхом зобов`язання органу місцевого самоврядування подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині повернення спірних земельних ділянок в межах та конфігурації у державну власність ? (ч.5 ст. 345-1 ГПК України). Очевидно, що підготовка такого звіту вимагатиме проведення судової експертизи в межах виконавчого провадження, понесення витрат на її проведення тощо. Так, за доводами позову Прокурора за відомостями Публічної кадастрової карти України та матеріалів, наданих філією "Білокоровицьке лісове господарство" ДП "Ліси України", спірні Земельні ділянки загальною площею 1523,7699 га з кадастровими номерами: 1824456000:01:000:0001, 1824456000:01:000:0002, 1824456000:01:000:0003 та 1824456000:01:000:0005, віднесені за категорією до земель промисловості [...] та зареєстровані Олевською міською радою на праві комунальної власності частково накладаються на земельні ділянки лісового фонду Озерянського лісництва філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДП "Ліси України", на які 22.11.2011 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 076168. Тому на стадії підготовчого провадження Суд ухвалою від 03.09.2024 постановляв учасникам провадження у строк до 20.09.2024 подати письмово викладені пропозиції щодо експертної установи (експертів), яким має бути доручено проведення судової земельно-технічної експертизи; питання, з яких експерти мають надати суду висновок, орієнтовне; перелік матеріалів, що надаються для дослідження, окрім тих, що подані як докази до справи; сторону (сторін), на яку (які) слід покласти попередню оплату вартості судової експертизи; інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Суд одночасно звернув увагу на зміст ч. 4 ст. 102 ГПК України щодо процесуальних наслідків встановлення /не встановлення обставин експертним шляхом у цій справі. Однак учасники справи визнали недоцільним встановити факт накладання земель лісогосподарського призначення на межі спірних земельних ділянок у певній конфігурації та площі на місцевості ( в натурі). Тому, несуть наслідки, пов`язані з невчиненням процесуальних дій ( ч.4 ст. 13 ГПК України) у формі відмови у позові за цією позовною вимогою.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01. 2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02 2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, на які посилається у позові Прокурор, зайняття земельних ділянок лісового фонду, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

При цьому, усунення перешкод у користуванні майном відбудеться внаслідок скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні Земельні ділянки та скасування державної реєстрації самих спірних Земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, що дасть можливість сформувати нові земельні ділянки у належній площі, конфігурації та у відповідній категорії за цільовим призначенням. Натомість не є належним , а відтак ефективним, позовна вимога зобов`язати Олевську міську раду повернути Житомирській О(В)ДА спірні Земельній ділянки площею 136,7620 га, площею 162,5361 га, площею 66,2851га, площею 4,0482 га в межах та конфігурації, що відображені на схемі накладення земельних ділянок Олевської міської ради на ділянку ДП "Білокоровицьке лісове господарство" виготовлені Житомирською філією ДП "Науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою".

Суд встановив, що Прокурор, посилаючись на наведену вище практику Верховного Суду, у позові сам вказує наступне:" Таким чином, у разі коли незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша належить до земель комунальної власності. За таких обставин повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності на інше частину земельної ділянки, а часткове повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо" . Однак всупереч наведеному, у позові заявлено неефективну позовну вимогу у задоволенні якої Суд відмовляє по суті. Висновок Суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 травня 2024 у cправі № 916/1750/22.

Суд також приймає до уваги наступну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 листопада 2024 у cправі №911/1700/23:

"Водночас цим Законом не врегульовані випадки, коли земельна ділянка сформована таким чином, що лише її частина перебуває у постійному користуванні державного підприємства. Адже неможливою є ситуація, коли певна частина земельної ділянки залишається у державній власності, а інша частина переходить у комунальну власність, оскільки частина земельної ділянки не є об`єктом права власності. Отже, закон містить прогалину у цьому відношенні.

Заповнюючи зазначену вище прогалину, колегія суддів дійшла висновку, що якщо земельна ділянка сформована таким чином, що лише її частина має перейти до комунальної власності, то територіальна громада набуває право комунальної власності лише з моменту державної реєстрації права комунальної власності на частину земельні ділянки, яка має бути сформована як окрема земельна ділянка. До цього моменту зберігається право державної власності на земельну ділянку. У таких випадках з метою виконання вимог закону земельна ділянка державної власності підлягає поділу таким чином, щоб одна з утворених внаслідок поділу ділянок відповідала пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", а інша відповідала пункту 4 Розділу ІІ цього Законуі залишалась у державній власності".

Однак Суд вважає, що право держави на спірні Земельні ділянки буде відновлено в обраний Прокурором спосіб захисту, з належністю та ефективністю якого погодився Суд у задоволеній частині позовних вимог.

5. Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов`язків ( п.п. 4, 5 ч. 5 ст. ст. 13 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1 статті 14 ГПК України).

Частина 2 ст. 86 ГПК України визначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України).

З врахуванням викладеного, рішення суду ухвалено на підставі безпосередньо досліджених доказів, що визначають предмет доказування у цій справі, та які і вплинули на сформульовані у рішенні суду висновки.

Щодо розподілу судового збору

При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п.5 ч.1 ст.237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п.2 ч.5 ст.238 ГПК).

Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

У ч.1 ст.123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені у Законі "Про судовий збір".

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Як у п.2 ч.1 ст.129 ГПК, так і у п.3 ч.4 ст.129 ГПК встановлено, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, законом встановлений принцип пропорційності розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 року у cправі № 910/12731/22).

За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у додатковій постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.

У разі безпідставного чи недоведеного позову, ризики , пов`язані з розподілом судових витрат, несе Житомирська обласна прокуратура (постанова ВПВС від 05.10.2022 у справі №923/199/21).

При зверненні з цим позовом до суду, Прокурор сплатив судовий збір у загальному розмірі 39364грн за 13 вимог немайнового характеру з розрахунку 3028,00грн за одну вимогу, що підтверджується платіжною інструкцією № 1250 від 07.06.2024. У зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір розподіляється пропорційно: судовий збір за 3 немайнові вимоги покладається на прокуратуру, за 10 немайнових вимог - на відповідача у справі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Олевської міської ради №666 від 11.11.2021 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність (за межами населених пунктів) в частині прийняття у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га.

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га.

4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності в особі Олевської міської ради (вул. Володимирська 2, м. Олевськ, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 04343470) на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824456000:01:000:0001 площею 440,5563 га, 1824456000:01:000:0002 площею 211,6946 га, 1824456000:01:000:0003 площею 117,0983 га, 1824456000:01:000:0005 площею 220,3635 га.

5. Стягнути з Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області (вул. Володимирська 2, м. Олевськ, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 04343470) на користь на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, вулиця Святослава Ріхтера, 11, Житомир, Житомирська область, розрахунковий рахунок UA 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950 ) - - 27252,00грн судового збору. Видати наказ.

6. Відмовити у позові зобов`язати Олевську міську раду Коростенського району Житомирської області (вул. Володимирська 2, м. Олевськ, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 04343470) повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (майдан С.П. Корольова, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 00022489) земельні ділянки площею 136,7620 га, площею 162,5361 га, площею 66,2851га, площею 4,0482 га в межах та конфігурації, що відображені на схемі накладення земельних ділянок Олевської міської ради на ділянку ДП "Білокоровицьке лісове господарство" виготовлені Житомирською філією ДП "Науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 23.01.25

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу

2- Коростень. окруж. прок. (через Ел. суд)

3- прок. обл. (через Ел.суд) )

4- позивачу Житом. ОДА (через Ел. суд)

5- відповідачу Олевській міській раді (через Ел. суд)

6- 7 третій особі ДСГП "Ліси України" (через Ел.суд) та Філії "Білокоровицьке Ліс. гос-во" (через Ел. каб).