Рішення

від 23.01.2025 по справі 907/94/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/94/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

позивача 2 Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області

до відповідача 1 Виконавчого комітету Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуст МЕГАбуд», м. Хуст Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання договору про закупівлю робіт недійсним та стягнення 6 488 438,00 грн,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони, що з`явилися в судове засідання:

від прокуратури - Чулей О.Ю., прокурор;

від позивача 1 - не з`явився;

від позивача 2 - не з`явився;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - Іляшкович Н.В.;

від третьої особи - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Хустська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Хустської міської ради заявила позов до Виконавчого комітету Хустської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуст МЕГАбуд", яким просить визнати недійсним договір про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул. Волошина до стадіону Карпати в м. Хуст (коригування) №129 від 01.06.2018, укладений між Виконавчим комітетом Хустської міської ради та ТОВ "Хуст МЕГАбуд", стягнути з ТОВ "Хуст МЕГАбуд" на користь Виконавчого комітету Хустської міської ради 6 488 438,00 гривень, а з Виконавчого комітету Хустської міської ради одержані ним за рішенням суду 6 488 438,00 гривень стягнути в дохід держави.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

13.02.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

19.02.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

20.02.2024 від позивача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

21.02.2024 від прокуратури надійшли додаткові пояснення по суті спору.

21.02.2024 від прокуратури надійшли додаткові пояснення по суті спору.

26.02.2024 від позивача 1 надійшли додаткові пояснення по суті спору.

06.03.2024 відповідач 2 подав до суду клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву. Ухвалою суду від 06.03.2024 клопотання представника відповідача 2 про продовження строку на подання відзиву від 06.03.2024 (вх. № 02.3.1-02/1783/24) задоволено.

06.03.2024 відповідач 2 подав до суду клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву. Ухвалою суду від 06.03.2024 вказане клопотання задоволено.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора від 02.02.2024 вх.№ 02.3.1-02/784/24 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 06.03.2024 прокурора від 02.02.2024 вх.№ 02.3.1-02/784/24 про витребування доказів задоволено, судом витребувано від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Коперника, 4, м. Львів, 79000) належним чином засвідчені копії повного тексту рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.01.2019 №57/1-р/к у справі №03-3/2018, а також документи, які стали підставою для його прийняття і містять інформацію з обмеженим доступом: лист АТ КБ Приватбанк від 03.10.2018 №Е.30.0.0.0/4-653462БТ, лист АТ КБ Приватбанк від 19.12.2018 №Е.30.0.0.0/4-694462БТ, лист ТОВ Держзакупівлі.Онлайн від 24.09.2018 №240918-6.

21.03.2024 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

22.03.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 18.04.2024 суд повторно витребував від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вищезазначені документи.

Ухвалою від 23.05.2024 суд повторно витребував від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вищезазначені документи.

На виконання вимог ухвали від 06.03.2024, від 18.04.2024, від 23.05.2024 третьою особою подано до суду вищезазначені документи.

Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.

28.10.2024 від прокуратури надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція прокурора.

Прокурор просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю «ХустБуд» (ЄДРПОУ 41126341) і товариство з обмеженою відповідальністю «Хуст МЕГАбуд» (ЄДРПОУ 41620883) вчинили порушення, передбачене пунктом і статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів під час підготовки та участі у процедурі публічної закупівлі робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул.Волошина до стадіону «Карпати» в м.Хуст (коригування) (оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-04-18-000035-b), проведеної виконавчим комітетом Хустської міської ради. Аналізом Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів встановлено, що вказане рішення до суду оскаржено не було.

Керуючись наведеним позивач просить суд, визнати недійсним договір про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул. Волошина до стадіону Карпати в м. Хуст (коригування) №129 від 01.06.2018, укладений між Виконавчим комітетом Хустської міської ради та ТОВ Хуст МЕГАбуд, стягнути з ТОВ Хуст МЕГАбуд на користь Виконавчого комітету Хустської міської ради 6 488 438,00 гривень, а з Виконавчого комітету Хустської міської ради одержані ним за рішенням суду 6 488 438,00 гривень стягнути в дохід держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає бездіяльність Західного офісу Держаудитслужби та Хустської міської ради щодо вжиття заходів стосовно порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття за наслідком тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для визнання його недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Хуст МЕГАбуд».

Правова позиція позивача 1.

Позивач 1 зазначає, що Законом №2939-ХІІ не надано право органу державного фінансового контролю звернутися до суду із позовом до фізичних осіб-підприємців, приватних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, а лише до підконтрольної установи за результатами проведених заходів державного фінансового контролю.

Водночас вказує, що Законом №2939-ХІІ не надано право органу державного фінансового контролю звернутися до суду із позовом про визнання недійсним договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти.

Правова позиція позивача 2.

Хустської міської ради просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судом встановлено, що позивачем 2 наведено ідентичні правовій позиції відповідача 1 аргументи щодо предмету спору.

Правова позиція відповідача 1.

Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, зазначає, що при розгляді позову про визнання недійсним про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов?язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Наголошує, що зважаючи на те, що тендер фінансувався не за кошти державного бюджету, прокурором не доведено порушення прав чи законних інтересів- позивача-1.

Крім того, вважає, що прокурором не доведено, що в результаті визнання Договору недійсним майнові права держави буде захищено та відновлено.

Водночас прокурор не довів можливість отримання таких робіт за нижчою ціною та не визначив протиправних наслідків укладення та виконання Договору.

Вказує, що на сьогодні умови Договору виконані відповідачами в повному обсязі, що унеможливлює застосування двосторонньої реституції та повернення сторін до стану, який існував до відповідного порушення. Вважає недоведеними підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Правова позиція відповідача 2.

Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, зазначає, що оспорюваний договір є договором підряду, який за змістом ст. 11 ЦК є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, водночас факт прийняття договору до виконання та наступне його виконання вказує на те, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, характерних для такого виду робіт.

Наголошує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вказує, що застосування наслідків недійсності правочину може відповідати інтересам держави, якщо припинення витрачання коштів відповідного бюджету внаслідок припинення спірного зобов?язання на майбутнє. Разом з ци в такому випадку прокурор має довести, що задоволення заявлених ним вимог дозволить у подальшому забезпечити можливість досягнення кінцевих результатів, які мав намір досягнути компетентний орган, оголошуючи публічну закупівлю на більш вигідних для публічних інтересів умовах.

Вважає, що прокурором не доведено можливості отримання таких робіт за нижчою ціною та не визначив протиправних наслідків укладення та виконання договору, крім того, зазначає, що фактично, орган місцевого самоврядування отримав очікуваний результат від закупівлі у вигляді капітального ремонту дорожнього покриття.

Заперечення прокурора на відзиви.

Прокурор спростовує аргументи відповідача, що викладені у відзивах на позов та зазначає, що предметом вказаного позову є саме визнання недійсним і застосування наслідків недійсності правочину, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільству з умислу однієї сторони, водночас наголошує, що законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремим видів недійсних правочинів.

Наголошує, що прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держи і володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов?язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Вказує, що неправомірна поведінка ТОВ «Хуст МЕГАбуд», що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі не може мати правомірного наслідку-укладення договору, а отже, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору про закупівлю.

Зазначає, що наслідки, що настають для порушника за вчинення узгоджених антиконкурентних дій, та наслідки, що застосовуються за результатами визнання правочину недійсним, за своєю юридичною суттю є різними юридичними категоріями.

Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалася своїм правом на подання письмових пояснень по суті спору.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Виконавчим комітетом Хустської міської ради 21.02.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул. Волошина до стадіону "Карпати" в м. Хуст. Закарпатська область.

Виконавчим комітетом Хустської міської ради 18.04.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул.Волошина до стадіону "Карпати" в м.Хуст.Закарпатської області. Коригування» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-04-18-000035-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-04-18-000035-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 6 566 100,00 гривень.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «Хуст МЕГЛбуд» (код 41620883) та ТОВ «ХустБул» (код 41126341), що підтверджується формою реєстру отриманих пропозицій.

Остаточна тендерна пропозиція ТОВ «Хуст МЕГАбул» становила 6 533 000,00 грн, а ТОВ «ХустБуд» 6 552 00,00 гривень.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Хуст МЕГАбуд», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету Виконавчого комітету Хустської міської ради, оформленим протоколом розгляду тендерних пропозицій без номеру від 17.05.2018, вирішено визнати переможцем і акцентувати пропозицію ТОВ «Хуст МЕГЛбуд», що відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 6 533 000,00 грн. та прийнято рішення про намір укласти договір з вищенаведеним переможцем відкритих торгів. Вказаний протокол тендерного комітету Виконавчим комітетом Хустської міської ради оприлюднено у електронній системі закупівель та о 14:11 17.05.2018 на нього накладено ЕЦП, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, сформованим на офіційному веб-порталі Центрального засвідчувального органу (Міністерства цифрової трансформації України), який функціонує на підставі ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за посиланням https://czo.gov.ua/vcrify.

У зв?язку з викладеним того ж дня, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Між Виконавчим комітетом Хустської міської ради та ТОВ «Хуст МЕГ Абуд» (ЄДРПОУ 41620883) укладено Договір №129 від 01.06.2018 про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул.Борканюка від вул.Волошина до стадіону «Карпати» в м.Хуст (коригування), згідно з умовами якого Виконавчий комітет Хустської міської ради доручив, а ТОВ «Хуст МЕГАбуд», зобов`язався в порядку та на умовах, визначених правочином, у строки, обумовлені ним, виконати в повному обсязі роботи з капітального ремонту дорожнього покриття по вул.Борканюка від вул.Волошина до стадіону «Карпати» в м.Хуст відповідно до вимог, установлених чинним законодавством України. Вказаний Договір Замовником оприлюднено у електронній системі закупівель та о 10:01 01.06.2018 на нього накладено ЕЦП, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, сформованим за посиланням https://czo.gov.ua/verify.

Згідно з п. 5.1 вказаного Договору вартість робіт становила 6 533 000,00 гривень.

Пунктом 5.2 цього Договору визначено, що ціна договору визначається відповідно до вимог нормативних документів України у сфері ціноутворення у будівництві із залученням бюджетних коштів та обґрунтовується відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1-1-2013 «Правил визначення вартості будівництва». Договірна ціна є невід?ємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 12.2-12.8 Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Замовник забезпечує оплату за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представником сторін. Кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються до 31.12.2019. За роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні виконаних робіт, оплата проводиться після їх усунення. Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), складених у відповідності з положеннями чинних ДБН і підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника одразу після виконання робіт. Уповноважений представник Замовника протягом трьох днів перевіряє реальність.

Опрацюванням відомостей, розміщених на офіційному державному вебпорталі Міністерства фінансів України «Spending», який містить відкриті дані про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів, який діє на підставі Закону України від 11.02.2015 року № 183-VIII «Про відкритість використання публічних коштів» встановлено, що в ході виконання Договору №129 від 01.06.2018 Сторонами було підписано 12 актів виконаних робіт КБ 2,3 на загальну вартість 6488438,00 гривень, згідно з якими Виконавчим комітетом Хустської міської ради на користь ТОВ «Хуст МЕГАбуд» здійснено 14 платежів на вищенаведену суму.

Вказане підтверджується відомостями шодо деталей відповідних трансакцій: № 106761270 на суму 108944,00 грн, № 120551416 на суму 421504,00 грн, №142320051 на суму 987388,00 грі, №152722159 на суму 799902,00 грн, № 146981824 на суму 449798,00 грн, Nє 160636133 на суму 499991,00 грн, № 169926639 на суму 939982,00 грн, №175409968 на суму 498581,00 грн, №178126333 на суму 340030,00 грн, №178043825 на 18,00 грн, №1 78067184 на суму 9,00 грн, №179473610 на суму 498581,00 грн, №2221881 19 на суму 478000,00 грн, №225149561 на суму 465710,00 грн.

Рішенням Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.01.2019 №57/1-р/к у справі №03-3/2018 визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «ХустБуд» (ЄДРПОУ 41126341) і товариство з обмеженою відповідальністю «Хуст МЕГАбуд» (ЄДРПОУ 41620883) вчинили порушення, передбачене пунктом і статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів під час підготовки та участі у процедурі публічної закупівлі робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул.Волошина до стадіону «Карпати» в м.Хуст (коригування) (оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-04-18-000035-b), проведеної виконавчим комітетом Хустської міської ради. Аналізом Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів встановлено, що вказане рішення до суду оскаржено не було.

Воно обґрунтоване характерними спільними особливостями оформлення й подання тендерних пропозицій ТОВ «Хуст МЕТ Абуд» та ТОВ «ХустБуд», під час участі у відкритих торгах закупівлі «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул.Борканюка від вул.Волошина до стадіону "Карпати" в м. Хуст.Закарпатської області Коригування» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-04-18-000035-b), а саме:

1) поданням учасниками тендерних пропозицій з одного автоматизованого електронного майданчика;

2) незначним проміжком часу (1 год 6 хв) між поданням учасниками тендерних пропозицій, крім цього з використанням 1Р-адрес одного й того самого провайдера;

3) сплатою в один і той самий день однакових сум, за подання учасниками тендерних пропозицій оператору авторизованого електронного майданчика;

4) входом до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт - Банк Приватбанк» (до електронного кабінету) для здійснення операцій в одні й ті самі дні з одних і тих самих ІР-адрес;

5) надсиланням звітів до Хустської ДПІ Хустського управління ГУ ДФС у Закарпатській області з одних і тих самих ІР-адрес з електронних скриньок назви яких с майже ідентичними, за винятком 1 цифри;

6) поданням учасниками, попри відсутність вимог до назв електронних файлів та їх групування, ряду однаково згрупованих документів, а назви 45-ти файлів окремих електронних файлів, завантажених учасниками, містять ідентичний текст;

7) здійсненням розрахунків ціни (кошторисних розрахунків) станом на одну й ту саму дату - 22.02.2018 року, із зазначенням однакових статей витрат.

У вказаних розрахунках «Договірна ціна» учасників однаковими є розміри таких статей витрат: заробітна плата (290,499 тис. грн.). загальновиробничі витрати (134,338 тис. грн.), прибуток (30,572 тис. грн.)

8) однаковим власноручним внесенням змін до показників витрат відповідних ресурсів у програмному комплексі АВК-5 (розміри статей витрат по цих ресурсах у відомостях ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку учасників с однаковими). Вбачається, що розміри статей витрат у розрахунку одного з учасників були переписані з розрахунку іншого учасника та не відповідали дійсності.

9) допущенням однакових помилок, однакового оформлення та однакового викладення частин тексту у документах тендерних пропозицій, що підтверджується наступним.

Незважаючи на довільну форму та відсутність шаблону, ТОВ «ХустБуд» і ТОВ «Хуст МЕГАбуд» однаково надали інформацію у вигляді довідок про наявність автомобільної техніки та обладнання.

У довідці ТОВ «ХустБуд» про наявність автомобільної техніки та обладнання зазначено, зокрема, про наявність власних автомобілів бортових вантажопідйомністю до 3 т (ГАЗ 3302 2002 року випуску) та вантажопідйомністю до 12 т (MAN 403 1996 року випуску). У аналогічній довідні ТОВ «Хуст МЕГАбуд» про наявність автомобільної техніки та обладнання зазначено, зокрема, про наявність орендованих автомобілів вантажопідйомністю до 3 т (ГАЗ 3302 2002 року випуску) та вантажопідйомністю до 12 т (MAN 403 1996 року випуску). При цьому, марка і рік випуску вказаних автомобілів однакові.

У складі тендерних пропозицій ТОВ «ХустБуд», ТОВ «Хуст МЕГАбуд» надано відомості ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості об?єкта будівництва, у яких вказали вартість експлуатації автомобілів бортових, вантажопідйомністю 3т і 5 т, кранів на автомобільному ходу, навантажувачів одноковшових, компресорів пересувних, екскаваторів одноковшових, бетонозмішувачів, розчинозмішувачів, автогрейдерів, котків дорожніх, розподільників щебеню та гравію. У разі використання індивідуального підходу під час підготовки тендерних пропозицій, ТОВ «Хуст МЕГАбуд» не могло зазначити ті самі відомості про марку і рік випуску автомобілів, що і в тендерній пропозиції ТОВ «ХустБуд».

Аналогічно, незважаючи на відсутність шаблону, учасники подали довідки довільної форми з інформацією про наявність працівників, довідки про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для виконання робіт інформаційні довідки з відомостями про учасників, довідки для підтвердження того, що технічні, якісні характеристики предмета закупівлі передбачають необхідність застосування заходів із захисту довкілля, довідки про незалучення субпідрядників - у яких містяться однакові частини тексту, однаково оформлення та однаково допущені помилки.

Крім цього, Учасники надали у складі тендерних пропозицій проекти договору про закупівлю, підписані керівниками та скріплені печатками.

У пункті 4.1 проекту договору про закупівлю, наданого Замовником, зазначено: «Підрядник розпочинає виконання робіт після підписання сторонами договору підряду і повинен завершити їх в строк до року (3 правом дострокового виконання).»

Учасники однаково доповнили шаблон Замовника і у пункті 4.1 проекту договору про закупівлю, наданого у складі тендерних пропозицій, зазначили: «Підрядник розпочинає виконання робіт після підписання сторонами договору підряду і повинен завершити їх в строк до 1 грудня 2019 року(з правом дострокового виконання).»

Згідно з розділом 1, пунктом 7 розділу з тендерної документації Замовника строк виконання робіт за предметом закупівлі - до 31.12.2019 року. Учасники однаково змінили строк виконання робіт та зазначили «до 1 грудня 2019 року» замість «до 31.12.2019 року».

Зазначення ТОВ «Хуст МЕГАбуд» відомостей про марку і рік випуску автомобілів, вказаних у тендерній пропозиції ТОВ «ХустБуд», однакове оформлення ряду документів тендерних пропозицій учасників, однакові частини тексту в цих документах (незважаючи на те, що для підготовки таких документів не надавались шаблони), численні однаково допущені помилки у вказаних документах, свідчить про те, що підготовка документів тендерної пропозиції одного з учасників здійснювалась на основі заповнених документів тендерної пропозиції іншого учасника.

Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що допущені до аукціону учасники цієї закупівлі під час підготовки документації для участі тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами.

Узгодивши свою поведінку, усунули змагальність між собою, а отже, спотворили підсумки проведених Виконавчим комітетом Хустської міської ради торгів у закупівлі робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул. Волошина до стадіону «Карпати» в м. Хуст (коригування) (оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-04-18-000035-b), порушивши його право на отримання найбільш ефективного для себе результату.

Керуючись наведеним позивач просить суд, визнати недійсним договір про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул. Волошина до стадіону Карпати в м. Хуст (коригування) №129 від 01.06.2018, укладений між Виконавчим комітетом Хустської міської ради та ТОВ Хуст МЕГАбуд, стягнути з ТОВ Хуст МЕГАбуд на користь Виконавчого комітету Хустської міської ради 6 488 438,00 гривень, а з Виконавчого комітету Хустської міської ради одержані ним за рішенням суду 6 488 438,00 гривень стягнути в дохід держави.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього ж нормативно-правового акта, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Судом встановлено, що прокурором дотриманий порядок, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва позивача у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем заходів з метою захисту інтересів держави самостійно.

Водночас Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

В свою чергу, Верховний Суд за результатами розгляду справи №914/1507/23 за аналогічним позовом прокурора у постанові від 17.10.2024 дійшов переконання, щодо наявності підстав представництва інтересів держави в особі органів Держаудитслужби, якими не здійснювались заходи державного фінансового контролю у спірних правовідносинах.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні судових рішень було підтверджено обґрунтовану у позовній заяві прокурора наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Північного офісу Держаудитслужби, зокрема шляхом подання позовної заяви до суду про визнання договору про закупівлю за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу однієї сторони.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погодившись з висновками суду першої інстанції, визнала, що при зверненні до суду з вказаним позовом Першим заступником керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області було дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як відповідним органам стало відомо про порушення інтересів держави, мотивуючи це наступним.

Крім того, у п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, непідтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Щодо спірних правовідносин.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

За ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у ст. 3 Закону № 922-VIII, полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналізуючи положення ст. 6 Закону № 2210-III, суд зазначив, що при кваліфікації дій суб`єктів господарювання за п. 4 ч. 2 цієї статті - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

Отже, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

При цьому суд зауважив, що за змістом приписів ст. 6 Закону № 2210-III для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій (зокрема, в антимонопольній справі), які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

У разі наявності відповідного рішення АМКУ в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення АМКУ, встановлені судом, є преюдиційними в силу приписів ст. 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Стосовно ж інших вимог - про визнання недійсним оспорюваного договору та, як наслідок, повернення грошових коштів через відповідача-2 до бюджету, з підстав недоведеності невідповідності оспорюваного правочину до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд керується правовими висновками Верховного Суду у справах № 922/2645/20 та № 922/3322/20 при встановленні обставин щодо наявності рішення АМКУ від 14.05.2020 № 63/36-р/к про визнання дій відповідача-2 та ФОП Вах В. Д. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції за п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону № 2210-III у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, яке, крім того, було предметом розгляду у судових справах № 914/1845/20 та № 914/1844/20 та визнано господарськими судами правомірним.

Так, у справах № 914/1845/20 та № 914/1844/20 господарські суди встановили, що передумовою прийняття АМКУ рішення від 14.05.2020 № 63/36-р/к були з`ясовані обставини: сприятливих умов для обміну інформацією між учасниками закупівлі, в тому числі під час підготовки пропозицій для участі у закупівлі; наявності дилерського договору між дилером ФОП Вах В. Д. та ТОВ НВП «Мастак», що створює умови, за яких виникає вплив ТОВ НВП «Мастак» на діяльність фізичної особи - підприємця внаслідок його укладення, що дає можливість визначати умови господарської діяльності для ФОП Вах В. Д; між цими суб`єктами господарювання до проведення закупівлі існували господарські зв`язки; використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси; між учасниками здійснювались телефонні розмови до проведення торгів та під час їх проведення; подібність дій учасників щодо звернення до одного й того ж відділення банку про надання банківських гарантій для забезпечення тендерних пропозицій, яка не вважається випадковим збігом обставин; спільні риси у завантажених пропозиціях щодо закупівлі; учасники були обізнані щодо цінових пропозицій один одного, отже, не змагалися між собою та діяли узгоджено; за результатами спільної участі цих суб`єктів господарювання у дев`яти закупівлях ТОВ НВП «Мастак» завжди визнавалося переможцем.

Перевіривши рішення АМКУ від 14.05.2020 № 63/36-р/к про визнання ТОВ НВП «Мастак» та ФОП Вах В. Д. такими, що вчинили правопорушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону № 2210-III, на предмет обґрунтованості та законності, суди у справах № 914/1845/20 та № 914/1844/20 дійшли висновків про відсутність підстав для визнання його недійсним та скасування.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, є підставою для недійсності такого правочину.

У спеціальній ч. 3 ст. 228 ЦК України законодавець закріпив норму, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 3 Закону № № 922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З наведених норм права вбачається, що інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

З огляду на викладене та висновки Верховного Суду у справах № 922/2645/20, № 922/3322/20 узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі та підтверджено в судових актах, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів ID: -06-26-001302-a, чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору поставки від 28.08.2018 № ЦЗВ-07-06718-01, укладеного з переможцем закупівлі ТОВ НВП «Мастак», відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Тобто дії ТОВ НВП «Мастак» (постачальник) та філії Укрзалізниці (замовник закупівлі) з укладення договору поставки від 28.08.2018 за встановлених та підтверджених обставин порушення ТОВ НВП «Мастак» як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У ст. 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у ч. 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у п. 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту ст. 216 ЦК України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, грошові кошти у розмірі 6 488 438,00 грн на виконання недійсного за рішенням суду договору про закупівлю робіт підлягають поверненню відповідачем-1 а останнім - в дохід держави.

Отже, позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про визнання договору про закупівлю робіт недійсним та стягнення в кінцевому результаті 6 488 438,00 грн до бюджету підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги прокурора як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідачів покладається 100 354,37 гривень витрат на оплату судового збору, що підлягає розподіленню порівну між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Борканюка від вул. Волошина до стадіону Карпати в м. Хуст (коригування) №129 від 01.06.2018, укладений між Виконавчим комітетом Хустської міської ради та ТОВ "Хуст МЕГАбуд".

3. Стягнути з ТОВ "Хуст МЕГАбуд" (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н., м. Хуст, вул. Нірешська, 8, код ЄДРПОУ 41620883) на користь Виконавчого комітету Хустської міської ради (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд., 27, код ЄДРПОУ 04053714) 6 488 438,00 гривень (шість мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 00 коп.), а з Виконавчого комітету Хустської міської ради одержані ним за рішенням суду 6 488 438,00 гривень (шість мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 00 коп.) стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з ТОВ "Хуст МЕГАбуд" (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н., м. Хуст, вул. Нірешська, 8, код ЄДРПОУ 41620883) на користь Закарпатської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000018475 , код 02909967, МФО 820172 ДКС України) суму 50 177,19 грн (п`ятдесят тисяч сто сімдесят сім гривень 19 коп.) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Хустської міської ради (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд., 27, код ЄДРПОУ 04053714) на користь Закарпатської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000018475, код 02909967, МФО 820172 ДКС України) суму 50 177,19 грн (п`ятдесят тисяч сто сімдесят сім гривень 19 коп.) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 23.01.2025

Суддя Андрейчук Л.В.