Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/10932/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/10932/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"

про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10932/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТКУС УКРАЇНА"

про стягнення 3 687 239,37 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТКУС УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"

про визнання дійсним, таким, що продовжує діяти, договір поставки та зобов`язання виконувати умови договору.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТКУС УКРАЇНА" з вимогою про стягнення коштів (заборгованості) у сумі 3 687 239, 37 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПР2021 від 8.12.2021 року.

26.09.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТКУС УКРАЇНА" надійшла зустрічна позовна заява, якою відповідач просив визнати дійсним, таким, що продовжує діяти, договір поставки від 08 грудня 2021 року № ПР2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преображенське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петкус Україна" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське" продовжувати виконувати умови договору поставки від 08 грудня 2021 року № ПР2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

16.12.2024 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 78 872,39 грн.

17.12.2024 відповідач подав суду заперечення на подану заяву.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, судом встановлено, що у рішенні суду від 10.12.2024 не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 78 872,39 грн., в яку включено 1% гонорару успіху у сумі 36 872,39 грн.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/08/24-1 від 02.08.2024, акт наданих правових (юридичних) послуг з правової (правничої) допомоги від 13.12.2024, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 639 від 13.12.2024.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав суду заперечення на подану заяву, посилаючись на не співмірність заявлених витрат.

З приводу заявлених 36 872,39 грн. гонорару успіху суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказала, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відтак суд доходить висновку, що судові витрати у виді «гонорару успіху» у розмірі 36 872,39 грн., які поніс позивач, не відповідають принципу справедливості та не є такими, що були неминучими, а тому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000 грн. суд зазначає наступне.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 42 000 грн. не є співмірними із складністю предмету спору, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг не є виправданим, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності доходить висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 40 000 грн.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 240, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТКУС УКРАЇНА" (03124, місто Київ, б-р Гавела Вацлава, будинок, 8, корп. 17, код 37615778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" (70545, Запорізька обл., Оріхівський р-н, село Червона Криниця, вулиця Зоряна, будинок, 1, код 30338510) 40 000 (сорок тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 22.01.2025.

Суддя О.М.Ярмак