Постанова

від 09.04.2025 по справі 910/10932/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/10932/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024

у справі № 910/10932/24 (суддя О.М. Ярмак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА»

про стягнення 3 687 239,37 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»

про визнання дійсним, таким, що продовжує діяти, договір поставки та зобов`язання виконувати умови договору,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (далі - позивач, ТОВ «Преображенське») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» (далі - відповідач, ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА») з вимогою про стягнення 3 687 239,37 грн безпідставно одержаних коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПР2021 від 08.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 3 687 239,37 грн, які сплачені як попередня оплата за договором поставки, у зв`язку з його розірванням та невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське», у якій відповідач просив визнати дійсним, таким, що продовжує діяти, договір поставки від 08 грудня 2021 року № ПР2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» продовжувати виконувати умови договору поставки від 08 грудня 2021 року № ПР2021.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач посилається на той факт, що невиконання ним своїх зобов`язань з поставки позивачу товару виникло не у зв`язку з обставинами непереборної сили, а внаслідок прострочення позивача, оскільки останній не повідомив відповідача про нове місце поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/10932/24 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» 3 687 239,37 грн безпідставно одержаних коштів та 55 308,59 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України з відповідача підлягає стягненню 3 687 239,37 грн безпідставно набутих коштів, оскільки позивач на виконання умов договору поставки № ПР2021 перерахував відповідачу попередню оплату за товар та за роботи на загальну суму 3 687 239,37 грн, які останнім не були виконанні, а договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що одностороння відмова від договору та його подальше розірвання було здійснене позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства України та умов спірного договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано при вирішенні питання щодо припинення дії договору поставки №ПР2021від 08.12.2021 тієї обставини, що місце поставки товару відповідно до договору, знаходиться на території активних бойових дій, а також неповідомлення позивачем відповідача про нове, безпечне місце поставки товару. Отже, як зазначає відповідач, має місце прострочення позивача у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому зобов`язання щодо строку поставки товару за договором відстрочується на час поки позивач не повідомить про інше безпечне місце поставки товару.

Також скаржник зазначає про те, що отримані ним кошти за договором поставки №ПР2021 від 08.12.2021 були використані для виконання зазначеного договору (виробництво, постачання обладнання), а саме перераховані компанії-виробнику PETKUS Technologie GmbH (Німеччина) для виробництва та постачання обладнання згідно умов договору №52103450 від 17.12.2021.

Скаржник також зазначає, що ним було розроблено конструкторську документацію, згідно умов Додатку №2 до договору поставки №ПР2021від 08.12.2021, що підтверджується відповідним Протоколом, підписаним позивачем та відповідачем, і поданим до суду разом із запереченнями на відповідь на відзив. Отже, за твердженнями відповідача, у позивача відсутні підстави для стягнення 598 638,46 грн за роботи, які вже були виконані, а судом першої інстанції неправильно визначено суму стягнення.

За твердженнями апелянта, судом першої інстанції було протиправно відмовлено в залученні PETKUS Technologie GmbH у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки як вважає апелянт, оскаржуване рішення може вплинути на права та обов`язки PETKUS Technologie GmbH.

Скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про залучення PETKUS Technologie GmbH до участі у справі № 910/10932/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/10932/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

10.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 36 від 06.02.2025 про сплату судового збору за подання вищевказаної апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Преображенське» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.03.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10932/24.

05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 - без змін, у зв`язку з необґрунтованістю поданої апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що його місцезнаходження не вплинуло на виконання обов`язків відповідачем, оскільки саме відповідач повідомив про настання обставин непереборної сили і як наслідок неможливість виконання своїх зобов`язань за договором.

Посилання відповідача на неможливість повернення коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар та за роботу відповідно до договору поставки №ПР2021від 08.12.2021, у зв`язку з тим, що зазначені кошти були сплачені за виготовлення товару по іншому договору з контрагентом боржника, є безпідставними, оскільки відсутність у боржника коштів, перерахованих його контрагенту, не звільняє відповідача від обов`язку повернути такі кошти позивачу.

Твердження апелянта про виконання ним умов договору щодо розробки конструкторської документації (згідно умов Додатку №2 до договору) є необґрунтованими, оскільки між позивачем та відповідачем Акт приймання-передачі наданих послуг з розроблення конструкторської документації не підписувався.

За твердженнями позивача, відповідачем не наведено обґрунтованих аргументів щодо відсутності у позивача права на одностороннє розірвання договору поставки №ПР2021 від 08.12.2021 та застосування до відповідача пов`язаних з цим наслідків.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в залученні PETKUS Technologie GmbH у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки зазначена особа не є стороною договору поставки №ПР2021від 08.12.2021 та ухвалення рішення у даній справі не вплине на його права та обов`язки.

06.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10932/24.

26.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представників відповідача та неможливістю направлення в судове засідання інших представників.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 розгляд справи відкладено на 09.04.2025.

У судове засідання 09.04.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на обговорення учасників справи було поставлено клопотання апелянта про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору PETKUS Technologie GmbH. Клопотання обґрунтоване тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» (покупець) та PETKUS Technologie GmbH (продавець) було укладено договір №52103450 від 17.12.2021, відповідно до умов якого PETKUS Technologie GmbH продаватиме, а відповідач купуватиме обладнання в кількості та за ціною, визначеною в додатку№1 до зазначеного договору.

Як зазначає апелянт, передумовою укладення вказаного договору став договір поставки від 08.12.2021 № ПР2021, укладений між ТОВ «Преображенське» (покупець) та ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА» (постачальник).

Апелянт наголошує на тому, що у разі задоволення позовної заяви ТОВ «Преображенське», у ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА» з?явиться право вимоги про повернення попередньої оплати від PETKUS Technologie GmbH за непоставлене обладнання. За таких обставин, рішення у справі може вплинути на права та обов?язки PETKUS Technologie GmbH.

Представник відповідача підтримав зазначене клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не впливає на права та обов`язки PETKUS Technologie GmbH, оскільки предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з відповідача 3 687 239,37 грн безпідставно одержаних коштів у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором поставки № ПР2021 від 08.12.2021, а зазначена особа не є стороною договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, з положень ст. 50 ГПК України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Тобто, норми інституту третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах і які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

З огляду на зміст та вимоги позовної заяви, а також на додані до позовної заяви документи, заслухавши думки представників сторін, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення PETKUS Technologie GmbH у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/10932/24 не впливає на права або обов`язки PETKUS Technologie GmbH.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 - залишити без змін.

09.04.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 08.12.2021 між ТОВ «Преображенське» (покупцем) та ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА» (постачальником) укладено договір поставки №ПР2021 (далі - договір, договір №ПР2021), згідно з умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві обладнання виробництва компанії РЕТКUS (далі - товар), розробити конструкторську документацію, здійснити технічний нагляд за монтажними роботами, здійснити пусконалагоджувальні роботи та роботи з навчання (тренінгу) працівників покупця (далі - роботи), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та роботи, а також оплатити їх вартість на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору перелік товару, його назва (найменування), кількість та характеристики (комплектація) визначений сторонами у додатку № 1, а перелік робіт, їх вартість та строк виконання - у додатках № 2 та № 3 до договору, які становлять його невід`ємну частину.

Згідно з пунктом 1.3. договору до вартості товару включена вартість його доставки.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору ціна одиниці товару та його загальна (сукупна) вартість визначена сторонами у додатку № 1 до договору. Вартість робіт визначена сторонами у додатках № 2 та № 3 до договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що загальна вартість товару та робіт в національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ) становить еквівалент 379 969, 76 євро (триста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять євро 76 євроцентів), що станом на 08.12.2021 без ПДВ складає 9 777 888, 59 грн (дев`ять мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 59 копійок), крім того ПДВ у розмірі 1 955 577, 72 грн (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень 72 копійки), а разом 11 733 466,31 грн (одинадцять мільйонів сімсот тридцять три тисячі чотириста шістдесят шість гривень 31 копійка).

Враховуючи валютну складову вартості товару, що є предметом договору, сторони погодили, що всі сплачені покупцем грошові кошти за товар в гривні зараховуються постачальником в рахунок оплати товару в євро виходячи з готівкового курсу продажу євро, встановленого в міжбанківській інформаційній системі «ВІN.ua» (сайт www.bin.ua), сформованим на 16.00 за київським часом на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар.

Згідно з пунктом 2.4. договору оплата товару та робіт, з урахуванням абзацу 2 пункту 2.3 договору, здійснюється у національній валюті України (гривні) наступним чином:

- перша частина оплати (попередня оплата) за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 84 099,03 євро (вісімдесят чотири тисячі дев`яносто дев`ять євро 03 євроценти), крім того ПДВ 20%, що еквівалентно 16 819, 81 євро (шістнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять євро 81 євроцент), здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін цього договору та за умови отримання від постачальника рахунку на оплату на вказану суму п. (2.4.1);

- друга частина оплати (остаточний розрахунок) за товар у розмірі 70% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 196 231,07 євро (сто дев`яносто шість тисяч двісті тридцять один євро 07 євроцентів), крім того ПДВ 20%, що еквівалентно 39 246, 21 євро (тридцять дев`ять тисяч двісті сорок шість євро 21 євроцент), здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження та за умови отримання від постачальника рахунку на оплату на вказану суму (п. 2.4.2);

- перша частина оплати (попередня оплата) за роботи, перелік яких визначено у додатку № 2, у розмірі 90% від їх загальної вартості, що становить еквівалент 16 300,23 євро (шістнадцять тисяч триста євро 23 євроценти), крім того ПДВ 20 %, що еквівалентно 3260,05 євро (три тисячі двісті шістдесят євро 05 євроцентів) здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін цього договору, але не пізніше 24.12.2021 та за умови отримання від постачальника рахунку на оплату на вказану суму (п. 2.4.3);

- друга частина оплати (остаточний розрахунок) за роботи, перелік яких визначено у Додатку № 2, у розмірі 10% від їх загальної вартості, що становить еквівалент 1 811,00 євро (одна тисяча вісімсот одинадцять євро 00 євроцентів), крім того ПДВ 20 %, що еквівалентно 362,23 євро (триста шістдесят два євро 23 євроценти), здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати передачі постачальником покупцю конструкторської документації, але не пізніше 11.04.2022 та за умови отримання від постачальника рахунку на оплату на вказану суму (п. 2.4.4);

- перша частина оплати (попередня оплата) за роботи, перелік яких визначено у додатку №3, у розмірі 80% від їх загальної вартості, що становить еквівалент 14 560,00 євро (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят євро 00 євроцентів), крім того ПДВ 20 %, що еквівалентно 2 912, 00 євро (дві тисячі дев`ятсот дванадцять євро 00 євроцентів), здійснюється покупцем до початку виконання робіт, перелік яких визначено у додатку № 3, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальником рахунку на оплату (п. 2.4.5);

- друга частина оплати (остаточний розрахунок) за роботи, перелік яких визначено у додатку № 3, у розмірі 20% від їх загальної вартості, що становить еквівалент 3 640,00 євро (три тисячі шістсот сорок євро 00 євроцентів), крім того ПДВ 20 %, що еквівалентно 728,00 євро (сімсот двадцять вісім євро 00 євроцентів), здійснюється покупцем після виконання робіт, перелік яких визначено у додатку № 3, проведення тестування товару та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальника рахунку на оплату на вказану суму.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару покупцю здійснюється постачальником на умовах DDP (місце поставки: 70202, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Гуляй поле, вул. Спартаківська, 92), згідно з правилами ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс-2020», за винятком встановлених договором застережень.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що товар має бути поставлений постачальником покупцю у строк до 07.06.2022 (включно).

Відповідно до п. 6.2. договору, сторона яка підпала під дію обставин непереборної сили та внаслідок цього не в змозі виконати свої зобов`язання за договором, повинна негайно, але не пізніше 3 (трьох) днів від дня їх настання, у письмовій формі повідомити про це іншу сторону, а також надати їй відповідну довідку, видану регіональною Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання зобов`язань для сторони, яка підпала під дію непереборної сили, за договором продовжується на час, протягом якого остання буде діяти, але не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, після чого, кожна зі сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором та розірвати його.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач платіжними дорученнями № 11 та № 12 від 16.12.2021 перерахував відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 3 088 600, 91 грн, що складає 30% від його загальної вартості, а також попередню оплату за роботи у розмірі 598 638, 46 грн, що складає 90% від їх загальної вартості, загалом 3 687 239,37 грн.

28.02.2022 відповідач, посилаючись на пункт 6.2. договору, повідомив позивача про настання обставин непереборної сили і, як наслідок, неможливість виконання своїх зобов`язань за договором.

Листом № 15/07/24-1 від 15.07.2024 ТОВ «Преображенське» повідомило ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА» про одностороннє розірвання договору поставки №ПР2021 від 08.12.2021 у зв`язку з тим, що з дати настання для ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА» обставин непереборної сили (розв`язання Російською Федерацією повномасштабної війни проти України) минуло більше ніж 90 календарних днів і такі обставини продовжують діяти, а враховуючи п. 6.2 договору, ТОВ «Преображенське» має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором та розірвати його.

07.08.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 07/08/24-1 про повернення 3 687 239,37 грн безпідставно одержаних коштів.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконана вимога про повернення безпідставно отриманих коштів, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу (ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №ПР2021 від 08.12.2021.

Колегія суддів зазначає, що договір №ПР2021 укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи, що відповідач повідомив позивача про неможливість виконання договору у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, зазначені обставини продовжують діяти більше ніж 90 календарних дні, а позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору поставки №ПР2021 на підставі п. 6.2 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії спірного договору.

Посилання апелянта на прострочення позивача, у зв`язку з неповідомленням про нове місце поставки товару є безпідставними, оскільки ані умовами спірного договору, ані вимогами чинного законодавства не визначено, що у разі настання для постачальника обставин непереборної сили, покупець мав би повідомити постачальника про інше місце поставки.

До того ж, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що за своїми характеристиками товар, який підлягав поставці є специфічним та мав бути поставлений саме за адресою, визначеною у договорі, оскільки мав монтуватися на фундаментну основу.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що договір №ПР2021 розірвано в односторонньому порядку, позивачем направлялася вимога про повернення 3 687 239,37 грн попередньої оплати, відсутність доказів повернення зазначеної оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України 3 687 239,37 грн безпідставно набутих коштів.

Щодо посилань апелянта на відсутність у нього можливості повернути одержані кошти у зв`язку з тим, що вони були перераховані ним на користь PETKUS Technologie GmbH відповідно до договору №52103450 від 17.12.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений двосторонній договір, відповідно до умов якого обидва учасники мали взаємні права та обов`язки.

При цьому, вказаний договір не містив будь-яких застережень, що товар, який підлягав поставці за ним, буде придбаватись у третіх осіб або виготовлятись такими особами, а також не містив жодного посилання на те, що перераховані позивачем грошові кошти за товар, будуть спрямовані відповідачем на виготовлення такого товару.

Посилання відповідача на укладений з його контрагентом договір купівлі-продажу № 52103450 не встановлює для позивача обов`язків, оскільки позивач не є стороною цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких умов, в силу абзацу 2 частини 1 статті 617 ЦК України, відсутність у відповідача (як у боржника) коштів, які були перераховані його контрагенту, не звільняє його від обов`язку повернути такі грошові кошти позивачу.

Відтак, доводи апелянта з цього приводу є необґрунтованими.

Твердження апелянта про те, що грошові кошти у розмірі 598 638,46 грн не підлягають поверненню у зв`язку з виконанням робіт згідно додатку №2 до договору, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п. 1.2 додатку №2 до договору надання послуг підтверджується підписанням акту приймання-передачі наданих послуг, а зазначеного акту для підтвердження виконання робіт відповідачем, суду не було надано.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» про визнання дійсним, таким, що продовжує діяти, договір поставки та зобов`язання виконувати умови договору, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні вимоги, ТОВ «ПЕТКУС Україна» посилається на те, що виконання зобов`язання щодо поставки товару не відбулось не внаслідок обставин непереборної сили, а внаслідок прострочення ТОВ «Преображенське», яке полягало в неповідомленні іншого, безпечного місця для поставки, з метою належного виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії. до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як встановлено судом, саме відповідач, посилаючись на пункт 6.2. договору повідомив позивача про настання обставин непереборної сили і, як наслідок, неможливість виконання своїх зобов`язань за договором.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у листі від 28.02.2022 обставиною непереборної сили визначив саме, військову агресію Російської Федерації проти України, а не знаходження позивача в зоні активних бойових дій.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, ані умовами договору, ані актами чинного законодавства не визначено, що у разі настання для відповідача обставин непереборної сили, позивач мав би повідомити відповідача про інше місце поставки.

Такий обов`язок також не випливає і зі звичаїв ділового обороту, як усталеного правила поведінки, оскільки як на причину невиконання своїх зобов`язань за договором відповідач посилався на іншу обставину, яка не залежала від місцезнаходження позивача.

За таких обставин, доводи апелянта про прострочення позивача як кредитора у зобов`язанні з поставки товару, колегією суддів визнаються необґрунтованими.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, одностороння відмова від договору та його подальше розірвання було здійснене позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства України та умов спірного договору.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ПЕТКУС УКРАЇНА».

Судова колегія також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції під час розгляду справи порушення норм процесуального права, які, за твердженням відповідача, полягали у відмові щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи PETKUS Technologie GmbH, внаслідок чого, на переконання апелянта, суд ухвалив незаконне рішення.

Так, у відповідності до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З огляду на зміст та вимоги позовної заяви та зустрічної позовної заяви, а також додатки до них, місцевий господарський суд правомірно відхилив та не задовольнив клопотання позивача щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, PETKUS Technologie GmbH, оскільки прийняте за результатами вирішення даного спору судове рішення не може вплинути на права та обов`язки зазначеної особи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТКУС УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/10932/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/10932/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10932/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст складено 16.04.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка