Рішення

від 23.01.2025 по справі 920/1357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2025м. СумиСправа № 920/1357/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1357/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська,122, код 31499288)

про стягнення 49 314, 93 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» суму заборгованості за договором про надання послуг № 16 від 26.12.2018 в розмірі 20 585, 04 грн, 3% річних в розмірі 1 635, 88 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 949, 49 грн, пеня в розмірі 19 526, 97 грн та штраф в розмірі 617, 55 грн, а всього 49 314, 93 грн та судові витрати по справі.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.11.2024 справу № 920/1357/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 18.11.2024 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1357/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 12.12.2024 (вх. №3934 від 12.12.2024), в якому не визнає позовні вимоги частково та зазначає, що до моменту подачі позову, позивачем не було надіслано відповідачу акту звірки взаєморозрахунків, при цьому борг погашений в повному обсязі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо сплати штрафу, пені, 3% рычних та інфляційних втрат.

Представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 20.12.2024 (вх. №5473 від 20.12.2024), в якій зазначає, що після відкриття провадження по справі (05.12.2024) відповідачем було в повному обсязі сплачено заборгованість за договором поставки № 16 від 26.12.2018 в розмірі 20 585, 04 грн. Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» 3% річних в розмірі 1 635, 88 грн, пеню в розмірі 19 526, 97 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 949, 49 грн, штраф в розмірі 617, 55 грн та судові витрати по справі.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАШДЕТАЛЬ» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №16 від 26.12.2018.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що на умовах, зазначених у цьому Договорі, Виконавець за рахунок Замовника, зобов`язується надати послуги спецтехніки, згідно письмової заявки Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони дійшли згоди, що вартість послуг за даним договором встановлюється за погодженням сторін та фіксується у рахунках- фактурах, актах приймання-передачі наданих послуг та податкових накладних та специфікаціях.

Згідно п. 5.1. Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунок по даному договору здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку виконавця, якщо інше не погоджене сторонами.

Відповідно до п. 5.3. Договору, сторони дійшли згоди, що незважаючи на викладене у вище в п. 5.1. цього договору, сторони цим домовились, що виконавець може достроково виконати свої зобов`язання за цим договором та надати послуги замовнику до здійснення ним попередньої оплати за такі послуги. В цьому випадку замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги протягом 3 (трьох) робочих днів з дати наданих послуг.

Згідно п. 6.1. Договору, послуги по даному договору надаються виконавцем та приймаються замовником по акту приймання-передачі наданих послуг.

Строк дії Договору узгоджено до 31.12.2019, але до повного проведення розрахунків та виконання зобов`язань сторонами за даним договором. (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що якщо до спливу строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення чи розірвання, договір вважається пролонгованим (продовженим) на кожний наступний календарний рік з аналогічною умовою пролонгації надалі.

На виконання умов договору №16, позивачем здійснювалось надання послуг спецтехніки, загалом 186 господарських операцій, кожна з яких підтверджується актом виконаних робіт та рахунком, але частина операцій не оплачена, що підтверджується наступними документами:

- Акт надання послуг № 202 від 04.11.2021 на підставі якого було виписано рахунок на оплату № 307 від 04.11.2021 на суму 1 999,98 грн;

- Акт надання послуг № 227 від 03.12.2021, на підставі якого було виписано рахунок на оплату № 348 від 03.12.2021 на суму 1200,00 грн;

- Акт надання послуг № 54 від 09.02.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №69 від 09.02.2022 на суму 700,01 грн;

- Акт надання послуг № 60 від 15.02.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №79 від 15.02.2022 на суму 875,02 грн;

- Акт надання послуг № 68 від 23.02.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №93 від 23.02.2022 на суму 8 400,00 грн.

- Акт надання послуг № 78 від 21.04.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №104 від 21.04.2022 на суму 2 750,03 грн;

- Акт надання послуг № 87 від 13.05.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №115 від 13.05.2022 на суму 595,00 грн;

- Акт надання послуг № 88 від 13.05.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №116 від 13.05.2022 на суму 595,00 грн;

- Акт надання послуг № 105 від 07.06.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №134 від 07.06.2022 на суму 1 275,00 грн;

- Акт надання послуг № 110 від 10.06.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №140 від 10.06.2022 на суму 1 444,99 грн;

- Акт надання послуг № 166 від 19.08.2022, на підставі якого було виписано рахунок на оплату №219 від 19.08.2022 на суму 750,01 грн.

На дату подання позову основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 20 585, 04 грн, однак після відкриття провадження у справі, відповідачем 05.12.2024 було сплачено заборгованість за договором поставки № 16 від 26.12.2018 в розмірі 20 585, 04 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав, та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підтягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив. якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у сірок, встановленні договором або законом.

Суд бере до уваги доводи відповідача щодо сплати суми основного боргу після відкриття провадженн у справі, а також заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, та дійшов висновку про часткове задоволення останьої і закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20 585,04 грн на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку із відсутністю предмета спору).

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 6 949, 49 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 635, 88 грн, пеню в сумі 19 526, 97 грн та штраф в розмірі 617, 55 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення строку оплати, зазначеного в п. 5.3. цього Договору, Замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу.

У випадку, якщо Замовник прострочив строки оплати за надані послуги, встановлені даним Договором, понад 20 (двадцять) банківських днів від погодженого строку оплати, Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Суд погоджується з розрахунком штрафу та пені, наведеними позивачем у позовній заяві, вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, наведеним позивачем у позовній заяві, вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача в цій частині також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 585, 04 грн, судовий збір за цими вимогами не покладається на відповідача (в сумі 1 011, 16 грн), а підлягає поверненню позивачу з бюджету за умови подання до суду відповідної заяви.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в сумі 28 729, 89 грн, стягненню з відповідача підлягає 1 411, 24 грн відшкодування судового збору.

Щодо правових витрат на правову допомогу адвоката, то суд не вирішує вказане питання при ухваленні даного рішення, оскільки позивачем у позові зазначено, що докази понесених витрат будуть подані після ухвалення рішення у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК (заява вх.№ 5473 від 20.12.2024).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 920/1357/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська,122, код 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) основного боргу в сумі 20 585, 04 грн (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень чотири копійки) на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Задовольнити позовні вимоги в іншій частині.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська, 122, код 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) 3% річних в розмірі 1 635, 88 грн (одна тисяча гривень шістсот тридцять п`ять гривень вісімдесят вісім копійок), інфляційні втрати в розмірі 6 949, 49 грн (шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень сорок дев`ять копійок), пеню в розмірі 19 526, 97 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень дев`яносто сім копійок), штраф в розмірі 617, 55 грн (шістсот сімнадцять гривень п`ятдесят п`ять копійок), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 411, 24 грн (одна тисяча чотириста одинадцять гривень двадцять чотири копійки).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

СуддяЮ.А. Джепа