Рішення

від 06.03.2025 по справі 920/1357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

06.03.2025м. СумиСправа № 920/1357/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) від 28.01.2025 б/н (вх. № 392 від 28.01.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1357/24 та матеріали зазначеної справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська,122, код 31499288)

про стягнення 49 314, 93 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» суму заборгованості за договором про надання послуг № 16 від 26.12.2018 в розмірі 20 585, 04 грн, 3% річних в розмірі 1 635, 88 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 949, 49 грн, пеня в розмірі 19 526, 97 грн та штраф в розмірі 617, 55 грн, а всього 49 314, 93 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.01.2025 закрито провадження у справі № 920/1357/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська,122, код 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) основного боргу в сумі 20 585, 04 грн (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень чотири копійки) на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; задоволено позовні вимоги в іншій частині; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська, 122, код 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) 3% річних в розмірі 1 635, 88 грн (одна тисяча гривень шістсот тридцять п`ять гривень вісімдесят вісім копійок), інфляційні втрати в розмірі 6 949, 49 грн (шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень сорок дев`ять копійок), пеню в розмірі 19 526, 97 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень дев`яносто сім копійок), штраф в розмірі 617, 55 грн (шістсот сімнадцять гривень п`ятдесят п`ять копійок), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 411, 24 грн (одна тисяча чотириста одинадцять гривень двадцять чотири копійки).

Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення від 28.01.2025 б/н (вх №392 від 28.01.2025), у якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №920/1357/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500, 00 грн.

До зазначеної заяви на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача додано копії: ордеру на надання правничої допомоги від 04.11.2024 Серії ВМ №1054154, договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024, додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги б/н від 04.11.2024, акту приймання передачі наданих послуг від 27.01.2025, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №920/1357/24.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.02.2025 постановлено прийняти до розгляду заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) від 28.01.2025 б/н (вх. № 392 від 28.01.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1357/24; розгляд заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) від 28.01.2025 б/н (вх. № 392 від 28.01.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1357/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно із пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом враховано, що рішенням суду від 23.01.2025 закрито провадження у справі № 920/1357/24 в частині вимог щодо стягнення основного боргу.

Відповідно до частини 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

На підтвердження судових витрат представником позивача надано суду копії: ордеру на надання правничої допомоги від 04.11.2024 Серії ВМ №1054154, договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024, додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги б/н від 04.11.2024, акту приймання передачі наданих послуг від 27.01.2025, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №920/1357/24 на суму 10 500, 00 грн.

Відповідно до наданих представником позивача письмових доказів розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою складає 10 500,00 грн.

Згідно пункту 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024, сторони погодили, що розмір та порядок сплати Клієнтом гонорару Адвокату визначаються додатковими угодами до цього договору по кожній окремій справі, або виконаній роботі.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги б/н від 04.11.2024, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» визначено, що розмір гонорару (винагороди) Адвоката за договором обраховується за погодинною ставкою у розмірі 1 500, 00 грн на годину, оскільки обставини справи не дозволяють чітко визначити час, що буде затрачений на захист інтересів клієнта.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №920/1357/24, адвокатом Цукановим В.В. надана клієнту правова допомога, вартість якої склала 10 500, 00 грн, а саме:

1) Складання позовної заяви, а саме:

- аналіз та оформлення належним чином документів позивача;

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах;

- формування правової позиції;

- подання позовної заяви через електронний суд (адвокатом витрачено 6 годин).

2) Складання та подання заяви про зменшення розміру позовних вимог (адвокатом витрачено 1 година).

Також, адвокатом Цукановим В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» було підписано Акт приймання передачі наданих послуг від 27.01.2025 на суму 10 500, 00 грн.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами статті 244 ГПК України додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Ураховуючи те, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а представником відповідача не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 10 500, 00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Такий розмір відповідатиме обсягу наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241,244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40020, м. Суми, вул. Харківська, 122, код 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБЕТОНБУД СУМИ» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42018738) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень).

2. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

СуддяЮ.А. Джепа