Ухвала

від 22.01.2025 по справі 917/1123/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1123/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача - Данілової Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №55 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Істоміна О.А., Стойка О.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 (суддя Мацко О.С.)

у справі №917/1123/23

за позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №55 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №55 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі також - Кременчуцький ЗДО №55) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі також - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води стосовно приміщення за адресою: 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Довженка, 8 за період з початку опалювального періоду 2022 - 2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги з постачання тепла, що застосовувалися до позивача станом на 24.02.2022.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

(1) застосування відповідачем з 01.11.2022 при обрахунку вартості поставленої позивачу теплової енергії двоставкового тарифу суперечить Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022 та запроваджує мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, так як сплата коштів за двоставковим тарифом є більшою, ніж за одноставковим тарифом, який діяв у м. Кременчуці Полтавської області станом на 24.02.2022;

(2) при застосуванні до позивача двоставкового тарифу відповідач допустив порушення процедури його встановлення, зокрема пункту 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (далі - Порядок № 869);

(3) тарифи на послугу з постачання теплової енергії відповідачем для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2022, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

3. Заперечення проти позову мотивовані, зокрема, тим, що:

(1) нарахування за відпущену відповідачем теплову енергію здійснюються відповідно до встановлених тарифів, які введені в дію з 01.10.2022 рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго". При застосуванні цього рішення було дотримано вимоги Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування";

(2) відповідач не має правових підстав застосовувати інші тарифи (враховуючи тарифи, що були встановлені для інших теплопостачальників, зокрема ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ");

(3) застосування двоставкового тарифу не є введенням додаткової плати, а є лише зміною формату тарифу. Доцільність застосування двоставкового формату тарифу полягає в тому, що витрати, які компенсуються платою за спожиту теплову енергію, мають сезонний характер виникнення. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №869 двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

(4) рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 19.10.2018 №917 "Про надання дозволу на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надано дозвіл на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів відповідача;

(5) чинне законодавство України зобов`язує відповідача здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів м. Кременчука;

(6) механізм формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", якою затверджено Порядок №869;

(7) відповідач є ліцензіатом Полтавської обласної державної адміністрації, а тому постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.06.2019 №1174 не поширює свою дію на підприємство, в т.ч. в частині отримання згоди органу місцевого самоврядування на встановлення двоставкових тарифів;

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

4. Позивачу на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Довженка, 8.

5. Починаючи з опалювального періоду 2022-2023 роки позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

6. До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

7. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 №1421 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 за №1867 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів" з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

8. Вказаними рішеннями для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 2 862,85 грн за 1 Гкал, а з 30.12.2021 3 281,22 грн за 1 Гкал.

9. Такий тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

10. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку теплогенеруюче обладнання ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

11. 29.04.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану", пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.

12. 19.08.2022 набрав чинності Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно зі статтею 1 якого запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

13. Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 №473 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ" було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки.

14. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-Р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області" Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 за №481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".

15. Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.

16. Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 №1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

17. Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 №86 було внесено зміни до вищезазначеного рішення №1508, яким на виконання вимог статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" зобов`язано ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

18. Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 №1574 опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

19. Між позивачем і відповідачем було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 №7083 та договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 25.01.2023 №7083/2023.

20. Згідно з пунктом 1 договору №7083 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №55 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Споживач) за адресою: вул. Довженка, буд. 8 дошкільний заклад №55, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

21. Відповідно до пункту 33 договору №7083 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

22. В рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (пункт 34 договору).

23. У 2023 році сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №7083, пунктом 1 якої сторони погодили внести зміни до пункту 33 договору, виклавши його в наступній редакції:

"Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ)".

24. Відповідно до пункту 3 зазначеної додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023 (частина третя статті 631 ЦК).

25. В пунктах 43, 44 договору №7083 сторони погодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно з частиною третьою статті 631 ЦК), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

26. Вказаний договір підписано представникам сторін та скріплено печатками сторін.

27. Згідно з пунктом 1.1 договору №7083/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (учасник) зобов`язується з 01.01.2023 по 31.12.2023 постачати позивачу (замовник) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

28. У пункті 1.2 договору №7083/2023 сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 249,439 Гкал.

29. Відповідно до пункту 3.1 договору №7083/2023 від 25.01.2023 сума цього договору становить 998 384,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 166 397,33 грн.

30. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для Учасника, та фактичного обсягу спожитої Замовником товарної продукції.

31. Керуючись пунктом 7 статті 19 постанови №1178, сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договору).

32. Починаючи з 01.11.2022 відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами у справі.

33. Відповідач в листопаді 2022 року, квітні 2023 року направляв позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов договорів від 01.11.2022 №7083 та від 25.01.2023 №7083/2023, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2 197,08 грн без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн без ПДВ).

34. У вказаних рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в додатку 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - рішення Полтавської обласної ради №477).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

35. Господарський суд Полтавської області рішенням від 10.07.2024 у справі №917/1123/23, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 15.10.2024, у позові відмовив повністю.

36. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що:

(1) відповідач не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживачам, в тому числі - позивачу, а отже і не може самостійно їх змінити;

(2) застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється позивачу за укладеними між сторонами договорами, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", умовами укладених між сторонами договорів не передбачено, натомість двоставкові тарифи за відпущену теплову енергію, вказані в цих договорах, відповідають тарифам, встановленим у додатку 1 до рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 №477;

(3) Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023 у справі №440/6193/23 відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 в частині встановлення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до додатку 2. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 дане рішення суд залишив без змін;

(4) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є ліцензіатом Полтавської обласної державної адміністрації, а тому постанова НКРЕКП від 25.06.2019 №1174, на яку посилався позивач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

(5) Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" дійсно забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, однак він не містить норми, яка б зобов`язувала постачальника теплової енергії (ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") здійснювати постачання споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника (ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ") уповноваженими органами станом на 24.02.2022;

(6) предметом спору у цій справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 до дня ухвалення рішення суду, однак саме по собі виставлення рахунків на оплату не може розглядатися як дія, яка може свідчити про порушення прав та інтересів позивача, а дійсний розмір грошових зобов`язань позивача по оплаті наданих послуг теплопостачання може бути встановлений під час розгляду спору майнового характеру між сторонами у справі, що свідчить про те, що позивач у цій справі обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

37. Кременчуцький ЗДО №55 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1123/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

38. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи що:

- суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04.04.2024 у справі №917/730/23, щодо застосування норм Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023 №3220-ІХ) та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" (далі - Постанова №502);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023 №3220-ІХ) до правовідносин, які виникли між суб`єктами господарювання (позивач і відповідач) у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

39. Доводи скаржника зводяться до неправильного застосування судами пункту 1 Постанови №502 " та статті 1 Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", з урахуванням яких для споживачів м. Кременчука, в тому числі для позивача, мав би застосовуватися тариф, що існував станом на 24.02.2022. Вимога позивача про здійснення перерахунку стосувалася не самої зміни тарифу, що потягло б за собою внесення змін до договорів, як вважають, а була направлена позивачем для захисту своїх законних прав та інтересів, враховуючи діючий Закон. Відповідач мав би відтермінувати запровадження нового (двоставкового) тарифу під час дії воєнного стану для позивача та отримати за це компенсацію у відповідності до Закону.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частин другої статті 287 ГПК

40. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

41. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

42. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

43. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.

44. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

45. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

47. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

48. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

49. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

50. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

51. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

52. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

53. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

54. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

55. Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.04.2024 у справі №917/730/23 щодо застосування норм Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023 №3220-ІХ) та Постанови №502.

56. У справі №917/730/23 предметом розгляду були вимоги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання укладеним пункту 33 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із врегулюванням переддоговірного спору в судовому порядку та незгодою відповідача зі змістом спірного пункту договору, яким встановлювалися для відповідача двоставкові тарифи, що були встановлені рішенням пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 №477.

57. Водночас, у цій справі №917/1123/23, що розглядається, правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позивач не погодився із застосуванням до нього відповідачем для розрахунку оплати за поставлену теплову енергію на потреби опалення тарифу більшого, ніж у попередніх розрахунках позивача з ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", тому просив зобов`язати саме відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих / отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу. В той час як відповідач, за встановлених судами обставин, не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживачам, в тому числі позивачу, а отже й не може самостійно їх змінити; тарифи на постачання теплової енергії встановлюються Полтавською обласною радою.

58. Наведене свідчить, що правовідносини у цій справі №917/1123/23 та у справі №917/730/23 не є подібними в розумінні критеріїв подібності, оскільки є відмінними зміст спірних правовідносин, а також предмет та підстави позову.

59. Водночас Суд враховує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №191/4364/21 у пункті 18.8 зазначено, що "правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору".

61. У справі №917/730/23 Верховний Суд не виснував щодо застосування частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", а також Постанови №502, на неоднакове застосування яких вказує скаржник.

62. Верховний Суд у справі №917/730/23 зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Суд за змістом рішення прямо вказав про те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах. Постанова Верховного Суду у справі №917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі оцінки ними доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК.

63. Наведене свідчить, що визначена скаржником - Кременчуцького ЗДО №55 підстава касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1123/23, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частин другої статті 287 ГПК

64. Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції Закону від 30.06.2023 №3220-ІХ) до правовідносин, які виникли між суб`єктами господарювання (позивач і відповідач) у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

65. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

66. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

67. Надаючи оцінку цим доводам скаржника Суд встановив, що у касаційному порядку переглядалася подібна справа №917/1389/23 за позовом Кременчуцької гімназії №31 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача.

68. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовувалися аналогічними підставами, що й у цій справі №917/1123/23.

69. За результатами розгляду справи №917/1389/23 Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 дійшов висновку про незастосовність норми статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" до подібних правовідносин, зокрема, зазначивши таке:

"Відповідно до змісту частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на:

послуги з розподілу природного газу;

теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас до частини першої зазначеної статті Закону були внесені зміни згідно із Законом України від 30.06.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" (набрав чинності з 27.07.2023) та викладено статтю 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у такій редакції:

"Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".

За доводами позивача, відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022-2023 здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов`язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії.

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Приписами статті 16-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Частиною третьою статті 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (статті 190 ГК України).

Державні регульовані ціни, у розумінні частин першої-другої статті 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" та іншими законами.

Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Полтаватеплоенерго" внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області; згідно зі статутом КП "Полтаватеплоенерго" засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада; тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою; застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку №2 до Рішення Полтавської обласної ради №477; тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради №477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 №286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а, отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука; тариф КП "Полтаватеплоенерго" єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

Суд зазначає, що стаття 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:

- містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;

- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.".

70. Наведене свідчить, що висновок щодо застосування норми статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у подібних правовідносинах, про відсутність якого зазначає скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, сформований Верховним Судом у постанові від 26.09.2024 у справі №917/1389/23.

71. Висновки судів попередніх інстанцій у справі №917/1123/23, що розглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справі №917/1389/23. Підстав для відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 26.09.2024 у справі №917/1389/23, Суд не вбачає.

72. Зважаючи на те, що наведена Кременчуцьким ЗДО №55 підстава касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1123/23, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно частини першої статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку) (пункт 4); після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5).

74. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Суд, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кременчуцького ЗДО №55 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1123/23.

Розподіл судових витрат

75. З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького ЗДО №55 сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №55 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1123/23, відкрите на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець