Постанова

від 14.01.2025 по справі 925/1225/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1225/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників сторін:

прокуратури - Красножон О. М.,

відповідачів - Гаврилова О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Мальченко А. О., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2023 (суддя Гладун А. І.) у справі

за позовом керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави

до Відділу комунального майна Уманської міської ради, Уманської міської ради, фізичної особи-підприємця Бебешка Сергія Петровича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Уманський міжшкільний навчально-виробничий комбінат,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради,

про визнання недійсними та скасування наказів та рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі та повернення майна,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року керівник Уманської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави з позовом до Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради (далі - Відділ з питань комунальної власності), правонаступником якого є Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради (далі - Управління містобудування), Уманської міської ради (далі - Уманська міськрада) та фізичної особи-підприємця Бебешка Сергія Петровича (далі - ФОП Бебешко С. П.) про (1) визнання недійсним і скасування наказу Відділу з питань комунальної власності від 27.10.2017 № 90-С "Про приватизацію об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні, 27" (далі - наказ від 27.10.2017 № 90-С); (2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою площею 244 м2 на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані, Черкаської обл., від 06.04.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 1185 (далі - договір купівлі-продажу нежитлової будівлі); (3) зобов`язання ФОП Бебешка С. П. повернути у комунальну власність територіальної громади м. Умані нежитлову будівлю з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою площею 244 м2 на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані, Черкаської обл. (далі - нежитлова будівля); (4) визнання недійсним та скасування рішення Уманської міськради від 22.05.2020 № 3.25-78/7 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу за адресою: вул. Небесної сотні, 27" (далі - рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7); (5) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, від 29.05.2020 (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки); (6) зобов`язання ФОП Бебешка С. П. повернути у комунальну власність територіальної громади м. Умані земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, розташовану на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані, Черкаської обл. (далі - земельна ділянка).

1.2. Позов обґрунтовано обставинами приналежності спірної нежитлової будівлі та земельної ділянки до майна закладів освіти, що всупереч забороні, встановленій Законом України "Про освіту", були відчужені для використання не за освітнім призначенням, а для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі. Зокрема, за доводами прокурора, відчуження об`єкта комунальної власності відбулося всупереч статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; оспорювані договори суперечать Цивільному кодексу України та Земельному кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", інтересам територіальної громади міста, а також моральним засадам суспільства, тому відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а спірні об`єкти поверненню в комунальну власність територіальної громади м. Умані.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, у позові відмовлено повністю за необґрунтованістю.

2.3. Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області через суперечливість висновків судів попередніх інстанцій, ненадання оцінки усім доводам сторін та допущену судами неповноту судового дослідження.

2.4. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.09.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд установив, що нежитлова будівля до приватизації була об`єктом комунальної власності, не була майном закладу освіти, не перебувала в оперативному управлінні закладу освіти, не належала закладу освіту на іншому речовому праві, не перебувала на балансі закладу освіти та не використовувалася в освітніх цілях; орендар - ФОП Бебешко С. П. за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди в розмірі 28,7 % ринкової вартості майна, визначеної для цілей оренди; відчуження об`єкта приватизації (пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення) було погоджено Управлінням культури Черкаської обласної державної адміністрації (далі - ОДА). За висновками суду, у наведеному випадку покупець не мав і не міг мати можливості перевіряти правильність актів відповідачів щодо приватизації спірного майна; він, звертаючись до органу місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, законно вважав, що діє добросовісно і правомірно, оскільки був впевнений в тому, що враховуючи характер робіт і їх вартість здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна визначеної для цілей оренди та вказаної в договорі оренди. Також суд першої інстанції встановив, що відчуження земельної ділянки відбулося за рішенням Уманської міськради від 31.05.2019 № 3.60-62/7 через рік після припинення права користування Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату цією земельною ділянкою за його ж зверненням від 24.04.2019 та на момент продажу земельної ділянки у ФОП Бебешка С. П. перебувало у власності нерухоме майно, яке на ній розміщене; спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови та зміни цільового призначення не відбулось.

Крім того, суд зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом визнання недійсними та скасування оспорюваних наказу і рішення є неефективним та не забезпечує відновлення порушених прав. Водночас оскільки в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, то, як зазначив суд, заява відповідача ФОП Бебешка С. П. про застосування позовної давності не розглядається.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2023 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - прокурор) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2023 в частині відмови в позові про визнання недійсними оспорюваних договорів та зобов`язання повернути нежитлове приміщення та земельну ділянку і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора у цій частині.

Прокурор посилається на ухвалення оскаржених судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права; підставою подання касаційної скарги визначає пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) - постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/482/21, від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, від 12.02.2019 у справі № Б29/334-09, у справі № 604/917/15-ц, від 30.11.2021 № 925/1704/20, а також у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"; неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод без урахування висновку Верховного Суду, наведеного у постановах від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16, від 03.05.2018 у справі № 7/61-9/80; неправильне застосування судами статті 134 Земельного кодексу України щодо необхідності застосування конкурентної процедури та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 03.10.2023 у справі № 918/1131/21; незастосування положень статті 80 Закону України "Про освіту" та неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 05.10.2022 при перегляді вказаної справи; (2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому скаржник посилається на Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" № 2269-VIII, який набрав чинності 07.03.2018, Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статтю 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

3.2. Від ФОП Бебешка С. П. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

3.3. Від Відділу комунального майна надійшла заява про розгляд справи за відсутності представників відділу.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 06.08.1980 Виконавчий комітет Уманської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 407, яким вирішив восьмирічну школу № 15 закрити з 01.09.1980; перевести з вказаної дати класні учнівські колективи 1-3 класів та вчителів і вихователів цих класів в середню школу № 4, а класні учнівські колективи 4-7 класів та вчителів, які працюють в цих класах - в середню школу № 7. Відкрити з 01.09.1980 на базі восьмирічної школи № 15 після проведення реконструкції міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання та професійної орієнтації учнів.

Восьмирічна школа № 15, а згодом Міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання та професійної орієнтації учнів здійснювали освітню діяльність у приміщеннях за адресою: м. Умань, вул. Ралдянська, 27.

Рішенням Уманської міськради назву вулиці Радянська змінено на Героїв Небесної Сотні.

Приміщення, у яких школа № 15 та Уманський міжшкільний науково-виробничий комбінат здійснювали освітню діяльність складалися з двох корпусів: корпус № 1 - "Земське училище", позначений на плані літ. А-1, площею 634,1 м2 та приміщення № 2 - "Скарбниця", позначений на плані літ. Б, площею 244 м2 із цокольним поверхом та недобудованою прибудовою.

Як зазначив у позові прокурор, із моменту створення по 2007 рік Уманський міжшкільний навчально-виробничий комбінат використовував приміщення корпусу № 2 "Скарбниця" - нежитлову будівлю з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою площею 244 м2 як навчальний корпус, зокрема кабінети машинопису та інформатики, та як адміністративні приміщенні.

Об`єкт нерухомого майна - "Скарбниця" (мур) побудований у 1900 році та є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

До передання у комунальну власність приміщення корпусу № 2 ("Скарбниця") перебувало у державній власності в особі Фонду державного майна України. У 2005 році приміщення "Скарбниці" було передано в оренду ТОВ "Агрокомплекс".

18.12.2002 Уманська міськрада прийняла рішення, яким затвердила перелік підприємств, організацій, установ, майно яких перебуває у комунальній власності міста, до якого включені виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні управління, зокрема РЕУ-1, РЕУ-2, РЕУ-3, відділ освіти та Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Згідно з частиною 1 розділу V статуту Уманського міжшкільного навчально-виробничого комбінату матеріально-технічна база комбінату включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в бухгалтерському балансі Уманського міжшкільного навчально-виробничого комбінату.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 239-р "Про передачу об`єктів культурної спадщини з власності територіальної громади м. Умань в державну власність" на підставі акта приймання передачі від 27.08.2007 із власності територіальної громади м. Умані в державну власність до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва передано об`єкт нерухомого майна пам`ятку архітектури - будівлю навчального корпусу № 1 ("Земське училище"), розташований за адресою: м. Умань, Радянська, 27.

25.05.2017 Виконавчий комітет Уманської міськради прийняв рішення № 189, яким затвердив статут Уманського міжшкільного навчально-виробничого комбінату (нова редакція), юридична адреса якого: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної сотні, 27. Міжшкільний навчально-виробничий комбінат є комунальним закладом, підзвітним та підконтрольним Уманській міськраді, Виконавчому комітету Уманської міськради та Відділу освіти Уманської міськради.

У зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна з балансу Відділу освіти Уманської міськради на баланс Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" передано будівлю навчального корпусу № 1 "Земське училище", в якому розміщувався заклад освіти - Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

25.10.2007 Виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення № 473 "Про передачу основних засобів з балансу Відділу освіти на баланс КП "ВЖ РЕУ-1", згідно з яким передано з балансу Відділу освіти Уманської міськради на баланс КП "ВЖ РЕУ-1" нежитлову будівлю корпусу № 2, розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Радянська, 27, на підставі звернення відділу освіти від 15.10.2007 № 01/482.

23.11.2010 служба охорони культурної спадщини Черкаської ОДА прийняла наказ № 10/03 (а.с. 158 том 1), яким затвердила перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, зокрема "Скарбниця" (мур), 1900 р., адреса: м. Умань, вул. Радянська, 27.

14.10.2014 Уманська міськрада прийняла рішення № 2.11-60/6, яким закріпила за закладами освіти на праві оперативного управління майно, що є власністю територіальної громади м. Умані згідно з додатком; Відділу комунального майна, в установленому порядку, укласти договори з закладами освіти міста про закріплення майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Умань, на праві оперативного управління.

При цьому, як установили суди, приміщення навчального корпусу № 2 ("Скарбниця") у переліку майна, переданого Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату на праві оперативного управління немає.

05.11.2015 Відділ комунального майна та Уманський міжшкільний навчально-виробничий комбінат уклали договір про закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Умані, на праві оперативного управління Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату. Відповідно до акта приймання-передачі Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату в оперативне правління передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Умань, Радянська, 27, зокрема земельну ділянку, площею 0,2955 га та цілісний майновий комплекс, що складається з гаража, столярної майстерні з підвальним приміщенням, паркану, туалету, естакади та п`яти автомобілів.

Приміщення навчального корпусу № 2 ("Скарбниця") у переліку майна, переданого Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінат на праві оперативного управління відсутнє.

19.02.2016 Уманська міськрада прийняла розпорядження № 16-р "Про перейменування вулиць та провулків міста Умані", згідно з яким вулицю Радянську перейменовано на вулицю Небесної сотні.

20.10.2016 Відділ з управління комунальним майном Уманської міськради (орендодавець) та ФОП Бебешко С. П. (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № 34/2016, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно міської комунальної власності - нежитлову будівлю з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, загальною площею 244,0 м2, розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної сотні, 27; майно перебуває на балансі Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3" (далі - КП "Уманське РЕУ № 3") (балансоутримувач), віднесеного до сфери управління Відділу житлово-комунального господарства Уманської міськради.

На час укладання вказаного договору оренди майно перебувало на балансі КП "Уманське РЕУ № 3", віднесеного до сфери управління Відділу житлово-комунального господарства Уманської міськради.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди нежитлових приміщень від 20.10.2016 № 34/2016 майно передано в оренду для розміщення крамниць-складів, магазинів складів або торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, промислових товарів б/в, автотоварів, відео- та аудіопродукції.

23.12.2016 Уманська міськрада прийняла рішення № 6.42-22/7, яким затвердила Програму приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Умані на 2017- 2021 роки та перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Умані, які підлягають приватизації у 2017 році та умови їх продажу.

У звіті за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 2014 року нежитлової будівлі на вул. Радянській, 27 ум. Умані, надано висновок про те, що обстежена нежитлова будівля є аварійною, подальша експлуатація будівлі є неможливою.

23.02.2017 Виконавчий комітет Уманської міськради прийняв рішення № 75, згідно з яким надав ФОП Бебешку С. П. згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого за договором від 20.10.2016 № 34/2016 майна комунальної власності - нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, за рахунок власних коштів, відповідно до проєктно-кошторисної документації; у випадку, якщо при виконанні будівельних робіт встановлюються приховані дефекти, які потребують додаткових витрат, проєктно-кошторисна документація підлягає коригуванню та погодженню балансоутримувачем.

КП "Уманське РЕУ № 3" (балансоутримувач) затвердило зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва "Капітальний ремонт нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою на вул. Небесної сотні, 27, в м. Умані Черкаської області", складений в поточних цінах станом на 25.04.2017.

31.05.2017 ФОП Бебешко С. П. (замовник) і Приватне підприємство "Уманьрембуд 2" уклали договір № 2 на виконання підрядних робіт з капітального ремонту нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані, згідно з пунктом 2.1 якого вартість робіт за твердою договірною ціною, складеною на підставі кошторису становить 1 335 634,28 грн, у т.ч. 222 605,71 грн ПДВ.

Підтверджена аудиторським висновком сума витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням невід`ємних поліпшень, які віднесені орендарем на збільшення первісної вартості орендованого майна, що зазнало поліпшень, у розмірі, що перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до витрат, станом на 31.07.2017 становить 116 759,36 грн.

16.08.2017 ФОП Клименко В. А. зробив аудиторський висновок щодо підтвердження суми витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень орендованого нежитлового приміщення, розташованого на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані, за рахунок коштів орендаря ФОП Бебешка С. П., згідно з яким аудитор підтвердив суму невід`ємних поліпшень, фактично здійснених ФОП Бебешком С. П. на проведення в квітні-липні 2017 року першого етапу капітального ремонту нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, розташованою за вказаною адресою, в межах локального кошторису, що становить станом на 31.07.2017 суму 116 759,36 грн.

Відповідно до акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року та довідки від 16.08.2017 про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення первісної вартості орендованого майна, що зазнало поліпшень, у розмірі, що перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до витрат, орендар здійснив ремонт покрівлі приміщення, вартість якого становить 116 759,36 грн.

Відповідно до платіжних документів ФОП Бебешко С. П. перерахував Приватному підприємству "Уманьрембуд 2" і філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Черкаській області за будівельні роботи 114 296,00 грн та проведення державної експертизи кошторисної частини проєкту будівництва 116 759,36 грн.

29.08.2017 Уманська міськрада прийняла рішення № 3.47-35/7, яким доповнила перелік об`єктів комунальної власності, в тому числі пунктом 9 - перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2017 році - нежитлова будівля з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, шляхом викупу орендарем ФОП Бебешком С. П., орендарем здійснені невід`ємні поліпшення орендованого майна згідно з дозволом Виконавчого комітету Уманської міськради від 23.02.2017 № 75.

08.09.2017 у газеті "Уманська зоря" № 38 (16898) опубліковано повідомлення про прийняте 29.08.2017 Уманською міськрадою рішення про включення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Умані, які підлягають приватизації у 2017 році шляхом викупу, спірної нежитлової будівлі.

27.10.2017 Відділ з питань комунальної власності прийняв наказ № 90-С "Про приватизацію об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні, 27", згідно з яким вирішено провести приватизацію об`єкта комунальної власності територіальної громади - нежитлової будівлі шляхом її викупу орендарем Бебешком С. П.

31.10.2017 КП "Уманське РЕУ № 3" винесло наказ № 225 "Про проведення інвентаризації нежитлових приміщень за адресами м. Умань вул. Небесної сотні, 27, вул. Грушевського, 43/1" у строк із 01.11.2017 по 07.11.2017.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна ринкова вартість об`єкта оцінки - нежитлової будівлі з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, загальною площею 244,0 м2, за адресою: вул. Небесної сотні, 27, м. Умань, що знаходиться на балансі КП "Уманське РЕУ № 3" станом на 31.10.2017 становить 683 160,00 грн. Частка комунального майна в об`єкті оцінки 81,50%, а частка орендаря - 18,50%. На звіт надано рецензію Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області від 29.12.2017 та він затверджений наказом Відділу з питань комунальної власності.

19.11.2017 Відділ з питань комунальної власності прийняв наказ № l04-С, яким затвердив зведений акт інвентаризації об`єкта приватизації комунальної власності територіальної громади міста Умань - спірної нежитлової будівлі станом на 31.10.2017.

14.12.2017 суб`єкт оціночної діяльності приватний підприємець Борейко В. А. затвердив звіт про проведення незалежної оцінки нежитлової будівлі, що знаходиться на балансі КП "Уманське РЕУ № 3", згідно з яким здійснена оцінка станом на 31.10.2017 з метою визначення ринкової вартості об`єкта комунальної власності для приватизації шляхом викупу орендарем. За висновком рецензента від 29.12.2017 звіт класифікується, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Згідно з наказом Відділу з питань комунальної власності від 29.12.2017 № 133-С затверджено частку комунального майна у ринковій вартості об`єкта приватизації комунальної власності територіальної громади м. Умані - нежитлової будівлі станом на 31.10.2017 в сумі 464 000,00 грн; вартість з ПДВ - 556 800,00 грн; оцінка виконана для приватизації об`єкта шляхом викупу орендарем ФОП Бебешком С. П.

У пункті 2 рішення Уманської міськради від 30.01.2018 № 3.33-44/7 "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умані, які підлягають приватизації у 2018 році та умови їх продажу" зазначено про необхідність Відділу з питань комунальної власності у 2018 році завершити приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Умань, включених рішеннями Уманської міськради від 23.12.2016 № 6.42-22/7 та від 29.08.2017 № 3.47-35/7 до переліку об`єктів, які підлягають приватизації у 2017 році.

29.03.2018 Відділ з питань комунальної власності надіслав Управлінню культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА лист № 132, у якому просив погодити відчуження будівлі нововиявленої пам`ятки архітектури місцевого значення - Скарбниця (мур) 1900 р. за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної сотні (Радянська), 27.

03.04.2018 Управління культури Черкаської ОДА надіслало Уманській міській раді лист № 22, згідно з яким погодило відчуження вказаної будівлі за умови укладення охоронного договору між державним органом у сфері охорони культурної спадщини та майбутнім власником пам`ятки.

06.04.2018 Відділ з питань комунальної власності (продавець) та Бебешко С. П. (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність нежитлову будівлю з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, розташовану на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані, та сплатити за нього ціну його продажу відповідно до умов договору, визначених ним.

Відповідно до пункту 1.3 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі нежитлова будівля з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, яка відчужується, загальною площею 244,0 м2 має такі характеристики: нежитлова будівля А-1; прибудова а; ґанок 1; ґанок 2; ґанок 3; незавершена будівництвом прибудова Б; замощення І; розташована на земельній ділянці площею 0,2965 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0492.

Об`єкт приватизації продано шляхом викупу за ціною 464 000,00 грн без урахування ПДВ (пункт 2.1 вказаного договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н. Г. 06.04.2018 і зареєстровано у реєстрі за № 1185.

06.04.2018 Бебешко С. П. перерахував виконавчому комітету Уманської міськради кошти у сумі 464 000,00 грн за об`єкт приватизації згідно з ДКП 1185 від 06.04.2018 на підставі платіжних доручень № 3 на суму 214 000,00 грн, № 1690782 на суму 100 000, 00 грн, № 1690657 на суму 150 000,00 грн.

06.04.2018 Відділ з питань комунальної власності (продавець) та Бебшко С. П. (покупець) склали та підписали акт приймання-передавання майна комунальної власності.

Згідно із витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності на нежитлову будівлю площею 244 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Бебешком С. П. 10.04.2018, номер запису 25722195.

03.05.2018 Управління культури Черкаської ОДА (орган охорони) та ФОП Бебешко С. П. (власник) уклали охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 4/1, у пункті 1 якого передбачили, що власник бере на себе зобов`язання щодо охорони щойно виявленої пам`ятки архітектури - Скарбниці, взятої на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 № 10/03-21, розташованої за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні (колишня вул. Радянська), 27. Термін дії договору безстроковий.

10.05.2018 Відділ з питань комунальної власності надіслав ФОП Бебешку С. П., КП "Уманське РЕУ № 3", Відділу ЖКГ лист, у якому повідомив, що договір оренди майна № 34/2016, укладений 20.10.2016, вважається таким, що втратив чинність із 06.04.2018. Це повідомлення є підставою для внесення відповідних змін до балансу КП "Уманське РЕУ № 3".

Згідно з інформацією Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА від 13.06.2018 № 02/01-03-37/849/02/01-03-37 до переліку об`єктів культурної спадщини на території м. Умань та Уманського району належить пам`ятка архітектури "Скарбниця" на вул. Небесної сотні, 27, у м. Умані.

03.07.2018 Виконавчий комітет Уманської міськради надіслав керівнику Уманської місцевої прокуратури лист № 01/01-20/1846/01, у якому повідомив, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру об`єктів державної власності наданим РВ ФДМУ по Черкаській області (лист від 14.02.2017 № 05-11-767), об`єкт за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, не перебуває в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності. На об`єкт зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Умань в особі Уманської міськради. Об`єкт відчужено згідно з чинним законодавством України.

05.07.2018 Виконавчий комітет Уманської міськради надіслав керівнику Уманської місцевої прокуратури лист № 01/01-20/1785/01, у якому повідомив, що об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Умані - нежитлова будівля відповідно до чинного законодавства України у сфері приватизації не належав до об`єктів, які не підлягають приватизації, та був приватизований у встановленому чинним законодавством України порядку.

28.08.2018 Уманська міська рада прийняла рішення № 5.40-52/7, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти площею 0,2965 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0492, за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату за рахунок земель комунальної власності Уманської міськради, які перебувають в їхньому постійному користуванні.

11.09.2018 Уманський міжшкільний навчально-виробний комбінат звернувся до Уманської міськради із заявою про надання згоди на розробку проєкту землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2965 га, наданої в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти та розташованої за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27.

За рішенням Уманської міськради від 08.10.2018 № 2.8-54/7 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки.

27.02.2019 Уманська міськрада прийняла рішення № 6.63-59/7, яким затвердила Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,2965 га на площі: 0,1505 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0503; 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, і 0,0355 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0502, для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, за рахунок земель комунальної власності Уманської міськради та надала в постійне користування ці земельні ділянки Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату.

24.04.2019 Уманський міжшкільний навчально-виробний комбінат звернувся до Уманської міськради із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1105, яка використовується для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти та розташована за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, у зв`язку з переходом права власності на майно.

Рішенням від 31.05.2019 № 3.60-62/7 право користування Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату на земельну ділянку площею 0,1105 га було припинено.

20.12.2019 Уманська міськрада прийняла рішення № 3.44-71/7, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, Бебешку С. П. за рахунок земель комунальної власності Уманської міськради, які перебували в постійному користуванні Уманського міжшкільного навчально-виробничого комбінату та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови.

14.01.2020 Уманська міськрада (орендодавець) та ФОП Бебешко С. П. (орендар) уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішень Уманської міськради від 20.12.2019 № 3.44-71/7, від 27.12.2019 № 2.5-72/7 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти площею 0,1105 га, за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 27, за рахунок земель комунальної власності Уманської міськради, які перебували у постійному користуванні Уманського міжшкільного навчально-виробничого комбінату. Договір оренди землі від 14.01.2020 укладено терміном на 10 років до 20.12.2029 (пункт 5).

Згідно з рішенням Уманської міськради від 22.05.2020 № 3.25-78/7 вирішено продати Бебешку С. П. земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, для будівництва та обслуговувань будівель закладів освіти; затверджено оціночну вартість земельної ділянки 340 000,00 грн з розрахунку 307,70 грн за один м2 відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 06.05.2020; затверджено ціну продажу земельної ділянки площею 0,1105 га в сумі 340 000,00 грн з урахуванням сплаченого авансового внеску у розмірі 25 910,79 грн; затверджено умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, у тому числі його укладення протягом трьох місяців із моменту прийняття рішення міськрадою та оплату за придбану земельну ділянку не пізніше трьох місяців з моменту підписання сторонами договору; припинено дію договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, для Бебешка С. П. після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

29.05.2020 Уманська міська рада (продавець) та Бебешко С. П. (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1.1 якого продавець на підставі рішення від 22.05.2020 № 3.25-78/7 передає за визначену сторонами плату, а покупець приймає належну продавцю земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, загальною площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, місце розташування: Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної сотні, 27.

Відповідно до пункту 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2020 на вказаній земельній ділянці, розташована нежитлова будівля, що належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н. Г. 06.04.2018 за реєстровим №1185. Право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н. Г. 06.04.2018, номер запису про право власності 25722195, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1293665471108.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки її продаж вчиняється за 340 000,00 грн з урахуванням сплаченої суми авансового внеску 25 910,79 грн (що становить 5 % від вартості земельної ділянки), сплаченого покупцем відповідно до договору про сплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, укладеного між покупцем і продавцем 19.03.2020; згідно з квитанцією, виданою Центральним Уманським відділенням Черкаського ГРУ АТ КБ "Приватбанк" 19.03.2020 № 0.0.1654879297.1 на суму 11 000,00 грн та квитанцією, виданою Центральним Уманським відділенням Черкаського ГРУ АТ КБ "Приватбанк" 19.03.2020 № 0.0.1654868749.1 на суму 14 910,79 грн. Залишок суми до сплати ціни земельної ділянки з урахуванням авансового внеску, становить 314 089,21 грн. Покупцем сплачено залишок суми у розмірі 314 089,21 грн на розрахунковий рахунок продавця згідно з квитанцією від 28.05.2020 № 0.0.1720333102.1, від 29.05.2020 № 0.0.1721116589.1.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на вказану земельну ділянку внесено 29.05.2020 № 36689379.

Оціночна вартість земельної ділянки становить 340 000,00 грн згідно з витягом зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виконаного ТОВ "Уманський центр оцінювачів" 06.05.2020, оцінювач Борейко Г. К., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії АК № 01937, видане Державним комітетом України по земельних ресурсах 10.07.2006 (пункт 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки).

4.3. Предметом позову у цій справі є визнання недійсними та скасування наказу Відділу з питань комунальної власності про приватизацію нежитлової будівлі, рішення Уманської міськради про продаж земельної ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки та їх повернення у комунальну власність територіальної громади м. Умані.

4.4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову.

4.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили із того, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності (пункт 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного, на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

У частині 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу.

Місцеві ради є органами, які здійснюють функції щодо розпорядження комунальною власністю, визначають перелік об`єктів, що підлягають приватизації та способи їх приватизації. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 зазначено, що викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами, і є в такому разі обов`язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об`єктів малої приватизації.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Попередні судові інстанції установили, що органом приватизації було прийнято рішення про приватизацію спірного об`єкта комунальної власності, опубліковано оголошення про його приватизацію, а також проведено оцінку об`єкта приватизації та рецензування звіту про оцінку, тобто вчинено передбачені законом дії, спрямовані на підготовку об`єкта до приватизації.

Частиною першою статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна від 27.02.2004 № 377, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращання фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей, наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Згідно з пунктом 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: - дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; - після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; - на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

У наведених положеннях вказаного Закону законодавцем закріплено можливість завершення вже розпочатих до набрання ним чинності процедур приватизації об`єктів, у тому числі комунального майна шляхом його викупу орендарем.

Попередні судові інстанції установили, що право на приватизацію спірного об`єкта (право викупу об`єкта оренди) набуто позивачем із дати прийняття відповідного рішення уповноваженим органом у визначений ним спосіб відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", тобто таке право виникло у позивача до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Прийняття Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не скасовує чинність прийнятого органом приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" рішення про приватизацію спірного майна шляхом його викупу та не припиняє розпочату процедуру викупу спірного майна, а зумовлює обов`язок органу приватизації завершити відповідну процедуру приватизації з укладенням відповідного договору у порядку визначеному Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідно частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.

Під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції установили обставини погодження Управлінням культури Черкаської ОДА відчуження нежитлової будівлі та укладення з покупцем охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, у зв`язку з чим суди відхили за необґрунтованістю протилежні доводи прокурора. При цьому, суди зазначили, що відсутність письмового дозволу державного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проєктної документації на реставрацію чи ремонт об`єкта приватизації не є підставою для визнання недійсним рішення про приватизацію чи укладеного за наслідками його виконання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор наголошував, зокрема, на тому, що спірна нежитлова будівля належить до майна закладів освіти та була відчужена всупереч забороні, встановленій Законом України "Про освіту".

Надаючи оцінку вказаним аргументам, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

До структури позашкільної освіти, зокрема, входять міжшкільні навчально-виробничі комбінати (стаття 5 Закону України "Про позашкільну освіту").

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про позашкільну освіту" до матеріально-технічної бази закладу позашкільної освіти належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв`язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником).

Законом України "Про освіту" містить заборону приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону (частина 6 статті 80 Закону України "Про освіту").

Ані частина шоста статті 80, ані стаття 81 Закону України "Про освіту" не передбачають умови щодо можливості приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 918/572/19).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.6. Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що спірна нежитлова будівля до її приватизації була об`єктом комунальної власності, не була майном закладу освіти, не перебувала в оперативному управлінні закладу освіти, не належала закладу освіту на іншому речовому праві, не перебувала на балансі закладу освіти та не використовувалася в освітніх цілях. Зокрема, як уже зазначалося і це установили суди, приміщення навчального корпусу № 2 ("Скарбниця") у переліку майна, переданого Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінат на праві оперативного управління відсутнє (рішення Уманської міськради від 14.10.2017 № 2.11-60/6); станом на час укладення договору оренди спірної будівлі з ФОП Бебешком С. П. (20.10.2016), вказане майно перебувало на балансі КП "Уманське РЕУ № 3", віднесеного до сфери управління Відділу житлово-комунального господарства Уманської міськради. Як установили суди, з 2006 року ця нежитлова будівля не використовувалася в освітньому процесі та з 25.10.2007 не перебувала на балансі відділу освіти.

Установили попередні судові інстанції і те, що, враховуючи визначення суб`єктом оціночної діяльності вартості майна для цілей оренди в розмірі 367 200,00 грн, а приріст вартості об`єкта оцінки в результаті проведених робіт становив 105 300,00 грн, орендарем за згодою орендодавця було здійснено за рахунок власних коштів саме поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди в розмірі 28,7 % ринкової вартості майна визначеної для цілей оренди, про що також свідчить і характер ремонтних робіт - ремонт покрівлі приміщення.

Також суди установили, що Управління культури Черкаської ОДА погодило відчуження об`єкта приватизації пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення та з ФОП Бебешком С. П. було укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини.

Разом із тим, господарські суди першої та апеляційної інстанції констатували, що покупець, звертаючись до органу місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, законно вважав, що діє добросовісно і правомірно, оскільки був впевнений в тому, що враховуючи характер робіт і їх вартість здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна визначеної для цілей оренди та вказаної в договорі оренди. Покупець не мав і не міг мати можливості перевіряти правильність актів відповідачів щодо приватизації ним майна, тоді як органи приватизації мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення рішень, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцем.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У наведеній справі ЄСПЛ дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Пунктом 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" суд акцентує увагу на рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", виходячи зі змісту пунктів 32- 35 якого, звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючи визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

ЄСПЛ в рішенні "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" також зазначив про те, що є неприпустимими визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав певні права від держави, та подальше позбавлення його цього права на підставі того, що державний орган порушив закон.

Так, ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Відповідно до пункту 71 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20.10.2011 ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

4.7. Таким чином, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та її повернення територіальній громаді.

4.8. Водночас, господарські суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими позовні вимоги і в частині позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та її повернення територіальній громаді. Так, суди урахували зокрема положення статей 120, 134 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного Кодексу України та встановили, що відчуження земельної ділянки площею 0,1105 га, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, на користь ФОП Бебешка С. П. відбулося через рік після припинення права користування Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату цією земельною ділянкою за його ж зверненням від 24.04.2019; станом на момент розгляду цього спору рішення Уманської міськради від 31.05.2019 № 3.60-62/7 в частині припинення права користування Уманському міжшкільному навчально-виробничому комбінату земельною ділянкою площею 0,1105 га є чинним; на час продажу земельної ділянки у власності ФОП Бебешка С. П. перебувало нерухоме майно, яке на ній розміщене; спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови та зміни цільового призначення не відбулось.

Також попередні судові інстанції зазначили, що ототожнення прокурором нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка формується для визначання розміру плати за землю, що справляється у виді орендної плати чи податку на землю, та ринкової вартості земельної ділянки, яка визначається з метою продажу земельної ділянки є помилковим та є наслідком неправильного тлумачення норм земельного законодавства. Відчуження земельної ділянки за ціною, яка відповідає експертній грошової оцінці, проте, яка є меншою від нормативної грошової оцінки землі, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Крім того, суди відхили заперечення прокурора проти розміру земельної ділянки без доведення іншого розміру та зазначили, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктом нерухомості та необхідною для його обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

Верховний Суд зауважує, що ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє проєкт землеустрою (технічна документація із землеустрою), за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і "геометричні розміри") земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), на що посилався у тому числі прокурор у цій справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проєкті землеустрою чи той факт, що проєкт землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення (постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 19.01.2022 у справі № 922/461/21).

4.9. Крім того, суди відмовили у позові в частині визнання недійсними та скасування оспорюваних наказу та рішення, оскільки вони є ненормативними актами суб`єктів владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання шляхом укладення відповідних спірних договорів купівлі-продажу, а скасування цих рішень не породжує наслідків для покупця об`єкта приватизації та земельної ділянки, оскільки у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією права власності на об`єкти нерухомості. Отже, обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

За необґрунтованості вимог заявленого позову, суди не розглядали заяви ФОП Бебешка С. П. про застосування позовної давності.

4.10. Верховний Суд, переглянувши оскаржені у справі судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

4.11. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.12. Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі в частині відмови у позові про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та договору купівлі-продажу земельної ділянки та їх повернення у комунальні власність територіальної громади м. Умані. На обґрунтування підстав касаційного оскарження посилався на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши висновки, які викладені у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування та висновки, наведені в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження.

Зокрема, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 925/1704/20, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21, від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, від 12.02.2019 у справі № Б29/334-09, у справі № 604/917/15-ц, оскільки аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним наведених скаржником постановах Верховного Суду, позаяк вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. До того ж, суб`єктний склад, предмет позову (в окремих справах), підстави позовів, у наведених справах та у справі, що розглядається, не є подібними. Водночас у справі № 925/1704/20 відмінне й нормативно-правове регулювання.

Разом із тим визнаються необґрунтованими посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 через неподібність правовідносин у них та у цій справі, що розглядається, з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин.

Висновки у наведених скаржником справах та у цій справі, в якій подано касаційну скаргу не можуть вважатися у наведеному випадку подібними через те, що такі висновки у вказаних справах виокремлені скаржником із контексту судових рішень, при цьому не ураховані викладені в рішеннях правові позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

Стосовно посилань на постанову Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 918/1131/21, то колегія суддів зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня така постанова у вказаній справі. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у вказаній справі Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення; інформації про його перегляд в апеляційному та касаційному порядку в Реєстрі немає.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, оскільки підставою для касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судами висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16, від 03.05.2018 у справі № 7/61/9-80, то колегія суддів їх теж відхиляє з огляду на те, що висновки судів у цих справах щодо застосування статті 1 Першого протоколу були зроблені з урахуванням конкретних обставин та наявних у таких справах і оцінених судами згідно з вимогами процесуального законодавства доказів; у вказаних справах були встановлені обставини відчуження майна з порушенням вимог закону, чого проте у справі, в якій подано касаційну скаргу, судами попередніх інстанцій не встановлено.

Щодо доводів скаржника про неврахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 05.10.2022, якою справа направлялася на новий розгляд, то вони визнаються необґрунтованими та стосуються переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин та наявних у ній доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Стосовно посилань прокурора на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", то колегія суддів зазначає, що за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, натомість така постанова не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні вказаної правової норми.

Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанції у оскаржених судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених ними ж обставин справи та підстав для відмови у позові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, тому підстав для врахування висновків, викладених у вказаних постановах, у наведеному випадку немає.

Зважаючи на викладене, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Разом із тим, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.13. Разом із тим прокурор у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження послався також на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

Водночас, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи за результатами її нового розгляду, здійсненої судами оцінки наявних у справі доказів. При цьому скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування таких норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи (суди не встановили обставин незаконного відчуження спірного майна в процесі його приватизації та земельної ділянки під такою нерухомістю), доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Водночас, посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду у питанні застосування положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", скаржник не конкретизує та чітко не визначає норму закону щодо якої відсутній висновок Верховного Суду. Разом із тим при цьому він посилається на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18 щодо застосування абзацу 3 пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначають умови за наявності яких здійснення приватизації об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, можливе шляхом викупу. Як уже зазначалося та установили суди у справі, що переглядається, право на приватизацію спірного об`єкта (нежитлової будівлі) шляхом його викупу виникло у позивача відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", тобто до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна"; цей Закон не припиняє розпочату процедуру приватизації спірного майна. До того ж його положення не передбачають перевірку як об`єкта, так і суб`єкта приватизації щодо якого рішення органу приватизації про приватизацію комунального майна у визначений у ньому спосіб було прийнято до набрання чинності вказаним Законом України на відповідність умовам, встановленим статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Близькі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19, від 14.05.2024 у справі № 914/372/23. Водночас, як уже зазначалося та установили суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі, в якій подано касаційну скаргу, ФОП Бебешком С. П. було здійснено за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в озмірі 28,7% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, тобто виконано умови приватизаційного законодавства щодо права на приватизацію майна шляхом його викупу; Управління культури Черкаської ОДА погодило відчуження спірного об`єкта приватизації пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення та з ФОП Бебешком С. П. було укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Наведене свідчить про непідтвердження прокурором підстави касаційного оскарження, передбаченої також і пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови і з цієї підстави.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим оскаржені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2023 у справі № 925/1225/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак