Постанова

від 14.01.2025 по справі 922/3921/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Третьякова Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 24.09.2024

у складі колегії суддів: Медуниці О.Є. (головуючого), Попкова Д.О., Стойки О.В.

та на рішення Господарського суду Харківської області

від 17.06.2024

у складі судді: Прохорова С.А.

у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24)

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

у межах справи про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва",-

ВСТАНОВИВ:

1. Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" звернулося в Господарський суд Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" про визнання недійсними договорів позики та поруки від 26.09.2011.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у позові відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 25.10.2024 Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24), сформована в системі "Електронний суд" 25.10.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024 касаційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) залишено без руху. Надано Торгівельно-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірмі «Харків-Москва» строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24).

8. 13.11.2024 Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, на виконання ухвали Верховного Суду від 04.11.2024, до якої долучило квитанцію про сплату № 1336-3480-7365-7915 від 13.11.2024, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24).

9. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) за касаційною скаргою Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 10.12.2024 о 10:00 год.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) на 14.01.2025 о 10 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись із вказаною постановою ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що докази вчинення правочину, а саме договорів позики від 26.09.2011 та договору уступки вимоги (цесії) відсутні. Матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо того, що вилучення документів приватного нотаріуса було здійснено не в повному обсязі або з порушенням процедури такого вилучення.

12.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.04.2013 у справі № 2605/7851/12 приватного нотаріуса Курковську Я.Л. визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 3 ст. 358 КК України та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженої. Обставини, встановлені в межах кримінальної справи № 2605/7851/12 свідчать про те, що на момент вчинення правочину (укладення договору позики) приватний нотаріус Курковська Я.Л. не володіла та не могла розпоряджатись самостійно своєю печаткою і, відповідно, не могла здійснити посвідчення договору 02.02.2012.

12.3 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 щодо стандарту доказування.

12.4 Судом апеляційної інстанції протиправно відмовлено у задоволенні клопотання позивача по про витребування оригіналів оскаржуваних договорів позики та поруки від 26.09.2011, чим допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини 5 статті 236 ГПК України. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18.

12.5 Судами попередніх інстанцій протиправно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування інформації у ТОВ "Телерадіокоманія "Сімон" та ТОВ "Телерадіокомпанія "АТН" про те, чи дійсно громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 26.09.2011 особисто перебував на брифінгу (особистій зустрічі з метою надання інтерв`ю) із журналістами видання у місті Харкові. При цьому, однією із підстав для визнання недійсними договорів позики та поруки від 26.09.2011 є те, що ОСОБА_3 не підписував та не міг підписати 26.01.2011 вказані договори в місті Києві.

12.6 Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів - оскаржуваних договорів позики та поруки від 26.09.2011, без врахування при цьому висновків Верховного Суду викладених у постановах від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19 від 12.03.2024 у справі № 922/5102/21.

12.7 Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції мав би або залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін, або задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити мотивувальну частину судового рішення. Натомість судом апеляційної інстанції прийнято в одній постанові два протилежних рішення, а саме апеляційна скарга залишена без задоволення разом із прийняттям рішення про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, що тягне за собою правову невизначеність в результатах розгляду справи, та є підставою для скасування такого рішення.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 14.01.2025 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. ТОВ "Метінком" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказаний відзив обґрунтовано, зокрема, наступним:

- має місце недобросовісна поведінка позивача яка полягає у зловживанні правами щодо судового захисту, оскільки позивачем також ініційовано судові провадження про визнання договору поруки припиненим;

- позивач оспорює договір позики, стороною якого він не є, а отже не має ні охоронюваного законом інтересу, ні порушеного права, за захистом яких він міг би звернутися;

- скаржник фактично не згоден із висновками судів попередніх інстанцій в частині оцінки доказів;

- безпідставними є аргументи скаржника щодо не дослідження судами оригіналів оспорюваних правочинів;

- суди попередніх інстанцій надали належну оцінку аргументам скаржника, якими останній обґрунтовував необхідність призначення судової експертизи.

Розгляд клопотань Верховним Судом

15. Представником ТОВ "Метінком" - адвокатом Камінською А.А. подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, які мотивовано погіршенням стану здоров`я. Окрім того, вказані клопотання мотивовано також тим, що адвокат Камінська А.А. не може прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через сигнал повітряної тривоги у м. Харкові.

16. Представник скаржника в судовому засіданні 14.01.2025 заперечила проти вказаного клопотання.

17. Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

17.1 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

17.2 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

17.3 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

17.4 Провадження за вказаною касаційною скаргою у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024.

17.5 Також, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 було задоволено клопотання представника ТОВ "Метінком" - адвоката Камінської А.А. про відкладення розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд касаційної скарги на 14.01.2025 о 10 год. 30 хв.

17.6 З наведеного убачається, що ТОВ "Метінком" мало достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

17.7 При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.

17.8 Також, із місту ухвали Суду від 18.11.2024, якою було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

17.9 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

17.10 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

17.11 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

17.12 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

17.13 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

17.14 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань представника ТОВ "Метінком" - адвоката Камінської А.А. про відкладення розгляду касаційної скарги та вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 14.01.2025 за відсутності уповноваженого представника ТОВ "Метінком". Відсутність представника ТОВ "Метінком" в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки ТОВ "Метінком" свою правову позицію щодо поданої касаційної скарги викладено у відзиві на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21.1 До матеріалів справи долучена нотаріально посвідчена копія договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, укладеного між громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 (позивачальник) та громадянином російської федерації ОСОБА_1 (позикодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993 (далі - договір безвідсоткової позики).

21.2 За умовами п.1 договору безвідсоткової позики позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США. Цільове призначення грошових коштів: на будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 2 (далі - об`єкт). Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору, на протязі 2007-2008 років.

21.3 Відповідно до п.2 договору безвідсоткової позики сторони за цим договором домовились про те, що договір позики є безпроцентним; остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше протягом одного місяця з моменту введення об`єкта в експлуатацію, або з моменту відкриття відносно майнового поручителя згідно договору поруки від 26.09.2011 ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" справи про банкрутство чи ліквідації останнього. Сторони свідчать, що одержання позики пов`язано із здійсненням підприємницької діяльності позичальника.

21.4 Згідно з п.4 договору безвідсоткової позики при неповерненні суми позики своєчасно позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох відсотків від простроченої суми.

21.5 До матеріалів справи також долучена нотаріально посвідчена копія договору поруки від 26.09.2011, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_1 (кредитор) та ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" (поручитель) (далі - договір поруки).

21.6 За умовами п.1.1 договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку громадянина Ізраїлю ОСОБА_3 , щодо повернення позики за договором, передбаченим п.2 цього договору.

21.7 Згідно з п.2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміють договір безпроцентної позики від 26.09.2011 у розмірі 8 000 000,00 доларів США, укладений між кредитором - громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та боржником - громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 (в основному договорі іменується позичальником).

21.8 Відповідно до п.2.2 договору поруки строк основного договору наступає не пізніше протягом одного місяця з моменту введення об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію, або з моменту визнання майнового поручителя за цим договором банкрутом.

21.9 Пунктом 3.1 договору поруки погоджено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором у строк один місяць з моменту закінчення основного договору, шляхом повного повернення суми позики.

21.10 Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст.559 Цивільного кодексу України (п.5.1 договору поруки).

21.11 За умовами п.8.1 договору поруки поручитель надає свою згоду на відступлення кредитором прав вимоги за зобов`язаннями, які виникають з договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, у випадку смерті боржника за наявності у боржника правонаступників, а також укладання кредитором договору про відступлення прав вимоги за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011 з будь-якою юридичною або фізичною особою.

21.12 Предметом позовних вимог у межах справи № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) є вимоги ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" про визнання недійсними договору позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011.

21.13 Обґрунтовуючи позовні вимоги ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" стверджує, що договір позики не міг бути підписаний ОСОБА_3 "зважаючи на об`єктивну неможливість підписання"; спірні договори ніколи не існували до 2020 року (року смерті сторони за спірними договорами ОСОБА_3 ). При цьому позивач посилається на обвинувальний вирок Оболонського районного суду м.Києва від 23.04.2013 у справі № 2605/7851/12 та лист Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 52677/6-21 від 15.11.2021. Позивач зазначає, що, оскільки вироком суду по справі № 2605/7851/12 встановлено факт не посвідчення приватним нотаріусом Курковською Я.Л. договору позики від 26.09.2011, а також з огляду на відсутність реєстру вчинення нотаріальних дій за 2011-2012 роки приватного нотаріуса Курковської Я.Л. , сторонами договору порушено вимоги ст.ст.512-513 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого такий договір є недійсним відповідно до положень ст.203 ЦК України.

22. Як зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 24.05.2024, на яку суд першої інстанції покликається в оскаржуваному рішенні, позивачем разом із позовною заявою подано клопотання, в якому він просить суд призначити у справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів: договору позики від 26 вересня 2011 року, укладеного між громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, та договору поруки від 26 вересня 2011 року, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" в особі генерального директора ОСОБА_3 , на розгляд якої поставити наступні питання:

- Чи здійснено підпис на договорі позики, укладеним між ОСОБА_3 та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 26.09.2011 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, ОСОБА_3 чи іншою особою?

- Чи здійснено підпис на договорі поруки, укладеним громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в особі генерального директора ОСОБА_3 26.09.2011 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, ОСОБА_3 чи іншою особою?

- Чи вносились у текст документів зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

- Коли було виготовлено бланк кожного з документів?

- Коли було внесено записи (рукописні та друковані) на бланк кожного з документів?

- Чи відповідає строк (час) виготовлення бланків кожного з документів та строк (час) фактичного заповнення кожного з документів?

- Чи виготовлені (виконані) дані кожного з документів (фрагменти документів) у різний час?

- У якій послідовності виконувались реквізити кожного з документів (підпис, відтиск печатки, заповнення тексту тощо)?

- Чи виготовлено вказані документи шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

- Чи відповідає текст (рукописний та друкований) кожного з документів даті створення кожного з документів?

23. Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання суд першої інстанції виходив, зокрема, з наступного:

- предметом позову у цій справі є визнання недійсними договору позики від 26.09.2011, укладений між громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, та договору поруки від 26.09.2011, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" в особі генерального директора ОСОБА_3 ;

- водночас, підставами позову позивач визначає те, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.04.2013 у справі № 2605/7851/12 встановлено, що договір позики від 26.09.2011 не посвідчувався приватним нотаріусом Курковською Я.Л., реєстр вчинення нотаріальних дій за 2011-2012 приватного нотаріуса Курковської Я.Л. відсутній, у день підписання зазначених договорів ОСОБА_3 не знаходився у м. Києві (місце вчинення спірних договорів), оскільки приймав участь у прес-конференції у м. Харкові;

- таким чином, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договорів, позивач прагне досягти правової визначеності (тобто підтвердження судом) у питанні встановлення обставин недодержання в момент вчинення цього правочину вимог, які передбачені, зокрема, положеннями статті 203, 512, 513 Цивільного кодексу України;

- отже, до предмета доказування у цій справі входить встановлення обставин дійсності або недійсності договору уступки позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011 в межах визначених позивачем підстав позову;

- у свою чергу, дослідивши обставини на які посилається позивач в обґрунтування призначення експертизи, а саме, перейшовши за посиланням в мережі інтернет судом встановлено лише те, що в статті, яка міститься за цим посиланням, стосується саме подій, що відбулися у місті Харкові та з її змісту вбачається лише те, що 26.09.2011 ОСОБА_3 надав відповіді на питання журналістів, однак будь-якої інформації про те у який спосіб це відбулося: чи за особистою присутністю ОСОБА_3 на інтерв`ю, чи у телефонній розмові, чи письмовою або електронною відповіддю, у якій час отримано опубліковану інформацію тощо та в якому місті (Київ, Харків чи будь де ще) це відбулося - вказана стаття не містить;

- будь-яких доказів перебування ОСОБА_3 у м. Харкові в час укладення та підписання спірних договорів, а також доказів надання зазначеного інтерв`ю відбувалось за безпосередньої присутності ОСОБА_3 у місті Харкові позивачем не надано, стаття за посиланням таких доказів не містить.

24. Розглядаючи клопотання позивача про призначення по справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів - договору позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011, Східний апеляційний господарський суд виходив з наступного:

- відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч.1);

- згідно зі ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування;

- до предмета доказування у межах справи № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) входить встановлення обставин дійсності/недійсності договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011 у межах визначених позивачем підстав позову. На переконання судової колегії, запропоновані позивачем для експертизи питання не впливають на встановлення обставин дійсності/недійсності оспорюваних правочинів, а скоріше спрямовані на встановлення обставин укладеності/неукладеності правочинів, що не входять до предмету доказування у межах розглядуваної справи.

- враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання апелянта про призначення експертизи.

25. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

26. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

27. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, у свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

28. Процедура банкрутства, в основі якої лежить конкурсна природа, спрямована на забезпечення відстоювання обґрунтованості вимог конкурсних кредиторів до боржника на конкурентних засадах.

29. Відповідно до положень частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" звернулося в Господарський суд Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" про визнання недійсними договорів позики та поруки від 26.09.2011, який мотивовано, зокрема, тим, що договір позики не міг бути підписаний ОСОБА_3 ; спірні договори ніколи не існували до 2020 року (року смерті сторони за спірними договорами - ОСОБА_3 ).

31. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

32. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

33. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).

34. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

35. Згідно з абзацом першим частини першої, частин другої та третьої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

36. За положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

37. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).

38. Згідно з абзацом першим частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

39. Тлумачення вищенаведених норм ЦК України свідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку купівлі-продажу) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

40. Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

41. Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

42. Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об`єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.

43. Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об`єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб`єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

44. Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.

45. Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов`язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.

46. В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

47. Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

48. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

49. Отже, тлумачення частини третьої статті 203 ЦК України дає підстави стверджувати, що вона застосовується лише тоді, коли існує хоча б якесь волевиявлення учасника правочину. Якщо процес формування його волі відбувся під впливом (тиском) зовнішніх обставин чи факторів, які її деформують, за приписами частини першої статті 215 ЦК України це є підставою для визнання правочину недійсним.

50. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (див. постанову Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17).

51. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац перший частини другої статті 639 ЦК України).

52. Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

53. З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов`язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов`язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.

54. Водночас укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першу статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.

55. Абзац другий частини першої статті 218 ЦК України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.

56. Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

57. Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

58. Отже, відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

59. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

60. Формальна визначеність процедур із вчинення нотаріальних дій є фундаментом забезпечення публічної достовірності самого факту укладення нотаріально посвідченого договору та його змісту.

61. При цьому нотаріальне посвідчення правочину може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 ЦК України (частина третя статті 209 ЦК України) [див. окрему ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 688/4803/18 (провадження № 61-19086св19)]. До таких вимог відноситься й дотримання форми правочину, встановленої законом.

62. Тобто нотаріальне посвідчення є наступним і фінальним етапом офіційного фіксування вже вираженої волі сторін після узгодження ними всіх необхідних умов, з якими закон пов`язує чинність (укладеність) правочину.

63. Отже, за відсутності такого обов`язкового атрибуту письмового договору, як підписи сторін, він не підлягає нотаріальному посвідченню.

64. Факт нотаріального посвідчення договору, який не містить підпису сторони (чи містить підроблений підпис), не впливає на чинність (укладеність) такого договору, який за своєю природою є неукладеним.

65. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

66. При цьому, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

67. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

68. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

69. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

70. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, у свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

71. Процедура банкрутства, в основі якої лежить конкурсна природа, спрямована на забезпечення відстоювання обґрунтованості вимог конкурсних кредиторів до боржника на конкурентних засадах.

72. Відповідно до положень частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

73. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

74. Концентрація спорів в межах справи про банкрутство, яка забезпечує реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм Кодексу України з процедур банкрутства.

75. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами п.1 договору безвідсоткової позики позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США. Цільове призначення грошових коштів: на будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 2 (далі - об`єкт). Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору, на протязі 2007-2008 років.

76. Відтак, вказаний договір слід розглядати не лише в якості правочину, який свідчить про намір вчинити певні дії, а й в якості документального підтвердження часткового вчинення таких дій, в частині передачі коштів.

77. Враховуючи наведене, розгляд вказаного спору у цій справі може мати наслідком зміну розміру активу та пасиву боржника у справі про банкрутство.

78. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приходить до висновку про те, що в контексті цієї справи наявний спір про захист права, яке позивач вважає порушеним, а тому в цьому випадку, з огляду на заперечення позивачем самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований під час вирішення спору шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

79. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

80. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

81. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

82. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

84. Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

85. Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у разі спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів" від 27.10.1993).

86. Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не спростовано, що для з`ясування обставин щодо укладеності договору позики, підтвердження / не підтвердження отримання коштів, що мають значення для справи та на які покликається позивач, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

87. При цьому, встановлення обставин щодо підписання або не підписання ОСОБА_3 спірного Договору позики має визначальне значення для захисту прав і законних інтересів не лише позивача, а й інших учасників справи про банкрутство, оскільки дослідження вказаного питання безпосередньо впливатиме на наявність або відсутність зобов`язань позивача за оспорюваним договором поруки, стороною якого є позивач - боржник у справі про банкрутство, який (договір поруки) в свою чергу є похідним від основного зобов`язання (договору позики).

88. Також, судами попередніх інстанцій не зазначено про наявність будь - яких інших засобів доказування, аніж проведення судової експертизи, які б на думку судів могли підтверджувати обставини, на які покликається позивач.

89. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

90. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

91. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

92. Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (пункт 24 рішення ЄСПЛ у справі "De Cubber v. Belgium" від 26.10.1984, заява № 9186/80; пункт 45 рішення ЄСПЛ у справі "Castillo Algar v. Spain" від 28.10.1998).

93. Верховний Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

94. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

95. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

96. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

97. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.

98. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

99. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не були дотримані.

100. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

101. Наведеним спростовуються аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що позивач оспорює договір позики, стороною якого він не є, а отже не має ні охоронюваного законом інтересу, ні порушеного права, за захистом яких він міг би звернутися; скаржник фактично не згоден із висновками судів попередніх інстанцій в частині оцінки доказів; безпідставними є аргументи скаржника щодо не дослідження судами оригіналів оспорюваних правочинів; суди попередніх інстанцій надали належну оцінку аргументам скаржника, якими останній обґрунтовував необхідність призначення судової експертизи.

102. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що має місце недобросовісна поведінка позивача яка полягає у зловживанні правами щодо судового захисту, оскільки позивачем також ініційовано судові провадження про визнання договору поруки припиненим, визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не залишали без розгляду позов у цій справі, з підстав зловживання позивачем своїми правами.

103. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що не було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій, а в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України дослідження та встановлення фактичних обставин справи виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

104. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

105. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, не застосовано норми матеріального права - статті 1 Закону України "Про судову експертизу", з огляду на що, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи у цій справі, а тому рішення суду першої інстанції від 17.06.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 24.09.2024 слід скасувати, а справу № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) слід направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

106. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити в порядку передбаченому законом обставини щодо того, чи є укладеним договір позики від 26.09.2011 та зокрема чи підписано такий договір громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 як позичальником за вказаним договором, чи підтверджується вказаним договором передання коштів, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові та правових висновків викладених у наведених постановах Верховного Суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

107. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) скасувати.

3. Справу № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

К. М. Огороднік