Постанова

від 17.01.2025 по справі 2-143/06

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 2-143/06

провадження № 61-12245св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

за первісним позовом про вселення:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора»,

треті особи: державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова», товариство з обмеженою відповідальністю «Фарфалла-7»

за зустрічним позовом про визнання недійсним договору суборенди та визнання права власності:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова», товариство з обмеженою відповідальністю «Фарфалла-7», комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фарфалла-7», яка підписана представником Халдаєм Іллею Віталійовичем, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовів

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з первісним позовом до виробничо-комерційної фірми «Аврора», треті особи: державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова», ТОВ «Фарфалла-7» про вселення.

Первісний позов мотивований тим, що 31 серпня 2005 року між ним та ПКФ ТОВ «Аврора» був укладений договір суборенди приміщення двоповерхового літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85 (далі - Договір суборенди). Мета використання - під офіс. Відповідно пункту 2.1. Договору суборенди, суборендар вступає у володіння приміщенням одночасно з підписанням Договору суборенди. Разом з тим, на час звернення до суду позивач не може використовувати правомірно орендоване приміщення, тому що відповідач заважає такому використанню.

ОСОБА_1 просив:

вселити його у двоповерхову будівлю літнього кінотеатру за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 85 .

У грудні 2005 року виробничо-комерційна фірма «Аврора» звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова», КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, ТОВ «Фарфалла-7», про визнання недійсним договору суборенди та визнання права власності.

Зустрічний позов мотивований тим, що згідно із договором оренди нежитлового приміщення від 23 липня 1996 року, санаторій ім. Чкалова передав в оренду ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» будівлю літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85. Об`єкт оренди довгий час знаходився у непридатному для використання стані, доказом чого є технічний висновок інституту «Одесагропроект». За замовленням ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» був розроблений проект реконструкції літнього кінотеатру під адміністративний будинок. Замовлення на реконструкцію була затверджена головним лікарем санаторію ім. Чкалова. Будівельні роботи велися за згодою санаторію ім. Чкалова, а також Міністерства охорони здоров`я України. Згідно проекту реконструкція об`єкту була зроблена за рахунок ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн».

За договором оренди ЗАТ «Одеспетрол інкорпорейшн», як орендар, здійснило капітальний ремонт орендованого приміщення. Об`єм виконаних робіт підтверджується актом виконаних робіт за січень, лютий, березень 1998 року.

03 березня 1999 року між санаторієм ім. Чкалова та ПКФ «Аврора» був укладений договір оренди на приміщення, які раніше були реконструйовані ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн». 08 липня 1999 року між ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» та ПКФ «Аврора» був укладений договір цесії, згідно якого до ПКФ «Аврора» перейшло право вимоги боргу санаторію ім. Чкалова у зв`язку із проведенням реконструкції. 08 липня 1999 року ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» за актом приймання-передачі передало ПКФ «Аврора» ряд цінностей, у тому числі і прибудову до літнього кінотеатру. Прибудова до літнього кінотеатру, площею - 241,1 кв. м, не знаходиться ані на балансі ПКФ «Аврора», ані на балансі санаторію ім. Чкалова

Виробничо-комерційна фірма «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю просила:

визнати недійним договір суборенди від 31 серпня 2005, укладений між ТОВ «Аврора» та ОСОБА_1 ;

визнати право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м;

зобов`язати МБТІ та РОН м. Одеси зареєструвати право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року:

в позові ОСОБА_1 про вселення відмовлено;

зустрічний позов виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задоволено;

визнано недійним договір суборенди від 31 серпня 2005, укладений між ПКФ «Аврора» та ОСОБА_1 , на підставі частини першої статті 203 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам цивільного законодавства України.

визнано право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м., згідно технічного паспорту;

зобов`язано МБТІ та РОН м. Одеси зареєструвати право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85 , загальною площею - 241,1 кв. м, згідно технічного паспорту.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

суборендар не виконав умов оплати, тому не має права на вселення до приміщень, а орендар має право на розірвання договору в односторонньому порядку. Додатково суд відзначив, що договір суборенди передбачає передачу у користування ОСОБА_1 приміщення, площею - 587,67 кв. м., з яких - 346,57 кв. м. належить санаторію ім. Чкалова. Це означає, що договір суборенди у частині - 346,57 кв. м. повинен був бути узгоджений із основним орендодавцем, згідно статті 774 ЦК України. Таким чином, договір суборенди від 31 серпня 2005 року не відповідає чинному цивільному законодавству України та має бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам цивільного законодавства України. За таких умов вселення ОСОБА_1 до приміщення двоповерхової будівлі літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, вул. Французький бульвар 85 , неможливе;

на момент подачі позовної заяви пристрій до літнього кінотеатру, площею 241,1 кв .м, не знаходиться ані на балансі ПКФ «Аврора», ані на балансі санаторію ім. Чкалова. Згідно частини четвертої статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця, з`явилася нова річ, орендар стає її співвласником. Частина орендаря в праві власності кореспондує вартості його затрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлене договором чи законом. При цьому договором оренди від 03 березня 1999 року, а також договором оренди від 23 липня 1996 року встановлено, що всі поліпшення, зроблені орендарем з згоди орендодавця, є його (орендаря) власністю. При цьому стаття 41 Конституції України гарантує правомірність власності, придбаної у відповідності до правил, встановлених законом. Придбання будівлі здійснювалося не інакше як у відповідності з чинним законодавством України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності, воно непорушне.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року

заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року задоволено;

поновлено заступнику керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року;

відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси, в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року.

зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

в апеляційній скарзі, прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження та посилається на те, що прокурор не брав участі у розгляді справи, через що про наявність рішення не було відомо. Про наявність підстав для представництва інтересів держави та подання апеляційної скарги стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчить розписка стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи. Матеріали справи містять розписку про ознайомлення 07 вересня 2021 року з матеріалами справи представником прокуратури (а. с. 76). З апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 30 листопада 2021 року, тобто майже через 2 місяці;

однак, прокурор обґрунтовує пропуск строку на апеляційне провадження у період з 07 вересня 2021 року по 30 листопада 2021 року тим, що у вказаний час апелянтом здійснювались всі необхідні дії для отримання відповідної інформації необхідної для оскарження рішення;

колегія суддів вважала, що клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а строк апеляційного оскарження поновленню, оскільки доводи апелянта підтверджуються матеріалами справи;

оскільки перешкоди для відкриття апеляційного провадження у справі відсутні, то необхідно відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою по цій справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2022 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Фарфалла-7».

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

дослідженням матеріалів цивільної справи встановлено, що ВКФ «Аврора» передало право власності на спірне нежитлове приміщення ТОВ «Золотий вік «ЛТД» за договором купівлі-продажу від 06.04.2007 року. В подальшому ТОВ «Золотий вік «ЛТД» на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.08.2008 року на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 червня 2008 року за №841 змінило адресу приміщення та зареєструвало право власності на нежитлове приміщення літера «А», площею - 241,1 кв. м., з адресою знаходження - м. Одеса, Французький бульвар, 85 Ж ;

ТОВ «Золотий вік ЛТД» за договором купівлі-продажу від 29 серпня 2012 року продало вказане приміщення ОСОБА_2 , договір зареєстрований в КП «БТІ» кн 114 неж-137 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у спадок вступив його син - ОСОБА_3 , який передав це приміщення до статутного капіталу ТОВ «Фарфалла-7», код ЄДРПОУ - 42812018. Згідно наявних у справі матеріалів на час розгляду питання про залучення третьої особи у частині будівлі літнього кінотеатру ТОВ «Фарфалла-7» проводить будівельні роботи;

предметом спору по цій справі є - вселення, визнання недійсним договору суборенди, визнання права власності на будівлю прибудови (пристрою) до літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85 , загальною площею - 241,1 кв. м;

відповідно до пункту 1 частини 1 статті 365 ЦПК України у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі ТОВ «Фарфалла-7» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року:

апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, до якої приєднався Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України задоволено;

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року в частині задоволення позовних вимог виробничо-комерційної фірми «Аврора» скасовано, відмовлено у позові ТОВ «Аврора»;

вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

колегією суддів встановлено, що Міністерство охорони здоров`я України листом № 12-03/27737/2-21 від 22.09.2021 повідомило прокуратуру про те, що об`єкт нерухомого майна - літній кінотеатр, обліковується на балансі державної установи на «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» та відноситься до сфери управління МОЗ України і є власністю держави;

право державної власності Міністерства охорони здоров`я України на спірне майно підтверджується формою № 2-б про відомості нерухомого державного майна ДУ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» станом на 01 січня 2018 року, де у пункті 1.4 зазначено - літній кінотеатр, площею 587,7 кв. м, за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85. Відповідно до технічного паспорту від 16.03.2009 р., виданого КП «ОМБТІ та РОН» на ім`я Міністерства охорони здоров`я України, площа нежилої будівлі літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85 складає - 575,1 кв. м., куди входить і прибудова до літнього кінотеатру, площею - 241,1 кв. м. Отже, за встановлених колегією суддів обставин рішення суду першої інстанції у цій справі в частині визнання права власності є таким, що стосується прав, свобод, інтересів та обов`язків Міністерства охорони здоров`я України, і такий спір не може бути вирішено без його участі;

незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у цій справі неналежний суб`єктний склад учасників справи, а саме - незалучення Міністерства охорони здоров`я України, як власника спірного майна, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «Аврора».

Аргументи учасників справи

02 вересня 2024 року ТОВ «Фарфалла-7» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Халдаєм І. В., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, у якій просило:

оскаржені судові рішення скасувати;

направити справу до апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що:

оскільки апеляційну скаргу подано прокурором в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції має вирішуватися щодо цього суб`єкта, а не прокурора. Суд апеляційної інстанції в порушенням норм процесуального права взагалі не з`ясував з яких причин Міністерство охорони здоров`я України пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і чи є такі причини поважними. Водночас Міністерство охорони здоров`я України як безпосередній управитель спірного майна, який має доступ до єдиного реєстру об`єктів державної власності та веде облік об`єктів державної власності, не могло не знати про ухвалення судового рішення, яким, на думку міністерства, припинено право власності держави на спірну будівлю;

касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судове рішення оскаржується з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, а саме справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. Так, ТОВ «Фарфалла-7» не приймало участі у розгляді справи в суді першої інстанції і було залучене до участі у справі вже на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції;

на адресу скаржника не надходили ухвала апеляційного суду про залучення товариства до участі у справі, судові повістки про виклик, а також безпосередньо повна постанова суду апеляційної інстанції. Таким чином, справу розглянуто за відсутності ТОВ «Фарфалла-7», належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

04 грудня 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Фарфалла-7», в якому просив:

касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення апеляційного суду залишити без змін.

Відзив, зокрема, мотивований тим, що:

скаржник в касаційній скарзі просить Верховний Суд скасувати постанову апеляційного суду, але не зазначає які саме порушення норм процесуального або матеріального права допущені апеляційною інстанцією при ухвалені рішення.

ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу Приморської окружної прокуратури м. Одеси залишено без руху зазначивши, що прокурором скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження та суд вважає, що причини пропуску строку є неповажними, оскільки з моменту ознайомлення з цивільною справою пройшло майже 2 місяці. На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року окружною прокуратурою були надані пояснення в яких зазначено, що про рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 прокуратура дізналася при ознайомленні з матеріалами справи № 2-143/06 у вересні 2021 року, після надходження звернення директора ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» та після встановлення обставин щодо наявності порушення прав держави на державне майно та невжиття Міністерством охорони здоров`я України заходів щодо захисту прав державної власності. При цьому, Приморською окружною прокуратурою м. Одеси на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслані письмові запити на адреси Міністерства охорони здоров`я України № 52-5793вих-21 від 30 серпня 2021 року, Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 52-5794вих-21 від 30 серпня 2021 та додатковий запит на адресу Міністерства охорони здоров`я України № 52-6949вих-21 від 30 вересня 2021 року для отримання інформації для підтвердження реагування в порядку представництва інтересів держави в суді. Від Міністерства охорони здоров`я України на адресу Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшли копії відповідей на запити. Після того, як були зібрані всі докази на підтвердження перебування спірного майна у власності держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Приморська окружна прокуратура м. Одеси, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», письмово повідомила Міністерство охорони здоров`я України про намір оскаржити рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-143/06 шляхом подання апеляційної скарги. Повідомлення зареєстровано прокуратурою за № 52-8412вих-21 від 15 листопада 2021 року. Забезпечення права на доступ до суду апеляційної інстанції, яке є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, гарантовано Європейською конвенцією з прав людини з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного суду погодилась щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та з дотриманням вимог Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та норм цивільного процесуального законодавства законно прийняла ухвалу про відкриття апеляційного провадження та поновило прокурору строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року у цивільній справі № 2-143/06;

на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року по справі № 916/2944/23 за позовом Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України витребувано у незаконного власника ТОВ «Фарфалла-7» на користь законного власника Держави в особі Міністерства охорони здоров`я України державне майно - будівлю пристрою літнього кінотеатру, загальною площею 241,1 кв. м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 Ж. Рішення Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року набрало чинності та виконано, наразі право власності на будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за державою в особі Міністерства охорони здоров`я України.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року:

поновлено ТОВ «Фарфалла-7 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року;

відкрито касаційне провадження у справі.

20 грудня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 листопада 2024 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц; від 28 жовтня 2022 року у справі № 758/14460/15-ц; від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;

постанови Верховного Суду: від 06 червня 2024 року у справі № 758/5067/21; від 29 травня 2024 року у справі № 171/2012/21; від 07 травня 2024 року у справі № 752/14351/18; від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11; від 13 березня 2024 року у справі № 314/2313/18; від 06 березня 2024 року у справі № 190/1031/22; від 14 лютого 2024 року у справі № 436/9142/12; від 14 лютого 2024 року у справі № 759/24584/21; від 07 лютого 2024 року у справі № 703/5482/12; від 31 січня 2024 року у справі № 179/1354/13-ц; від 24 січня 2024 року у справі № 2-7772/10; від 17 квітня 2024 року у справі № 198/236/21; від 30 листопада 2023 року у справі № 243/7405/20; від 13 вересня 2023 року у справі № 2-177/2007; від 02 серпня 2023 року у справі № 761/11567/20; від 03 листопада 2023 року у справі № 336/10821/21; від 17 квітня 2024 року у справі № 198/236/21, на які міститься посилання у касаційній скарзі, ухвалено та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженого судового рішення. Тому посилання на указані постанови Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що:

«загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:

«відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 (провадження № 61-2722св23) вказано, що:

«сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили».

Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку (у разі її не подання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку неповажними) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 759/109/18 (провадження № 61-18373ск20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 755/4704/20 (провадження № 61-12449св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року в справі № 361/9667/21 (провадження № 61-10340св22)).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що:

«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

У справі, що переглядається:

при поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року заступнику керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України апеляційний суд вважав, що в апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження та посилається на те, що прокурор не брав участі у розгляді справи, через що про наявність рішення не було відомо. Про наявність підстав для представництва інтересів держави та подання апеляційної скарги стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи. Матеріали справи містять розписку про ознайомлення 07 вересня 2021 року з матеріалами справи представником прокуратури (а. с. 76). З апеляційною скаргою прокурор звернувся лише 30 листопада 2021 року, тобто майже через 2 місяці; однак прокурор обґрунтовує пропуск строку на апеляційне провадження у період з 07 вересня 2021 року до 30 листопада 2021 року тим, що у вказаний час апелянтом здійснювались всі необхідні дії для отримання відповідної інформації необхідної для оскарження рішення; колегія суддів вважала, що клопотання прокурора про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а строк апеляційного оскарження поновленню, оскільки доводи підтверджуються матеріалами справи;

апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не врахував, що прокурор подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України; не встановив, чи було відомо Міністерству охорони здоров`я України про оскаржене рішення та з якого часу стало відомо. А тому апеляційний суд не навів достатнього обґрунтування поновлення такого строку з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарженнята відкриття апеляційного провадження.

Як наслідок оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати. Оскільки ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження підлягає скасуванню, то і постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Фарфалла-7» не було повідомлене про розгляд справи судом апеляційної інстанції 20 квітня 2023 року необґрунтовані.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 1 частини сьомої статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Повістка про виклик у судове засідання на 20 квітня 2023 року була направлена апеляційним судом на адресу місцезнаходження ТОВ «Фарфалла-7»: 67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. 40 років Перемоги, буд. 6-а, кв. 3, проте повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а. с. 157 - 158).

Оскільки касаційний суд встановив підстави для скасування оскаржених судових рішень, то інші підстави касаційного оскарження не аналізуються судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення апеляційного суду скасувати, та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фарфалла-7», яка підписана представником Халдаєм Іллею Віталійовичем, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року і постанова Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко