Ухвала

від 20.01.2025 по справі 757/56890/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 757/56890/19-ц

провадження № 61-197ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України, Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської районної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. Зазначені скаржником обставини не можуть вважатись обставинами непереборної сили, тому відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва ухвалено 15 липня 2023 року. Повний текст рішення суду складено 07 серпня 2023 року. Апеляційну скаргу подано 14 листопада 2024 року. Позивач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи через свого представника ОСОБА_2 , який подав заяву про розгляд справи у його відсутність та про те, що він не заперечує проти ухвалення рішення. Із заявою про отримання копії рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2023 року заявник до суду першої інстанції не звертався, як і не звертався із заявою щодо надання інформації про рух справи протягом тривалого часу чи про ознайомлення з матеріалами справи, а також в розумні інтервали часу самостійно не вживав заходів, щоб дізнатись інформацію про стан відомого йому судового провадження. ОСОБА_1 є позивачем у справі, тобто особою, яка ініціювала розгляд справи та скористалася правом доступу до правосуддя, подала заяву, на підставі якої відкрито провадження.

З огляду на зазначене апеляційний суд не може вважати позивача особою, що не була повідомлена про розгляд справи. Тому не бере до уваги обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження про те, що оскаржуване рішення надійшло в електронний кабінет системи «Електронний суд» 15 вересня 2024 року, після того як місцеві фахівці зареєстрували йому електронний кабінет, ОСОБА_1 посилається на відсутність комунікації зі своїм адвокатом та те, що новий адвокат, якого було призначено Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, територіально віддалений від Печерського районного суду м. Києва, оскільки адвокат працює в місті Шепетівка Хмельницької області.

05 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження зумовлені внаслідок обставин непереборної сили, оскільки вже третій рік йде повномасштабна війна, що на підставі пункту 2 частини другої статті 358 ЦПК України було підставою для відкриття апеляційного провадження. Апеляційний суд на підставі статті 272 ЦПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не мав зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», зобов`язаний був надіслати судове рішення рекомендованим листом із повідомленням про вручення. ОСОБА_1 зареєстрований в електронному суді з липня 2024 року, оскаржене рішення суду першої інстанції з`явилося в його кабінеті 15 вересня 2024 року. Інформації щодо вручення судового рішення позивачу чи його представнику немає. Посилання на те, що позивач пропустив річний строк, є безпідставними. Оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню справи в апеляційному суді, апеляційний суд не перевірив наявність розписок ОСОБА_3 в отриманні рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, зі змісту рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2023 року вбачається, що його зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 вересня 2024 року і забезпечено надання загального доступу 17 вересня 2024 року, що свідчить про порушення судом першої інстанції порядку надсилання судових рішень.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зроблено висновок, що:

«90. Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

91. Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

95. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).

96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження

№ 61-1979сво24) зроблено висновок, що «особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України»

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 619/6227/21-ц зазначено, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 не доведено існування обставин непереборної сили, які у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану, які перешкоджали йому здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. Після деокупації 11 вересня 2022 року с. Цупівки Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 мав можливість подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, порушивши клопотання про поновлення процесуального строку відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України, надавши відповідні докази. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на апеляційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22), ухвали Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 760/5152/20, від 29 червня 2023 року у справі № 570/5859/18)».

Апеляційний суд встановив, що повний текст рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2023 року складено 07 серпня 2023 року. Апеляційну скаргу подано 14 листопада 2024 року. Позивач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи через представника, який подав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності. Із заявою про отримання копії рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2023 року заявник до суду першої інстанції не звертався, як і не звертався із заявою щодо надання інформації про рух справи протягом тривалого часу чи про ознайомлення з матеріалами справи, а також в розумні інтервали часу самостійно не вживав заходів, щоб дізнатись інформацію про стан відомого йому судового провадження.

За таких обставин та врахувавши, що ОСОБА_1 є позивачем у справі, тобто особою, яка ініціювала розгляд справи, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що виключні випадки для поновлення річного строку на апеляційне оскарження відсутні, що має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.

Наведені у скарзі обставини щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження через несвоєчасне вручення судом першої інстанції повного тексту рішення суду першої інстанції та посилання на запровадження в України воєнного стану, без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану, не є обставинами непереборної сили.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 757/56890/19-ц.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко