Вирок

від 23.01.2025 по справі 755/7470/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7470/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Києві, кримінальне провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016101110000191 від 12.10.2016 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тегеран, Ісламської республіки Іран, громадянина Ісламської республіки Іран, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2016 року, під час проведення обшуку, за адресою постійного проживання ОСОБА_3 , у АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено шість набоїв та предмет схожий на пістолет.

Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України №71/6 від 06.02.2017 року надані на дослідження предмети зовні схожі на патрони, які вилучені під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_3 , є боєприпасами до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї та призначені для стрільби зі зброї калібру 9 мм, виготовленими у промислових умовах та є придатними до стрільби. В той же час, предмет схожий на пістолет, який також вилучений за адресою проживання ОСОБА_3 , є пристроєм, який зібраний саморобним способом по типу нарізної короткоствольної зброї (пістолетів) калібру 9 РА, який до стрільби не придатний.

Згідно відомостей відділу контролю обігу зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ НП у м.Києві, ОСОБА_3 не має дозволу на придбання та зберігання боєприпасів до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, які призначені для стрільби зі зброї калібру 9 мм.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, не визнав та пояснив суду, що проживає в Україні з 1993 року, на підставі дозвільних документів. В нього завжди був авторитет людини, яка чесно проживає в Україні, та він ніколи не хотів зіпсувати свій авторитет в даній країні. До 2020 року він читав лекції в Національному транспортному університеті України. У 1996 році невідомі особи обікрали його офіс, тому у 1997 році він найняв охоронну фірму, один з працівників якої подарував йому пістолет. Йому сказали, що це макет і він не може використовуватись. Цей пістолет і патрони він зберігав вдома в різних місцях у розібраному вигляді з 1997 року і не використовував до їх вилучення працівниками СБУ. Лише після проведення експертизи він дізнався, що патрони бойові. Зокрема, у судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 просив ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.

Також, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо, які суд дослідив у порядку §3 Глави 28 Розділу IV КПК України, в їх системному зв`язку, судовим слідством встановлено, що обставини, регламентовані ст. 91 вказаного Кодексу є дійсними та доведеними у повні мірі.

Так, з дослідженого судом висновку експерта №71/6 від 06.02.2017 року наданий на дослідження предмет, зовні схожий на пістолет - до стрілецької вогнепальної зброї не відноситься, а є пристроєм, який зібраний саморобним способом по типу нарізної короткоствольної зброї (пістолетів) калібру 9 РА мм. В даному пристрої відсутня достатня надійність конструкції, що не дозволяє його використання за призначенням. Наданий на дослідження предмет, зовні схожий на пістолет не придатний до стрільби.

Надані на дослідження предмети, зовні схожі на патрони, є боєприпасами до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї та призначені для стрільби зі зброї кал. 9 мм, наприклад: ПМ (пістолет Макарова), ПММ (пістолет Макарова модернізований), АПС (автоматичний пістолет Стєчкіна). Патрони виготовлено у промислових умовах. Патрони придатні до стрільби (том 2 а.с.151-156, 231).

Дані, регламентовані ст. 91 КПК України, встановлені також і з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 року у справі №521/11693/16-к, а саме: судом встановлено, що обставини, визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як-то:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №22016101110000191 від 12.10.2016 року (том 2 а.с.138-140);

- рапорт слідчого в ОВС СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 капітана юстиції ОСОБА_6 про виявлення кримінального правопорушення від 07.10.2016 року, згідно якого в ході розслідування кримінального провадження, внесеного 17.03.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22016101110000191, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, виявлено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України. 06.12.2016 року під час проведення обшуку, за адресою постійного проживання ОСОБА_3 , у АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено шість набоїв та предмет схожий на пістолет. Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України №71/6 від 06.02.2017 року, надані на дослідження предмети зовні схожі на патрони, які вилучені під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_3 , є боєприпасами до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї та призначені для стрільби зі зброї калібру 9 мм, виготовленими у промислових умовах та є придатними до стрільби. В той же час, предмет схожий на пістолет, який також вилучений за адресою проживання ОСОБА_3 з пристроєм який зібраний саморобним способом по типу нарізної короткоствольної зброї (пістолетів) калібру 9 РА, до стрільби не придатний (том 2 а.с.142);

- протокол обшуку від 06.12.2016 року , згідно якого обшук був проведений у приміщенні квартири АДРЕСА_1 . Перед початком обшуку квартири АДРЕСА_1 особи, які знаходились у приміщенні не відчиняли двері, на дзвінки не реагували, в той же час близько 08 години 10 хвилин до під`їзду прибув наряд поліції, який повідомив що їх викликали з квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи, що у квартирі АДРЕСА_1 довго не відчиняли двері, оперативними співробітниками були здійснено огляд місцевості, яка прилягає до території вікон зазначеної квартири, зі слів ОСОБА_7 , в ході огляду території виявлено червоний пакет, який був викинутий з вікон квартири АДРЕСА_1 . Надалі разом із нарядом поліції було відчинено двері квартири АДРЕСА_1 , роз`яснено особам мету приїзду слідчого та оперативних співробітників та роз`яснено права, мету та підстави проведення слідчої дії. Після оголошення ухвали, присутні відмовились розписуватись про отримання копії ухвали, про що зроблено відповідні відмітки на ухвалі. Обшук було проведено в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, коридору, санвузла та кухні. В ході обшуку було складено план схему приміщення, які обшукуються. На питання слідчого, хто користується кімнатами ОСОБА_8 повідомила, що кімнатами зображеними на схемі 1 та 6 користується вона, кімнатою № 5 ОСОБА_9 . Щодо ОСОБА_10 присутні пояснили, що він час від часу приїжджає та проживає. Після того як у кімнаті № 5 в шафі виявлено предмет, схожий на пістолет та 6 патронів до нього ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначили, що їм невідомо, що це за предмет і звідки він тут взявся, на питання слідчого кому він належить вказали, що їм невідомо можливо попередні власники квартири залишили. Також, в тій же шафі виявлено на тій же полиці коробку синього кольору із зображенням револьверу. Особи, які займають приміщення не змогли пояснити їх походження, надалі після обшуку шафи на тій же полиці виявлено документи ОСОБА_10 та ТОВ «Україна Така-Сервіс», зокрема копія паспорту, копію посвідчення особи ОСОБА_9 , довіреність від ОСОБА_3 , та заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (том 2 а.с.144-151);

- протокол огляду від 27.02.2019 року, згідно якого оглядом встановлено поліетиленовий пакет синього кольору, горловина якого прошита нитками чорного кольору, кінці якої опечатані фрагментом паперу, що містить відбитки печатки: «Для пакетів №12 Служба безпеки України Головне управління у м.Києві та Київській області», а також підписи осіб, які брали участь у проведенні обшуку. На момент початку огляду цілісність поліетиленового пакету та його опечатування не порушена та після чого слідчим знято опечатування пакету і виявлено наступне: аркуш з написом «Ukraine Taka Service, LTD» у якому міститься друкований текст на англійській мові, що адресований Iranian Embassy, Kyiv та який засвідчений рукописним підписам і печаткою ТОВ «Україна Така-Сервіс»; візитка заступника директора ТОВ «Україна Така-Сервіс» ОСОБА_12 ; коробка синього кольору із зображенням револьверу та наліпкою збоку з написом «ІНФОРМАЦІЯ_3»; акт прийому передачі від 12.09.2011, що містить підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_13 у відповідності до якого за адресою: АДРЕСА_5 , знаходяться документи ТОВ «Україна Така-Сервіс» та офісна техніка. Поліетиленовий пакет чорного кольору, який опечатаний фрагментом наперу з відбитком печатки «Служба Безпеки України для речових доказів, об?єктів досліджень та зразків №9» та підпис експерта. У відповідності до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України №71/6 від 06.02.2017 р., у зазначеному поліетиленовому пакеті міститься пістолет, шість патронів та конверт з марлевим тампоном. Під час проведення огляду зазначений поліетиленовий пакет не розпаковувася та цілісніть опечатування нe пошкоджувалось. В результаті проведення огляду вищевказаних речей і документів встановлено, що вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №22016101110000191. Після проведення огляду коробка синього кольору із зображенням револьверу та наліпкою збоку з написом «29241/Export ME38 compact bruniert, kst.Griff cal. 9mm blank» поміщена до поліетиленового пакету, горловина якого прошита нитками коричневого кольору кінці якої скріплено клаптиком паперу з печатки «Для довідок №12 ГУ СБУ у м.Києві та Київській області» (том 2 а.с.157-159);

- постанова про визнання речовими доказами від 27.02.2019 року, згідно якої аркуш з написом «Ukraine Taka Service, LTD», візитка заступника директора ТОВ «Україна Така-Сервіс» ОСОБА_12 , коробка синього кольору із зображенням револьверу та наліпкою збоку з написом «ІНФОРМАЦІЯ_3»; акт прийому передачі від 12.09.2011, предмет, ззовні схожий на пістолет, який є пристроєм, який зібраний саморобним способом по типу нарізної короткоствольної зброї (пістолетів) калібру 9 РА мм, шість боєприпасів до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, що призначені для стрільби з зброї кал. 9 мм, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №220161011110000191, та акт прийому передачі від 13.03.2019 року (том 2 а.с.160-163, 232);

- відповідь відділу контролю обігу зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві на запит від 17.07.2017 року, згідно якої в ході перевірки по облікам ВКОЗ у СДС УПД ГУНП в місті Києві 12.07.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власник зареєстрованої мисливської нарізної, гладкоствольної, газової, холодної зброї та пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими кулями на обліку не перебуває. Також факти звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ВКОЗ у СДС УПД щодо реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, реєстрації змінних запчастин, добровільної здачі - відсутні (том 2 а.с.208).

Також, судом досліджено процесуальні документи, які стали підставою для проведення слідчих та процесуальних дій, прийняття рішень організаційного характеру (ухвали, постанови, клопотання, доручення, листи, статус та умови його набуття та інші), а саме: ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 28.11.2016 року (том 2 а.с.143); запит ГІКЦ ДІАЗ СБУ від 13.02.2017 року (том 2 а.с.164); повідомлення про підозру від 05.02.2019 року (том 2 а.с.174-201); протокол роз?яснення перекладачу прав та обов?язків від 18.02.2019 року (том 2 а.с.202-203); постанова про залучення перекладача від 18.02.2019 року (том 2 а.с.204-205); запит до відділу контролю обігу зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ НП у м.Києві від 27.06.2017 року (том 2 а.с.207); протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.03.2019 року (том 2 а.с.211-214); клопотання про дозвіл на проведення обшуку від 24.11.2016 року (том 2 а.с.215-216); супровідний лист, постанова про призначення балістичної експертизи від 05.01.2017 року (том 2 а.с.233-238); постанова про повернення речей та документів від 06.03.2019 року, акт приймання-передачі речей, розписка (том 2 а.с.238-241).

Крім того, у судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_3 (том 2 а.с.165-166, 206, 209-210, том 3 а.с.13-22).

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні зазначені вище докази, суд виходить з наступного.

Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.

Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні відносно фізичної особи, підлягають доказуванню:

(1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

(2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

(3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

(4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

(5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ст.91 КПК України).

Суд досліджує докази безпосередньо.

Водночас, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст.22 КПК України, адже вони, в силу ст.26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст.22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами та за наслідками оцінки доказів безпосередньо відображених у вироку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює з точки зору достовірності, належності чи допустимості кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ). Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК.

При цьому КПК не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим, передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (частина 1 статті 87 КПК України).

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі №601/1143/16).

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, Суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Вирішуючи на підставі частини 1 статті 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в частині 2 статті 87 КПК - послатись на конкретний пункт цієї норми.

Істотне порушення прав і свобод людини - оціночне поняття кримінального процесуального права, яке не може бути визначене законодавцем, воно уточнюється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням особливостей конкретної ситуації.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (правова позиція викладена у постанові ККС ВС від 25.09.2018 року у справі №210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (правова позиція викладена у постанові ККС ВС від 05.08.2020 року у справі №334/5670/18).

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказу під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведені судом вище у вироку докази, згідно ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими.

Суд зауважує, що підстав для визнання доказів, відображених вище у вироку, недопустимими не встановлено, оскільки не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження, регламентованих ст. 87 КПК України.

Крім того, жодної із передбачених законом обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі №753/11828/13-к вказав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Тобто, йдеться фактично про процесуальні документи, які стали підставою для проведення тих чи інших процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні. У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (постанова Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к).

В цій справі, такий порядок, встановлений КПК України, щодо алгоритму процесуальних дій, форми, процедури), щодо їх послідовності (кроків) в частині прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, на думку суду, дотриманий.

Ці висновки суд обумовлює дослідженими матеріалами, які надані стороною обвинувачення, на підтвердження таких даних процесуальними документами, які стали підставою для проведення слідчих та процесуальних дій, прийняття рішень організаційного характеру (ухвали, постанови, клопотання, доручення, листи, статус та умови його набуття та інші), які зазначені у цьому вироку.

Також, в постанові від 22 лютого 2022 року в справі №473/1818/19 Верховний Суд вказав, що критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні суб`єкт, джерело, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку їх отримання. При цьому, в аспекті належного суб`єкта доказування необхідно розглядати наявність повноважень у слідчих і прокурорів, які здійснювали досудове розслідування та його процесуальне керівництво.

У даному кримінальному провадженні відомості, а саме процесуальні документи, які стали підставою для проведення слідчих та процесуальних дій, прийняття рішень організаційного характеру (ухвали, постанови, клопотання, доручення, листи, статус та умови його набуття та інші), вказують на здійснення досудового розслідування належними суб`єктами та дотриманням правил підслідності.

Дотримано у провадженні і положення ст. 219, 290 КПК України.

Разом з тим, суд вважає неналежним доказом та не приймає до уваги при винесенні вироку: рапорт слідчого в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_6 про виявлення кримінального правопорушення від 07.10.2016 року (том 2 а.с.141); протокол огляду від 27.02.2019 року (том 2 а.с.217-218); протокол огляду місця події від 06.12.2016 року, (том 2 а.с.219-223); висновок експерта №70/6 від 26.01.2017 року (том 2 а.с.224-230); постанова про визнання речовими доказами від 06.03.2019 року (том 2 а.с.242-249); постанова про визнання речовими доказами від 14.07.2019 року (том 2 а.с.250-251); акт приймання-передачі речей (том 3 а.с.1); договір про зберігання тимчасово вилученого майна (том 3 а.с.2-6); постанова про визнання речовими доказами від 27.02.2019 року (том 3 а.с.7-9); постанова про визнання речовими доказами від 27.02.2019 року (том 3 а.с.10-12), виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Таким чином, рапорт слідчого в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_6 про виявлення кримінального правопорушення від 07.10.2016 року (том 2 а.с.141); протокол огляду від 27.02.2019 року (том 2 а.с.217-218); протокол огляду місця події від 06.12.2016 року, (том 2 а.с.219-223); висновок експерта №70/6 від 26.01.2017 року (том 2 а.с.224-230); постанова про визнання речовими доказами від 06.03.2019 року (том 2 а.с.242-249); постанова про визнання речовими доказами від 14.07.2019 року (том 2 а.с.250-251); акт приймання-передачі речей (том 3 а.с.1); договір про зберігання тимчасово вилученого майна (том 3 а.с.2-6); постанова про визнання речовими доказами від 27.02.2019 року (том 3 а.с.7-9); постанова про визнання речовими доказами від 27.02.2019 року (том 3 а.с.10-12), хоча й отримані у передбаченому КПК України порядку, однак не підтверджують існування чи відсутність будь-яких обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а тому є неналежними доказами та не приймаються судом до уваги.

Таким чином, на думку суду, обставин, регламентованих ст.87 КПК України, в ході судового розгляду встановлено не було.

В ході судового розгляду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення у зв`язку із малозначністю діяння, щодо якого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Згідно з санкцією частини першої статті 263 КК України такий злочин є тяжким, так як карається виключно позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Сам факт придбання (будь-яким способом: за матеріальну винагороду, шляхом знахідки, обміну і т.д.), носіння (перенесення між місцем придбання і місцем проживання в т.ч.), зберігання (при собі чи за місцем проживання і т.д.) є сам по собі дією, яка визнається незаконною, тобто злочин має формальний склад і не потребує настання суспільно-небезпечних наслідків, що теж підтверджує підкреслену законодавцем тяжкість такого злочину, і виключає можливість застосування вимог ч. 2 ст. 11 КК України, для звільнення від кримінальної відповідальності за його вчинення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року, справа №5-221кс15, закріплене у ч. 2 ст. 11 КК України положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача (суду). Щодо злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається.

Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК України, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК України характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним;

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

За конкретних обставин даної справи, зберігання без передбаченого законом дозволу шести боєприпасів до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, які призначені для стрільби зі зброї калібру 9 мм, відповідає типовій цьому кримінальному правопорушенню суспільній небезпеці та суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди (правова позиція, викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі №350/1941/19).

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для визнання діяння обвинуваченого малозначними на підставі ч. 2 ст. 11 КК України.

Об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, утворює носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (далі - зброя) без передбаченого законом дозволу. Конструкція наведеної правової норми є бланкетною, тобто містить відсилання до спеціального закону, яким установлено одержання дозволу на зазначені вище дії.

Поняття «закон» на нормативному рівні не визначено. У теорії права існують два основних підходи до визначення цього терміна, що ґрунтуються на широкому та вузькому розумінні його змісту.

У вузькому значенні законом є письмовий нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, підписаний та оприлюднений у порядку, встановленому Конституцією України та Законом України «Про регламент Верховної Ради України».

У широкому значенні поняття «закон» охоплює все законодавство і включає як закони у вузькому розумінні, так і підзаконні нормативно-правові акти - постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та інших органів виконавчої влади тощо.

У КК України термін «закон» використовується як у широкому, так і у вузькому значенні.

Якщо в КК України поняття «закон» вжито у вузькому розумінні, нормативно-правовий акт конкретизується - обов`язково зазначається назва закону або ж за словом «закон» слідує слово «України».

У зазначений спосіб сконструйовані бланкетні норми, що містяться, зокрема, в абзаці другому частини першої статті 55 (строк позбавлення права обіймати певні посади як додаткового покарання у справах, передбачених Законом України «Про очищення влади»), частині третій статті 59 (визначення законом України переліку майна, що не підлягає конфіскації), частині першій статті 74 і частині першій статті 86 (застосування амністії на підставі закону України), пункті другому Примітки до статті 2181 (вживання терміну «пов`язана з банком особа» у значенні, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність»), статті 366-1 (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції»).

Коли ж у тексті КК слово «закон» вживається лише як узагальнююче поняття, воно використовується у широкому значенні, тобто може охоплювати як власне закони, так і інші акти чинного законодавства, і у такому значенні слово «закон» вжито у статті 263 КК України. У розумінні цієї статті «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю варто вважати дозвіл, що може бути встановлений будь-яким нормативно-правовим актом, у тому числі підзаконним.

Виходячи зі змісту статті 92 Конституції України правовий режим обігу зброї не належить до кола питань, які визначаються виключно законами України, тобто законами у вузькому розумінні.

Порядок поводження зі зброєю, в тому числі підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на її придбання, носіння і зберігання, на даний час установлено Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 з наступними змінами, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622.

Зазначені Положення та Інструкція, зміст яких не суперечить Конституції України та іншим нормативно-правовим актам вищого рівня, у контексті застосування статті 263 КК України охоплюються поняттям «закон».

Зміст і призначення закріпленої у статті 263 КК України кримінально-правової заборони полягає насамперед у захисті суспільства й держави від найтяжчих насильницьких злочинів, умови для вчинення яких створює неконтрольований обіг зброї. Такі злочинні діяння є особливо небезпечними, адже ставлять під загрозу життя і здоров`я невизначеного кола осіб. Натомість згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей. З огляду на викладене, поводження з вогнепальною зброєю як предметом, пов`язаним із підвищеними ризиками, вимагає державного регулювання у спеціально дозвільний спосіб.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Ніякого покарання без закону», ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Згідно із загальними принципами права, свавільний і нерегламентований (будь-яким із передбачених джерел права) обіг вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин є недопустимим у цивілізованому суспільстві (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного суду по справі №288/1158/16-к від 03.07.2019 року).

Таким чином, посилання сторони захисту на безпідставність притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч.3 ст.263 КК України звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Так, відповідні висновки щодо застосування такої норми права є у рішенні Першої палати Кримінального касаційного суду Верховного суду від 04 грудня 2018 року по справі №161/3885/16-к.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України добровільна здача зброї означає, що людина має можливість і надалі безперешкодно її зберігати, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) передає зброю відповідному державному органу.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, вказані шість набоїв були вилучені в ході проведення обшуку житла, за місцем мешкання ОСОБА_3 .

Таким чином, за таких обставин для звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ч. 3 ст. 263 КК України судом також не встановлено.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд також враховує правову позицію, Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к.

Зокрема, суд враховує, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.263 КК України - як зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати також як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (зазначене рішення Конституційного Суду України, п.69 постанови ВП ВС від 08 липня 2020 року в справі №1-42/2004).

Даний принцип (індивідуалізації юридичної відповідальності) має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила.

Водночас, суд враховує, що у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, характеризується з позитивної сторони, стан здоров`я, спосіб життя (раніше не судимий, одружений); ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме класифікацію за ст.12 КК України, яка визначається не тільки положеннями ст.12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, дані про його особу, суд з урахуванням вимог ст. 75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробовуванням, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року, в справі №161/7253/18).

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в загальній сумі 1980 (одна тисяча дев?ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази: аркуш з написом «Ukraine Taka Service, LTD», візитку заступника директора ТОВ «Україна Така-Сервіс» ОСОБА_12 , акт прийому передачі від 12.09.2011, які приєднано до матеріалів кримінального провадження №220161011110000191, - залишити при матеріалах кримінального провадження; предмет, ззовні схожий на пістолет, який є пристроєм, який зібраний саморобним способом по типу нарізної короткоствольної зброї (пістолетів) калібру 9 РА мм, шість боєприпасів до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, що призначені для стрільби з зброї кал. 9 мм, які передано на зберігання до кімнати арттехмайна ІНФОРМАЦІЯ_2, - знищити; коробку синього кольору із зображенням револьверу та наліпкою збоку з написом «ІНФОРМАЦІЯ_3», яку передано на зберігання до кімнати речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_2, - знищити; скорозшивач з документами ТОВ «Україна така-сервіс» блакитного кольору, у якому знаходяться наступні докумети: аркуш формату A-4 з роздрукованою інформацією інтернет сайту Visnik.com.ua про незаконне переміщення дизельних двигунів V-12 до Туркменістану; копію повідомлення ОСОБА_3 з КММ ДФС №1729/10-70-20-23 від 01.06.2016 року про складання протоколу про порушення митних правил, на 2 арк.; копію протоколу про порушення митних правил №0396/125000016/16 від 31.05.2016 року, на 6 арк.; копію інвойсу №16211/101DD від 27.05.2016 року, на 1 арк.; копію листа від Генерального директора ТОВ «Україна Така-Сервіс» до ФОП ОСОБА_14 №020-16 від 07.06.2016, на 1 арк.; копію листа з КММ ДФС до ОСОБА_3 №2171/10-70-20-23 від 24.06.2016, на 2-х арк.; договір купівлі-продажу №16-211 DD 12.04.2016 з мокрою печаткою ТОВ «Україна Така-Сервіс», на 8 арк.; додаток №1 з мокрою печаткою ТОВ «Україна Така-Сервіс» до договір купівлі-продажу №16-211 DD.12.04.2016, на 1 арк.; копію митної декларації №125130013/2016/446604, на 2 арк.; копію договору-заявки на перевезення вантажу між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_3 , на 1 арк; рахунок №EXP/16211/101 від 27.05.2016, текст якого закреслений ручкою барвником синього кольору, на 1 арк.; рахунок №16211/101 від 27.05.2016, текст якого закреслений ручкою барвником чорного кольору, на 1 арк; рахунок №16211/101 від 27.05.2016, текст якого закреслений ручкою барвником синього кольору, на 1 арк,; копія листа з ДСЕК №6/14-1700 від 15.06.2006, на 1 арк.; платіжне доручення №45248578 від 03.06.2016, на 1 арк.; копію товарно-транспортної накладної №378977, на 1 арк.; папку з документами з написом «Welcome to Ukraine", в якій знаходяться наступні документи ТОВ «Україна Така-Сервіс»: копія рахунку-фактури №ФО-0000017 від 24.05.2016, на 1 арк.; копія видаткової накладної №ФО-0000022 від 24.05.2016, на 1 арк.; копія договору №ФО-190516, на 3 арк.; копія додатку №1 до договору №ФО-190516 від 19.05.2016, на 1 арк.; копія контракту №1505/16 від 15.05.2016, на 2 арк.; контракт на митно-брокерське обслуговування від 15.05.2016, на 3 арк.; рахунок-фактура №ФО-0000017 від 24.05.2016, на 1 арк.; видаткову накладну №0000022 від 24.05.2016, на 1 арк.; Договір №ФО-19516 від 19.05.2016 на 3 арк.; Додаток №1 до договору №ФО-19516 від 19.05.2016, на 1 арк.; контракт №1505/16 від 15.05.2016, на 2 арк.; лист до ТОВ «Україна Така-Сервіс» вих. №020-16 від 02.06.2016 (копія); на 22 арк.; виписку по особовим рахункам з 01.01.2016 по 16.11.2016 ПАТ «Сбербанк»; лист вих. №020-16 від 07.06.2016, на 1 арк.; договір ;ФО-190516 від 19.05.2016, на 3 арк.; додаток №1 до договору №ФО-190516 від 19.05.2016, на 1 арк.; конверт поштовий від ФОП Недопас, у якому містяться лист до ТОВ «Фірма Спецтехстрой» від 08.06.2016, на 1 арк. та копія листа від ОСОБА_3 вих.№020-16 від 07.06.2016, на 1 арк.; лист до ТОВ «Фірма спецпекстрой» від 08.06.2016; копію договору купівлі-продажу №12/16 від 18.05.2016 на 2 арк.; рахунок фактуру №0000045 від 24.05.2016, на 1 арк.; видаткову накладну №0000025 від 24.05.2016 на 1 арк.; файл з документами у якому міститься документи: лист від ДСЕК України №6/14-1700 від 15.06.2006, на 1 арк.; довідка про відсутність державної таємниці та таємниці інших організацій, на 1 арк.; довідка щодо державної таємниці, на 1 арк.; довідка щодо ідентифікації товару(ів) до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, на 2 арк.; технічна довідка щодо призначення та основних технічних характеристик товарів, міжнародні передачі яких планується здійснювати, на 2 арк.; технічна довідка щодо призначення та основних технічних характеристик товарів, міжнародні передачі яких планується здійснювати, на 2 арк.; довідка щодо ідентифікації товару до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, на 2 арк.; видаткова накладну №ФО-0000022 від 24.05.2016 на 1 арк.; видаткову накладну №ФО-0000022 від 24.05.2016 на 1 арк, які приєднано до матеріалів кримінального провадження №220161011110000191, - залишити при матеріалах кримінального провадження; печатку ТОВ «Україна Така Сервіс» (код ЄДРПОУ 23745814), мобільний телефон "Samsung», s/n: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ; НОМЕР_2 , магнітний носій інформації Toshiba, s/n: 7433JJVASX13, які передано до кімнати речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_2, - повернути власнику; двигуни з номерами Т078327, Т084105, ТО60477, I020457, Т084012, які передано на відповідальне зберігання до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 14302667), розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, - повернути власнику; телефон чорного кольору з написом «Nokia», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 ; IMEІ 2: НОМЕР_4 , який передано до кімнати речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_2, - повернути власнику; предмет, схожий на пістолет з написами «МЕ 38Compack» і на зворотній стороні «081964 For Export only Cal 9mm Made in Germany Attention don't use shotshells» та пять патронів, які передано до кімнати артехмайна Головного управління СБ України у м.Києві та Київської області, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1