Постанова

від 15.01.2025 по справі 166/1002/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 166/1002/24 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З. Провадження № 22-ц/802/52/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача Міщук І. В.,

представників відповідача Головій О. Я., Самолюка В. В.,

представника третьої особи Кузьмич Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Волинська обласна рада, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Міщук І. В. звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 31 серпня 2010 року вона працювала на посаді вчителя фізичного виховання та вихователем Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради. Наказом т.в.о. директора Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради Головій О. Я. № 36 к/тр від 27 травня 2024 року її звільнено з роботи з посади вчителя фізичної культури на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) України у зв`язку із вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Підставою звільнення була заява учениці 9 класу Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради ОСОБА_2 про вчинення нею як вчителем булінгу щодо вказаної учениці.

Позивач зазначала, що 24 травня 2024 року Заболоттівською спеціальною школою проведено засідання комісії з розгляду випадків булінгу у складі Головій О. Я. - т.в.о. директора, Калінчук Ю. В. - заступника з навчальної роботи, ОСОБА_3 - заступника з виховної роботи, ОСОБА_4 - соціального педагога, ОСОБА_5 - практичного психолога, інших чотирьох осіб, згідно з яким комісія дійшла висновку, що її дії як вчителя є неприпустимими, оскільки суперечать конституційним правам та свободам учнів, принижують честь та гідність, і з метою запобігання повторним проявам булінгу з елементами фізичного насильства в закладі для дітей з особливими освітніми потребами, вжити захід, а саме звільнити із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, п. 2 ч. 1 ст. 40 та ст. 147-1 КЗпП України, п. 1 ст. 53 та п. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту», пунктів 1, 3 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Наказом відповідача № 33-о/д від 24 травня 2024 року її також було тимчасово відсторонено від виконання посадових обов`язків вчителя фізичної культури до повного з`ясування обставин булінгу, вчиненого фізичного насилля і побиття учениці 9 класу ОСОБА_2 на уроці фізичної культури 18 травня 2024 року.

Вважає своє звільнення з роботи незаконним та безпідставним, оскільки вона не вчиняла жодного аморального проступку та булінгу щодо учениці 9 класу ОСОБА_2 .

Булінг є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 173-4 КУпАП, вчинення якого підтверджується в тому числі складанням протоколу про адміністративне правопорушення, однак, на даний час відсутній протокол та постанова про вчинення нею вказаного адміністративного правопорушення та притягнення її за це до адміністративної відповідальності.

Крім того, однією з типових ознак булінгу є систематичність (повторюваність) діяння, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, однак, комісія з розгляду булінгу (цькування) Заболлотівської спеціальної школи лише на підставі заяви однієї дитини, в якій описується одиночний випадок насильства, без наявності рішення суду, безпідставно прийшла до висновку про наявність в її діях як вчителя фізичної культури ознак булінгу.

Протокол № 1 від 24 травня 2024 року засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) є недопустимим доказом, оскільки у ньому зазначено присутніх інших осіб (4 особи), хоча в переліку присутніх інших осіб зазначено 5 осіб. Крім того, з тексту даного протоколу слідує, що заслухано було ще й учнів, які не були присутні на комісії.

Згідно з Статутом Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради школа за змістом реабілітаційних заходів належить до установ психолого-педагогічної реабілітації та здійснює комплексну реабілітацію дітей з інвалідністю, у зв`язку з чим невідомо чи не мали учні на момент надання пояснень будь-яких психічних захворювань, чи будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, чи могли вони правильно сприймати, запам`ятовувати і відтворювати зовнішній бік фактів, що мають значення для справи, чи виявлялися в них ознаки навіювання чи фантазування, які могли б суттєво вплинути на достовірність їх пояснень, чи могли вони давати пояснення під впливом третіх осіб.

Позивач також вказувала, що протокол № 1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) належить визнати недопустимим доказом, та у зв`язку з відсутністю інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно доводили її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП, та відсутність доказів вчинення нею аморального проступку, вважає своє звільнення з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним та безпідставним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді вчителя фізичної культури Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинську обласну раду.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач Заболоттівська спеціальна школа Волинської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Волинська обласна рада, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, а також представника третьої особи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 2010 року згідно з наказом № 24-к від 31 серпня 2010 року призначена на посаду вчителя фізичного виховання та вихователем Заболоттівської спеціальної школи-інтернату, а згодом переведена на посаду вчителя фізичної культури з повним тижневим навантаженням Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради, що підтверджується копією наказу про призначення, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17 жовтня 2005 року (а.с.7, 9-15).

24 травня 2024 року учениця Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради звернулася до директора школи із заявою про вчинення щодо неї булінгу вчителем фізичної культури ОСОБА_1 18 травня 2024 року (а.с.16).

Наказом т.в.о. директора школи Головій О. Я. № 32-о/д від 24 травня 2024 року «Про створення комісії щодо розслідування випадку булінгу в закладі, побиття та фізичного насилля над дитиною» створено комісію у такому складі: ОСОБА_6 , т.в.о. директора - голова комісії, членів комісії: ОСОБА_7 заступник директора з навчальної роботи, ОСОБА_3 - заступник директора з виховної роботи, ОСОБА_4 соціальний педагог, ОСОБА_5 практичний психолог (а.с.17).

Як вбачається з протоколу № 1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) від 24 травня 2024 року, вирішено з метою запобігання повторним проявам булінгу з елементами фізичного насилля в закладі для дітей з особливими освітніми потребами, вжити захід, а саме звільнити із займаної посади ОСОБА_1 , відсторонити її від виконання посадових обов`язків до повного з`ясування обставин і прийняття кінцевого рішення (а.с.18, 19).

Наказом т.в.о. директора Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради ОСОБА_6 № 33-о/д від 24 травня 2024 року тимчасово відсторонено від виконання своїх посадових обов`язків вчителя фізичної культури ОСОБА_1 до повного з`ясування обставин булінгу, вчиненого фізичного насилля і побиття учениці 9 класу ОСОБА_2 на уроці фізичної культури 18 травня 2024 року (а.с.20).

27 травня 2024 року у ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення, які розходилися з показами очевидців інциденту.

На підставі наказу № 36 к/тр від 27 травня 2024 року Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням аморального вчинку» позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади вчителя фізичної культури, у зв`язку із вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

З пояснень позивача судом встановлено, що вона наказ про її звільнення отримала 27 травня 2024 року. З протоколом № 1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) при звільненні ознайомлена, на засіданні не була присутньою, заяви на комісію не подавала. З наказом № 33-од від 24 травня 2024 року «Про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 » ознайомлена 25 травня 2024 року та його не оскаржувала.

31 травня 2024 року на адресу Волинської обласної ради надійшов лист від Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради за вх. №1768/35/1-24, в якому зазначено про випадок, який стався у школі 18 травня 2024 року, а саме: 18 травня 2024 року на уроці фізичної культури вчитель ОСОБА_8 вчинила аморальний проступок щодо учениці 9 класу ОСОБА_2 (зривала з учениці одяг, висловлювалася нецензурними словами, завдала ляпаса по обличчю), що підтверджується поясненнями інших учнів 7-А та 9 класів, які були присутні на тому ж уроці. Зі змісту зазначеного листа також вбачається, що на підставі результатів та висновків службового розслідування (протокол засідання комісії з розгляду випадків булінгу № 1 від 24 травня 2024 року) ОСОБА_1 було відсторонено від роботи та в подальшому звільнено з посади вчителя фізичної культури, у зв`язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, наказ № 36-к/тр від 27 травня 2024 «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням аморального вчинку».

Крім того, про зазначений випадок директор Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради повідомила також начальника Управління освіти і науки Волинської ОДА та проінформувала начальника ювенальної поліції у Волинській області. Ця подія внесена до реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 126 КК України щодо якої проводиться досудове розслідування і встановлюються всі обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вчинення аморального проступку згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який виконує виховні функції, за умови, що такий проступок є несумісним з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за цією підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у ст. 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Посада вчителя фізичної культури, з якої позивач по справі ОСОБА_1 звільнена, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних працівників та науково-педагогічних працівників» включена до переліку посад педагогічних працівників.

Посадовою інструкцією вчителя Заболоттівської спеціальної школи передбачено, що до посадових обов`язків вчителя включено обов`язок дотримуватися етичних норм поведінки в школі, побуті, громадських місцях, які відповідають соціальному статусу вчителя, захищати від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди, агітації та булінгу в усіх його проявах. За застосування, в тому числі одноразове, методів виховання, пов`язаних з фізичним і/чи психологічним насиллям над особистістю учня, а також скоєння іншого аморального вчинку вчитель може бути звільнений з посади відповідно до трудового законодавства і Закону України «Про освіту». Із вказаною посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується її особистим підписом.

Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті, чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці; повагу людської гідності; захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки; повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію: вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18), від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21).

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками (ст. 6 Закону України «Про освіту»).

Велика суспільна значущість педагогічної праці зумовлює надвисокі вимоги як до особистості вчителя, так і до щоденної поведінки педагога, саме тому, вчитель, педагог, вихователь зобов`язаний бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості дітей.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи, з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16 (провадження № 61-31226св18), від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц (провадження № 61-24254св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18 (провадження № 61-8551св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 589/16/19 (провадження № 61-8661св20).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою звільнення ОСОБА_1 була заява учениці 9 класу Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради Куяви Б. Р. про вчинення позивачем фізичного насильства, нецензурної лайки щодо неї. В заяві учениця школи ОСОБА_2 чітко та послідовно виклала обставини протиправної поведінки щодо себе, що мали місце 18 травня 2024 року на уроці фізичної культури коли ОСОБА_1 вчинила булінг щодо неї, а саме: зривала одяг, виражалася нецензурними словами та завдала удару по обличчю.

Вищенаведені обставини свідчать про вчинення позивачем ОСОБА_1 дій, які для педагога є аморальними, оскільки полягали у приниженні честі та гідності учениці, висловлюванні на її адресу образ, зневажливого та грубого поводження, криків, застосування фізичної сили, і дають підстави для висновків про неможливість подальшої роботи позивача на посаді вчителя.

Встановлені судом фактичні обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: заявою ОСОБА_2 , протоколом № 1 від 24 травня 2024 року засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради, а також показаннями свідків, зокрема дітей, які були присутні на уроці під час якого відбувалися вищезазначені події та позивачем не спростовані.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог закону, тому підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя фізичної культури Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради відсутні. Оскільки позивач була звільнена з роботи з дотриманням трудового законодавства, тому передбачені законом підстави для стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимішеного прогулу також відсутні.

Позивач всупереч ст. 81 ЦПК України не довела обставин, які б свідчили про незаконність її звільнення з роботи з огляду на вчинення нею саме аморального проступку (зривала з учениці одяг, висловлювалася нецензурними словами, завдала ляпаса по обличчю), який згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником. Позивач, як встановлено у розглядуваному випадку, належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки на неї чинним законодавством України та посадовою інструкцією покладено виконання виховних функцій, зокрема, здійснення в межах своїх повноважень педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей, а тому вчинення позивачем аморального проступку щодо учениці у закладі для осіб з особливими освітніми потребами є несумісним з продовженням даної роботи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у позові ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що вона не притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП (булінг), а тому підстави для її звільнення із зазначеної підстави у відповідача були відсутні, колегією суддів до уваги не приймаються. Чинне законодавство не ставить можливість звільнення працівника згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпПУкраїни у залежність від вчинення чи не вчинення ним булінгу. Підставою звільнення є наявність факту вчинення відповідним працівником аморального проступку, що мало місце у даному випадку. Таке ж формулювання містить і сам наказ від 27 травня 2024 року. Необхідність притягнення до адміністративної відповідальності за булінг (цькування) не можна розглядати тільки як підставу для звільнення відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки як вчинення булінгу та і вчинення аморального проступку стосується різних видів відповідальності, адміністративної та дисциплінарної відповідно.

Крім того, не заслуговують на увагу покликання позивача про наявність у дітей, які давали пояснення про її аморальну поведінку, психічних захворювань або розладів психічної діяльності, оскільки такі твердження жодними доказами не доведені. Крім того, Заболоттівська спеціальна школа Волинської обласної ради не здійснює навчання дітей з психічними захворюваннями або розладами психічної діяльності, які позбавляють вихованців розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Інші доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позову не знайшли свого підтвердження, на підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, позивач належних та допустимих доказів не надала, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: