Постанова

від 23.01.2025 по справі 127/14939/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/14939/23

Провадження № 22-ц/801/16/2025

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуСправа № 127/14939/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Сала Т. Б., Сопруна В. В.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (особа, яка подала апеляційну скаргу),

відповідачі Пенсійний фондУкраїни,Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни уВінницькій області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф. в м. Вінниця, дата складення повного судового рішення 30 листопада 2023 року,-

в с т а н о в и в :

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та просила поновити її на посаді заступника начальника фінансово економічного відділу, зобов`язати Пенсійний фонд України виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.05.2023 року та стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03 серпня 2017 року позивач працювала в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.

В зв`язку із реорганізацією управління шляхом злиття із Пенсійним Фондом іі було звільнено з роботи в зв`язку зі скороченням чисельності штату наказом управління від 11.04.2023 № 62-к/тр, дата звільнення потім змінювалася, оскільки вона хворіла.

Позивач вказувала, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи разом із комісіями з реорганізаціями Управління зобов`язані були вжити заходів щодо переведення працівників Управління на посади, які були спеціально введені для працевлаштування працівників Фонду соціального страхування України, проте вони цього не зробили.

Тобто Управлінням було порушено встановлений законом порядок звільнення Позивача, а саме не виконано обов`язок по працевлаштуванню та не запропоновано іншої наявної вакантної посади в юридичній особі-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки Управління, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах. Звільнення відбулося без згоди профспілкової організації.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не просить суд скасувати наказ про звільнення, а лише поновити її на посаді заступника начальника фінансово економічного відділу, не вказуючи назву юридичної особи, тобто звертається до суду з похідною вимогою про поновлення на роботі. Станом на день винесення рішення судом, наказ від 11.04.2023 року 62-к/тр про звільнення ОСОБА_1 , чинний, позивачем не оспорений. Виходячи з чого, суд дійшов висновку, що позов про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу Управління № 62-к/тр від 11.01.2023 про звільнення позивача не відновить її порушеного права, а вимога про поновлення на роботі не є похідною, а самостійним предметом спору. Стосовно неможливості поновити позивача на займаній посаді вважає, що суд повинен був застосувати конкретний спосіб захисту, а не перекладати цей обов`язок на позивача. Звертає увагу, що в позовній заяві було наголошено на тому, що при масовому вивільненні працівників не було проведено консультацій із профспілкою, однак суд першої інстанції не дав оцінки цьому аргументу. Водночас зазначає, що так як правонаступником є Фонду соціального страхування України є Пенсійний фонд України, провести переведення працівників не можливо, оскільки законодавець не передбачив спеціального механізму такого переведення, але з урахуванням спрощеної процедури вступу на державну службу у період дії воєнного стану, призначення на посаду державної служби є аналогічним до призначення особи на посаду, яка не є державною службою. Водночас ставить питання про вирішення питання розподілу судових витрат, які вона понесла при зверненні до суду.

10 січня 2024 року Пенсійний фонд України подав в електронній формі відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечує доводи, викладені апелянтом. Вказує, що при звільненні було додержано усіх норм трудового законодавства, а позивач, будучи повідомленою належним чином про наявність вакантних посад, не скористалася можливістю подати заяву та відповідні документи, необхідні для призначення на відповідну посаду державної служби, помилково вважаючи, що вона підлягає переведенню на рівноцінну посаду державного службовця у відділення Пенсійного фонду без дотримання передбачених законом процедур, що не відповідає чинному законодавству про державну службу, а тому вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 08лютого 2024року апеляційнепровадження уцій справібуло зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку справи з аналогічним предметом та підставами позову (а. с. 244-246, том 1).

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 08січня 2025року поновленоапеляційне провадженняу справіта справупризначено дорозгляду(а. с. 1, том 2).

14 січня 2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України Лівандовська О. В. через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просить відповідно до статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний розгляд просила здійснювати у її відсутність.

23 січня 2025 року Пенсійний Фонд України через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний розгляд просив здійснювати у їх відсутність.

Будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 та їїпредставник адвокатОлійник А.М.в судовезасідання апеляційногосуду нез`явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли, а тому неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи (частина 2 стаття 372 ЦПК України).

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-З 03.08.2017 року ОСОБА_1 працювала в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, що підтверджується записом № 21 у трудовій книжці (а.с. 18-24, том 1);

-Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області наказ від 02.01.2023 року № 1-ОД затверджено заходи щодо реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (а.с.27-30, т.1);

-04.01.2023 за номером 0200-0802-5/1018 ГУ ПФУ у Вінницькій області надало управлінню на його запит зміни до штатного розпису на 2022 рік та перелік вакантних посад державної служби станом на 03.01.2023 , зазначивши при цьому, що працівники Управління можуть бути працевлаштовані на них шляхом участі в доборі на зайняття вакантних посад та подання відповідних документів. Посади не державної служби в ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутні (а. с. 32-39, том 1);

-16.01.2023 було видано наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області наказ №11-ОД про скочення чисельності та штату працівників відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області» (а.с.44-46);

-19.01.2023 року ОСОБА_1 попереджена про скорочення з 18.04.2023 року посади, яку вона займає та зазначено, що інші посади не пропонуються, так як скорочується весь штат виконавчої дирекції Фонду (а .с. 47, том 1);

-11.04.2023 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п.1 ч.1 ст. ст. 40 КЗпП України, згідно наказу управління №62-к/тр, (а.с. 25, том 1);

-у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 14.04.2023, наказом Управління від 18.04.2023 №146-к/тр були внесені зміни до наказу від 11.04.2023 62-к/тр, а саме пункт 1 викладено в новій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника фінансово-економічного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним в документі про тимчасову непрацездатність, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а.с.26, том 1);

-Наказом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.05.2023 №279-0 «Про дату звільнення ОСОБА_1 » визначено: «Вважати ОСОБА_1 - заступника начальника фінансово-економічного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області такою, що звільнена, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, 08 травня 2023 року» (а.с.75, том 1);

-згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.05.2023 внесений запис про державну реєстрацію припинення Управління як юридичної особи внаслідок реорганізації. Правонаступником Управління визначено Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323) (а.с. 59, том 1).

Між сторонами виник спір з приводу законності звільнення та поновлення на роботі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд підсумовує таке.

Відповідно до частини 2 статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводуприйняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба,інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.

Єдиний виняток - цеправовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11?1196апп18)».

Вирішення питання про те, чи є правовідносини, пов`язані із визнанням незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку із набранням чинності Законом № 2620-ІХ, яким вирішено припинити ФСС України та Управління, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, приватноправовими чи публічно-правовими, залежить, зокрема, від змісту та характеру правовідносин, суб`єктного складу, наявності підстав для виникнення зобов`язань та умов їх виконання щодо працевлаштування вивільненого працівника на публічну службу, а також мети, якої хоче досягти звільнений працівник, звернувшись до суду.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 21.09.2022 №2620-ІХ, який набрав чинності з 01 січня 2023 року, вирішено «Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень».

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 зазначила, що «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування);

спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.»

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення на роботі та просила поновити її на посаді заступника начальника фінансово економічного відділу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

В справі що наразі розглядається апеляційним судом, спір виник у фізичної особи ОСОБА_1 з Пенсійним фондом України як правонаступником Фонду щодо недотримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області процедури її вивільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання ФСС України до Пенсійного фонду України. Позивачка звернулась з позовом за захистом порушених прав у зв`язку з її звільненням без дотримання обов`язку з працевлаштування в органах Пенсійного фонду, тобто її метою є отримання рівнозначної посади в органі приєднання.

20 червня 2023 року до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Фонду.

Позивачка визначила спосіб задоволення позову як поновлення на роботі з огляду на те, що втратила свою посаду в результаті реорганізації Фонду шляхом приєднання його органів до органів Пенсійного фонду України, що не вважається ліквідацією.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 зроблено такі висновки: «Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ «Про внесеннязмін доЗакону України"Прозагальнообов`язкове державнесоціальне страхування"та ЗаконуУкраїни "Прозагальнообов`язкове державнепенсійне страхування", Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій».

Таким чином, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та на суб`єктний склад сторін, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фондуУкраїни та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення на роботі є справою адміністративної юрисдикції, оскільки, в даному випадку, має місце спір між учасниками публічно-правових відносин, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 255,374, 377, 381-383ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення на роботі, - закрити у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що заявлені нею вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: Т. Б. Сало

В. В. Сопрун