Рішення

від 23.01.2025 по справі 120/12047/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 січня 2025 р. Справа № 120/12047/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області - відповідач 2), в якій з урахуванням уточнених вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.08.2024 № 024950008126 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 23.11.2023 (дати реєстрації заяви про призначення пенсії на пільгових умовах) згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі № 120/2215/24 із урахуванням до пільгового стажу періодів роботи: призначити виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. б ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 23.11.2023 (дати реєстрації заяви про призначення пенсії на пільгових умовах) згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі № 120/2215/24 із урахуванням до пільгового стажу періодів роботи:

- з 26.09.1990 по 13.09.1995 на посаді слюсаря-ремонтника з обслуговування гальвано-термічної дільниці зі шкідливими умовами праці Вінницького електротехнічного заводу;

- з 18.09.1995 по 01.04.1998 на посаді футерувальника (кислототривника);

- з 16.07.2003 по 25.05.2004 на посаді електрогазозварника ДП «45 Експериментальний механічний завод»;

- з 01.07.2004 по 31.10.2006 на посаді електрозварника ручного зварювання ТОВ «Поділля-залізобетон».

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача - адвокат Савчук М.В. вказує, що 23.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатом розгляду такої заяви ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення від 28.11.2023 № 024950008126, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку та 22.04.2024 ВОАС винесено рішення у справі № 120/2215/24, що набрало законної сили 23.05.2024.

Позивач повторно звернувся з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах. Однак, Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.08.2024 № 024950008126 у призначенні даного виду пенсії було відмовлено у зв`язку з тим, що, на думку пенсійного органу, у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж на роботах за Списком № 2. було відмовлено у зв`язку з тим, що, на думку пенсійного органу, у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж на роботах за Списком 2.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 19.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.

09.10.2024 відповідачем 1 подано відзив на позову заяву, в якому представник ГУ ПФУ в Донецькій області заперечила щодо задоволення вимог позивача та вказала про наступне.

Позивач повторнозвернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV. Згідно принципу екстериторіальності із врахуванням висновків викладених у рішенні ВОАС від 22.04.2024 у справі № 120/2215/24, та за результатами розгляду даного звернення ГУ ПФУ в Донецькій області було винесено рішення від 01.08.2024 № 024950008126 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідної кількості пільгового стажу в ОСОБА_1

ГУ ПФУ в Донецькій області, всебічно розглянувши надані позивачем документи встановило, що стаж роботи ОСОБА_1 склав 32 роки 2 місяці 22 дні, а пільговий стаж становить 08 років 08 місяців 15 днів, до якого не враховано наступні періоди:

з 26.09.1990 по 13.05.1995 на посаді слюсаря-ремонтника з обслуговування гальвано-термічної дільниці на підприємстві ВАТ «Електротехнічний завод», оскільки пільгова довідка відповідно до додатка 5 порядку 637 для розгляду не надавалась, надано архівну довідку про стаж від 16.09.2015 № 3-24-82416/24-30 та копію наказу про проведення атестації робочого місця від 16.06.1995 № 109 без переліку атестованих робочих місць;

- з 18.09.1995 по 01.04.1998 на посаді футерувальника (кислототривника) на підприємстві Київське спецуправління № 247 «Монтажхімзахист», «Укрмонтажхімзахист», бо пільгова довідка відповідно до додатка 5 порядку 637 для розгляду не надавалась;

- з 16.07.2003 по 25.05.2004 на посаді електрогазозварника на підприємстві Завод № 45, оскільки в пільговій довідці від 26.04.2019 № 61 не зазначено характер виконуваних робіт та зазначена посада «Електрогазозварник» не відповідає Списку № 2 розділу ХХХІІ п. 33 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. Даною постановою передбачено «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки».

Додатково зазначили, що назва підприємства в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.04.1989 не відповідає назві підприємства в Реєстрі застрахованих осіб (ЄДРПОУ 08341806), в пільговій довідці та наданих копіях наказів про результати проведення атестації робочих місць.

- з 01.07.2004 по 31.10.2006 на посаді електрогазозварника ручного зварювання на підприємстві ТОВ «Поділля-залізобетон» згідно довідки від 11.09.2023 № 04.139, оскільки за вищевказаний період відсутня атестація робочих місць або дані про те, що атестація, яка затверджена наказом від 01.11.2006 № 56, проведена вперше. В акті перевірки від 01.11.2023 № 0200-1102-1/9508 не відображено, яку саме роботу здійснював позивач.

Враховуючи вищенаведене, спірні періоди роботи позивача не підлягають зарахуванню до пільгового стажу, оскільки не підтвердженні належним чином.

Отже, рішення від 01.08.2024 № 024950008126 є правомірним, а підстав для задоволення позову немає.

15.10.2024 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, при цьому фактично повторивши визначені у оскаржуваному рішенні підстави та мотиви, за яких заявнику було відмовлено у зарахуванні періодів роботи, що зараховуються до пільгового стажу за Списком № 2. Вказав, що оскільки останні документально не підтверджені, тому відповідач не має законних підстав для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача. Пільговий стаж ОСОБА_1 становить 08 років 08 місяців 15 днів з необхідних 12 років та 06 місяців, а тому право на призначення пенсії на пільгових умовах - відсутнє.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 024950008126 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за Списком № 2 (12 років 6 місяців).

Не погоджуючись із таким рішенням позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі 120/2215/24 було визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №024950008126 від 28.11.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 16.07.2003 по 25.05.2004, з 01.07.2004 по 31.10.2006, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

24.07.2024 ОСОБА_1 , повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення від 01.08.2024 № 024950008126, яким відмовлено заявнику у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу. 01.08.2024 № 024950008126, яким відмовлено заявнику у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу.

Вказали, що страховий стаж особи становить 32 роки 2 місяці 22 дні, а пільговий стаж склав 08 років 08 місяців 15 днів. До пільгового стажу враховано періоди з 05.03.2009 по 20.05.2011 (за виключенням періодів перебування без збереження заробітної плати згідно довідки від 18.03.2019 № 21), з 01.11.2006 по 28.01.2009, з 25.05.2011 по 29.03.2012, з 02.04.2012 по 01.09.2015, що в загальному складає 08 років 08 місяців 15 днів).

За доданими документами не враховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи:

- з 16.07.2003 по 25.05.2004 згідно довідки від 26.04.2019 № 61, оскільки в довідці не зазначено характер виконуваних робіт та зазначена посада "Електрогазозварник" не відповідає Списку № 2 розділу XXII п.33 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. Даною постановою передбачено "електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки";

- з 01.07.2004 по 31.10.2006 згідно довідки від 11.08.2023 № 74, оскільки за вищевказаний період відсутня атестація робочих місць або дані про те, що атестація, яка затверджена наказом від 01.11.2006 № 56 проведена вперше.

В акті перевірки від 01.11.2023 № 0200-1102-19508 не відображено, яку саме роботу здійснював заявник.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, при цьому вказав, що пенсійний орган повторно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 26.09.1990 по 13.09.1995, з 18.09.1995 по 01.04.1998, проте в оскаржуваному рішенні не вказав причини для неврахування таких.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі рішенню та визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 26.09.1990 по 13.09.1995, з 18.09.1995 по 01.04.1998, з 16.07.2003 по 25.05.2004, з 01.07.2004 по 31.10.2006, суд вказує про наступне.

Разом з тим, суд враховує, що як у рішенні 28.11.2023 № 024950008126, яке було предметом оскарження в межах справи № 120/2215/24, так і у рішенні від 01.08.2024 № 024950008126, яке предметом оскарження у цій справі, пенсійний орган не надав оцінки підставам для неврахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 26.09.1990 по 13.09.1995, з 18.09.1995 по 01.04.1998, цим самим порушуючи принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Водночас особа не може нести тягар відповідальності за невмотивованість висновків рішення пенсійного органу. З огляду на наведене суд вважає за необхідне вказати про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, встановлений відповідачем пільговий стаж позивача складає 08 років 08 місяців 15 днів.

Поряд із цим, як видно із записів трудових книжок позивача від 21.11.1988 серії НОМЕР_2 та від 01.11.2010 серії НОМЕР_3 останні містять записи про його трудову діяльність, а саме:

з 26.09.1990 по 13.09.1995 (4 роки 11 місяців 19 днів) на посаді слюсаря-ремонтника з обслуговування гальвано-термічної дільниці на Вінницькому електротехнічному заводі;

з 18.09.1995 по 01.04.1998 (2 роки 6 місяців 15 днів) на посаді футерувальника (кислототривника) 2 розряду на Вінницьку дільницю;

з 16.07.2003 по 25.05.2004 (10 місяців 10 днів) на посаді електрогазозварника 3 розряду на ДП « 45 Експериментальний механічний завод»;

з 01.07.2004 по 31.10.2006 (02 роки 04 місяці 1 день) на посаді електрогазозварника ручного зварювання в ТОВ «Поділля-залізобетон»;

Усі записи відображенні у трудовій книжці позивача, жодних зауважень до відповідних записів в оскаржуваному рішення не відображено.

При цьому, варто врахувати, що Розділом XXXII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії газозварювальник, електрозварювальник.

Розділом XXXIII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії газозварювальник, електрозварювальник.

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII Загальні професії передбачені професії електрозварники та газозварники.

Розділом XXXIII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, передбачалися професії газозварник, електрогазозварник.

Враховуючи зазначене, професія електрогазозварника (газоелектрозварника) передбачена у всіх списках № 2 діючих у спірні періоди роботи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.

Також слід зауважити, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для висновку про те, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому останнє не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до спеціального стажу.

Враховуючи те, що обидві вищевказані професії передбачені Списками № 2, чинними у період роботи позивача, то й робота на посадах "газоелектрозварник" та "електрогазозварник" надає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі виконання відповідних робіт упродовж повного робочого дня.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.

Підсумовуючи, слід зазначити, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження його роботи у спірних періодах на посадах, передбачених Списком № 2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження його роботи у спірних періодах на посадах, передбачених Списком № 2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З приводу посилань відповідача на неможливість врахування уточнюючих довідок від 26.04.2019 № 61 та від 11.08.2023 № 74, суд зазначає, що певні недоліки у оформленні уточнюючих довідок не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача за наявності відповідних записів у трудовій книжці.

Вирішуючи цей спір варто зауважити на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, в якій суд вказав, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, якій зайняті на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими та важкими умовами праці не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Тому помилковими є позиція відповідача про те, що до пільгового стажу не зараховано оскаржувані позивачем періоди роботи.

Більше того, суд зауважує, що належними та допустимими доказами є низка довідок, наданих позивачем разом із матеріалами позовної заяви, що додатково підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 , в період, що не охоплюється в рішенням від 01.08.2024 № 024950008126, проте, який просить зарахувати позивач.

Як наслідок, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного у даній справі рішення від 01.08.2024 № 024950008126, прийнятого Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а від так останнє підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру в тому числі і в частині суб`єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.

Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В контексті встановлених обставин справи суд зауважує на відсутності між сторонами спору щодо достатності у позивача необхідної кількості загального стажу, такий становить понад 32 роки.

Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років, його страховий стаж становить понад 32 роки, в тому числі спеціальний (пільговий) стаж з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи складає понад 12 років 6 місяців, це є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання призначення пенсії позивачу, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.

Таким чином питання про зарахування до пільгового стажу періодів, про які просить заявник та питання призначення відповідного виду пенсії позивачу за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ в Донецькій області (як суб`єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача), а не ГУ ПФУ у Вінницькій області як про те просить ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди: з 26.09.1990 по 13.09.1995, з 18.09.1995 по 01.04.1998, з 16.07.2003 по 25.05.2004, з 01.07.2004 по 31.10.2006, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати первинного звернення із завою про призначення пенсії, а саме з 23.11.2023.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.08.2024 № 024950008126.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди: з 26.09.1990 по 13.09.1995, з 18.09.1995 по 01.04.1998, з 16.07.2003 по 25.05.2004, з 01.07.2004 по 31.10.2006 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати первинного звернення із завою про призначення пенсії, тобто з 23.11.2023.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.01.2025.

Суддя Томчук Андрій Валерійович